П и т а н н я д л я о б г о в о р е н н я
1. Завдання та принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення.
2. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
З а в д а н н я
54. До суду надійшло два протоколи відносно Д. про вчинення ним правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1751 та ч. 1 ст. 178 КУпАП. За ч. 1 ст. 1751 протокол було складено членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а за ч. 1 ст. 178 – посадовою особою районного відділу органів внутрішніх справ (ОВС). У протоколах зазначалося, що Д., будучи у нетверезому стані, у подертому одязі палив біля палацу дитячої та юнацької творчості, який розташований на центральній площі міста.
Суддя, розглянувши справу, виніс постанову, якою з урахуванням ст. 36 КУпАП зобов’язав Д. сплатити штраф у розмірі 102 грн. У постанові вказувалося, що Д. уперше притягується до адміністративної відповідальності, має малолітню дитину, його дружина не працює.
Назвіть та охарактеризуйте стадії провадження в даній справі. Посилаючись на нормативні положення, визначте законність дій осіб, які склали протоколи про правопорушення. Чи відповідають закону дії судді?
55. Суддею Дзержинського районного суду м. Харкова 6 березня 2014 р. ухвалено постанову про накладення на Б. стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Справу було розглянуто за відсутності правопорушника. Даних про своєчасне його сповіщення про місце і час судового розгляду в матеріалах справи не було. Свідки, відомості про яких містилися в протоколі про адміністративне правопорушення, у судовому засіданні не допитувались.
Чи є підстави для скасування постанови про накладення стягнення? Хто, за чиєю ініціативою та в якому порядку може переглянути постанову по даній справі? Яке рішення може бути винесено за результатами перегляду справи?
56. Начальник органу внутрішніх справ (ОВС), отримавши 6 березня 2014 р. протокол про вчинення Д. правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, призначив справу до розгляду на 6 квітня 2014 р., про що повідомив Д. Він у встановлений час не з’явився. Враховуючи те, що Д. своєчасно було повідомлено про місце і час розгляду справи, начальник ОВС за відсутності Д. ухвалив постанову про накладення на нього штрафу.
Чи законна постанова, винесена начальником ОВС? Якщо дійдете висновку, що постанова незаконна, окресліть судовий порядок її оскарження. Обміркуйте, яке рішення за результатами оскарження може ухвалити суд?
С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
т а л і т е р а т у р и
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
Богуцький В. В. Провадження у справах про адміністративні правопорушення: навч. посіб. / В. В. Богуцький, В. В. Богуцька, В. В. Мартиновський. – 4-те вид., переробл. і доповн. – Х.: ФІНН, 2012. – С. 38-48, 64-105.
Демський Е. Ф. Адміністративно-процесуальне право України: навч. посіб. / Е. Ф. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 496 с. – С. 443-476.
Тимощук В. П. Адміністративні акти: процедура прийняття та припинення дії / В. П. Тимощук. – К. : Конус-Ю, 2010. – 296 с.
Т е м а 19. Заходи забезпечення провадження в справах
П и т а н н я д л я о б г о в о р е н н я
1. Мета застосування і загальна характеристика заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
2. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
3. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення: поняття і критерії визначення.
З а в д а н н я
57. А. 11 травня 2014 р. вчинив дрібне хуліганство, за що був затриманий і доставлений уповноваженою особою органів внутрішніх справ (ОВС) у міліцію з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення. Про застосування адміністративного затримання йшлося в протоколі про адміністративне правопорушення, де зазначалося, що А. підданий затриманню до розгляду справи суддею.
Справу було розглянуто 12 травня 2014 р. Суддя визнав А. винним у скоєнні дрібного хуліганства і з урахуванням обставин справи та особи правопорушника застосував до нього стягнення у вигляді штрафу.
За дорученням А. його адвокат звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про визнання дій, пов’язаних із застосуванням адміністративного затримання, такими, що вчинені з порушенням закону.
Дайте юридичний аналіз ситуації.
58. Державний інспектор рибоохорони під час рейду встановив, що А. займається рибальством із порушенням правил. Інспектор оглянув човен та спорядження для рибальства у присутності А. та вилучив зазначені речі до вирішення питання про відповідальність останнього. Про огляд речей та їх вилучення інспектором було зроблено відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Після цього А. оскаржив дії держінспектора його керівнику. У скарзі А. зауважив, що інспектор порушив порядок огляду і вилучення речей, а саме: не врахував, що А. не є власником даних речей, не залучив до огляду двох понятих та не склав окремий протокол про застосування зазначених заходів забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Проаналізуйте ситуацію та підготуйте юридично обґрунтовану відповідь на скаргу А.
59. Інспектором Державної автомобільної інспекції МВС України відносно В., який о 22.00 год перевозив пасажирів у маршрутному таксі з несправними зовнішніми світловими приладами, було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП, вилучено посвідчення водія, а автомобіль доставлено для зберігання на спеціальний майданчик до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про застосування таких заходів було зроблено запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Копія протоколу під розпис була вручена правопорушнику.
З’ясуйте правомірність застосованих заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Який порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках чи стоянках?
60. Студенти на практичному занятті з адміністративного права намагалися сформулювати повний перелік органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Студент В. стверджував, що органи Служби безпеки України, прокуратури та митні органи не можна включати до означеного переліку, оскільки КУпАП не містить статей, якими визначено справи, віднесені до їх підвідомчості. Більшість із присутніх на занятті не погодилися з цією точкою зору, посилаючись на те, що крім згаданого кодексу існують інші нормативно-правові акти, що уповноважують представників цих органів вирішувати питання про адміністративну відповідальність фізичних осіб.
Висловіть свою точку зору щодо даних тверджень. Свою позицію обґрунтуйте, посилаючись на нормативні положення.
С п и с о к н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в
та л і т е р а т у р и
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. // Офіц. вісн. України. – 2008. – № 98. – Ст. 3240.
Богуцький В. В. Провадження у справах про адміністративні правопорушення: навч. посіб. / В. В. Богуцький, В. В. Богуцька, В. В. Мартиновський. – 4-те вид., переробл. і доповн. – Х.: ФІНН, 2012. – С. 53-64, 75-84.
Весельська Т. Адміністративне затримання особи: українські реалії та міжнародний досвід / Т. Весельська // Право України. – 2010. – № 2. – С. 243-249.
Правовая система Украины: история, состояние и перспективы : [в 5 т.] / Нац. акад. прав. наук Украины; редкол. В. Я. Таций и др. – 2013. – Х. : Право. – Т. 2 : Конституционные основы правовой системы Украины и проблемы ее совершенствования / под общ. ред. Ю. П. Битяка. – 2013. – С. 368-384.
Процесуальний примус в адміністративній відповідальності: моногр. / В. К. Колпаков, В. В. Гордєєв, І. М. Сопілко та ін. – Х. : Харків юрид., 2011. – С. 241.
Тимощук В. П. Адміністративна відповідальність : навч. посіб. / В. П. Тимощук; за заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К. : Істина, 2011. – С. 117.
П и т а н н я д л я о б г о в о р е н н я
1. Поняття та моделі адміністративної юстиції.
2. Адміністративне судочинство: поняття і завдання.
3. Кодекс адміністративного судочинства України, його
структура.
З а в д а н н я
61. Т. звернулася до адміністративного суду із позовною заявою, в якій просила визнати незаконними дії державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель. Цим приписом її як директора ТОВ зобов’язали привести земельну ділянку, яка надана ТОВ в оренду, у відповідність до вимог земельного законодавства.
Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що державний інспектор діяв у межах закону.
Не погоджуючись з цим рішенням, Т. звернулася до апеляційного адміністративного суду, який скаргу позивачки задовольнив частково: рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі за позовом Т. на дії інспектора закрив. Апеляційний суд аргументував свою позицію тим, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративного суду, бо виник він з приводу цільового використання орендованої земельної ділянки, а отже, інспектор під час проведення перевірки та складання припису жодних управлінських функцій не здійснював.
Охарактеризуйте правовідносини, з яких виник даний спір. Чи притаманні їм ознаки адміністративно-правових відносин? З урахуванням зроблених висновків дайте правову оцінку позиції суду апеляційної інстанції.
62. К. звернулася до суду із позовом до керівника податкової інспекції в місті про визнання протиправними дій останнього та відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 тис. грн.
У судовому засіданні позивачка пояснила, що їй стало відомо про те, що керівник податкової інспекції звертався із запитом до міської клінічної лікарні про стан її здоров’я, про що був зроблений запис в її амбулаторній картці.
Позивачка двічі просила керівника податкової інспекції надати їй копії запиту та відповіді лікарні, однак останній не відреагував на її звернення. У судовому засіданні К. надала копії відповідних заяв, надісланих керівникові податкової інспекції листом із повідомленням.
Позивачка вважала, що їй завдано моральної шкоди у розмірі 25 тис. грн, оскільки внаслідок незаконного збирання керівником податкової інспекції щодо неї інформації вона дуже нервувала, вимушена була пояснювати всім своїм знайомим, у зв’язку з чим зазначений запит надіслано до лікарні.
За правилами якого процесуального акта має розглядатися даний позов? Обґрунтуйте свою позицію щодо рішення по цій справі.
63. Стосовно С. був складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інспектор Державної автомобільної інспекції МВС України, керуючись ст. 2651 КУпАП, тимчасово вилучив у С. посвідчення водія, про що зроблено запис у протоколі про правопорушення. Протокол надіслано до суду для вирішення питання про відповідальність С.
С. не заперечував факту вчинення порушення, однак вважав, що посвідчення водія вилучено у нього незаконно, тому вирішив оскаржити вилучення до суду.
Чи належить розгляд справи про адміністративне правопорушення до юрисдикції адміністративного суду? Яким процесуальним актом має керуватися С. при оскарженні вилучення посвідчення водія? Обґрунтуйте свої відповіді, посилаючись на нормативні положення.
64. Громадянин Сирії В. прибув в Україну в особистих справах й перебував на території України на законних підставах. Двічі за один рік він був притягнутий до адміністративної відповідальності. Керівник територіального органу Служби безпеки України прийняв рішення про примусове повернення В. до Сирії. В., мотивуючи тим, що за вчинені діяння він вже зазнав покарання і немає необхідності застосовувати до нього такий захід, як примусове повернення, захотів звернутися до суду із позовом про скасування рішення керівника територіального органу СБУ.
До якого із судів загальної юрисдикції має звернутися громадянин Сирії В.? Обґрунтуйте свою позицію щодо рішення по цій справі.
Список нормативно-правових актів
та літератури
Кодекс адміністративного судочинства України: від 06.07.2005 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446 (з наст. змін. та допов.).
Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19.06.2003 р. // Там же. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 р. // Там же. – 2012. – № 19-20. – Ст. 179.
Адміністративне судочинство України: підруч. / за ред. О. М. Пасенюка. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – С. 64-90; 155-187.
Писаренко Н. Б. Адміністративно-правові спори (удосконалення порядку вирішення): моногр. / Н. Б. Писаренко, В. А. Сьоміна. – 2-ге вид., зі змін. та допов. – Х.: Право, 2012. – С. 25-82.
Писаренко Н. Б. Історія розвитку адміністративної юстиції в Україні / Н. Б. Писаренко // Державне буд-во та місцеве самоврядування. – Х.: Право, 2003. – № 4. – С. 112-117.
Рябченко Я. С. Оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві: моногр. / Я. С. Рябченко; за заг. ред. В. В. Зуй. – Х.: ФІНН, 2011. – С. 6-61.
Т е м а 21. Способи забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні: загальна характеристика
(для самостійного вивчення)
1. Поняття законності і дисципліни у державному управлінні.
2. Способи забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні.
Список літератури
Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод людини і громадянина: навч. посіб. / І. О. Ієрусалімова, І. О. Ієрусалімов, П. М. Павлик, Ж. В. Удовенко. – К.: Знання, 2007. – 223 с.
Андрєєва О. Б. Напрями організації діяльності щодо забезпечення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ / О. В. Андрєєва // Право і безпека. – 2010. – № 2. – С. 129-132.
Гаращук В. М. Сутність, принципи та гарантії законності / В. М. Гаращук // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 42. – С. 106-112.
Музичук О. Способи забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні / О. Музичук // Публічне пра- во. − 2011. − № 4 . − С. 57-62.
Панасюк О. В. Забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні: проблеми розмежування / О. В. Панасюк // Право і безпека. – 2009. – № 4. – С. 29-33.