Збіжну історію зафіксовано 1994 року в селі Космач на Гуцульщині. На присілку Медвежому в урочищі Томчуччино ішов молодий чоловік Василь, який повертався з гостини. Зближалась друга година ночі. Зоряне небо та рогатий місяць настільки світили, що було видко, як удень. Коли чоловік наблизився з поля в лісок, вмить довкола потемніло. Та гуцул ішов далі, хоч стало йому моторошно, бо пригадав, як старі люди розповідали, що саме в тому місці «малпа» переходить. Враз почув за собою кроки. Озирнутись не мав сміливості, але не впадав у розпач, бо сам займався дзюдо і мав надію дати нападникові відсіч. Вважав, що це хтось з місцевих вирішив його налякати.
Василь ішов далі. Примара крокувала за ним. Той пришвидшив ходу. Чудовисько - також. Василь збіг у видолинок, де вже не було смерек, миттєво озирнувся назад і закляк на місці. За ним стояло страховисько, вдвічі вище за людину, з довгою шиєю і маленькою голівкою.
«У мене стало волосся дибки. Я не знав, що маю робити, - згадував чоловік. - Думка була одна: втікати. Я побіг корчами вниз. Перебіг соляне джерело і став добігати до каплички в Медвежому. Забіг до каплички, впав на коліна і почав молитися. Ззаду чувся сильний рев, здавалось, валилось каміння з гір в потоки. Чудовисько вже далі за мною не бігло, певно, воно має свою територію…»
Очевидець, зважаючи на свою професію, побажав, аби не називати його прізвища. Але про монстра, якого бачили в різних місцях Космача, охоче розповідають старожили Зизатчук Микита, 1907р.н., Полагняк Параска, 1915 р.н., Татарчук Микола, 1930 р.н. Кілька років тому зник у лісі парубок, якого й досі не знайшли. Люди подейкують, що його «могла з собов малпа забрати». Про «малпу» в Космачі розповідають Михайло Юсипчук, Богдан Костюк, Микола Кіндрачук і майже всі люди старшого віку.
Можна б подібних цікавих епізодів з різних куточків планети наводити багато. Але тут я хотів би зосередити увагу читачів на старовинних легендах про загадкових драконів та інші чудовиська. Тоді постає закономірне питання: а може, вони не просто наслідок фантазії, як ми думаємо? Чому б не припуститися гіпотези, що в основі такої легенди лежать реальні факти?..
І тут не завадило б вдатися до творів письменників. Якось у Парижі Іван Тургенєв у Поліни Віардо мав зустріч з друзями, серед яких були й Мопассан та Флобер. Розмовляли про природу жахів. Тут Тургенєв розповів присутнім реальний випадок зі свого життя, який трапився з ним в юності в лісах середньої частини Росії. Мопассан відтворив його розповідь в новелі «Жах», називаючи героя в третій особі - він. Або звернемось до Гоголевого «Вія» чи «Лісової пісні» Лесі Українки.
Тут ми доходимо ближче до поставленого завдання: а чи була снігова людина в Карпатах? Можливо, вона в цих горах є тут і досі? Безперечно, як скелі Чорногори, так і Ґрегота та Лисини Космацької буковинського Паміру чи навіть околиці віддалених гуцульських сіл дуже аналогічні тим, в яких уже зафіксовано науковцями проживання таємничого створіння. В гуцульському фольклорі образ потаємної тварини зустрічається надзвичайно часто. Ще на початку 1970-х з Києва на Гуцульщину вирушила велика фольклорна експедиція, яку очолював доктор філологічних наук, професор Олексій Дей. В околицях Космача, а пізніше й інших гуцульських сіл, фольклористи зуміли записати доволі цікаву співанку-хроніку про людей-велетів, великанів. Та найбільше таки на Гуцульщині поширені такі фольклорні образи загадкових тварин на людську подобу як Чугайстер, Малпа, Бісиця, Вовкулак, Лісна…
Аналогічні оповіді про Малпів, Нявок, Бісиць знаходимо й у творах української письменниці Марії Влад. Ось як вона розмірковує у своїй книжці «Стрітеннє»: «Десь-то він є, лісовий чоловік, виділи його. Оброслий шерстю, здоровенний, сильний, спритний до невловимості. Живе у лісах, також певно, самотою…». Або: «Дід Мирін казав, що йшов у полонину. Велика зима впала. Вчув - щось у плаю запищало дуже: «Йой, не їж мене! Не їж мене!». А то лиш кров та шкам. Видко, дикий чоловік з`їв бідолашну. Що ж він, і сам шукаючий людського тепла, так жорстоко карає свою подругу. Може, за те, що вона (мається на увазі Нявка - Д.П.) здобула людської подоби - голова жіноча, ноги як у дитини, гарна. Веселовида… Що вже не обросла з голови до ніг, як він. Що він нічого не має з людським породдям, а вона зводить леґінів…» До цієї теми звертається і Сергій Параджанов у фільмі «Тіні забутих предків» та письменники Степан Пушик і Василь Портяк.
Отже, про існування снігової людини взагалі і в Карпатах зокрема, нема жодного сумніву. Зараз нас вже менше цікавить, яка вона - снігова людина. Чи це наш предок, чи неандерталець? На ці запитання ще дадуть свої відповіді вчені і, я впевнений, що вони доведуть, що люди-велети таки були в Карпатах і, можливо, ще й зараз є, адже недарма старуни в Космачи, Перехресному, Шибеному, Плоскій говорять: «Там небезпечно ходити вночі, бо там Малпа переходит!». То ж цілком вірогідно, що хтось колись таки бачив якусь потаємну тварину, яку ми називаємо делікатно сніговою людиною.
Звичайно, зараз натрапити на слід
снігової людини в Карпатах набагато складніше, бо гори вже не ті. Вони стали
лисими. За роки незалежності України в Карпатах браконьєри вирубали набагато
більше лісів, ніж радянська влада в цьому краї за всі роки окупації. Ніхто з
браконьєрів за це не несе жодної відповідальності, мафія господарює в кожному
гуцульському селі, залишаючи смерекові, ялинові чи букові пні нашим нащадкам,
як знак нашої байдужості й безгосподарності. Звісно, в такій ситуації почуває
себе, напевно, доволі незручно і снігова людина, яка з оголених сьогодні Карпат
змушена, мабуть, відступати в глухі карпатські праліси.
Вірші
Знову покликали гори Карпати ...
Знову покликали гори Карпати - Все про чарівність їх будем знати! Синівершини, бистрії ріки, Квітів пахучих цілющії ліки.
Гори - чекайте! Я до вас лину -
Пісня кохання звучить безупину.
Карпати
Палюче сонце, холодні тумани,
Каміння, що звикло лежати віками.
Красиві, стрункі, гуцулки-смереки,
Гніздо на даху, що звили лелеки. Вечірня роса, і вранішні роси,
На полонині - осінні покоси.
Вершина Говерли ховається в хмарі,
Вівці до купи зібрались в отарі.
Дощ і веселка, хлопці й дівчата,
З дерев`яного бруса, батьківська хата.
Альпійська сосна, ожина, чорниці,
Джерельна вода, холодніша од криці.
Гуцульські пісні, і гуляння народні,
Багаті Карпати - на чари природні.
Сергій Череп <http://www.virsh.com.ua/cherep>
Високі гори, скелі й кручі,
потік бурхливої води,
залишать спогад неминучий,
і знов покличуть нас сюди.
Вдихнувши свіжого повітря,
напившись чистої води,
пішли ми Довбуша стежками,
хоч і втомились від ходи.
Підйом на гору був нелегким,
та ми здолати все ж змогли,
піднявшись, подих захопило,
від велетенської скали.
З вершини скелі нам відкрився,
прекрасний краєвид Карпат,
душа від щастя аж співала,
а серце било як набат.
Не описати все словами,
це мальовничий, дивний край,
в моїх думках він завжди буде,
немов землі небесний
край
Я літаю
Гукаю сонечку: - Привіт! -
і обнімаю сині гори.
Переді мною - цілий світ,
Карпат безкрайнії простори.
Я відштовхнуся від землі,
веселці заплету косички,
і, як кораблики малі,
хмаринки гнатиму по річці.
Я тут завжди в полоні мрій,
природи силу відчуваю.
Лунає дзвінко голос мій,
бо я живу, я тут літаю.
Леся Вознюк
КАРПАТИ
Хворобливо-дочасні залисини,
Мов лишай, розповзлися Карпатами:
Чагарник замість лісу над Тисою...
Я ще довго від того не спатиму,
Як смереки прощаються стоячи,
З небесами омріяно-синіми:
Не зійти, не сховатись...
Як боляче!..
Нерозчулити голосіннями.
Бонзи стануть казково-багатими.
Пні-каліки - розкидано схилами:
За красу і величність їх стратили
І зробили потворно-безсилими.
Пальці-корені ранами змучені,
Захищали цю землю, як воїни,
Занімілі, зчорніли над кручами,
Геть порубані - не заспокоєні.
Та не зламано дух лісорубами,
Хай оточують, лізуть навалою,
Четвертують і спалюють грубами,
Продають... І все мало їм, мало їм!..
Хворобливо-дочасні
залисини:
Виють пили злорадно
Карпатами.
Чи затихне цей регіт
над Тисою,
Чи, як шабаш відьомський,
лунатиме?
Олександр Христенко
<http://maysterni.com/user.php?id=2945>
Література
Енциклопедія українознавства <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0>. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%B1%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87>. - Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989.
Фомин П. Очерки экономического описания России. X. 1914;
Фещенко-Чопівський І. Природні багатства України. 2 тт. К. 1919;
Фомин П. Украина - экономическая характеристика. X. 1923:
Воблий К. Екон. географія України. X. 1927;
Воблий К. (ред.). Нариси економічної географії Радянської України. 2 тт. К. 1945 - 52;
АН УРСР. Інститут економіки. Нариси розвитку нар. господарства УРСР. К. 1949;
АН СРСР. Библиография по вопросам размещения и районирования промышленности СССР 1901 - 1957. М. 1960 (1958 - 64). М. 1966;
Колдомасов Ю. Экономические связи в народном хозяйстве СССР. М. 1963;
Укрупнені екон. райони УРСР. Довідник. 2. 1965: СОПС при Госплане СССР. Общая методика разработки Генеральной схемы размещения производительных сил СССР на 1971 - 1980 гг. М. 1966;
Вовко Д. Україна в міжнар. екон. зв'язках СРСР. К. 1966;
АН УРСР. Інститут економіки. Розвиток нар. господарства УРСР 1917 - 1967. 2 тт. К. 1967
Корецький Л., Паламарчук М. Географія промисловості УРСР. К. 1967;
Соколов П Военно-экономические вопросы в курсе политэкономии. М. 1968;
Экономические районы СССР. М. 1969:
Гуржій І. Україна в системі всерос. ринку 60 - 90-их pp. XIX ст. К. 1968;I. Industrial Location Policy in the USSR during the Postwar Period. Joint Economic Committee U . S Congress. Economic Performance and the Military Burden in the Soviet Union. Вашингтон 1970I. Location Problems in Soviet Industry before World War II. The Case of the Ukraine. Чепел Гіл 1971;O. A History of Ukrainian Industry. Мюнхен 1971: