Тому сьогодні надзвичайно важливо зрозуміти мотиваційні механізми поведінки населення на ринку праці, зокрема дослідити структуру трудової мотивації безробітних та особливості їхнього ставлення до праці.
Соціальна орієнтованість сучасного ринкового господарства - не тільки визначальний чинник гуманізації суспільних відносин, а й запорука його ефективності. Показником соціальної націленості ринкової економіки та грамотності соціально-економічної політики, зокрема політики зайнятості, вважається забезпечення гармонійної взаємодії об'єктивної та суб'єктивної компонент системи регулювання зайнятості [4, с.35].
Об'єктивна компонента - це принципи й заходи державного регулювання зайнятості, покликані забезпечувати громадянам рівні можливості самовизначення виду діяльності й фаху, гарантувати кожному право на професійну підготовку і вільний вибір місця праці, а також формувати високий і стабільний рівень зайнятості, сприяти вдосконаленню її структури, оптимальному функціонуванню ринку праці. Крім того, ці заходи мають гарантувати захист суб'єктів на ринку праці з пріоритетною увагою до захисту безробітних [2, с.39-40].
Суб'єктивну підсистему регулювання зайнятості творять внутрішні характеристики населення, що виступають як рушійні сили його поведінки у сфері праці. Йдеться, насамперед, про мотиваційні механізми зайнятості. Важливість регулювання зайнятості зумовлюється нагальною необхідністю заміни примусових трудових відносин на дієві мотиваційні механізми [2, с.58].
Динамічний зв'язок між обома підсистемами, необхідний для функціонування зайнятості як цілісного феномена - власне системи, певною мірою визначається впливом ціннісних регуляторів на кожну з них. Ці регулятори цілеспрямовано враховуються або й спрацьовують автоматично при формуванні практично кожного з елементів державної політики зайнятості. Тому ефективна політика щодо зайнятості населення неможлива без опори на аксіологічні механізми, які на суспільному рівні «втручаються» у ринкові процеси у сфері праці [3, с.8].
Своєрідним підґрунтям державної політики зайнятості виступає, зокрема, аксіологічний аспект трудових прав населення, вартісні засади корелювання форм і рівня соціального захисту з категоризацією відповідних верств населення, ціннісна спрямованість різних професій та видів праці. Дія ціннісних регуляторів зайнятості особливо виразно простежується у суб'єктивній підсистемі.
Внутрішні рушії поведінки людини у сфері праці тісно пов'язані з її ціннісними орієнтаціями. Отже, аксіологічний підхід до зайнятості дає можливість розуміти мотиваційні аспекти трудової поведінки та враховувати їх у державній політиці щодо зайнятості, насамперед з метою формування у населення бажаних для суспільства соціально-психологічних установок на участь в економічній діяльності - від вибору сфери, форми, місця зайнятості до власне процесу праці.
Між мотивацією зайнятості та мотивацією праці, попри тісну спорідненість механізмів відповідних процесів та переплетення проявів, існують істотні відмінності. Тому без розмежування цих понять неможливе однозначне окреслення предмета дослідження.
Вважається, що «зайнятість» - це залучення населення до праці, яке формально підтверджується обліково-статистичними показниками.
Відповідно мотивацію зайнятості треба розглядати як систему суб'єктивних (пов'язаних з механізмами свідомості людини) чинників, що регулюють процеси працевлаштування та звільнення з роботи, а також будь-які трудові переміщення. Таким чином, йдеться про суто людські, психологічно опосередковані причини руху населення у сфері праці.
Розкриття мотивів зайнятості дає можливість зрозуміти, чому, через які внутрішні причини той чи інший індивід, група чи спільнота працює (не працює), змінює профіль діяльності, здобуває фахову кваліфікацію, посадовий статус тощо, тобто «пересувається» у трудовій сфері по горизонталі чи вертикалі.
При вивченні мотивації зайнятості об'єктом дослідження мають бути певні верстви населення, соціальні групи, що виступають як носії відповідних мотивів. Тому за способами здобуття необхідної інформації ця категорія є насамперед соціологічною, за зовнішнім змістом (формальні прояви трудових установок і трудової чи трудопошукової активності) - соціально-економічною, а за внутрішнім (суб'єктивним) проявом - соціально-психологічною.
Соціально-психологічні, суб'єктивні регулятори поведінки у сфері праці є предметом дослідження також при вивченні мотивації праці. Однак у цьому випадку йдеться про механізми, що впливають на сам процес трудової діяльності, визначаючи якість праці у її найширшому розумінні (точність дотримання заданих процесуальних і результуючих характеристик трудової діяльності, її інтенсивність, продуктивність, творчі компоненти тощо).
З'ясовуючи мотиви праці, дослідник отримує відповідь на запитання: чому саме індивід, група, категорія населення працює добре або ж погано, «викладається» у праці сповна чи частково, отримує від роботи більше чи менше задоволення та переживає ті чи інші емоції. Саме тому при вивченні мотивації праці генератором і «носієм» мотиву, а отже - і об'єктом дослідження виступає особистість або конкретна організована спільнота людей (колектив).
Складність розмежування двох зазначених аспектів мотивації зумовлюється також взаємозалежністю їх проявів. Так, від мотивів зайнятості значною мірою залежить вибір виду й середовища трудової діяльності, її стратегія і тактика. Тому мотивація зайнятості частково «задає» вектори розвитку мотивів праці. І навпаки - мотивація праці, ціннісне сприйняття певних її ознак спонукає до пошуку оптимальних для даного суб'єкта сфер діяльності, а отже, впливає на формування мотивів подальших трудових переміщень.
Вивчення трудової мотивації населення у практичному (прагматичному) аспекті є надзвичайно актуальним у переломні періоди розвитку держави. З одного боку, за специфічних умов радикальних ринкових перетворень різко змінюються об'єктивні характеристики самої зайнятості, ускладнюються процеси працевлаштування тощо. З другого - кризові явища, що виникають внаслідок ускладнень і невдач трансформаційних процесів, завжди призводять до розбалансування звичних ціннісних орієнтирів, справляють гальмівний, навіть руйнівний вплив на мотиви зайнятості і праці.
Особливості мотивів трудової поведінки незайнятого працездатного населення з'ясовувалися нами шляхом емпіричних досліджень. За робочий і діагностичний інструментарій правила спеціально розроблена анкета, що містила такі блоки: причини та мотиви незайнятості, стратегія пошуку роботи, ринкові орієнтири мотивів зайнятості, ставлення до умов праці та середовища життєдіяльності як мотив зайнятості тощо.
Однією з найістотніших характеристик мотивації зайнятості є ставлення людей до власного безробіття, зокрема суб'єктивне бачення його причин. Практично кожен другий індивід згідно статистичних даних з-поміж звільнених з роботи вважав це звільнення примусовим, пов'язуючи його насамперед з такими типовими явищами трансформаційного періоду, як скорочення штатів, закриття підприємства або зміна його спеціалізації та ін.
Водночас поширений феномен добровільної відмови від попереднього місця роботи заслуговує на першочергову увагу. За власним рішенням про звільнення стоїть, по-перше, певна оцінка попередньої роботи та її обставин, по-друге - оптимістичні сподівання щодо працевлаштування в недалекому майбутньому.
Як з'ясувалося, внутрішні рушійні сили, що спрацьовують у разі звільнення з роботи та працевлаштування, хоча й мають протилежний вектор, але за змістом збігаються або, принаймні, є порівнянними. В обох випадках діють ті самі причинно-наслідкові чинники: якщо наявність певних атрибутів праці є стимулом до її вибору, то відсутність цих характеристик штовхає до розриву трудових відносин. Тому структура мотивів активних звільнень, зафіксованих на регіональному ринку праці, може розглядатися також як один з важливих індикаторів стану мотивації зайнятості населення.
Активний процес звільнень засвідчує вибагливість значної частини населення до умов своєї життєдіяльності, зокрема у трудовій сфері, і водночас є показником мобільної поведінки на ринку праці, намагання бути на ньому дієвим суб'єктом.
Одним з найвагоміших мотиваційних чинників вибору безробітними стратегії і тактики працевлаштування та ефективності їхніх дій на ринку праці є їхнє ставлення до ринкових перетворень у суспільстві, зокрема готовність діяти відповідно до вимог саме ринкового середовища.
Відкриттю власної справи або прагненню її мати в Україні перешкоджає ряд факторів:
вiдсутнiсть стартового капiталу,
високi податки,
вiдсутнiсть вiдповiдних знань,
вiдсутнiсть вiдповiдного досвiду,
слабке здоров'я,
страх перед тiньовими структурами
Ці показники засвідчують суто економічний характер об'єктивних перешкод для входження у бізнес багатьох респондентів. Причому перешкоди ці однозначно зумовлені проблемами початкового періоду ринкових трансформацій. Значно рідше учасники дослідження посилались на суб'єктивні бар'єри на шляху до певної діяльності.
Зміст суб'єктивних гальмівних чинників (відсутність знань, досвіду, здоров'я та ін.) вказує скоріш на прагнення виправдати (можливо, насамперед перед самим собою) своє небажання втягуватись у непосильну чи незвичну для себе справу. Зрештою, таке небажання слід розглядати як цілком нормальний прояв диференціації здібностей і нахилів респондентів. Загалом, дослідження виявило складну, багатоступінчасту структуру мотивації зайнятості, а також змістовну відмінність мотивів, що її утворюють, від мотиваційних феноменів, характерних для інших складових трудового циклу.
У мотивації зайнятості, з одного боку, віддзеркалюються особливості побудови і закономірності розвитку трудової мотивації як такої, а з другого - виявляється специфіка, пов'язана із соціально-економічною та соціально-психологічною драматургією явища безробіття, а отже, з особистою драмою певних категорій населення.
Перебування на ринку праці в ролі безробітних диктує певні «правила гри», причому вимоги до поведінки суб'єктів залежать від рівня конкуренції на ньому, а також від етапів, на які умовно поділяється весь період незайнятості: втрата роботи; пошук або очікування; працевлаштування.
У незайнятої частини працездатного населення особливо актуальні найелементарніші мотиви «виживання», що конкретизуються у домінуючому прагненні до матеріальної забезпеченості, фізичної безпеки і комфортності.
Користуючись нуклеарною концепцією побудови трудової мотивації [8, с.193], у структурі мотивації зайнятості, виявленій у безробітних, можна виділити три складові:
. ядро - суто економічні мотиви (заробіток, його розмір та стабільність).
. навколонуклеарна зона - мотиви зручності праці, її фізичної та фізіологічної комфортності.
. периферійна зона - мотиви самореалізації через працю (соціальної, фахової, інтелектуальної, психофізіологічної та ін.).
Таким чином, для цієї категорії населення праця виступає як інструментальна вартість, засіб досягнення інших вартостей, насамперед матеріальних. Причому, всупереч теоретичним передбаченням, статус безробітного не лише не послаблює запитів щодо економічних та «антуражних» характеристик майбутньої (гіпотетичної) роботи, а, навпаки, підвищує вимогливість до їх рівня. Отже, досвід, пов'язаний із втратою місця роботи (нові соціальні контакти, осмислення інформації, необхідної для орієнтування на ринку праці, аналіз відповідних аспектів прав людини тощо), сприяє визріванню принципових новоутворень в особистісній позиції суб'єктів працевлаштування. У них відбувається своєрідне інтелектуально-емоційне збагачення почуття власної гідності та його зростання аж до виникнення у деяких випадках так званої акцентуації.
Це складне і дещо парадоксальне явище потребує спеціального вивчення, однак вже на даному етапі дослідження зрозуміло, що одним з негативних його наслідків може стати додаткове ускладнення процесу працевлаштування.
Перебування на ринку праці у статусі безробітних призводить до посилення і активізації мотивів зайнятості. Водночас у мотивах, що регулюють реальну поведінку безробітних, чимало суперечливого. Зокрема, замість прагнення до практичного подолання своїх проблем через різні форми самозайнятості майже третина їх реалізує паразитарні установки (життя за рахунок інших).
Ще небезпечнішим симптомом грубої деформації мотивів зайнятості є висловлювання частиною респондентів готовності здобувати засоби до життя кримінальними методами.
Одним з найскладніших аспектів досліджуваного явища є незайнятість молоді. За отриманими даними, молоді люди віком до 25 років становлять понад п'яту частину безробітних, зареєстрованих на ринку праці, причому більш як третина з них - «початково безробітні» (такі, що взагалі не змогли знайти роботу після завершення навчання).
Для цієї категорії незайнятих особливо
характерні згадані деформації мотивів працепошукової діяльності і
працевлаштування, насамперед паразитарні та кримінальні установки. Недостатня
сформованість або й практична відсутність мотивів розвитку (самовдосконалення,
кар'єри, творчості), зафіксована у більшості учасників регіонального ринку
праці, найнебезпечнішою є саме для молоді, оскільки звужує, примітивізує
майбутній трудовий шлях людини, яка тільки починає самостійне життя. А це може
призвести до серйозних зрушень в особистісних проявах людини, навіть до
соціально небезпечних вчинків.
Висновок до першого розділу
Таким чином, удосконалення механізму мотивації до ефективної зайнятості потребує:
Ø відновлення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати;
Ø вдосконалення податкової політики з метою зниження податковоготиску на роботодавців і стимулювання створення робочих місць в перспективних галузях економіки;
Ø створення сприятливих умов для розвитку сфери малого бізнесу; самозайнятості та підприємницької діяльності безробітних;
Ø забезпечення збереження ефективно функціонуючих робочих місць, підвищення ефективності використання робочої сили та скорочення обсягів “прихованого безробіття”, розвиток гнучких форм зайнятості на допоміжних роботах та у сфері послуг;
Ø підвищення матеріальної зацікавленості безробітного щодо опанування професією з метою подальшого працевлаштування за фахом;
Ø створення додаткових робочих місць у сільській місцевості шляхом розвитку суміжного виробництва, побутового обслуговування, стимулювання малого підприємництва і самозайнятості, професійної освіти;
Ø залучення коштів місцевих бюджетів і роботодавців для реалізації заходів зі сприяння зайнятості працівників, які підлягають вивільненню;
Ø розвиток тимчасових, сезонних та оплачуваних громадських робіт шляхом поширення їх видів та напрямів;
Ø вдосконалення професійної освіти безробітних громадян з метою підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці і можливості якнайшвидшого працевлаштування.
Отже, формування ефективної системи
мотивації зайнятості неможливе без активізації політики зайнятості, спрямованої
не тільки на створення нових ефективних робочих місць, підвищення
конкурентоспроможності незайнятого населення на ринку праці. Необхідним стає
сприяння держави формуванню активної позиції населення щодо пошуку гідної
роботи, що відповідає вимогам шукачів до умов найму та оплати праці, при
одночасному стимулюванні мотивів зайнятості, пов’язаних із забезпеченням
можливостей професійної, соціальної та інтелектуальної самореалізації
індивідів.
Розділ 2. Тенденції та проблеми
використання трудового потенціалу у Львівській області
.1 Тенденції використання трудового
потенціалу Львівської області
В останні роки загальною стала думка про те, що ефективність економічного розвитку сучасних держав у великому ступені залежить від ресурсів, вкладених в "людський фактор", без якого неможливо забезпечити поступальний розвиток суспільства.