Курсовая работа (т): Грошова реформа як шлях оздоровлення грошового обігу

Грошова реформа як шлях оздоровлення грошового обігу

Полтавський університет споживчої кооперації України

Кафедра грошового обігу і кредиту

Курсова робота

з дисципліни „Гроші і кредит”

на тему: «Грошова реформа, як шлях оздоровлення грошового обігу»

Полтава 2014

ЗМІСТ

Вступ

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ

. ГРОШОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

. ГРОШОВІ РЕФОРМИ В СРСР

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Серед комплексу заходів щодо оздоровлення та впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Вони представляють собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту відповідно до нових соціально-економічних умов. Важливість грошових реформ виявляється в тому, що без них майже неможливо б було подолати наслідки інфляції, стабілізувати грошовий обіг в країнах, відновити механізм регулювання грошового обороту, вдосконалити грошову систему, змінити її кількісні і якісні характеристики. Саме зараз ця тема актуальна в Україні тим, що у важкому становищі нашої країни постраждав і валютний ринок. Через коливання світової валюти, долара, українська гривня втрачає свою цінність, також інфляційні процеси, які тривали досить довго, порушили механізм регулювання грошового обігу. Якщо в найближчі пару років ситуація в Україні не зміниться нашій країні знову буде потрібна грошова реформа, яка змогла б впорядкувати грошову системи та грошовий обіг в країні.

Теоретичне і практичне значення теми. Тема дослідження має важливе як теоретичне так і практичне значення. Це пояснюється тим, важливість грошових реформ виявляється в тому, що без них майже неможливо б було подолати наслідки інфляції, стабілізувати грошовий обіг в країнах, відновити механізм регулювання грошового обороту, вдосконалити грошову систему, змінити її кількісні і якісні характеристики. Разом з тим практика потребує досконалого вивчення цього питання з метою підвищення ефективності як готівкового обігу зокрема, так і грошового обігу в цілому.

Основна мета курсової роботи - розкрити сутність, необхідність проведення, методи, основну класифікацію грошових реформ та основні аспекти грошової реформи в незалежній Україні і СРСР. Курсова робота складається з трьох частин, в яких поступово аналізується ця проблема. Виходячи з мети і задач дослідження структура роботи включає три розділи. Перший розділ присвячено визначенню економічної сутності грошових реформ, ролі грошової реформи в економіці, методам та меті її проведення. Другий розділ присвячено аналізу підготовки до грошової реформи, механізму проведення грошової реформи, визначенню проблем, що виникають в процесі проведення грошової реформи в Україні та підсумку грошової реформи 1992-1996рр.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватися до таких радикальних заходів, як грошові реформи.

Серед комплексу заходів щодо оздоровлення та впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Грошова реформа - повна чи часткова структурна перебудова грошової системи країни, яку проводить держава, з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту відповідно до економічного та політичного становища країни, ступеня знецінення грошей. Іншими словами - це проведення деномінації грошей, вилучення з обігу знецінених паперових грошей, випуск нових грошових одиниць, зміна їх золотого вмісту з метою зміцнення грошової системи. Грошові реформи завжди були вимушеною дією. Їх головною функцією є стабілізація грошового обігу.

Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Реформи значно різняться за цілями, глибиною реформування грошових систем, методами стабілізації валют тощо. Грошові реформи можна класифікувати по-різному.

Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи можна класифікувати так:

.Створення нової грошової системи. Реформи такого типу були типовими за здійснення в окремих країнах переходу від біметалізму до золотого стандарту і далі до золотовалютного та паперово-грошового обігу чи кредитного обігу в умовах створення нових держав. У процесі таких переходів здійснювалася структурна перебудова як усієї системи грошових відносин, так і кожної її структурної ланки. У зв’язку з масштабністю й різноплановістю структурних змін та інституційних перетворень створення нової грошової системи є тривалим у часовому вимірі процесом та триває, як правило, декілька років Прикладом такої реформи є грошова реформа Вітте 1895-1897 рр. у Росії, за якою був введений золотий обіг і встановлений вільний обмін кредитного рубля на золото, і грошові реформи в країнах, що звільнилися від колоніальної залежності, тощо.

.Часткове перетворення грошової системи, тобто це коли реформуються окремі елементи грошової системи: порядок емісії, масштаб цін, назва грошової одиниці, види грошових знаків, органи, що регулюють грошовий обіг. Такі перетворення усувають деякі негативні наслідки, що сформувалися у цій сфері та не супроводжуються усуненням причин, які призвели до тих чи інших недоліків. (рис.1.1)

Рис 1.1 Класифікація грошових реформ

Прикладом таких реформ є зміна порядку емісії і забезпечення банкнот в Англії згідно з Актом Роберта Після 1844 р., за яким обмежувалася емісія незабезпечених золотом банкнот Банку Англії [10, c.88]

.Проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою утримання інфляції чи подолання її наслідків.

Не рідко окремі грошові реформи мають ознаки всіх трьох типів, як приклад, грошова реформа 1922-1924 рр. у СРСР. Створення принципово нової держави спричинило виникнення і нової грошової системи. Глибока інфляція в країні вимагала проведення ефективніших стабілізаційних заходів. Усе це визначило кардинальне реформування всіх елементів попередньої грошової системи.

Також, за тією ж ознакою (грошові реформи в залежності від проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи) грошові реформи поділяються на:

         Грошові реформи у вузькому розумінні

         Грошові реформи у широкому розумінні

Грошові реформи у вузькому розумінні: грошові реформи формального типу (зводяться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням функціональної), грошові реформи з деномінацією грошового обігу (Головною метою є заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін), грошові реформи конфіскаційного характеру (Під час її проведення використовують диференційовану шкалу обліку старих грошей на нові) [14, c.319].

Грошові реформи у широкому розумінні. Вони передбачають не лише впровадження в обіг нової структурної одиниці, а й структурну перебудову діючої системи грошово-валютних та кредитних відносин. Були характерні при здійсненні в окремих країнах переходу від біметалізму до золотого монометалізму і далі до системи паперово-грошового обігу. Проведення структурної грошової реформи у широкому розумінні цього поняття передбачає також перехід від грошей адміністративно-командної економіки до грошей ринкової економіки Грошові реформи у широкому розумінні в зв’язку з масштабністю і різноплановістю структурних змін та інституційних перетворень є тривалими у часовому вимірі. Вони проводяться, як правило, кілька років. Кожна реформа специфічна за змістом, так як вона проводиться в різні часи і вирішує конкретно визначне коло завдань структурної перебудови грошового обігу в окремо взятій країні [13, c.268]. Однак світова практика показує, що грошові реформи можна класифікувати через виділення певної групи спільних ознак.

Враховуючи мету проведення та глибину перебудови державною наявної грошової реформи (за глибиною реформаційних заходів) поділяються на два типи:

Повні (структурні) грошові реформи передбачають насамперед структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин, а також впровадження в обіг нової грошової одиниці.

В процесі такої грошової реформи передбачається структурна перебудова як всієї системи грошових відносин, так і кожної окремо взятої структурної ланки. Такі структурні зміни диктуються особливостями нової національної валюти, що запроваджується в обміні і повинні забезпечувати передумови для їх успішного функціонування. Є тривалими в часовому вимірі. Повні структурні реформи проводяться при створенні нових держав, які виникають у наслідок війни або розпаду колоніальних імперій, надвеликих держав. реформи часткового типу стосуються самої організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. При таких реформах змінюється масштаб цін, вид та номінал грошових знаків, механізм емісії.

У сучасних умовах досить часто проводяться часткові реформи, це насамперед пов’язано з тим, що у всіх країнах світу запроваджені неповноцінні гроші, які мають здатність до швидкого знецінення.

Грошові реформи часткового типу мають кілька різновидів:

         Реформи формального типу;

         Деномінацій ні реформи

Також ці реформи ще розрізняють за повнотою здійснення змін у грошовій системі.

Реформи формального типу - зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої. Необхідність проведення такого виду реформи може визвати зміни зовнішнього вигляду банкноти, або поліпшення фізичних, посилення ефективної боротьби з підробкою національної валюти. Усі ці причини здійснення грошової реформи мають в основному суто формальній, неконфіскаційних характер.

Прикладом формальної грошової реформи є реформа яка проводиться в США, в результаті якої поступово замінюються купюри 50 і 100 доларів. Приводом для цієї реформи стала необхідність поліпшення міцності і захисту від підробки.

Деномінаційні реформи проводиться шляхом обміну старих купюр на нові та перерахуванням всіх грошових показників за певним співвідношенням, внаслідок чого грошова маса в обігу зменшується, а грошова одиниця збільшується.

Необхідність деномінації пояснюється тим, що внаслідок інфляційних процесів збільшується масштаб номінальних грошових знаків, це призводить до проблеми в оперуванні надто великими числами як у готівкових, так і у безготівкових розрахунках, що дуже ускладнює їх, а також збільшуються витрати на забезпечення грошового обігу. Тому вводяться нові грошові знаки з новим антиінфляційним принципом емісії.

Основною метою грошової реформи є стабілізація національної валюти. Тому важливе значення для успіху реформи має правильний вибір методу стабілізації національної валюти. У процесі грошових реформ можуть застосовуватися наступні методи стабілізації валюти - дефляція, рефляція, нуліфікація, ревальвація (реставрація), девальвація, деномінація, дезінфляція:

. Дефляція - зниження середнього рівня цін в результаті вилучення штучно з обігу частини надлишкової грошової маси порівняно з потребами грошового обігу паперових грошей : підвищення оподаткування з метою збільшення доходу держави і скорочення купівельної спроможності населення; заморожування зарплати; зменшення витрат на соціальні заходи та інше.

. Рефляція - уряд намагається уникати відвертої політики дефляції, а допускає лише повільне і незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процента, що м’яко гальмує економічну активність без глибокого спаду виробництва.

. Нуліфікація - оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними. Проводиться вона за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь-який обмін їх на нові гроші і в такій крайній формі зустрічається рідко.

Зокрема, в кінці XVIII ст. у Франції були оголошені недійсними повністю знецінені асигнації і вилучені з обігу без будь-якого відшкодування.

Частіше знецінені гроші вилучаються з обігу шляхом обміну на нові знаки в надзвичайно низькій пропорції, так що плата за них має суто символічне значення.

Так, в СРСР у 1922-1923 рр. 1 крб. новими знаками обмінювався на 1 млн крб. старими, в 1924 р. у Німеччині 1 нова рейхсмарка - на 1 трлн. старих марок. У всіх цих випадках по суті проводилася нуліфікація знецінених грошей, хоча за формою вона нагадувала девальвацію

. Девальвація - офіційне зниження державою металевого вмісту та курсу (або тільки курсу) національних грошей щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць. На першому етапі (до 1929-1933 рр.) девальвація призводила до поновлення обміну банкнот на золото тільки за зниженим паритетом. На другому етапі обмін на золото не поновлювався, проте зниження валютного курсу дещо сприяло стабілізації внутрішнього ринку і грошового обігу, оскільки стимулювало експорт і зміцнювало конкурентоспроможність національних підприємців на світовому ринку, а також робило дорожчим імпорт. Після скасування розміну банкнот на золото значно змінився зміст і механізм девальвації валюти. Девальвації стали рідше проводитись в межах грошових реформ з метою стабілізації внутрішнього грошового обігу, а передусім як метод валютної політики для регулювання зовнішньоекономічних відносин: підвищення конкурентоспроможності, регулювання платіжного балансу тощо. В цих умовах девальвацією стали називати будь-яке законодавче зниження офіційного фіксованого валютного курсу [5,c.176].

. Ревальвація - це офіційне підвищення державою золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної валюти країни.

У першому варіанті ревальвації валют проводились в епоху вільного обміну банкнот на метал. Ними закінчувались зусилля держави по відновленню купівельної спроможності валюти після періоду інфляції. В результаті ревальвації, як правило, відновлювався обмін банкнот на метал за паритетом, який діяв до початку інфляції. Одночасно відновлювався і попередній курс валюти. Тому такий засіб в літературі інколи називають реставрацією.

. Деномінація - обмін усіх грошових знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахуванням у ці пропорції цін, тарифів, зарплати, пенсій, стипендії, балансової вартості фондів, платіжних зобов’язань тощо. Відбувається укрупнення масштабу цін, що веде до швидкого зменшення грошової маси в обігу, спрощуються і здешевлюються всі розрахунки, зменшуються витрати на забезпечення грошового обігу.

. Дезінфляція - стримувальна політика держави, що спрямована на повільне, контрольоване зростання грошової маси і зниження процента, завдяки чому інфляція підтримується на заданому рівні.

Обираючи комплекс методів і заходів реформування грошової системи, потрібно звернути увагу на взаємодію проблем оздоровлення економіки і грошово-кредитної сфери, забезпечення стабільності обмінного курсу національної валюти і стабільності цін та усунення інфляції. Дані аспекти формують інші сторони процесу оздоровлення грошового обігу. Ось чому кожна грошова реформа здатна успішно використати досвід проведення реформ в інших країнах і саме, виходячи із конкретно-історичних умов, обрати свою методологію, набути свого особливого змісту й спрямування. Для досягнення успіхів важливо вірно оцінити провідні чинники інфляційного процесу і метод проведення грошових реформ.