Материал: Фінансова грамотність
165
§
16.
КОЛЕКТИВНЕ
ІНВЕСТУВАННЯ
§ 16.
КОЛЕКТИВНЕ
ІНВЕСТУВАННЯ
Ви
ознайомитеся
з
принципами
колективного
інвестування
,
вивчите
базові
терміни
,
які
при
цьому
використовуються
,
а
також
будете
знати
основні
типи
фондів
,
які
функціонують
в
Україні
.
Ключові
тези
1.
Людину
,
в
якої
є
вільні
кошти
,
які
їй
найближчим
часом
не
знадобляться
,
можна
назвати
потенційним
інвестором
,
а
її
гроші
–
капіталом
.
2.
Інвестор
може
або
самостійно
приймати
рішення
щодо
того
,
які
цінні
папери
купити
на
ринку
,
а
які
–
продати
,
або
вкласти
гроші
разом
з
іншими
такими
ж
інвесторами
в
інвестиційний
фонд
і
доручити
управляти
своїми
грошима
професійній
компанії
,
яка
спеціалізується
на
таких
послугах
.
3.
Аби
зробити
для
приватного
інвестора
інвестування
на
фондовому
ринку
доступним
,
легким
і
недорогим
–
вдаються
до
колективного
інвесту
-
вання
.
При
цьому
кошти
багатьох
інвесторів
об
’
єднуються
в
єдиний
інвести
-
ційний
фонд
,
яким
керують
професійні
менеджери
компанії
з
управління
активами
(
КУА
).
4.
Інститути
спільного
інвестування
(
ІСІ
) –
це
інвестиційні
фонди
,
в
яких
акумулюються
кошти
інвесторів
для
подальшого
отримання
прибутку
через
вкладення
їх
у
різні
цінні
папери
,
банківські
депозити
,
нерухомість
тощо
.
В
Україні
до
ІСІ
належать
пайові
та
корпоративні
інвестиційні
фонди
.
5.
Інвестиційні
фонди
бувають
різних
видів
.
Для
того
,
щоб
купити
інвестиційні
сертифікати
чи
акції
інвестиційного
фонду
,
інвесторові
слід
звернутися
до
КУА
цього
фонду
або
до
посередника
(
торгівця
ЦП
),
який
може
продавати
і
купувати
цінні
папери
фонду
в
інших
областях
країни
.
Людині
властиве
прагнення
зберегти
,
а
якщо
можливо
,
то
й
примножити
свої
заощадження
.
Якщо
в
неї
з
’
явилися
не
те
щоб
зайві
,
але
вільні
кошти
,
які
їй
найближчим
часом
не
знадобляться
,
то
таку
людину
вже
можна
назвати
потенційним
інвестором
,
а
її
гроші
–
капіталом
.
Одним
із
шляхів
для
інвестора
примножити
свої
заощадження
є
здійснення
операцій
з
купівлі
-
продажу
цінних
паперів
з
метою
заробити
на
різниці
між
ціною
купівлі
і
ціною
продажу
.
Зокрема
,
інвестор
може
:
•
здійснювати
індивідуальне
інвестування
–
самостійно
приймати
рішення
щодо
того
,
які
цінні
папери
купити
на
ринку
,
а
які
–
продати
.
Інформацію
про
те
,
які
цінні
папери
існують
на
ринку
і
як
можна
їх
придбати
,
наведено
в
попередньому
уроці
;
•
долучитися
до
схем
колективного
інвестування
–
вкласти
гроші
разом
з
іншими
такими
інвесторами
в
інвестиційний
фонд
і
доручити
управляти
своїми
грошима
(
приймати
рішення
щодо
купівлі
-
продажу
цінних
паперів
та
інших
фінансових
інструментів
)
професійній
166
Розділ
8.
ІНВЕСТИЦІЇ
компанії
(
компанії
з
управління
активами
–
КУА
),
яка
спеціалізується
на
таких
послугах
управління
коштами
інвестиційних
фондів
.
?
У
чому
полягає
діяльність
із
колективного
інвестування
Колективне
інвестування
:
•
кошти
багатьох
інвесторів
об
’
єднуються
в
єдиний
інвестиційний
фонд
;
•
фондом
керують
професійні
менеджери
з
компанії
з
управління
активами
(
КУА
);
•
КУА
приймають
рішення
,
куди
вкласти
кошти
інвестиційного
фонду
,
щоб
отримати
прибуток
для
інвесторів
;
•
активи
,
в
які
КУА
вкладає
кошти
фонду
, –
це
:
акції
,
облігації
,
депозити
,
банківські
метали
,
нерухомість
тощо
.
?
Що
зручніше
і
безпечніше
для
потенційного
інвестора
:
здійснювати
індивідуальне
інвестування
чи
стати
учасником
інвестиційного
фонду
•
Однією
з
переваг
інвестиційних
фондів
є
те
,
що
вони
залучають
не
1 000
гривень
,
а
значно
більше
і
вкладають
їх
в
акції
й
облігації
не
одного
-
двох
підприємств
,
а
великої
кількості
(10, 20
і
більше
).
Тож
навіть
якщо
якісь
з
акцій
,
куплених
фондом
,
упадуть
у
ціні
чи
підприємство
,
яке
випустило
облігації
(
які
згодом
купив
фонд
),
збанкрутує
і
буде
нездатним
викупити
назад
свої
облігації
з
обіцяним
доходом
,
втрати
фонду
,
імовірніше
за
все
,
бу
-
дуть
перекриті
за
рахунок
зростання
цін
на
інші
цінні
папери
,
які
він
купив
.
•
Для
купівлі
деяких
фінансових
інструментів
потрібні
значні
кошти
(
тисячі
гривень
),
якими
якраз
і
володіє
інвестиційний
фонд
,
котрий
об
’
єднав
кошти
дрібних
інвесторів
.
У
той
же
час
такі
інструменти
недоступні
для
більшості
індивідуальних
інвесторів
,
які
не
можуть
одразу
вкласти
у
фінансові
інструменти
великі
суми
.
•
Щоб
зменшити
свої
ризики
невдалого
інвестування
,
професійні
менеджери
інвестиційних
фондів
постійно
аналізують
ситуацію
на
ринку
,
роблять
різні
підрахунки
та
оцінки
фінансових
показників
компаній
-
емітентів
,
тоді
як
у
більшості
людей
(
індивідуальних
інвесторів
)
немає
достатньо
часу
,
технічних
можливостей
і
професійних
знань
,
щоб
самостійно
приймати
інвестиційні
рішення
.
167
§
16.
КОЛЕКТИВНЕ
ІНВЕСТУВАННЯ
?
Які
інвестиційні
фонди
існують
в
Україні
і
чим
вони
відрізняються
У
нашій
країні
інвестиційні
фонди
почали
створюватись
після
ухвалення
2001
року
Верховною
Радою
України
Закону
«
Про
інститути
спільного
інвестування
(
пайові
та
корпоративні
інвестиційні
фонди
)».
За
способом
заснування
Інститути
спільного
інвестування
в
Україні
поді
-
ляються
на
пайові
і
корпоративні
інвестиційні
фонди
.
Основні
відмінності
цих
фондів
представлено
в
табл
. 16.1
.
Таблиця
16.1
Основні
відмінності
інвестиційних
фондів
Пайовий
інвестиційний
фонд
(
ПІФ
)
Корпоративний
інвестиційний
фонд
(
КІФ
)
•
створюється
й
управляється
КУА
.
Фонд
не
є
юридичною
особою
,
тому
не
має
загальноприйнятної
звітності
(
податкової
,
фінансової
тощо
)
•
створюється
у
формі
публіч
-
ного
акціонерного
товарист
-
ва
акціонерами
-
засновника
-
ми
•
інвестори
в
обмін
на
вкладені
у
фонд
гроші
отримують
від
КУА
інвести
-
ційні
сертифікати
,
які
є
цінними
паперами
,
що
підтверджують
право
інвестора
на
частку
активів
фонду
,
їх
випускає
КУА
,
котра
в
такий
спосіб
створює
фонд
•
інвестори
стають
співвлас
-
никами
фонду
через
купівлю
його
акцій
;
•
корпоративний
фонд
само
-
стійно
обирає
КУА
,
яка
буде
управляти
його
активами
Залежно
від
того
,
як
пайові
і
корпоративні
інвестиційні
фонди
здійснюють
свою
діяльність
і
як
часто
та
в
який
спосіб
інвестори
можуть
повернути
свої
гроші
з
фонду
,
їх
поділяють
:
на
відкриті
,
інтервальні
та
закриті
.
Зверніть
увагу
на
відмінності
між
видами
інвестиційних
фондів
(
табл
. 16.2
).
Таблиця
16.2
Види
інвестиційних
фондів
ВІДКРИТІ
ФОНДИ
•
викуповують
свої
цінні
папери
(
інвестиційні
сертифікати
чи
акції
)
на
першу
вимогу
інвестора
;
•
за
стратегією
інвестування
є
найменш
ризикованими
,
оскільки
лише
невелику
частку
коштів
вкладають
в
акції
(
найбільш
ризиковий
ЦП
),
але
і
найменш
прибутковими
(
2009
року
середня
дохідність
фондів
становила
18,1%
на
рік
; 2010-
го
– 12,72%);
168
Розділ
8.
ІНВЕСТИЦІЇ
Закінчення
табл
. 16.2
•
випускають
акції
чи
в
разі
пайового
фонду
КУА
випускає
інвестиційні
сертифікати
,
що
не
підлягають
перепродажу
на
ринку
капіталів
.
Інвестор
не
може
продати
їх
нікому
,
окрім
самому
фонду
,
чи
в
разі
пайового
фонду
–
компанії
з
управління
активами
цього
фонду
;
•
не
нараховують
і
не
сплачують
дивіденди
за
своїми
цінними
паперами
;
•
зобов
’
язані
вкладати
активи
фонду
в
різні
фінансові
інструменти
(
акції
,
облігації
,
депозити
тощо
)
ІНТЕР
-
ВАЛЬНІ
ФОНДИ
•
викуповують
свої
цінні
папери
періодично
(1
раз
на
тиждень
,
місяць
,
квартал
),
але
не
рідше
ніж
1
раз
на
рік
;
•
за
стратегією
інвестування
є
більш
ризикованими
і
водно
-
час
дохіднішими
,
ніж
відкриті
;
•
не
нараховують
і
не
сплачують
дивідендів
за
своїми
цінними
паперами
;
•
зобов
’
язані
вкладати
активи
фонду
в
різні
фінансові
інструменти
(
акції
,
облігації
,
депозити
тощо
)
ЗАКРИТІ
ФОНДИ
•
викуповують
свої
цінні
папери
після
закінчення
терміну
дії
фонду
;
•
за
стратегією
інвестування
є
найбільш
ризикованими
і
найбільш
прибутковими
;
•
можуть
до
100%
активів
фонду
вкладати
в
акції
.
Це
прибутково
,
але
дуже
ризиковано
;
•
можуть
виплачувати
дивіденди
,
якщо
це
передбачено
при
заснуванні
;
•
випускають
цінні
папери
,
які
вільно
перепродують
на
ринку
капіталів
Приклад
того
,
як
компанії
з
управління
активами
відкритих
та
інтервальних
ІСІ
розміщують
кошти
інвесторів
,
наведено
на
рис
. 16.1
.
169
§
16.
КОЛЕКТИВНЕ
ІНВЕСТУВАННЯ
Рис
. 16.1.
Приклад
розподілу
активів
відкритих
і
пайових
інститутів
спільного
інвестування
в
Україні
Джерело
. www.uaib.com.ua
Як
бачимо
,
частка
коштів
,
вкладених
в
акції
,
у
відкритих
фондах
нижча
(36,74%),
ніж
в
інтервальних
(53,91%),
що
,
у
свою
чергу
,
свідчить
про
вищий
рівень
ризикованості
вкладень
в
інтервальні
фонди
.
Також
відкриті
фонди
більше
коштів
спрямовують
на
купівлю
надійних
,
однак
менш
прибуткових
цінних
паперів
–
ОВДП
(
іншими
словами
–
державні
облігації
, 13,09%)
та
облігації
місцевих
позик
(5,20%).
Порівнюючи
цінні
папери
(
інвестиційні
сертифікати
та
акції
)
інститутів
спільного
інвестування
з
іншими
цінними
паперами
,
а
саме
простими
акціями
та
облігаціями
,
можемо
побачити
такі
основні
відмінності
(
табл
. 16.3
):
Відкриті
ІСІ
Інші
активи
8,69%
Грошові
кошти
та
банківські
депозити
27,41%
Облігації
підприємств
8,87%
Акції
36,74%
Облігації
місцевих
позик
5,20%
ОВДП
13,09%
Цінні
папери
63,90%
Інтервальні
ІСІ
Облігації
підприємств
8,02%
Цінні
папери
67,47%
Акції
53,91%
Облігації
місцевих
позик
0,69%
ОВДП
4,86%
Банківські
метали
0,47%
Інші
активи
7,86%
Грошові
кошти
та
банківські
депозити
24,20%