Материал: idpzk

Скачать

Заказать новую работу

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Джерела

Документ № 1

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС ФРАНЦУЗІВ (1804 Р.) (витяги)

[Закон 30 вентоза XII року (21 березня 1804 р.) про об’єднання цивільних законів у єдиний звід законів за назвою «Цивільний кодекс Французів»]

Вступний титул. Про опублікування, дію й застосування законів узагалі...................

........................................ (ст. 1—6)

КНИГА ПЕРША. ПРО ОСІБ

ТитулI. Про користування цивільними правамиіпро позбавлення цихправ

Глава I. Про користування цивільними правами ................................................

(7—16)

Глава II. Про позбавлення цивільних прав........................................................

(17—33)

Титул II. Про акти цивільного стану

(34—54)

Глава I. Загальні постанови.................................................................................

Глава II. Про акти народження...........................................................................

(55—62)

Глава III. Про акти про шлюб.............................................................................

(63—76)

Глава IV. Про акти про смерть............................................................................

(77—92)

Глава V. Про акти цивільного стану, що стосуються військовослужбовців та

моряків у деяких спеціальних випадках....................................................................

(93—98)

Глава VI. Про виправлення актів цивільного стану........................................

(99—101)

Титул III. Місце проживання.........................................................................

(102—111)

Титул IV. Про відсутніх

(112—114)

Глава I. Про припущення відсутності............................................................

Глава II. Про оголошення відсутності............................................................

(115—119)

Глава III. Про наслідки відсутності................................................................

(120—140)

Глава IV. Про догляд за неповнолітніми дітьми, батько яких зник............

(141—143)

Титул V. Про шлюб

(144—164)

Глава I. Про якості й умови, необхідні для укладення шлюбу....................

Ст. 144. Чоловік до досягнення повних 18 років, жінка до досягнення повних

15 років не можуть брати шлюб.

 

Ст. 146.

Шлюб відсутній, якщо відсутня згода.

Ст. 147.

Не можна брати другий шлюб, не розірвавши перший.

Ст. 148.

Син, котрому не виповнилося 25 років, дочка, яка не досягла 21 року,

не можуть брати шлюб без згоди їх батька й матері; у випадку незгоди між ними

досить згоди батька.

(165—171)

Глава II. Про формальності стосовно укладення шлюбу.............................

Глава III. Про заперечення проти шлюбу......................................................

(172—179)

Глава IV. Про вимоги щодо визнання шлюбу недійсним

............................ (180—202)

Глава V. Про зобов’язання, що виникають із шлюбу...................................

(203—211)

Ст. 203. Власне фактом шлюбу подружжя спільно зобов’язується годувати,

утримувати, виховувати своїх дітей.

(212—226)

Глава VI. Про права та обов’язки подружжя.................................................

Ст. 213. Чоловік зобов’язаний надавати захист своїй

дружині, дружина —

слухатися чоловіка.

 

Ст. 214. Дружина зобов’язана жити разом з чоловіком і слідувати за ним всюди, де він вирішить перебувати; чоловік зобов’язаний прийняти її й надати їй усе, що потрібно для життя, відповідно до своїх можливостей і свого становища.

521

Ст. 215. Дружина не може виступати в суді без дозволу свого чоловіка, хоча б вона була купцем, або не мала спільного майна з чоловіком, або хоча б відо-

кремлено майно дружини.

 

Ст. 226. Дружина не може заповідати без дозволу свого чоловіка.

(227)

Глава VII. Про розірвання шлюбу............................................................................

Ст. 227. Шлюб розривається: 1) зі смертю одного з подружжя; 2) розлученням, здійсненим у законному порядку; 3) карою, на основі вироку, що набув чинності стосовно одного з подружжя, яка потягла за собою громадянську смерть.

Глава VIII. Про другі шлюби....................................................................................

(228)

Титул VI. Про розлучення

(229—233)

Глава I. Про причини розлучення...................................................................

Глава II. Про порядок розлучення..................................................................

(234—274)

Глава III. Про розлучення в силу взаємної угоди.........................................

(275—294)

Глава IV. Про наслідки розлучення................................................................

(295—305)

Глава V. Про окреме проживання...................................................................

(306—311)

Титул VII. Про батьківство та про ставлення дітей до батьків

Глава I. Про зв’язок між батьками й дітьми, законними або такими, що наро-

дилися у шлюбі........................................................................................................

(312—318)

Ст. 312. Батьком дитини, зачатої у шлюбі,

вважається чоловік (матері). Проте

чоловік матері може відмовитися від визнання дитини, якщо він доведе, що у проміжок між трьохсотим і сто вісімдесятим днем до народження дитини він перебував у стані фізичної неможливості фізичних стосунків зі своєю дружиною, або з причини свого перебуванняв іншомумісці, або внаслідок якихось (інших) обставин

Глава ІІ. Про докази походження законних дітей.........................................

(319—330)

Глава III. Про позашлюбних дітей.................................................................

(331—342)

Титул VIII. Про всиновлення та про узаконення, що здійснене шляхом всино-

влення

(343—367)

Глава І. Про всиновлення................................................................................

Глава II. Про узаконення, здійснене шляхом всиновлення..........................

(368—370)

Титул IX. Про батьківську владу ..................................................................

(371—387)

Ст. 371. Діти в будь-якому віці повинні проявляти до свого батька і матері шану і повагу.

Ст. 372. Діти залишаються під владою батьків до досягнення повноліття або до звільнення з-під їх влади.

Ст. 373. Батько один здійснює цю владу під час шлюбу.

Ст. 376. Якщо дитина не досягла 16 років, то батько може позбавити її волі на термін не більше одного місяця: з цією метою голова трибуналу округу має, на прохання батька, видати ордер на арешт.

Ст. 377. З досягненням дитиною 16-літнього віку та до повноліття або до звільнення її від влади батька він може лише вимагати позбавити дитину волі на період не більше 6 місяців; він звертається до голови зазначеного трибуналу, котрий, обговоривши питання з прокурором республіки, видає ордер про арешт або відмовляє в ньому, і може, у першому випадку, скоротити те-

рмін ув’язнення, який вимагає батько.

 

Титул X. Про неповноліття, про опіку і про звільнення з-під влади

(388)

Глава I. Про неповноліття .........................................................................................

Ст. 388. Неповнолітньою єособа тієї чиіншоїстаті, котращене досягла21 року.

Глава II. Про опіку...........................................................................................

(389—475)

Ст. 389. Батько у шлюбі управляє особистим майном його неповнолітніх дітей. Він має дати звіт стосовно власності, якщо мова йде про майно, на яке закон надає йому узуфрукт.

Ст. 390. Після розривання шлюбу, через природну або громадянську смерть одного з подружжя, опіка над неповнолітніми й не звільненими від влади дітьми належить, відповідно до закону, одному з батьків

522

Глава III. Про звільнення з-під батьківської влади.......................................

(476—487)

Титул XI. Про повноліття, про позбавлення дієздатності і про радника,

призначуваному судом

(488)

Глава I. Про повноліття.............................................................................................

Глава II. Про позбавлення дієздатності .........................................................

(489—512)

Глава III. Про радника, який призначається судом ......................................

(513—515)

КНИГА ДРУГА. ПРО МАЙНО ТА ПРО РІЗНІ

 

ВИДОЗМІНИ ВЛАСНОСТІ

 

Титул I. Про відмінності майна...............................................................................

(516)

Ст. 516. Усе майно є рухомим або нерухомим.

(517—526)

Глава I. Про нерухомість.................................................................................

Ст. 517. Майно є нерухомим або за своєю природою, або за його призначе-

ним, або за належністю предмета, частиною якого воно є.

 

Ст. 518. Земельні ділянки й будівлі є нерухомим майном за їх природою.

 

Ст. 520. Незібраний врожай і фрукти на деревах є нерухомим майном; з того моменту, як колоски зріжуть, а фрукти зірвуть, хоча й не було зібрано врожай, вони є рухомим майном.

Ст. 524. Предмети, які власник землі встановив на своїй ділянці для її обслуговування та експлуатації, є нерухомостями через їх призначення. Отже, нерухомостями, відповідно до їх призначення, є такі предмети, котрі власник встановив на своїй ділянці для її обслуговування й експлуатації: тварини, люди для оброблення землі; землеробське знаряддя; насіння, дані фермерам або особам, яким землю здано, з покладенням на них обов’язку віддавати частину врожаю; голуби в голуб’ятнику; кролики у клітках; вулики; риба у ставках; преси, котли, апарати

для перегонки, діжки...

(527—536)

Глава II. Про рухомість ...................................................................................

Ст. 527. Майно є рухомим за його природою або за законом.

Ст. 528. За своєю природою є рухомістю предмети, котрі можуть змінити своє місце знаходження, зокрема, коли вони рухаються самі, як, наприклад, тварини, або ж коли вони не можуть змінити свого місця самостійно, а тільки під упливом сторонньої сили, як, наприклад, неживі предмети.

Ст. 529. Є рухомістю за законом зобов’язання й позови, що мають предметом сплату грошових сум або (право на) рухомі речі, акції або частки у фінансових, торгівельних або промислових компаніях, навіть якщо компаніям належало б не-

рухоме майно, пов’язане з цими підприємствами.

(537—543)

Глава III. Про майно стосовно тих, хто ним володіє....................................

Ст. 537. Приватні особи мають право вільного розпорядження майном, яке їм належить...

Ст. 543. На майно можна мати або право власності, або просте право користування, або тільки право вимагати виконання земельних повинностей (сервіту-

тів).

(544—546)

Титул II. Про власність..................................................................................

Ст. 544. Власність є правом користуватися й розпоряджатися речами абсолютним чином з тим, щоб користування не було таким, яке заборонено законом або регламентом.

Ст. 545. Нікого не можна змушувати поступатися своєю власністю, якщо це тільки не робиться з причин суспільної користі та за справедливого й попереднього відшкодування.

Ст. 546. Власність на річ як рухому, так і нерухому дає право на все, що ця річ виробляє, і на те, що природно або штучно з’єднується з цією річчю як її невід’ємність. Це право називається «правом приєднання».

523

Глава I. Про право приєднання стосовно до того, що виробляється річчю...................

...................................................................................................................................

(547—550)

Глава II. Про право приєднання стосовно до того, що з’єднується з річчю і

входить до її складу.................................................................................................

(551—577)

Ст. 552. Власність на землю включає і власність на те, що знаходиться зверху, і на те, що знизу.

Власник може... зводити будівлі на свій розсуд, за винятком того, що встанов-

лено в титулі «Про сервітути і земельні повинності».

 

Титул III. Про узуфрукт, користування та проживання

(578—624)

Глава I. Про узуфрукт......................................................................................

Глава II. Про користування та про проживання............................................

(625—636)

Титул IV. Про сервітути або земельні повинності......................................

(637—639)

Глава I. Про сервітути, що походять з розташування ділянок.....................

(640—648)

Глава II. Сервітути, встановлені законом......................................................

(649—685)

Глава III. Про сервітути, встановлені дією людини.....................................

(686—710)

КНИГА ТРЕТЯ. ПРО РІЗНІ СПОСОБИ, ЯКИМИ ЗДОБУВАЄТЬСЯ ВЛАСНІСТЬ

Загальні правила.............................................................................................

(711—717)

Ст. 711. Власність на майно набувається й передається шляхом успадкування,

дарування між живими або за заповітом відповідно до зобов’язань.

 

Ст. 712. Власність набувається також шляхом приєднання або включення до

складу іншої речі і через давність.

 

Ст. 713. Майно, яке не має господаря, належить державі.

 

Титул I. Про спадкування

(718—724)

Глава I. Про відкриття спадщини та перехід його до спадкоємців .............

Ст. 718. Спадщина відкривається внаслідок природної смерті і внаслідок громадянської смерті.

Ст. 723. Закон регулює порядок успадкування між законними спадкоємцями; за їх відсутності майно переходить до позашлюбних дітей, потім до живого по-

дружжя, а якщо таких немає, до держави.

(725—730)

Глава II. Про якості, необхідні для спадкування...........................................

Глава III. Про різні порядки спадкування .....................................................

(731—765)

Ст. 756. Позашлюбні діти не є спадкоємцями; закон надає їм право на майно померлих батька або матері лише в тому разі, якщо вони були визнані в законно-

му порядку.

(766—773)

Глава IV. Про спадкування поза правилами..................................................

Глава V. Про прийняття спадщини і про відмовлення від спадщини.........

(767—814)

Глава VI. Про розділення (спадщини) і про повернення (спадкоємної маси)...............

...................................................................................................................................Титул II. Про дарування між живими та про заповіти

(815—892)

(893—900)

Глава I. Загальні постанови.............................................................................

Ст. 893. Розпоряджатися своїм майном без вигоди можна лише через дарування між живими або через заповіт

Ст. 894. Дарування між живими є дією, через яку дарувальник позбавляє себе, реально й остаточно подарованої речі на користь того, кому ця річ дарується і хто її приймає.

Ст. 895. Заповіт є дією, через яку заповідач дає розпорядження на той період, коли він уже помре, про все своє майно або частину майна, і який він може скасувати.

Глава II. Про здатність робити розпорядження або одержувати в силу дару-

вання між живими або на підставі заповіту..........................................................

(901—912)

524

Источник: https://files.student-it.ru/previewfile/278704

Смотрите также:

Анализ эффективности инвестиций предприятия на примере ООО «СпецПримСтрой»
Изложение содержания дела, по которому приняты судебные постановления