1. Порушення акцентуаційних норм. Це може бути наголошення на корені: дίяти – дίяння, ввόзити – ввéзення, ввόдити – ввéдення, бронювᾴти – бронювᾴння, пізнᾴти – пізнᾴння. У складних іменниках-термінах (композитах) здебільшого наголошується друга частина слова: водопровίд, газопровίд, нафтопровίд, трубопровід. Складні іменники-терміни, що позначають назви вимірювальних приладів, а також інших лабораторних приладів з другою частиною –метр мають основний нерухомий наголос на інтерфіксі (з’єднувальному голосному звукові): газόметр, озонόметр, радіόметр, хронόметр, вібрόметр, бактόметр. Виняток становлять слова вольтмéтр, альфамéтр. Якщо ці іменники означають назви мір, то наголос падає на –метр: децимéтр, декамéтр, кіломéтр, кубомéтр. Складні іменники-терміни на позначення сукупності відповідних методів вимірювання, системи дій мають основний нерухомий наголос на другій частині –метрія: антропомéтрія, фотомéтрія, хрономéтрія, спектрофотомéтрія. Змінюючи відмінкову форму цих слів, не можна змінювати місце наголосу: антропомéтрія – антропомéтрії, антропомéтрією. Але іноді від наголосу може залежати й семантика слова: атлас і атлас.
2. Тавтологія – повторення однокореневих слів: розповісти свою автобіографію, динамічна трансформація, найбільш оптимальний, словниковий багаж слів.
3. Вживання зайвих слів без певної стилістичної мети: вільна вакансія, гарантування безпеки.
4. Паронімія – розрізнення значень слів задля введення їх до контексту: кордон, межа, границя, грань; область, галузь, сфера. Згідно з «Російсько- українським словником», російське слово «личный» перекладається українською мовою як «особовий» і «особистий».
5. Невміння враховувати стилістичне (емоційне) забарвлення слова (фрази) в контексті. Особливо багато помилок допускається при перекладі з російської слів, що мають декілька варіантів перекладу. Певна увага приділяється популярному на сьогоднішній день комп’ютерному перекладу, який досить часто подає неточний вибір слова. Наприклад: вище утворення – з рос. высшее образование, цікаве міроприємство – з рос. интересное мероприятие, залізнодорожній технікум – з рос. железнодорожный техникум.
6. Серед відступів від літературних норм на рівні лексики впадають в око передусім незасвоєні, невмотивовані русизми: груз, замість вантаж; получається, замість виходить; поставник, замість постачальник, другим разом, замість іншим разом.
7. У професійній лексиці часто вживаються слова-кальки з російської мови, що є наслідком недостатнього опанування лексичних норм, невмілого використання синонімів тощо. Наприклад, головний – основний. Головний – 1) прикметник від голова: головний біль, головний убір;
2) найважливіший, найсуттєвіший: головний зміст (метод, напрям, підсумок, показник, представник, приз); головна мета (перешкода, порада, причина, тенденція, умова); головне джерело (завдання, питання);
3) який перебуває в центрі 69 Шляхи реалізації кредитно-модульної системи чогось: головний вхід (корпус [університету], під'їзд); головна дорога;
4) який очолює що-небудь, старший над кимось тощо: головний інженер; головне підприємство/управління. Основний – вживається зі словами: основний засіб (закон, зміст, колектив, мотив, напрям, показник, факт, фонд); основна група (маса, причина, робота, споруда, умова); основне виробництво (завдання, значення, питання).
8. Порушення омонімії. Одним з основних внутрішніх чинників є розпад багатозначного слова, коли його різні значення перестають сприйматися як пов’язані між собою й перетворюються на окремі лексеми: домоткане полотно, полотно залізничне. Наприклад, порт1 – ділянка берега водойми разом із прилеглою водною площею, спеціально обладнана для стоянки суден, вантажно-розвантажувальних та інших робіт; порт2 – пристрій для підключення зовнішнього обладнання; порт3 – інтерфейс, через який периферійний пристрій приєднується до адаптера, який розміщений на системній платі. Основною на заняттях є робота з науковими фаховими текстами, де контекст звужує значення слова. Тематика наукового тексту, його комунікативні завдання, коло фахівців, на яких він розрахований, створюють передумови значно вищої передбачуваності лексичних одиниць, ніж в інших стилях. А чим вищий ефект передбачуваності, тим менше умов для появи несподіваних, яскравих слововживань, а отже, і стилістичного ефекту. Тому тут вибираються загальновживані нейтральні слова, у яких спеціально організований контекст начебто «відсікає» всі наявні в цього слова багатоманітні й багатопланові зв’язки. «Відмінністю технічного перекладу від інших видів перекладу є: термінологічність, точний, чіткий, стислий виклад матеріалу за відсутності образно-емоційних виразових засобів» . Переклад науково-технічної літератури посідає важливе місце з-поміж інших різновидів вправ у процесі вивчення фахової мови майбутніми інженерами.
9. За умови існування термінів-дублетів варто віддавати перевагу словам, що утворені на національній основі: абсорбер – вбирач, анемометр – вітромір, воронка – лійка, фон – тло, фактор – чинник, значимий – значущий, протиріччя – суперечність, середовище – довкілля і под. Окремої уваги потребує переклад термінів-абревіатур з російської мови українською. Характерною рисою сучасної науково-технічної літератури є широке використання різних типів скорочень (літерних, звукових). При перекладі вказаних конструкцій необхідно розгорнути сполучення слів мовою-оригіналу, перекласти його, утворивши абревіатуру мовою-перекладу. Наприклад: ЭВМ (электронно-вычислительная машина) - ЕОМ (електронно-обчислювальна машина), БЯ (базовый язык) - БМ (базова мова), ИТР (инженерно-технические работники) - ІТП (інженерно-технічні працівники) тощо. Здійснюючи переклад науково-технічних текстів, звертаємо увагу майбутніх інженерів на те, що деякі абревіатури мають кілька розшифрувань, пор.: ПІ (панелі інструментів, програмна інженерія). 70 Матеріали науково-методичного семінару У роботі з текстами студенти укладають словнички труднощів російсько- українського перекладу та тлумачні словнички фахових наукових термінів. Досліджуваний матеріал дає змогу виявити, що запозичення з латинської, грецької, англійської, французької та німецької мов в українську становлять блок виробничо-технічної лексики, що співвідноситься з певним простором у концептуальній і мовній картинах світу. Наприклад, у системі розглядуваної запозиченої лексики можна виділити такі групи слів:
1) назви пристроїв, механізмів, інструментів: генератор, ексикатор, муфта, мас-спектрограф, мас-спектрометр;
2) назви технологічних процесів: аустенізація, графітизація, дифузія, полігонізація, сенсибілізація, ціанування; тощо. Нині до числа джерел навчальної інформації більшість дослідників відносять ресурси інтернету, використання яких сприяє виникненню інтересу, самостійності й творчості студентів, розвиває вміння критичного аналізу сприйнятої інформації. Виконання таких завдань привертає увагу до необхідності розвитку комунікативних умінь і навичок для спілкування в мережі інтернет, що сьогодні є одним із засобів комунікації сучасної молоді. Робота зі студентами над термінологічною лексикою проводитися не тільки на заняттях з української мови, а й під час вивчення інших дисциплін та проходження навчально-науково-дослідницької та виробничої практики. Саме тому потрібно вибудовувати цілісну систему формування термінологічної компетентності, залучаючи до цього викладачів фахових дисциплін. Отже, для вдосконалення мовленнєвої та лексичної компетентності майбутнього фахівця та успішного засвоєння дисципліни основним є створення комфортних умов навчання, за яких кожен студент відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність. Пропоновані завдання під час вивчення дисципліни «Українська мова за професійним спрямування» потребують активної пізнавальної діяльності, сприяють розвитку уваги, пам’яті, креативного мислення, а головне – свідомому засвоєнню термінів, що в подальшому забезпечить ефективне формування термінологічної компетентності.
Введення Публічний виступ являє собою процес передачі інформації, основна мета якого - переконати слухачів у правильності тих чи інших положень. Слово оратор (від латинського orare - «говорити») застосовується у двох значеннях: 1. людина, що говорить мова, виступаючий публічно; 2. людина, що вміє добре говорити публічно, що володіє даром красномовства, що володіє майстерністю слова. Оратор - майстер публічного виступу, блискуче володіє мовою. Оратор впливає на слухачів, перш за все своїм красномовством, високою мовною культурою, словесним майстерністю. Такий оратор уміє вести пропаганду переконливо, дохідливо і яскраво. Він може не тільки строго і точно, але і емоційно викласти будь-який складний теоретичне питання. Але таких людей дуже мало. У зв'язку з цим можна згадати статтю «Гарна новина», написану А.П. Чеховим в 1893 році «У московському університеті викладається студентам декламація, тобто мистецтво говорити красиво і виразно. Не можна не порадіти цьому прекрасному нововведенню. Ми, російські люди, любимо, поговорити і послухати, але ораторське мистецтво у нас в скоєному загоні. У земських і дворянських зборах, вчених засіданнях, на парадних обідах і вечерях ми соромливо мовчимо або ж говоримо мляво, беззвучно, тьмяно, «уткнувши бради», не знаючи, куди подіти руки; нам говорять слово, а ми у відповідь - десять, тому , що не вміємо говорити коротко і не знайомі з тією грацією мови, коли при найменшій витраті сил досягається відомий ефект. ... У суспільстві, де нехтується істинне красномовство, панують риторика, ханжество слова або вульгарне базікання. І в давнину, і в новітній час ораторство було одним з найсильніших важелів культури. Немислимо, щоб проповідник нової релігії не був в той же час і захоплюючим оратором. Всі кращі державні люди в епоху процвітання держав, найкращі філософи, поети, реформатори були в той же час і кращими ораторами. «Квітами» красномовства був усипаний шлях до всякої кар'єрі, мистецтво говорити вважалося обов'язковим. Бути може, і ми коли-небудь дочекаємося, що наші юристи, професори і взагалі посадові особи, зобов'язані по службі говорити, не тільки учено, але й зрозуміло і гарно, не стануть виправдовуватися тим, що вони «не вміють» говорити. По суті, адже для інтелігентної людини погано говорити, повинно б вважатися таким же непристойності, як не вміти читати і писати, і у справі освіти і виховання - навчання красномовству слід було б вважати неминучим ». 1. Помилки публічного виступу Перш ніж приступити до осягнення секретів ораторської майстерності, ви повинні навчитися уникати поширених помилок. Фахівці в області комунікативних технологій проаналізували і порівняли поведінку дилетантів та професійних ораторів. Використовуйте їх поради на практиці, і ви помітите, як росте ваша впевненість і самоконтроль під час публічних виступів. Помилка 1: Невідповідність Коли зміст ваших слів розходиться з тоном мови, поставою й мовою тіла, публіка миттєво це помічає. Аудиторія має безпомилкове чуття щодо того, що стосується настрою оратора і його самопочуття. Якщо ви почнете говорити «Здрастуйте, як я радий вас всіх бачити ....» тремтячим непевним голосом, нервово перебираючи пальцями гудзики на костюмі - будьте впевнені, у слухачів моментально з'явиться недовіру і до сказаного вами, і до самого мовця. Тому замість «Я радий ...» - радійте насправді! Робіть все, щоб дійсно відчувати радість, виступаючи перед публікою. Усвідомлено передавайте ваше позитивний настрій слухачам. Це важливо - люди, в хорошому настрої легше сприймають інформацію, їм хочеться продовжувати контакт. Якщо ж ви не відчуваєте радості, не варто брехати. Краще чесно признатися: «Сьогодні великий день, тому я хвилююся ...» Тоді ви, принаймні, справите враження чесної людини, що говорить правдиві речі. Помилка 2: Виправдання Публіці за великим рахунком однаково, хвилюєтеся ви чи ні, чи довго ви готували свою доповідь і який у вас досвід публічних виступів. Тому не потрібно перед нею виправдовуватися в стилі «Я поганий оратор, рідко кажу перед публікою, тому сильно хвилююся і можу виступити невдало ...» Саме так починають свою промову багато дилетанти, намагаючись викликати співчуття і заздалегідь отримати індульгенцію за погане виступ. Посил, здавалося б, чесний, але він приводить до протилежного результату. Слухачі дивуються: «Навіщо ми сюди прийшли, якщо навіть сам виступаючий визнає, що виступ буде поганим?». Публіка егоїстична. У її центрі уваги стоїть, перш за все, вона сама. Тому з самого початку виступу на перше місце поставте її, кохану: думки, побажання і почуття вашої аудиторії. Ваша мета - інформувати, мотивувати або розважити публіку. Тому важливо не те, як ви говорите, і що при цьому відчуваєте. Важливо, яку інформацію аудиторія при цьому отримує. Потрібно говорити так, щоб більша частина слухачів відчула: ви розумієте їх прагнення і бажання, говорите для них і звертаєтеся до кожного з них персонально. Якщо ви будете діяти саме так, тоді: а) набагато більше слухачів, ніж ви думаєте, просто не звернуть увагу на ваше хвилювання або ж поблажливо поставляться до нього, тому що цікавляться, перш за все, собою і своїми справами. б) ваше хвилювання випаровується тим швидше, чим більше уваги ви приділяєте іншим людям, а не власним відчуттям. Помилка 3. Вибачення Ця помилка схожа на попередню. Початківці оратори люблять вибачатися, пропонуючи зняти з них провину за погану якість доповіді. «Прошу пробачити мене за ... (Мій простуджений голос, мій зовнішній вигляд, погана якість слайдів, занадто короткий виступ, занадто довгу промову і т.д. і т.п.) ». Публіка - не священик і не відпустить ваші гріхи. Перепрошуйте тільки за одне - за ваші постійні вибачення. А краще з самого початку уникайте того, за що потрібно буде просити пробачення. Якщо дійсно є щось, про що ви шкодуєте, просто скажіть: «Я жалкую!». Але найкраще - вміння перетворити недолік у достоїнство: «У мене сьогодні застуджений голос, тому прошу вас зрушитися і сісти до мене ближче. Таким чином, згуртувавшись ще більше, ми продемонструємо, що ми всі - одна команда, що працює в тісній взаємодії ». Помилка 4: Очі і брови Ви дійсно впевнені, що добре керуєте своєю мімікою? Більшості новачків тільки здається, що це так. Насправді контролювати міміку непідготовленій людині нелегко. Лицьовими м'язами важко управляти без тренування, а загадково-спокусливий погляд і широко розкриті від страху очі розділяють усього пара міліметрів, котрі кардинально змінюють сприйняття. Психологічні дослідження показали, що області очей оратора публіка приділяє в 10-15 разів більше уваги, ніж будь-який іншій частині особи. Брови - головний елемент вашої міміки, вони не тільки вказують на емоції, але й управляють ними. Високо підняті брови - ознака невпевненості і некомпетентності. Звертайте увагу на свої очі та брови. Якщо вони будуть говорити те ж, що і ваші слова, публіка вас полюбить. Усміхнені очі і прямі брови - це якраз те, що потрібно
Програма державного іспиту з дисципліни «Іноземна мова (за професійним спрямуванням, поглиблене вивчення)» та «Ділова іноземна мова» базується на:
· дескрипторах рівнів володіння мовою, запропонованих Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти у сфері викладання, вивчення та оцінювання мов (2001р.)
· вимогах освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ) випускників, затверджених Міністерством освіти і науки України
· результатах допроектного дослідження викладання іноземної мови у вищих навчальних закладах України (2004р.)
Вимоги до здібностей і підготовленості випускників.
Випускники повинні:
a) уміти критично читати та повністю розуміти оригінальні тексти з побутової, країнознавчої, суспільно-політичної, економічної та фахової тематики; оцінювати точність викладення матеріалу, відокремлюючи факти і думки, об’єктивні і суб’єктивні твори; інтерпретувати різноманітні графічні дані;
b) вільно володіти усним монологічним та діалогічним мовленням у межах вищезазначеної тематики; гнучко та ефективно використовувати мову для фахових цілей; легко спілкуватись та брати участь у складних групових обговореннях навіть на абстрактні, складні і незнайомі теми;
c) сприймати іноземне мовлення, яке виголошено в нормальному темпі; слідкувати за поширеною промовою, навіть недостатньо структурованою; розпізнавати широкий спектр ідеоматичних виразів і колоквіалізмів; розуміти аудіо – та відео матеріали з великою кількістю ідеом і сленгових виразів;виводити приховану інформацію за допомогою перехресних посилань;
d) володіти навичками перекладу як з іноземної мови на рідну, так і з рідної на іноземну в межах суспільно-політичної, загальноекономічної, країнознавчої та фахової тематики;
e) вилучати, інтерпретувати здобуту інформацію із оригінальних суспільно-політичних, економічних та фахових текстів і репрезентувати їх у відповідній формі (реферат, анотація, переказ, доповідь, ece і т. ін. в усній та письмовій формі) як рідною, так і іноземною мовами;
f) уміти складати та писати резюме, ділові листи, контракти та інші ділові документи відповідно до специфіки професійної діяльності;
Мовленнєві вміння
1. Аудіювання
· розуміти основні ідеї та розпізнавати відповідну інформацію в ході обговорень, дебатів, доповідей, бесід, що за темою пов’язані з навчанням та спеціальністю;
· розуміти обговорення проблем загальнонаукового та професійно-орієнтованого характеру, що має на меті досягнення порозуміння;
· розуміти повідомлення та інструкції в академічному та професійному середовищі;
· розуміти намір мовця і комунікативні наслідки його висловлювання;
· визначити позицію і точку зору мовця.
2. Говоріння
а) Діалогічне мовлення
· реагувати на основні ідеї та розпізнавати суттєво важливу інформацію під час обговорень, дискусій, бесід, що пов’язані з навчанням та професією. Володіння лексичним мінімумом ділових контактів, нарад;
· чітко аргументувати відносно актуальних тем в академічному та професійному житті ( на конференціях, дискусіях в академічному навчальному середовищ). Володіння мовленнєвим етикетом спілкування: мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження тощо;
· поводитись адекватно у типових академічних і в професійних ситуаціях (на конференціях, дискусіях в академічному навчальному середовищі )
· дотримуватись мовленнєвого етикету світського спілкування;
· пристосовуватися до змін, які зазвичай трапляються під час бесіди і стосуються її напряму, стилю та основних наголосів;
· виконувати широку низку мовленнєвих функцій і реагувати на них, гнучко користуючись загальновживаними фразами.
б) Монологічне мовлення
· чітко виступати з підготовленими індивідуальними презентаціями, щодо широкого кола тем академічного та професійного спрямування;
· продукувати чіткий, детальний монолог з широкого кола тем, пов’язаних з навчанням та спеціальністю;
· користуватися базовими засобами зв’язку для поєднання висловлювань у чіткий, логічно поєднаний дискурс.
3. Читання
· розуміти автентичні тексти, пов'язані з навчанням та спеціальністю, з підручників, газет, популярних і спеціалізованих журналів та інтернетівських джерел;
· розуміти головну ідею та знаходити необхідну інформацію в неадаптованій технічній літературі за фахом;
· здійснювати ознайомче читання неадаптованих технічних текстів для отримання інформації;
· накопичувати інформацію з різних джерел для подальшого її використання (на презентаціях, конференціях,дискусіях в академічному навчальному середовищі, а також у подальшій науковій роботі);
· здійснювати вивчаюче читання з метою поповнення термінологічного тезаурусу;
· розуміти інформацію рекламних матеріалів;
· розрізняти різні стилістичні регістри усного та писемного мовлення з друзями, незнайомцями, колегами, працедавцями та з людьми різного віку і соціального статусу, коли здійснюються різні наміри спілкування.
4. Письмо
· писати анотації до неадаптованих технічних текстів за фахом;
· писати реферати на основі автентичної технічної літератури за фахом;
· укладати термінологічні словники за фахом на базі автентичної технічної літератури;
· складати тексти презентацій, використовуючи автентичні науково-технічні матеріали за фахом;
· писати зрозумілі, деталізовані тексти різного спрямування, пов’язані з особистою та професійною сферами;
· користуватись базовими засобами зв'язку для поєднання висловлювань у чіткий, логічно об'єднаний дискурс
· виконувати цілу низку мовленнєвих функцій та реагувати на них, гнучко користуючись загально вживаними фразами
Для складання державного іспиту студенти повинні мати робочі знання:
· граматичних структур, що є необхідними для гнучкого вираження відповідних функцій та понять, а також для розуміння і продукування широкого кола текстів в академічній та професійній сферах;
· правил синтаксису, щоб дати можливість розпізнавати і продукувати широке коло текстів в академічній та професійній сферах;
· широкого діапазону словникового запасу (у тому числі термінології ), що є необхідним в академічній та професійній сферах;
· мовних форм, властивих для офіційних та розмовних реєстрів.
5. Граматика
Граматична компетенція як знання та вміння користуватися граматичними ресурсами мови розглядається як цілісний механізм виконання комунікативних завдань в рамках даної ситуації. Мовні функції, необхідні для виконання комунікативних завдань, визначаються контекстом, пов’язаним із навчанням і спеціалізацією. Хоча викладання/вивчення англійської мови професійного спрямування зосереджено скоріше на значенні, ніж на формі, воно все ж таки не виключає навчання граматичних явищ тоді, коли вони з’являються у навчальному контексті. Отже основні граматичні структури, що є необхідними для гнучкого вираження відповідних функцій та понять, а також для розуміння і продукування широкого кола текстів в академічній та професійній сферах.
Граматичний матеріал перевіряється в тісному зв’язку з лексичним. Основна увага приділяється володінню студентами граматичною компетенцією, а також стилістичному і прагматичному використанню граматичних структур в реальній мовній комунікації.