Материал: Нелегальний ринок алкогольних напоїв України: проблеми статистичної оцінки

У разі, якщо методика буде адаптовуватись до вітчизняної практики оподаткування варто зважати на те, що виникнуть деякі ускладнення з обчисленням підвищуючого коефіцієнта (КК) в рамках визначення обсягу споживання алкогольних напоїв всередині країни. Оскільки розрахунок коефіцієнта базується на принципі спадкоємності, який передбачає при оцінці тіньового сектору поточного року врахування оцінок, здійснених в минулих періодах.

Розглянувши методику оцінки частки нелегального ринку алкогольних напоїв на основі концепції податкових розривів, варто дослідити методику засновану на методі розбіжностей. Для її адаптації для оцінки нелегального ринку алкогольних напоїв необхідно розглянути ланцюг учасників цього ринку (рис. 2).

нелегальний ринок алкогольний оподаткування

Рис. 2. Ланцюг учасників ринку алкогольних напоїв

Джерело: складено авторами

Зв’язок 1) відображає реалізацію вироблених алкогольних напоїв оптовому покупцю. Варто зважати також на те, що частина продукції передається на виробничі запаси. Також необхідно зазначити, що виробник може бути одночасно і оптовим продавцем (покупцем) придбаваючи ліцензію на оптовий продаж алкогольних напоїв (зв’язок 3). Зазвичай це відбувається перед очікуваним підвищенням ставок акцизного податку та підняттям мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої. Зв’язок 2) показує реалізацію продукції оптовими продавцями підприємствам роздрібної торгівлі (частина продукції залишається у виробничих запасах), а 4) - кінцевим споживачам.

З використанням методу розбіжностей обсяг нелегального ринку алкогольних напоїв буде розраховуватися як сума розбіжностей, розрахована на кожному етапі руху товарів між учасниками.

НР = НР_1} + НР₂₎ + НР₄₎ (8)

НР₁) - нелегальний ринок оцінений як розбіжність між статистичними даними щодо діяльності виробників та оптових продавців;

НР₂) - нелегальний ринок оцінений як розбіжність між статистичними даними щодо діяльності оптових покупців (продавців) та підприємств роздрібної торгівлі;

Зіставляючи нелегальний ринок та загальне споживання алкогольних напоїв можна отримати частку нелегального ринку алкогольних напоїв вітчизняного виробництва.

Наведена методика не позбавлена певних недоліків у використанні. Так, враховуючи застосування в розрахунках макропоказників, результати містять значну похибку й відображають лише приблизні межі обсягів тіньового сектору. Приведений перелік статистичної інформації щодо

України не є вичерпним і може (і повинен) бути розширений в тому числі і показниками, інформація за якими знаходиться у розпорядженні фіскальних органів, зокрема це стосується даних декларацій акцизного податку, форм, 1 - РС, 2-РС, 3-РС, 1-ОА, 1-ОТ та ін.

Вітчизняні науковці пропонують подібний підхід до оцінки обсягів нелегального ринку алкогольних напоїв, що ґрунтується на даних реалізації алкогольних напоїв у роздрібній торгівлі. Вихідними даними для розрахунку є кількість населення, легальний продаж горілки та лікеро-горілчаних виробів у торговій мережі і мережі ресторанного господарства, а також загальновизнана оцінка обсягів тіньового ринку у базовому році (2008 р.). Причому розробники методики, відштовхуючись від думки більшості експертів ринку, приймають, що обсяг нелегального обороту у 2008 р. складав 20 %. Обсяг нелегального споживання визначається як різниця між загальним споживанням і легальним продажем у торговій мережі і мережі ресторанного господарства. В основі розрахунку частки тіньового ринку лежить висунута теза про те, що споживання алкогольних напоїв змінюється пропорційно до кількості населення. Тому знаючи обсяг споживання алкогольних напоїв у базовому році і кількість населення у звітному році, можна визначити приблизні обсяги споживання алкоголю у звітному році [4, с. 5-6].

Як було зазначено вище процес виробництва і обігу алкогольних напоїв передбачає значну кількість учасників: виробників (імпортерів); оптових покупців (продавців); підприємств роздрібної торгівлі; роздрібних покупців (населення). На кожному етапі виробництва та обігу алкогольних напоїв та/або тютюнових виробів присутні ризики тіньової діяльності. Тобто нелегальний ринок у даній сфері включає дві складові: нелегальне

виробництво та споживання нелегальних алкогольних напоїв. Тому достовірна та об’єктивна оцінка частки нелегального ринку алкогольних напоїв уможливлюється лише при врахуванні всіх етапів обігу підакцизної продукції. Водночас в методиці концентрується увага лише на нелегальному споживанні. Крім цього, доцільним є підтвердження природи взаємозв’язку загального обсягу споживання алкогольних напоїв (тютюнових виробів) та кількості населення в країні шляхом проведення кореляційно-регресійного аналізу. Також варто уточнити, що обсяги споживання алкогольних напоїв (тютюнових виробів) залежать скоріше не від кількості населення, а від його вікової та гендерної структури, що, дійсно, змінюється поступово та повільно. Дана особливість актуалізує необхідність з певною періодичністю проводити аналіз структурних зрушень за даними показниками.

Передбачає врахування динаміки наявного населення й другий запропонований підхід. Автори методики проводять розрахунок обсягів тіньового ринку алкогольної продукції на основі офіційних даних про виробництво, експорт та імпорт алкогольних напоїв. Розрахунок передбачає, що перехідні запаси на кінець року готової продукції у виробників і в торгівлі залишаються приблизно однаковими, а вся реалізована на внутрішньому ринку продукція споживається. Тобто нелегальне споживання розраховується різницею загального обсягу споживання та легального, попередньо визначного як суми обсягів виробництва та імпорту з вирахуванням обсягів експорту [4, с. 13].

Для формулювання остаточних висновків можливо використовувати три варіанти обробки отриманих оцінок: 1) вибір з двох підходів одного і орієнтування лише на його результати; 2) усереднення результатів; 3) на основі наявної додаткової інформації вибір найбільш реальної оцінки нелегального ринку.

Достатньо цікавою є методика, яка базується на середньому рівні споживання алкогольних напоїв на душу населення за даними ВООЗ і дозволяє з використанням методу розбіжностей визначати нелегальний ринок підакцизних товарів. За цією методикою нині оцінюють нелегальний ринок алкогольних напоїв в Казахстані. Варто зазначити, що використання такого підходу також не дозволяє говорити про високу точність отримуваних результатів, адже фахівці ВООЗ при визначенні загального показника споживання також враховують споживання необліковуваного алкоголю, обсяг якого визначається з застосуванням цілого набору припущень.

Середній рівень споживання алкогольних напоїв на душу населення відповідно до методології ВООЗ розраховується виходячи з даних про виробництво, імпорт, експорт та дані фіскальних органів про реалізацію таких напоїв. Споживання вимірюється в літрах чистого спирту і є сумою споживання абсолютного алкоголю за видами таких напоїв: пиво, вино, спиртні напої, інше). Інформація отримується з різних джерел. Пріоритетним джерелом отримання інформації є національні служби державної статистики; другим за пріоритетом джерелом, залежно від конкретної країни є статистика діяльності алкогольної галузі у відкритому доступі і третім джерелом є підрозділ Продовольчої і сільськогосподарської статистики статистичної бази даних ООН (FAOSTAT - Food and Agriculture Organization of the United Nations' statistical database).

Для країн, для яких джерелом даних є FAOSTAT до сукупного споживання може бути включені необліковане офіційною статистикою споживання. Крім того, відбулися зміни в джерелі даних для деяких країн на початку 2000-х років. Оновлення для цього показника проводиться на постійній основі, як дані стають доступними.

При визначені рівня нелегального споживання алкогольних напоїв використання даних ВООЗ щодо рівня споживання алкогольних напоїв на душу населення є суперечливим. Так, проведення ВООЗ оцінок щодо споживання алкоголю на душу населення, хоча і базуються на основі багатьох показників, є універсальними для всіх країн та відповідно не можуть враховувати специфіку кожної.

Крім того неможливо встановити ступінь валідності показників ВООЗ і через відсутність у відкритих джерелах самої методики проведення розрахунків. Водночас, як альтернативний спосіб, оцінювання рівня  нелегального споживання (НС) алкогольних напоїв може бути проведено шляхом порівняння розрахункового рівня споживання алкогольних напоїв за їх видами з відповідними показниками офіційного обігу та розрахунковими обсягами алкоголю, що виготовлені домогосподарствами для власного споживання:

НС = СС - ЛС- ДС, (9)

де НС є обсягом нелегального ринку алкогольних напоїв, СС - загальний обсяг споживання, ЛС - обсяг легального споживання (обігу), ДС - обсяг споживання алкоголю виробленого домогосподарствами.

Окрім недоліків, що властиві індивідуально для кожної з наведених вище методик, варто виділити й спільні, які дещо ускладнюють процедуру їх впровадження та мінімізують достовірність результатів оцінки. Так, виходячи з даних, які подаються Державною службою статистики України, є можливість розрахунку частки нелегального ринку підакцизних товарів лише у річному вимірі. Відповідно дана обставина провокує отримання результатів з нижчим рівнем деталізації про характер тенденції тіньового сектору протягом певного часового проміжку. Переважна частина необхідних для оцінки даних оприлюднюються Державною службою статистики України з значним лагом, у більшості випадків з - річним. Відповідно, унеможливлюється проведення аналізу стану та динаміки обсягів нелегального ринку алкогольних напоїв в оперативному режимі (у поточному періоді). Крім цього результати, отримані від застосування даних методик, не надають точну оцінку дійсних обсягів нелегального ринку підакцизних товарів, або зміни в короткотерміновий період. Варто інтерпретувати результати лише як довгострокову тенденцію.

Таким чином, кількість та різноаспектність підходів щодо оцінки оцінки нелегального ринку алкогольних напоїв відображає той факт, що відсутня єдина позиція щодо визначення методу отримання найбільш достовірних результатів. Специфіка окремих країн та недоліки статистичної бази змушують формувати для кожної країни індивідуальні підходи на основі комбінації існуючих. В свою чергу, це провокує появу значних розбіжностей в оцінках обсягів тіньової економіки як всередині однієї країни, так й у світовому контексті. Тому, на сьогодні вважаємо за доцільним одночасне застосування кількох методик, попередньо адаптованих до вітчизняних умов.

Вважаємо, що найбільш оптимальним підходом (за наявності відповідних статистичних даних або відомостей, отриманих шляхом опитування кінцевих споживачів алкогольних напоїв та тютюнових виробів) є саме застосування комплексу методик оцінки тіньового ринку алкогольних напоїв Дана обставина актуалізує необхідність виділення специфічних особливостей у функціональному призначенні кожної методики з обов’язковим їхнім врахуванням у висновках.

Результати вказаних методик є зіставними, оскільки, по-перше, розрахунки здійснюються на спільній інформаційній базі, а, по-друге, обидві методики максимально охоплюють етапи обігу алкогольних напоїв. Наступний крок передбачає зіставлення результатів методик, що оцінюють нелегальний ринок алкогольних напоїв в контексті сум недоотриманих надходжень акцизного податку На цьому етапі доречно застосовувати методики оцінки на основі концепції податкових розривів та економетричного моделювання. Одержані оцінки нададуть змогу сформулювати висновки не лише щодо обсягів ухилення від сплати акцизного податку, а й визначити резерви для підвищення фіскальної ефективності специфічного акцизного оподаткування. Очевидно, що достовірність та адекватність одержаних результатів передусім буде залежати від якості та повноти статистичної бази.

Однак, зважаючи на сьогоднішній рівень інформаційного забезпечення для Державної фіскальної служби України найбільш близьким на першому етапі (щодо адекватності оцінок) є використання підходу, який передбачає зіставлення даних щодо офіційних продажів підакцизних товарів з даними про їх реалізацію кінцевим споживачам. На сьогодні в Україні реалізувати такий підхід можливо лише шляхом використання даних Державної служби статистики щодо динаміки та структури кінцевих витрат домогосподарств. Методично даний підхід можливо найбільш ефективно застосувати шляхом виконання наступної послідовності дій:

1.       Визначити легальний рівень споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом корегування рівня виробництва таких товарів на обсяг імпорту (+) та експорту (-).

2.       Встановити середньорічні ціни. Для алкогольних напоїв оцінка повинна здійснюватися за окремими їх видами, при чому основна увага повинна приділятися найбільш значимим з фіскальної точки зору видам алкогольних напоїв.

3. Встановити загальний показник витрат домогосподарств на придбання алкогольних напоїв (тютюнових виробів) з використанням даних щорічних досліджень домогосподарств, що здійснюється Державною службою статистики України і спрямовані на визначення структури сукупних споживчих витрат.