Материал: idpzk

(2)сплатою штрафу, передбаченого підрозділом C; або

(3)терміном тюремного ув’язнення, передбаченого підрозділом D.

Покарання у вигляді штрафу може бути призначене на додаток до будь-якого іншого покарання...

(с) Організації. Організація, визнана винною в зазіханні, карається відповідно до положень параграфу 3553:

(1)терміном пробації, передбаченим підрозділом B;

(2)сплатою штрафу, передбаченого підрозділом С. Покарання у вигляді штрафу може бути призначене на додаток до покарання у вигляді пробації…

Підрозділ D

Тюремне ув’язнення

§3581. Вирок до тюремного ув’язнення

(а) Загальне. Підсудний, визнаний винним у зазіханні, може бути присуджений до терміну тюремного ув’язнення.

(b) Санкціоновані терміни. Тюремне ув’язнення може призначатися:

(1)за фелонію класу А — на термін життя підсудного або на будь-який термін;

(2)за фелонію класу В — на термін, не більший 25 років;

(3)за фелонію класу C — на термін, не більший 12 років;

(4)за фелонію класу D — на термін, не більший шести років;

(5)за фелонію класу Е — на термін, не більший трьох років;

(6)за місдімінор класу А — на термін, не більший одного року;

(7)за місдімінор класу В — на термін, не більший шести місяців;

(8)за місдімінор класу C — на термін, не більший 30 днів;

(9)за порушення— на термін не більш п’яти днів.

ГЛАВА 228. СМЕРТНИЙ ВИРОК

§3591. Вирок до страти

(а) Підсудний, визнаний винним у:

(1)зазіханні, описаному у §794 (шпигунство) або у § 2301 (зрада),

(2)будь-якому іншому зазіханні, за яке передбачена страта, якщо підсудний, як було встановлено за межами розумних сумнівів у слуханні відповідно до §3593:

(А)навмисно убив потерпілого; (В)навмисно наніс тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого;

(С) навмисно брав участь у дії, розуміючи, що будь-яка особа могла бути позбавлена життя думаючи, що смертоносна сила могла бути використана стосовно будьякої особи, що не є учасником зазіхання, і потерпілий загинув у результаті цієї дії; або

(D) навмисно і специфічним чином брав участь в акті насильства, усвідомлюючи, що цей акт створював велику погрозу для життя будь якої особи, що не є учасником цього зазіхання, таку, що участь в акті складала необережну зневагу до людського життя, і потерпілий загинув безпосередньо в результаті цього акту, —

карається стратою, якщо після розгляду факторів, зазначених у § 3592, у ході слухання, проведеного відповідно до § 3593, встановлено, що винесення смертного вироку

євиправданим; не можуть бути присуджені до страти особи, котрі не досягли під час здійснення зазіхання 18-річного віку.

§3592. Пом’якшувальні й обтяжувальні фактори, що мають бути розглянуті при рішенні питання про виправданість смертного вироку

(а) Обтяжуючі обставини. При рішенні питання про винесення смертного вироку повинні бути прийняті до уваги будь-які пом’якшувальні обставини, включаючи такі:

(1)Зменшена здатність. Здатність обвинувачуваного оцінювати неправильність своєї поведінки, погоджувати поведінку з вимогами закону значно зменшена...

(2)Примус. Обвинувачуваний діяв під незвичайним і значним примусом,...

585

(3)Незначна участь. Обвинувачуваний карається як один з основних учасників зазіхання, що було зроблено іншим, але його участь була відносно невеликою...

(4)Однаковою мірою винні. Інший обвинувачуваний або обвинувачувані, однаково винні у злочині, не повинні каратися стратою.

(5)Відсутність попередньої злочинної діяльності. Обвинувачуваний раніше не скоював серйозних кримінальних правопорушень...

(6)Розлад. Обвинувачуваний вчинив зазіхання під упливом серйозного психічного чи емоційного розладу...

(7)Згода потерпілого. Потерпілий погодився зі злочинною поведінкою, результатом чого стала його смерть.

(8)Інші фактори. Інші фактори з біографії і характеру обвинувачуваного або будьякі обставини вчинення зазіхання, що можуть бути використані проти винесення смертного вироку.

Документ № 3

ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ЮСТИЦІЮ АНГЛІЇ (1991 р.) (витяги)

ЧАСТИНА 1. ПОКАРАННЯ У ВИГЛЯДІ ТЮРЕМНОГО УВ’ЯЗНЕННЯ

Терміни тюремного ув’язнення

2. — (1) Ця стаття застосовується в разі, коли суд призначає покарання у вигляді тюремного ув’язнення інше, ніж те, що точно визначено у законі.

(2) Покарання у вигляді тюремного ув’язнення повинне бути:

(а) на такий термін (котрий не перевищує встановленого максимуму), що, на думку суду, відповідний серйозності злочину або комбінації злочинів та інших злочинів, пов’язаних з ним;

(б) у тому разі, коли злочин має насильницький або сексуальний характер, на такий тривалий термін (що не перевищує цей максимум), що, на думку суду, необхідний для захисту суспільства від серйозної шкоди, заподіяної злочинцем.

(3) У тому випадку, коли суд призначає покарання у вигляді тюремного ув’язнення на термін більш тривалий, ніж цього вимагає домірність серйозності злочину, або комбінація злочинів та інші злочини, пов’язані з ним, суд повинний:

(а) заявити у відкритому судовому засіданні, що його думка ґрунтується на пункті

(2)(б) вище, а також причини, що спонукали його до цього; (б) пояснити злочинцеві у відкритому судовому засіданні й простою мовою, чому

покарання призначено на такий термін.

Документ № 4

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС ФРАНЦІЇ (1992 р.) (витяги)

КНИГА ПЕРША. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ I. КРИМІНАЛЬНИЙ ЗАКОН

Глава 1. Загальні принципи

Ст. 111-1. — Злочинні діяння класифікуються в її відповідності до їх ваги на злочини, провини й порушення.

586

Ст. 111-2. — Закон визначає злочини та провину і встановлює покарання, які застосовуються до їх виконавців.

Регламент визначає порушення і встановлює, в межах і відповідно до розходжень, установлених законом, покарання, які застосовуються до порушників.

Ст. 111-3. — Ніхто не може бути підданий покаранню: за злочин або провину, елементи яких не визначені законом, або за порушення, елементи якого не визначені регламентом....

Ст. 111-4. — Кримінальний закон підлягає суворому тлумаченню.

Ст. 111-5. — Суди кримінальної юрисдикції мають право тлумачити адміністративні, регламентаційні або індивідуальні акти й оцінювати їх дійсність, якщо від цього залежить вирішення по кримінальній справі, представленій на їх розгляд.

РОЗДІЛ II. ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Глава 1. Загальні положення

Ст. 121-1. — Ніхто не підлягає кримінальній відповідальності інакше, як за своє власне діяння.

Ст. 121-2. — Юридичні особи, за винятком Держави, підлягають кримінальній відповідальності з урахуванням положень ст. З 121-4 по 121-7 і у випадках, передбачених законом або регламентом, за злочинні діяння, зроблені на їх користь або органами — представниками юридичної особи.

Однак органи місцевого самоврядування та їх об’єднання підлягають кримінальній відповідальності тільки за злочинні діяння, зроблені при виконанні делегованих повноважень по громадській службі.

Кримінальна відповідальність юридичних осіб не виключає таку для фізичних осіб — виконавців або співучасників тих же самих діянь.

Ст. 121-3. — Злочин чи провина не мають місця в разі відсутності наміру на їх здійснення.

Однак, якщо закон це передбачає, в разі необережності або недбалості ненавмисного поставлення в небезпеку іншої людини має місце провина.

Порушення не має місця у випадку дії нездоланної сили. Ст. 121-4. — Виконавцем злочинного діяння є особа, котра:

п. 1. здійснює діяння, передбачене кримінальним законом або регламентом; п. 2. намагається скоїти злочин або у випадках, передбачених законом, провину.

Ст. 121-6. — Співучасник злочинного діяння у визначенні ст. 121-7 карається як його виконавець.

РОЗДІЛ III. ПРО ПОКАРАННЯ

Глава 1. Про види покарань

Відділ 1. Про покарання, які застосовуються до фізичних осіб. Підвідділ 1. Про кримінальні покарання Ст. 131-1. — Кримінальні покарання, яким піддаються фізичні особи:

п. 1. кримінальне ув’язнення або кримінальне заточення довічно; п. 2. кримінальне ув’язнення або кримінальне заточення на термін, більший 30 років;

п. 3. кримінальне ув’язнення або кримінальне заточення на термін, більший 20 років; п. 4. кримінальне ув’язнення або кримінальне заточення на термін, більший 15 років. Тривалість кримінального ув’язнення або кримінальне заточення на термін не може

бути меншим 10 років.

Ст. 113-8. — У випадках, передбачених ст. 113-6 і 113-7, кримінальне переслідування провин може бути почато тільки за вимогою прокуратури. Вимозі прокуратури повинна передувати скарга потерпілого або осіб, котрі мають на це право, або офіційне обвинувачення влади країни, де діяння було зроблено.

Відділ 2. Про покарання, застосовувані до юридичних осіб Підвідділ 1. Про покарання кримінальні та виправні

587

Ст. 131-37. — Кримінальні абовиправні покарання, яким піддаються юридичні особи: п. 1. штраф; п. 2. У випадках, передбачених законом, покарання, перераховані у ст. 131-39.

Ст. 131-38. — Максимальний розмір штрафу, застосовуваного до юридичних осіб, дорівнює п’ятикратному розмірові штрафу, передбаченого для фізичних осіб законом, що карає злочинне діяння.

Ст. 133-8. — Помилування не перешкоджає праву потерпілого одержати відшкодування збитку, заподіяного злочинним діянням.

Відділ 3. Про амністію Ст. 133-9. — Амністія тягне за собою скасування судимості, всіх покарань без

будь-якої можливості перегляду справи… Ст. 133-11. — Забороняється будь-якій особі, обізнаній у зв’язку з виконанням

своїх обов’язків про вироки, дисциплінарні або професійні стягнення, або про заборону, позбавлення прав або будь-якої неправоздатності, скасованих амністією, згадувати про їх у будь-якій формі або робити на них посилання в будь-яких документах. Однак ця заборона не поширюється на оригінали судових рішень, вироків і постанов. Крім цього, амністія не перешкоджає опублікуванню, запропонованому в порядку відшкодування.

Відділ 4. Про реабілітацію

КНИГА ДРУГА. ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ЛЮДИНИ КНИГА ТРЕТЯ. ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

КНИГА ЧЕТВЕРТА. ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ НАЦІЇ,

ДЕРЖАВИ І ГРОМАДСЬКОГО СПОКОЮ КНИГА П’ЯТА. ІНШІ ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ

РЕГЛАМЕНТАЦІЙНА ЧАСТИНА (декрети В Державній Раді)

КНИГА ПЕРША. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ КНИГА ДРУГА. ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ЛЮДИНИ

КНИГА ТРЕТЯ. ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ КНИГА ЧЕТВЕРТА. ПРО ЗЛОЧИНИ ТА ПРОВИНИ ПРОТИ НАЦІЇ, ДЕРЖАВИ

І ГРОМАДСЬКОГО СПОКОЮ КНИГА П’ЯТА. ІНШІ ЗЛОЧИНУ ТА ПРОВИНИ

КНИГА ШОСТА. ПОРУШЕННЯ

Розділ I. Загальні положення Розділ II. Порушення проти людини

Розділ III. Порушення проти власності

Розділ IV. Порушення проти нації, держави та громадського спокою Розділ V. Інші порушення

Документ № 5

ЗАКОН ПРО ПОЛІЦІЮ Англії (1997р.) (витяги)

93. — (4) Відповідно до цілей цього Закону, поведінка, що складає один або більше злочинів, вважається серйозною, якщо і тільки якщо:

а) вона включає використання насильства, спрямованого на одержання значної фінансової вигоди, або здійснюється великою кількістю осіб, об’єднаних загальною метою;

588