Курсовая работа (т): Мотивація зайнятості населення

Мотивація зайнятості населення

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства і природокористування

Кафедра трудових ресурсів і підприємництва

Курсова робота з дисципліни:

«Економіка праці»

на тему: «Мотивація зайнятості населення»

Виконала: студентка ФМ

групи УПЕП - 42 Сафанюк Ю. О.

Перевірила: Трофімчук Т.М.

Рівне - 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи мотивації зайнятості населення

.1      Сутність та форми зайнятості населення

.2      Показники оцінювання зайнятості населення

.3      Методологія формування мотиваційних засад зайнятості

.4      Соціально-психологічні аспекти мотивації зайнятості

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Тенденції та проблеми використання трудового потенціалу Львівської області

.1 Тенденції використання трудового потенціалу у Львівській області

.2 Дослідження чинників та проблем мотивації зайнятості населення у Львівській області

Висновки до другого розділу

Розділ 3. Заходи для підвищення зайнятості населення

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Реалізація завдань інноваційного розвитку суспільства та активна інтеграція України у світові економічні процеси вимагають нових підходів до використання національних продуктивних сил. Між тим у сфері використання людського потенціалу України накопичилися системні деформації, які обумовлюють значні труднощі у досягненні якісно нового рівня ефективності та конкурентоспроможності національної економіки, високих стандартів життєдіяльності населення.

Сфера зайнятості України характеризується посиленням протиріч між попитом на робочу силу та її пропозицією, ускладненням процесу залучення населення до продуктивної трудової діяльності, недосконалістю мотиваційних засад забезпечення ефективної зайнятості населення.

Проведення ринкових реформ без чіткого розмежування державних та ринково-регулятивних функцій, послаблення державного впливу на формування доходів, низький рівень державних соціальних стандартів спричинили значну поляризацію доходів, загальне падіння рівня життя населення та зростання соціальної напруженості у суспільстві. Наслідком цих процесів стала деформація мотивів зайнятості в офіційному секторі економіки, що призвело до змін у трудовій поведінці економічно активного населення на регіональних ринках праці.

Теоретико-методологічне підґрунтя сучасних уявлень про мотивацію ефективної зайнятості в ринковій економіці створено завдяки науковим пошукам зарубіжних та вітчизняних дослідників різних часів. Вагому роль у розвитку наукової думки у цьому напрямі належить працям Ф. Гілбрета і Л. Гілбрет, Г. Емерсона, Е. Мейо, А. Сміта, Ф. Тейлора, М. Фоллет. Відомими авторами сучасних мотиваційних теорій на Заході стали В. Врум, Ф. Герцберг, Е. Лоулер, Д. Мак-Грегор, Д. Мак-Клелланд, А. Маслоу, Л. Портер. Серед українських дослідників істотний внесок у вивчення цих проблем належить О. Амоші, С. Бандуру, Д. Богині, О. Грішновій, Г.Дмитренку, М. Карліну, А. Колоту, Г. Кулікову, Г. Купаловій, І. Кравченко, Е. Лібановій, Л. Лісогор, В. Мортікову, В. Новікову, В. Онікієнку, І. Петровій, Л. Семів, М. Семикіній, І. Терон, А. Чухно та ін.

Однак, незважаючи на широке коло досліджень проблем зайнятості та аспектів мотиваційного забезпечення використання людського потенціалу, до цього часу залишається відсутнім цілісне системне дослідження теоретико-методологічних засад формування дієвої системи мотивації ефективної зайнятості населення на регіональному ринку праці. Поки не розроблено таких регуляторів і стимулів, які б сприяли формуванню у економічно активного населення стійких мотивів до ефективної зайнятості у легальному секторі економіки.

Отже, завдання даної курсової роботи - аналіз зайнятості населення та проблеми ви користування трудового потенціалу у Львівській області, а також шляхи вдосконалення мотивації зайнятості населення на ринку праці Львівщини.

Об’єктом дослідження є зайнятість населення Львівської області.

Розділ 1. Мотивація зайнятості населення

.1      Сутність та форми зайнятості

Згідно з Законом України «Про зайнятість населення», зайнятість - незаборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.[1]

Кожен має право на вільно обрану зайнятість. Примушування до праці у будь-якій формі забороняється. Добровільна незайнятість особи не може бути підставою для притягнення її до відповідальності.[1]

Зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими         договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, незаборонених законом.

До зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі       члени особистих          селянських         господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать:

·        непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

·        батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

·        особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

Розрізняють такі форми зайнятості:

Рис 1.1 Класифікація ознак форм зайнятості

зайнятість населення мотивація

1.      За використанням робочого часу:

·        Повна зайнятість - це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.

·        Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

В свою чергу неповна зайнятість поділяється на:

·      Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень.

·      Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.В Україні прихована неповна зайнятість поки що не регламентована законом. Водночас прихована неповна зайнятість у нашій країні набула загрозливих розмірів.

·      Часткова зайнятість - це добровільна неповна зайнятість.

.        За місцем роботи:

·        Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи.

·        Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.

Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями тощо. Під час їх визначення враховують:

ü  характер діяльності;

ü  соціальна належність;

ü  галузева належність;

ü  територіальна належність;

ü  рівень урбанізації;

ü  професійно-кваліфікаційний рівень;

ü  статева належність;

ü  віковий рівень;

ü  вид власності.

Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день. Сьогодні в Україні ці види зайнятості охоплюють велику частку населення.

v  Зайнятість неповний робочий час- це робота неповну робочу зміну у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму робочого часу, або за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у зв'язку з модернізацією або реконструкцією виробництва.

v  Тимчасова зайнятість - це робота за тимчасовими контрактами. До категорії тимчасових належать працівники, які наймаються за контрактами на певний строк.

v  Сезонна зайнятість - це зайнятість, яка пов'язана з сезонною специфікою виробництва. Робота надається на певний період на умовах повного робочого часу й оформляється відповідним контрактом.

В умовах перехідної економіки в Україні досить поширена не регламентована форма зайнятості, яка функціонує і як первинна, і як вторинна зайнятість громадян.

Нерегламентована зайнятість - це діяльність працездатного населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою. Розширення нерегламентованої зайнятості супроводжується подальшим знецінюванням робочої сили, зниженням мотивації до праці, насамперед у державному секторі, зростанням інфляції та цін. Доходи від такої діяльності не оподатковуються, тому держава зазнає певних збитків. Водночас через вищі заробітки та зовнішню привабливість нерегламентованої діяльності у людей формується ставлення до неї як до престижної.

.2 Показники оцінювання зайнятості населення

Для вибору найефективніших методів управління такими соціально економічним явищем як зайнятість, а також, для правильної його характеристики, важливе значення має адекватне оцінювання. Зайнятість - явище дуже складне й багатоаспектне, тому характеризувати його потрібно з різних сторін і різноманітними показниками.

Основні показники зайнятості можна поділити на дві групи:

)        абсолютні, які відображають розміри, обсяг зайнятості, відображаючи чисельність зайнятих;

)        відносні, які показують рівень поширеності в суспільстві даного явища, відображаючи частку відповідної категорії відносно усього (або певної більшої категорії) населення.

Ці групи показників можуть розраховуватися для усього населення країни, для певних його територій (областей, міст, районів), для певних груп населення за різними ознаками (місцем проживання, віковими групами, рівнем освіти і т. ін.). Однак назви, методика побудови і застосування цих показників мають бути стандартизованими і однозначно зрозумілими.

Чисельність зайнятих (Чз) - це абсолютний показник зайнятості населення економічною діяльністю, що показує її розміри. Цей показник відображає кількісно вигідний трудовий потенціал населення. Але, щоб ефективніше оцінити зайнятість населення, цей показник необхідно проаналізувати в динаміці та порівняти його з чисельністю дорослого населення. Для цього застосовуються відносні показники зайнятості.

Рівень зайнятості (P) - це відносний її показник, який показує її поширеність серед дорослих людей. Він розраховується як відношення чисельності зайнятого населення (Чз) до загальної чисельності населення віком 15-70 років (Ч):

Зменшення такої категорії як зайняте населення (а також рівень зайнятості), означає зменшення ресурсів для праці, тобто це є небажаною тенденцією для економіки країни.

.3      Методологія формування мотиваційних засад зайнятості

Глобальні трансформації життя людства, рух до економіки знань, загострення конкуренції обумовили потребу у забезпеченні високої ефективності зайнятості населення у III-му тисячолітті. Критичний аналіз наукових джерел довів, що категорія “ефективна зайнятість” посіла важливе місце в понятійному апараті сучасної економічної науки про працю. В дисертації її запропоновано розуміти як зайнятість, результатом якої є максимально повне задоволення пот-реб суспільства та його членів у матеріальних і духовних благах та послугах з мінімально можливими суспільними затратами.

Вибір певної лінії поведінки на ринку праці для індивіда або економічно активного населення визначається мотивацією, яка передбачає створення певних умов, що регулюють трудові відносини. Поглиблюючи наукові уявлення, автор трактує “мотивацію ефективної зайнятості” як складну систему взаємодії об’єктивно-суб'єктивних чинників, пов'язаних як з особливостями свідомості окремої людини (або економічно активного населення), так і важелями зовнішнього впливу, що регулюють процеси працевлаштування, трудову поведінку і продуктивність трудової діяльності в інтересах задоволення індивідуальних і суспільних потреб. На думку автора, процес мотивації ефективної зайнятості є не тільки багаторівневим, а й багатовекторним, оскільки сприйняття ефекту зайнятості часто не є тотожним для найманих працівників, підприємців і держави.

На основі аналізу та розвитку мотиваційних теорій запропоновано концептуальну схему мотиваційного забезпечення трудової діяльності населення та обґрунтовано низку важливих закономірностей: зв'язок між елементами мотиваційного забезпечення (потреби ® мотиви® інтереси® стимули) має замкнений характер і постійно відтворюється, оскільки задоволення не може бути досягнуто раз і назавжди; мотиви виникають на рівні особистості, на інших рівнях - створюються умови щодо їх появи; незважаючи на втрату задоволеною потребою свого мотивуючого значення, слід враховувати об’єктивність збереження або зростання рівня потреб.

Обґрунтовано, що цілі суспільно-економічного розвитку будуть реалізовані лише у випадку їх наближення до інтересів і потреб індивідів - громадян країни. З огляду на концептуальну схему, мотиви економічної активності мають формуватися як єдність потреб і стимулів, пов’язаних з цілями суспільного розвитку, підпорядкованих завданням реалізації особистих потреб і у підсумку - досягненню ефективної зайнятості. При цьому механізм мотивації ефективної зайнятості має охоплювати не лише працю найманих працівників, а й усю суспільно корисну економічну діяльність, у т.ч. підприємців.

Обґрунтовано методологічні й методичні засади оцінки мотиваційного забезпечення ефективної зайнятості, які базуються на розрахунку інтегрального показника ефективної зайнятості населення на регіональному рівні з урахуванням формування прогресивної структури зайнятості і соціальних наслідків модернізації економіки.

.4 Соціально - психологічні аспекти мотивації зайнятості

Трудова мотивація є однією з найгостріших проблем, що постають у процесі трансформації економіки та формування нового якісного стану зайнятості, притаманного ринковим відносинам. Саме зміни у ставленні до праці висвічують результативність перебудови форм власності та господарювання і, зрештою, дієвість ринкових механізмів. Однак нова трудова мотивація, позначена прагненням людей до раціональної зайнятості, виробляється у ринкових умовах не автоматично, а лише за наявності цілої низки сприятливих обставин, особливо тих, що впливають на соціальне самопочуття населення.