Курсовая работа (т): Економічна характеристика США

) спеціалізацією ферм і територій;

) всебічною механізацією виробництва;

) ефективною організацією праці і

) наявністю сучасної інфраструктури (транспортне, паливно-енергетичне і комунікаційне забезпечення, розгалужена мережа сільськогосподарських коледжів, агрометеостанцій, дослідних установ, консультаційних пунктів тощо).

Ефективності сільського господарства сприяє і наявність розвиненого агропромислового комплексу, який включає виробництво сільськогосподарської техніки та хімікатів, зберігання, переробку, транспортування і збут продукції.

Як наслідок, зайнятість безпосередньо в сільському господарстві є мінімальною - 2,8 млн чоловік (1,4 млн фермерів і 0,8 млн найманих робітників) і продовжує зменшуватись. Тобто зараз на кожного працюючого припадає понад 70 га орних земель і 85 га пасовищ.

Землеробство і тваринництво займають приблизно однакове місце і є багатогалузевими.

В землеробстві на перше місце треба поставити виробництво кормового зерна - кукурудзи, ячменю і сорго. Важлива роль належить кукурудзі (збір 200-240 млн т, тобто до 2/5 світового збору). Вирощування її сконцентроване на Центральних рівнинах у межиріччі Огайо і Міссурі в так званому «кукурудзяному поясі» (штати Айова та Іллінойс і їх оточення). Це територія площею приблизно 600 тис. км кв, з вегетаційним періодом 150-200 днів, високими літніми температурами і опадами 600-1000 мм на рік, багатими на азот ґрунтами. Рівнинний рельєф сприяв механізації робіт. Район вважається батьківщиною механізації сільського господарства, яка розпочалася вже в другій половині XIX ст. Розораність досягає тут 80%. Американці пишаються своїм «кукурудзяним поясом» і вважають його найбільшим з найбагатших сільськогосподарських районів світу.

Як продовольче зерно вирощують пшеницю (збір до 75 млн т) і рис (до 8 млн т). «Пшеничний пояс» - це відомі американські степи-прерії, які простягаються у меридіональному напрямку від Техасу на півдні до кордону з Канадою на півночі вздовж 100-го меридіану західної довготи. Вони продовжуються і далі на територію Канади і там стали канадським «пшеничним поясом». Це також один з найуславленіших сільськогосподарських районів світу. Територія його більш посушлива (за рік випадає 250-500 мм опадів) і є зоною ризикованого землеробства. Проте вироблена місцева практика збереження вологи дозволяє мати стабільні урожаї. В південній частині «пшеничного поясу» вирощують озиму, в північній - яру пшеницю. Головними штатами його є Канзас і Північна Дакота. Рис вирощують на півдні в долині Міссісіпі та в Каліфорнії.

Загальний збір зерна досягає 360 млн т.

Серед олійних - соя, арахіс, соняшник і бавовник. Головна роль належить сої (3/5 світового збору) - культурі, яка була запроваджена в США тільки під час другої світової війни і яка перетворила їх з найбільшого імпортера на найбільшого експортера олійних у світі. Ареали вирощування сої - це «кукурудзяний пояс» (його стали називати навіть «кукурудзяно-соєвим») і долина Міссісіпі в межах Півдня.

В США культивують і цукрові буряки (Приозер'я, Гірські штати та Каліфорнія) і цукрову тростину (Флорида, дельта Міссісіпі і Гавайї). Виробництво цукру - одне з найбільших у світі. Разом з тим, США є імпортером цукру з інших країн.

Збір картоплі, як і її споживання, порівняно незначні. Проте вирощування овочів і фруктів є одним з найбільших у світі. П'ятдесят років тому їх вирощували на кожній фермі, зараз тільки на спеціальних фермах і в спеціалізованих зонах. Значна протяжність країни з півночі на південь дозволяє постачати свіжу продукцію упродовж всього року. Спеціалізованими районами овочівництва і садівництва стали південне узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида, узбережжя Ґалфу, Каліфорнія, штати Ореґон і Вашингтон.

Серед технічних культур найбільше значення мають тютюн і бавовник. США є одним з провідних їх виробників. Тютюн вирощують по обидва боки Аппалачських гір у штатах Північна Кароліна і Кентуккі. «Бавовницький пояс» - колись суцільна смуга Півдня від Атлантичного океану до Техасу - тепер перемістився в західному напрямку і перетворився на декілька розірваних ареалів у долині Міссісіпі, штатах Техас, Нью-Мексико, Арізона і Каліфорнія.

Тваринництво США характеризується великим поголів'ям (понад 100 млн голів великої рогатої худоби, з них 10 млн - молочні корови, 60 млн голів свиней, 6,2 млрд бройлерів), високою продуктивністю і міцною кормовою базою (комбікорми, сіяні трави, грубі пасовища). Молочні зони формуються навколо великих метрополітенів. На Північному Сході і в Приозер'ї вони зливаються. Західне Приозер'я, особливо штат Вісконсін, є основним постачальником масла і твердих сирів. Вирощування свиней - спеціалізація «кукурудзяного поясу».

Рибальство є також розвиненою галуззю господарства США. Щорічний вилов риби - 5-6 млн т.

Таблиця 2.1

Основні показники сільського господарства США в 2014 р.

Джерело: #"877634.files/image002.jpg">

Державний герб

Додаток Б - Територіально-адміністративний поділ США