Материал: idpzk

щені цензи пасивного права. Законодавчі права палат були практично рівними. Разом із тим значно укріпилися позиції виконавчої влади — президента і особливо уряду. Для забезпечення вищої сили Конституції уводився Конституційний суд із правами контролю за правовим змістом законів.

Демократизація політичного життя викликала створення нових партій — усього близько 20. Найважливішою політичною силою наступних десятиліть стали відроджена Національно-республіканська партія і створена на основі ДП нова Партія справедливості на чолі з С.Демірелем. Однак запекла боротьба політичних партій за владу, наростання право-консервативної опозиції та правого екстремізму, погіршення стану державної економіки та зовнішньополітичних відносин знову призвели до загальнодержавної кризи.

У вересні 1980 р. У Туреччині відбувся черговий військовий переворот: парла-

мент і всі політичні партії були розпущені, влада перейшла до Ради національної безпеки, яку представляли головним чином військові кола. Після нормалізації обстановки, в тому числі шляхом масових репресій щодо фашистських організацій і правоісламістських рухів, Рада національної безпеки затвердила проект нової Конституції країни, яка на референдумі 7 листопада 1982 р. була ухвалена народом.

Оскільки Конституція 1982 р. є чинною й сьогодні, вона визначає форму та сутність сучасної турецької держави. Так, за формою правління Туреччина визначається як парламентська республіка. На це вказує насамперед те, що главою держави є Президент, котрого обирають на спеціальному засіданні Великих Національних Зборів, як правило, з членів самого парламенту терміном на 7 років без права на переобрання. Віковий ценз для кандидатів у Президенти — 40 років. Однак особливістю парламентської республіки в Туреччині є те, що Президент наділений більш широкими владними повноваженнями, ніж глави інших парламентських республік: згідно зі ст.104 Конституції, він «забезпечує застосування норм Основного Закону, а також регулює і узгоджує діяльність органів державної влади». Серед конкретних повноважень Президента треба виділити його право скликати парламент у будь-який момент, відправляти прийнятий парламентом закон на повторний розгляд, скликати засідання уряду і головувати на них, ратифікувати міжнародні договори, виносити на референдум поправки до Конституції тощо. Президент очолює Раду національної безпеки. Ця рада, до складу якої входять найавторитетніші за посадою члени уряду і керівництво збройних сил, надає рекомендації, які уряд повинен розглянути у пріоритетному порядку.

За безпосередньою участю Президента формується і Уряд Туреччини — Рада Міністрів. Він призначає Прем’єр-міністра з числа членів Великих Національних Зборів, а також за поданням Прем’єр-міністра — інших членів уряду. Усі вони, як правило, мають бути членами парламенту. Сформований у такий спосіб уряд постає зі своєю програмою перед Великими Національними Зборами для затвердження (процедура інвеститури). У Конституції передбачено можливість делегування парламентом більшості зі своїх законодавчих повноважень уряду зі збереженням контролю за змістом відповідних актів з боку Великих Національних Зборів. Водночас уряд несе колективну й індивідуальну відповідальність перед парламентом.

Органом законодавчої влади є парламент — Великі Національні Збори, — до складу якого входить 450 депутатів, обраних шляхом загальних і прямих виборів. Термін повноважень парламенту — 5 років. Вибори до Великих Національних Зборів проводяться за пропорційною системою. Віковий ценз для активного і пасивного виборчого права становить відповідно 20 і 30 років. За рішенням парламенту, депутат, котрий після виборів перейшов з лав однієї політичної партії до іншої, може бути позбавлений мандата. У разі вчинення Президентом дій, що визначаються як державна зрада, парламент може усунути його з поста. Відповідна процедура ініціюється двома третинами членів Великих Національних Зборів, а саме рішення про усунення Президента приймається трьома чвертями від загальної кількості членів парламенту.

За формою державно-територіального устрою Туреччина є унітарною державою. З метою врядування територія держави поділяється на провінції (вілайєти), райони (ка-

631

за) та підрайони (бусаки). До складу підрайонів входять громади (села). У провінціях функціонують обрані населенням терміном на 5 років представницькі органи місцевого самоврядування — ради. Останні створюють виконавчі органи. У кожній провінції діє призначуваний урядом губернатор (валі), котрий не тільки репрезентує інтереси центрального уряду, а й здійснює більшість рішень провінційної ради. Інститути місцевого самоврядування створюються також у містах та на інших рівнях адміністративнотериторіального поділу.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та те-

рмінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст таких понять та термінів:

Завдання 2. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці за пропо-

нованою раніше формою.

Завдання 3. Використовуючи матеріал теми та додаткову літературу, підготуйте коротку довідку про історичні обставини розробки та прийняття Конституції Японії

3.У березні 1868 р., в Японії було проголошено програму перетворювань, яка дово-

дилася до:.........................................................................................

4.Основні зміни в організації державної влади в Японії протягом 70—80-х рр. зво-

дилися до такого:.................................................................................

632

8.Обмежений характер «демократичного режиму» в Японії, за Конституцією

1889 р., виявився в тому, що:......................................................................................

9.За формою державно-територіального устрою, Японія в 30-х рр. ХХ ст., перетво-

рюється.............................................................................................

14.Основними наслідками революційних подій 1925—1927 рр. для розвитку китай-

ської держави було:............................................................

15.Опубліковані в жовтні 1928 р., в Китаї «Програма політичної опіки» та «Органічний закон Національного уряду» встановлювали…..................

16.Гомінданівський режим став одним із …………., що будувалася на.......

17.1 жовтня 1949 р., в Китаї було урочисто проголошено утворення..........

19.У 1958 р. Мао Цзедун проголосив нову політику в галузі соціальноекономічного і політичного будівництва, яка отримала найменування курсу.....................

Імала здійснюватися за такими напрямками:.........................................................

20.Система влади в маоїстському Китаї ґрунтувалася на...................….....

21.«Культурна революція» призвела до серйозної деформації народної демократії в Китаї, що знайшло своє відображення в …………………., яка була прийнята у…..........………..році.

22.4 грудня 1982 р., у Китаї була прийнята.........................................…........

23.Своєрідність сучасної Китайської держави полягає в наявності.....................

....................................................................................

24.Особливостями держави у країнах Близького Сходу є............…......…...

25.Серед загальних рис, що характеризують форми правління держав Близького Сходу, є..........................................................................................

26.Історія сучасної Саудівської Аравії бере свій початок.......................…...

28.Бахрейн як незалежну державу проголошено..................................…....

29.Кувейт як держава почала формуватися.........................................….....

30. Становлення сучасної іранської держави бере свій початок з по-

дій................................................................................................................

31.Ісламська республіка в Ірані була проголошена у.............................…...

32.Особливістю Конституції Ісламської республіки в Ірані є те, що..........................

..........................................................................................

33.Сучасна історія держави Ірак починається з......................................…..

34.За Конституцією 1970 р. форма держави Іраку характеризувалася.......................

.....................................................………..

633

Завдання 6. Схарактеризуйте:

1.Форму японської держави за Конституцією 1889 року.

2.Еволюцію форми японської держави в 1905—1945 рр.

3.Форму японської держави за Конституцією 1947 року.

4.Процес державного будівництва в Китаї в першій половині ХХ ст.

5.Форму держави Китаю в 1949—1976 роках.

6.Процес встановлення маоїстського режиму в Китаї та розкрийте його наслідки.

7.Форму китайської держави за Конституцією КНР 1982 року.

8.Основні напрямки модернізації КНР у 80-х рр. ХХ — поч. ХХІ століть.

9.Спільні риси та особливості державного устрою країн Перської затоки.

10.Основні етапи становлення та розвитку буржуазної держави в Туреччині у

ХХстолітті.

Джерела

Документ № 1

КОНСТИТУЦІЯ ЯПОНІЇ (3 травня 1947 р.) (витяги)

Ми, японський народ, діючи за посередництвом наших належним чином обраних представників у Парламенті і сповнені рішучості забезпечити для себе і для своїх нащадків мирну співпрацю з усіма націями, свободи для всієї нашої країни, сповнені рішучості не допустити жахів нової війни в результаті дій урядів, проголошуємо, що народ наділений суверенною владою, і встановлюємо цю Конституцію...

Глава I. Імператор

Стаття 1. Імператор є символом держави і єдності народу, його статус визначається волею народу, якому належить суверенна влада.

Стаття 2. Імператорський трон є династичним та успадковується відповідно до Закону про імператорську сім’ю, прийнятого Парламентом.

Стаття 3. Усі дії Імператора, що стосуються до справ держави, можуть бути вчинені не інакше як з ініціативи i схвалення Кабінету, і Кабінет несе за них відповідальність.

Стаття 4. Імператор здійснює тільки такі дії, що стосуються до справ держави, передбачених цією Конституцією, і не наділений повноваженнями, пов’язаними із здійсненням державної влади.

Імператор, відповідно до закону, може доручати кому-небудь здійснення своїх дій, що стосуються до справ держави.

Стаття 5. Якщо відповідно до Закону про імператорську сім’ю встановлюється регентство, Регент здійснює дії, що стосуються до справ держави, від імені Імператора. У цьому випадку застосовується абзац перший попередньої статті.

Стаття 6. Імператор призначає Пре-м’єр-міністра за поданням Парламенту. Імператор призначає головного суддю Верховного суду за поданням Кабінету.

Стаття 7. Імператор за порадою й зі схвалення Кабінету здійснює від імені народу такі дії, що стосуються до справ держави: промульгацію поправок до Конституції, законів, урядових указів і договорів; скликання Парламенту; розпуск Палати представників; оголошення загальних парламентських виборів; підтвердження призначень і від-

634