-складний процес засвоєння соціальних ролей і культурних потреб;
-передбачення майбутнього стану організацій;
-систему прав і обов?язків працівника.
?32.
Сутність «Закону соціалізації особистостей» полягає:
-кожна людина має певну позицію в соціальній структурі організації, пов?язану з іншими позиціями через статус індивіда як систему його прав і обов?язків;
+протягом трудового життя людини відбувається складний процес засвоєння соціальних ролей і культурних потреб;
-людина у процесі трудової діяльності переміщується в соціальному просторі організації;
-системі прав і обов?язків працівника.
?33.
Закон соціального статусу (соціальних ролей) відображає:
+кожна людина має певну позицію в соціальній структурі організації, пов?язану з іншими позиціями через статус індивіда як систему його прав і обов?язків;
-протягом трудового життя людини відбувається складний процес засвоєння соціальних ролей і культурних потреб;
-людина у процесі трудової діяльності переміщується в соціальному просторі організації;
-систему прав і обов?язків працівника.
?34.
В «Законі соціальної мобільності» говориться про:
-кожна людина має певну позицію в соціальній структурі організації, пов?язану з іншими позиціями через статус індивіда як систему його прав і обов?язків;
-протягом трудового життя людини відбувається складний процес засвоєння соціальних ролей і культурних потреб
+людина у процесі трудової діяльності переміщується в соціальному просторі організації, це пов?язано з її кваліфікаційним, і службовим розвитком (або деградацією), виявляється у зростанні (або падінні) престижу, посиленні чи послабленні влади над співробітниками, зміні матеріального становища;
-систему прав і обов?язків працівника.
?35.
Функції менеджменту планування, організування, контролювання, мотивування, становлять:
-філософію;
-проблеми;
+процес;
-цілі.
?36.
До загальних функцій управління організацією належать:
+прогнозування, планування, організування, мотивування, координування, контролювання;
-планування, організування, спеціалізація, мотивування, контролювання;
-маркетинг, планування, організування, мотивування, контролювання;
-організування, планування, мотивування, контролювання.
?37.
Процес управління складається з наступних функцій:
-планування, прогнозування, аналіз;
-планування, організація, аналіз, мотивація;
+планування, організація, мотивація, контроль;
-організація, мотивація, контроль.
?38.
Головним завданням планування є:
+забезпечення єдиного напрямку зусиль усіх членів організацій;
-передбачення майбутнього стану організацій;
-контроль за реалізацією заходів;
-отримання доходу.
?39.
Головною метою мотивації є:
-досягнення працівниками задоволення від роботи;
-зменшення видатків на оплату праці;
+виконання членами організації роботи у відповідності із делегованими обов’язками;
-отримання винагороди.
?40.
Способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення цілей підприємства, — це:
+методи управління;
-принципи управління;
-функції управління;
-стилі управління.
?41.
До економічних методів управління не належить:
-преміювання;
-система податків;
-підвищення по службі;
+штрафні санкції.
?42.
До адміністративних методів управління не належить:
-посадові інструкції;
-розпорядження;
-накази;
-присвоєння почесного звання.
?43.
До соціально-психологічних методів управління не належить:
+усні розпорядження;
-нагородження похвальною грамотою;
-почин і новаторство;
-обмін досвідом.
?44.
Керівник ставить задачу, віддає розпорядження, розподіляє обов’язки, призначає виконавців. Менеджменту при цьому слід використовувати метод:
+організаційного впливу;
-адміністративного впливу;
-економічного впливу;
-цивільно-процесуального впливу.
?45.
Метод соціального регулювання передбачає:
-контроль за діяльністю адміністрації організації;
-контроль за діяльністю соціальних виплат;
-контроль за розподілом грошових коштів;
+контроль за діяльністю робітників в організації.
?46.
Укладання договорів, контрактів з іншими підприємствами на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг ? це:
-правові акти;
-правові норми;
+правові відносини;
-договірні відносини.
?47.
Нормування витрат часу, виробітку, чисельності робітників – це:
+організаційні методи управління;
-оперативно-розпорядчі методи управління;
-економічні методи управління;
-адміністративні методи управління.
?48.
Методи, націлені на деталізацію планів, регулювання виробничо¬го процесу і господарської діяльності, забезпечення чітких дій апарату уп-равління і злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства, ? це:
-організаційні методи управління;
+оперативно-розпорядчі методи управління;
-економічні методи управління;
-адміністративні методи управління.
?49.
Методи менеджменту, які направлені на зберігання і розвиток соціально-виробничих традицій у колективі:
+методи соціальної спадковості;
-методи управління організованими групами;
-адміністративні методи;
-методи організаційного регламентування.
?50.
Акти одноособового управління, які формуються за принципом єдиноначальності і якими регулюється діяльність підприємств або закладів, - це:
+накази;
-розпорядження;
-інструкції;
-статути.
?51.
Висунення вимог до підлеглих з вирішення окремих питань короткочасного характеру – це:
-інструкції;
-накази;
+розпорядження;
-службова записка.
?52.
Можливість кількісного вимірювання є основною відмінною рисою:
-технологічних методів;
-адміністративних методів;
+економічних методів;
-управлінських методів.
?53.
Організаційне регламентування оформлюється у вигляді:
+положення, статуту, постанови;
-інструкції, постанови;
-статуту, інструкції, постанови;
-постанови, наказу.
?54.
В якому порядку реалізовуються основні (загальні) функції управління:
+планування, організація, мотивація, контроль;
-організація, планування, контроль, мотивація;
-планування, організація, контроль, мотивація;
-організація, контроль, мотивація, планування.
?55. Ситуаційний підхід до управління ґрунтується на припущенні, що придатність та ефективність різних методів управління визначається:
-системою стосунків, що склалася в колективі;
+ситуацією, в якій опинилась організація;
-досконалістю володіння менеджером прийомами управління;
-досконалістю володіння менеджером методами управління.
?56.
Системний підхід до управління ґрунтується на уявленні про організацію як:
-закриту систему, зорієнтовану на довготривале існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів;
+відкриту систему, що є сукупністю взаємопов'язаних елементів, зорієнтованих на досягнення цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища;
-систему взаємопов'язаних елементів, кожен із яких виконує одну, притаманну лише йому функцію, що забезпечує існування організації в довготривалій перспективі;
-закриту систему, зорієнтовану на короткострокове існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів.
?57.
Управлінські завдання концептуального характеру вирішуються на:
+інституційному рівні управління;
-середньому рівні управління;
-нижчому рівні управління;
-із залученням усіх працівників організації.
?58.
Науковий підхід до управління, який є сукупністю безперервних, послідовних і взаємопов’язаних дій це:
+процесний;
-системний;
-економічний;
-прогнозний.
?59.
Послідовність етапів процесу управління:
+ціль, проблема, ситуація, рішення;
-проблема, ціль, ситуація, рішення;
-проблема, ситуація, ціль рішення;
-проблема, ситуація, рішення, ціль.
?60.
Рішення, що характеризуються значним ступенем новизни, не¬повнотою інформації щодо суті проблеми, неможливістю виділення із них стандартних елементів і для прийняття яких найбільш придатні евристич¬ні методи, відносять до класу:
+неструктурованих;
-структурованих;
-запрограмованих;
-слабо структурованих.
?61.
Раціональна технологія прийняття управлінського рішення не включає наступні етапи:
-діагностика проблеми;
-визначення критеріїв та обмежень;
-вибір рішення;
+реалізація рішення.
?62.
До методів оцінки варіантів і вибору найкращого рішення не на¬лежить:
+метод контрольних запитань;
-дерево рішень;
-методи оптимізації;
-платіжна матриця.
?63.
До методів генерації ідей не належить:
-метод інверсії;
-метод аналогії;
+метод елімінування;
-морфологічний аналіз.
?64.
До методів реалізації рішення належить:
-дерево рішень;
-факторний аналіз;
+мережний графік;
-метод сценаріїв.
?65.
Методи прогнозування не застосовують для:
-оцінки рівня майбутнього попиту на продукцію;
-оцінки рівня інфляції;
+оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства;
-оцінки потреб у запасах.
?66.
До методів економічного аналізу не відносять:
-метод порівняння;
-метод групувань;
-індексний метод;
+метод інверсії.
?67.
Вид управлінського рішення, яке лише приблизно позначає схему дій підлеглих і дає їм широкий простір для вибору засобів і методів їх втілення:
+контурне;
-структуроване;
-алгоритмічне;
-організаційне.
?68.
Рішення, які потребують певною мірою нових ситуацій, вони в середині неструктуровані або пов’язані з невідомими чинниками:
-алгоритмічні;
-запрограмовані;
+незапрограмовані;
-інтуїтивні.
?400.
Вибір, зумовлений знаннями та накопиченим досвідом, - це:
-організаційне рішення;
-запрограмоване рішення;
-раціональне рішення;
+рішення, що ґрунтується на судженнях.
?401.
Завдання керівника на цьому етапі процесу прийняття рішення полягає в аналізі проблемної ситуації, вивченні справи та цілі, попередньому формуванні критеріїв рішення:
+діагностика проблеми;
-реалізація рішення;
-контроль за виконанням рішення;
-виявлення обмежень та визначення альтернатив.
?71.
Вид управлінського рішення, яке гранично жорстко регламентує діяльність підлеглих і практично виключає їх ініціативу:
-контурне;
-структуроване;
+алгоритмічне;
-організаційне.
?72.
Систематизований спосіб побачити варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що дає змогу їх ефективно порівнювати:
+моделювання;
-формулювання гіпотези;
-прогнозування;
-економічний аналіз.
?73.
У випадку, коли треба з’ясувати найважливіші чинники, що впливають на прийняття рішення в умовах конкурентної боротьби, застосовують:
-моделі управління запасами;
+теорію ігор;
-модель лінійного програмування;
-імітаційне моделювання.
?74.
Ці моделі використовують для визначення оптимальної кількості каналів обслуговування відносно потреби в них, щоб збалансувати витрати у випадку їх занадто великої чи малої кількості:
+моделі теорії черг;
-моделі управління запасами;
-теорія ігор;
-платіжна матриця.
?75.
Модель прийняття рішення, яка застосовується для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявності конкуруючих потреб:
-моделі теорії черг;
-моделі управління запасами;
+модель лінійного програмування;
-імітаційне моделювання.
?76.
Схематичне зображення проблеми прийняття рішення:
+дерево рішень;
-платіжна матриця;
-графік беззбитковості;
-модель лінійного програмування.
?77.
Один з методів статистичної теорії рішень, який корисний за умови, якщо керівник визначає, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей:
-моделі теорії черг;
+платіжна матриця;
-графік беззбитковості;
-модель лінійного програмування.
?78.
Метод, у якому використовують накопичений в минулому досвід і поточні передбачення щодо майбутнього для визначення рішення:
+Прогнозування;
-платіжна матриця;
-імітаційне моделювання;
-економічний аналіз.
?79.
Метод, що використовується для обґрунтування управлінських рішень в умовах невизначеності ситуації, яка є наслідком дії об’єктивних обставин, що невідомі або мають випадковий характер:
-метод платіжної матриці;
-метод «дерева рішень»;
+метод теорії статистичних рішень;
-метод теорії ігор.
?80.
Кількісні методи прогнозування можна використовувати, якщо:
-інформації недостатньо для вивчення тенденції або немає систематичної достовірної залежності між змінними;
+є переконаність, що діяльність у минулому мала певну тенденцію, яку можна продовжувати в майбутньому;
-результати одного рішення впливають на наступні рішення;
-керівник установлює, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей.
?81.
Управлінські рішення класифікуються за часом дії на:
+стратегічні, тактичні, оперативні;
-планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;
-директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні;
-оптимальні, раціональні.
?82.
Управлінські рішення класифікуються за напрямом впливу на:
-стратегічні, тактичні, оперативні;
+внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування;
-планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;
-директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні.
?83.
Планування - це:
-вміння визначити завдання, вибрати виконавців для їх реалізації і методи досягнення поставлених цілей;
+вміння передбачити цілі організації, результати її діяльності і ресурси, які необхідні для досягнення поставлених цілей;
-вміння передбачити майбутні результати;
-оцінка можливості здійснення прогнозів при наявних ресурсах.
?84.
До принципів планування не відносять:
+принцип синергізму;
-принцип участі;
-принцип гнучкості;
-принцип точності.
?85.
Види планів, які виокремлюються за класифікаційною ознакою - предмет планування:
-загальне планування підприємства організації;
+планування процесів;
-планування по галузях діяльності;
-планування проектів.
?86.
Стратегічне планування передбачає:
-формування сіткового графіка;
-формування поточного плану;
+встановлення місії та цілей організації;
-бюджетне планування.
?87.
Тактичне планування включає різновиди:
-стратегічне планування;
-поточне й оперативне планування;
+вибір стратегії бізнесу й бюджетування;
-вибір стратегії бізнесу й оперативне планування.
?88.
До адміністративних важелів досягнення планових показників належать:
+оперативні плани;
-поточні плани;
-контроль;
-погодинна форма оплати праці.
?89.
Стратегія виробництва, що дозволяє за рахунок більш низьких цін на продукцію зайняти більшу частину ринку, — це:
+стратегія досягнення лідерства у мінімізації витрат;
-стратегія фіксації певного сегмента ринку і концентрації на ньому зусиль фірми;
-стратегія інтегрованого зростання;
-стратегія концентрованого зростання.
?90.
Дж. Томпсон і Стрікланд запропонували спосіб вибору стратегії фірми залежно від:
+ринкових позицій фірми і темпів економічного розвитку країни;
-конкурентних позицій фірми і рівня стабільності ринку;
-конкурентних позицій фірми і її фінансових можливостей;
-конкурентоспроможності фірми і конкурентоспроможності її продукції.
?91.
До суб’єктів планування належить:
-розподіл ресурсів та резервів;
-розробка стандартів та нормативів;
+планові відділи та організації;
-виробнича, фінансова, інноваційна та інша діяльність організації.
?92.
До методів організаційного планування не належить:
-метод послідовного опису операцій;
-графіки виконання;
-метод сітьового планування та управління;
+постійний оперативний план.
?93.
Генеральні плани, які містять установлення цілей організації, аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, оцінку стратегічних альтернатив та вибір базової стратегії бізнесу, - це:
+стратегічні плани;
-тактичні плани;
-оперативні плани;
-організаційні плани.
?94.
До методів розробки планів не відносять:
+психологічні методи;
-балансовий метод;
-нормативний метод;
-математичні методи.
?95.
Комплекс планів праці менеджерів, виконання яких забезпечує реалізацію економічних, виробничих, технічних, соціальних та інших планів діяльності, належить до:
-економічного планування;
+організаційного планування;
-тактичного планування;
-операційного планування.
?96.
До принципів управлінського планування не належить:
+принцип ефективності;
-принцип повноти;
-принцип економічності;
-принцип безперервності.
?97.
Плани робіт, які виконуються особисто менеджером, - це:
-регламентування службових обов’язків;
+план праці менеджера;
-планування видів робіт і робочого часу;
-делегування окремих робіт.
?98.
Оперативне планування передбачає:
+формування сіткового графіка;
-вибір стратегії бізнесу;
-визначення цілей організації;
-бюджетне планування.
?99.
Поточне планування передбачає:
-формування сіткового графіка;
-вибір стратегії бізнесу;
-визначення цілей організації;
+бюджетне планування.
?100.
Ключовими поняттями організаційної структури є:
+елементи; зв’язки; рівні; повноваження;
-підрозділи; комунікації; ієрархія; повноваження;
-організаційні одиниці; механізми координації; повноваження;
-рівні; елементи; зв’язки; субординація; повноваження.
?101.
Структура управління, у якій найвищий рівень централізації:
+лінійній;
-матричній;
-мережній;
-проектній.
?102.
Структура управління, у якій порушується принцип єдиновладдя:
-проектній;
-мережній;
-лінійній;
+функціональній.
?103.
Структура управління, яка передбачає створення фун¬кціональних служб при лінійних керівниках:
-лінійна;
+лінійно-штабна;
-матрична;
-функціональна.
?104.
Організаційна структура, що забезпечує високу гнучкість фірми під час виробництва нею продукції з коротким життєвим циклом: