Курсовая работа (т): Облік результатів діяльності підприємства

Облік результатів діяльності підприємства

Державний вищий навчальний заклад

“Українська академія банківської справи

Національного банку України”

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Фінансовий облік”

на тему «Облік результатів діяльності підприємства»

Виконала: Бондарь Ю.І.

Суми - 2016

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку фінансових результатів

1.1 Історичні аспекти обліку фінансових результатів

.2 Особливості визначення категорій та елементів фінансових результатів

Розділ 2. Облік фінансових результатів на підприємстві

2.1 Облік доходів і витрат на підприємстві

.2 Порядок визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду

.3 Відображення фінансових результатів в обліку

Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку фінансових результатів

3.1 Удосконалення обліку фінансових результатів підприємства

.2 Шляхи вдосконалення напрямків використання прибутку

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Перетворення аграрного сектора України та розвиток підприємницької діяльності наклали на керівників підприємств тягар відповідальності за правильність прийняття управлінських рішень, вимагають визначення специфічних критеріїв і показників оцінки діяльності, висунули жорсткі фінансово-економічні вимоги, принесли нові проблеми. До цих пір (із дня реформування) аграрії тільки мріють про бажану результативність, проте сам процес досягнення її не розкрито. Основний капітал галузі з 2006 року зменшився у три рази. При цьому частка сільського господарства в основному капіталі економіки зменшилася з 24 до 6 відсотків [9].

Характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є глобальні економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку, одним із центральних елементів яких є облік витрат та формування доходів і фінансових результатів. Сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду нерозв’язних облікових питань. Зокрема, це є теоретичні та методологічні аспекти обліку доходів, витрат та фінансових результатів.

Доходи і витрати можуть розглядатися як відносно самостійні об’єкти управління, аналіз складу та динаміки яких дозволяє оцінити відповідність змін, що відбулися у звітному періоді, стратегічним намірам підприємства.

Актуальність теми зумовлена тим, що основною метою підприємства в умовах ринку стає одержання максимального прибутку при мінімальних витратах з паралельним підвищенням якості обслуговування споживачів. Засобом досягнення цієї мети є максимізація виробництва продукції робіт та послуг, отримання валового доходу та мінімізація витрат обігу.

Актуальність теми, зумовила вибрати дану тему та розглянути її на підставі фактичних даних ПП «Карла Маркса-2» Путивльського району Сумської області.

Виходячи з актуальності теми, метою виконання курсової роботи є вивчення організації та методики обліку доходів, витрат та формування фінансових результатів діяльності підприємства.

Відповідно до мети у курсовій роботі поставлені та підлягають розв’язанню наступні завдання:

розглянути фінансові результати як складову господарської діяльності підприємства;

дослідити нормативно-правове регулювання та провести огляд спеціальної літератури з обліку доходів, витрат та фінансових результатів;

розглянути організаційно-економічну характеристику філії ПП «Карла Маркса-2» Путивльського району Сумської області.;

дослідити методику бухгалтерського обліку доходів, витрат та фінансових результатів на базовому підприємстві;

обстежити методику доходів, витрат та фінансових результатів на ПП «Карла Маркса-2» Путивльського району Сумської області;

визначити та обґрунтувати напрямки удосконалення методики обліку доходів, витрат та фінансових результатів на підприємстві.

У процесі проведення досліджень і при оформленні їх результатів використана чинна нормативно-законодавча база з питань юридичного стану підприємств, організації фінансово-аналітичної роботи, формування кінцевих результатів діяльності, порядку обліку і звітності підприємств.

При підготовці курсової роботи використана нормативно-правові акти, фахова література, статті періодичних видань з питань організації обліку доходів, витрат та фінансових результатів, фактичні матеріали господарства.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями і включає в себе вступ, три розділи, висновки та пропозиції, список використаної літератури та додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

.1 Історичні аспекти обліку фінансових результатів

Визначальні експерименти обліку фінансових результатів були зроблені Аристотелем (384 - 322 р.р. до н. е.), Ксенофонтом (430 - 354 р.р. до н.е.), Платоном (427 - 347 р.р. до н.е.).

Перші ознаки розвинутих систем розрахунку результатів господарської діяльності були знайдені археологами у Стародавньому Єгипті де основним методом вважалася інвентаризація, при цьому складався документ, рівнозначний сучасному Звіту про фінансові результати. У Стародавньому Римі результат господарської діяльності визначався, як різниця між виручкою від реалізації та затратами.

Особлива методика визначення результатів господарювання склалася в Європі ХY -ХYІІІ ст., де до прибутку звітного періоду включали тільки програмні (планові) показники, а перевиконання, якщо фактично було здобуто більше, відносили на результати майбутніх періодів.

У середині ХYІ ст. у Німеччині фінансові результати господарської діяльності розраховували за формулою:

ФР = (Д +Рд) - (В + Рк)

де: ФР - фінансові результати;

Д - доходи;

Рд - розрахунки з дебіторами;

В - витрати;

Рк - розрахунки з кредиторами.

У другій половині ХYІІ ст. саме французькі економісти встановили, що прибуток - перевищення доходів над витратами, з економічної точки зору прибуток це - різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами.

На початку ХХ століття німецький вчений-економіст І.Ф. Шерр запропонував визначити фінансовий результат за такою формулою:

ФР = Пр - З = А - П - К

де: Пр - прибуток від операції;

З - збиток від операції;

А - актив;

П - пасив;

К - капітал.

Вчені-економісти у різні часи мали неоднакові точки зору щодо факторів, які формують прибуток. У ХYІ -ХYІІ ст. були прийняті перші спроби пояснення сутності прибутку в особі Томаса Мена. Меркантилісти стверджували, що прибуток виникає у сфері кругообігу, тобто походження прибутку пояснювалося ними продажом товару за ціною, вищою за його вартість. У ХХ ст. даної точки зору дотримувався Д. М. Кейнс та інші. Першою теоретичною школою по визначенню прибутку був меркантилізм („мерканте” - у перекладі з італійського - купець, торговець). Представники цієї школи вважали, що багатства людей - це золото, гроші, за що можна купити все. Такі уявлення не були випадковими. Вони відповідали міжнародній торгівлі - початковим видам капіталістичної діяльності, яка сприяла нагромадженню багатства у вигляді золота і приносила великі прибутки. Тобто джерелом багатства вважалася торгівля.

І серед перших російських економістів А. Л. Ордин-Нащокін (1605 - 1680), І.Т. Посошков (1652 - 1726) мали місце деякі ідеї меркантилізму. Але вони не ототожнювали багатство з грішми, не обмежувалися сферою обігу, на відміну від західноєвропейських меркантилістів. Вони зовнішню торгівлю розглядали як засіб розвитку сільського господарства, промисловості й піклувалися про збільшення товарообігу всередині країни. Поступово змінювалися погляди ідеологів буржуазії з проникненням торгового капіталу у сферу виробництва. Виникла наукова школа фізіократів (із грецької „фізіократія” - влада природи). Джерелом багатства вважали фізіократи виробництво, але тільки одну його галузь - сільське господарство, де багатство виглядає як дар природи і виникає природним шляхом.

Класична школа дала відповідь на це питання найбільш обґрунтовано. Її засновниками були англійські економісти Уільям Петті (1623 - 1687), Адам Сміт (1723 - 1790) і Давид Рікардо (1772 - 1823). Вони виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію фінансових результатів, яку досліджували у тісному зв’язку із факторами зростання суспільного багатства, із процесом накопичення капіталу і побачили джерело прибутку не в кругообігу, а у виробництві.

Вчені-економісти ХYІІІ ст., дійшли висновку, що прибуток капіталістів втілює безоплатну працю найманих робітників і прибуток трактували як: - винагороду капіталістові за його діяльність і ризик: - вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника [36].

У працях І. Фішера, Г. Мюрдаля, Е. Лундберга, Ф. Найта поняття ризику досліджується як важливий розрахунковий показник, що використовується для аналізу прибутків в умовах недосконалої конкуренції і надприбутків [33].

П. Самуельсон стверджує, що ті особи, які беруть ризик на свої плечі, мають одержати за це у сумі додану величину премії за ризик чи прибуток [29].

У контексті з’ясування джерел формування фінансових результатів доцільно згадати і теорію утримання, одним із засновників якої був англійський економіст Н.У. Сеніор. Ним розглядається праця як „жертва” робітника, який втрачає своє дозвілля та спокій, а капітал - як „жертва” капіталіста, який утримується від того, щоб всю свою власність використати на особисте споживання і значну її частину перетворює на фактори виробництва. Таке жертвоприношення заслуговує на винагороду у вигляді прибутку [28].

На зорі промислової революції А. Сміт вважав за необхідне включити до прибутку щось на зразок компенсації ризику, на який відважилася людина, що вклала свій капітал у цю справу. Як і у інших представників класичної школи політекономії, у Сміта ризик є фактором формування лише частини прибутку. Прибуток назвав А.Сміт „невидимою рукою”, яка допомагає спрямувати виробництво з користю для суспільства. Сміт доводив, що конкурентне підприємство не лише можливий, а й найкращий шлях збільшення багатства народу [31].

Методика формування фінансових результатів бере свій початок з Німеччини, ідеологом якої був І. Готліб. З того часу позитивний фінансовий результат почали розглядати як інструмент розвитку господарської діяльності підприємства. Першими запропонували визначати фінансовий результат як різницю між виручкою від реалізації та собівартістю реалізованої продукції Е. Леоте та А. Гільбо і відстоювали вказані погляди у своїх працях. Фінансові результати проявляються у вигляді прибутків (у випадку ефективної діяльності) чи збитків (у протилежному випадку) [15].

Для формування фінансового результату у світовій практиці застосовуються спрощені підходи: в Японії, наприклад, застосовуються ступінчасті варіанти формування фінансових результатів, при цьому сумуються результати структурних підрозділів із метою визначення загального чистого прибутку підприємства; у Франції користуються одним рахунком результатів, так як і в Україні, де враховуються всі види результатів за рівнями звичайної та фінансової діяльності; за американською методикою, Великої Британії і Канади сальдо фінансових результатів переноситься через „Звіт про прибутки й збитки” на рахунки капіталу за факторами: виробництво, реалізація, адміністрування (управління); у Німеччині рахунок прибутків та збитків ведеться за методом загальних витрат, при цьому граничні суми покриття відносяться на витрати, а решта платежів - безпосередньо на фінансові результати [38]. Проте, варто відмітити, що несвідоме впровадження західних методичних пропозицій не завжди може бути позитивним у вітчизняних умовах трансформаційної економіки. Крім того, у нашому випадку необхідно брати до уваги специфічні галузеві особливості аграрного сектора.

У різних країнах світу існує три методи визначення фінансового результату. Головний із них - метод "витрати - випуск". Цей спосіб заключається в тому, що всі рахунки доходів і витрат закриваються на дату складання балансу і залишків не мають.

Другий метод спирається на формулу балансу: актив дорівнює сумі власного капіталу і зобов'язань.

Третій - визначає фінансовий результат як зміну вартості чистих активів на початок і кінець звітного періоду.

Якщо зіставити фінансовий результат, обчислений за кожним із трьох методів на одному підприємстві за певний звітний період, то результати розрахунків можуть суттєво відрізнятися. Але зіставлення фінансового результату, обчисленого за першим і третім методами, дає можливість перевірити правильність їх визначення. Якщо результати обох розрахунків збігаються, то прибуток обчислено правильно. На підприємствах зарубіжних країн головним способом визначення фінансового результату є спосіб, що ґрунтується на зіставленні доходів і витрат, тобто третій. Даний спосіб знайшов своє використання майже на всіх підприємствах України. Перший і другий - використовуються в умовах спрощеного оподаткування і пропонується для підприємств малого бізнесу. Але з аналітичною метою, їх може використовувати будь-який користувач звітності.

Для деяких західноєвропейських країн (Франція, Бельгія, Іспанія) характерним є складання Звіту про прибутки та збитки на основі елементів витрат. При такому підході витрати групуються за однорідними економічними елементами (матеріали, оплата праці ), а не за функціями (виробництво, управління, збут) [5].

Становлення такого підходу до формування фінансових результатів почалося у ХІХ столітті, що зумовлено бурхливим розвитком промисловості, поширенням акціонерної форми власності й упровадження прямого оподаткування започаткували сучасну систему обчислення .

Формування фінансових результатів у нашій країні тривалий час підлягало суворому державному регламентуванню і в усіх без винятку випадках проводилось за однаковою методикою. Такий підхід відповідав вимогам, які ставилися колишньою економікою і був виправданим. З подальшим розвитком ринкових економічних відносин виникає вже не один користувач інформації, а декілька, які розташовані на певному ієрархічному рівні.

До 2000 року фінансовий результат на сільськогосподарських підприємствах України визначався як алгебраїчна сума прибутку від реалізації і позареалізаційних фінансових результатів. В основі такого підходу до визначення фінансового результату була теорія додаткової вартості К. Маркса. При цьому формування фінансового результату пов’язувалося із процесами господарської діяльності як складовими процесу розширеного відтворення. Таке розуміння фінансового результату забезпечувало розроблення досить жорсткої системи контролю за використанням і збереженням державної власності, яка добре виконувала свої функції.

Нова організаційно-приватна модель організації сільського господарства, починаючи з 2000 року, у відповідності з нормативними актами, вимагає об’єктивно нових підходів до формування фінансових результатів.

Фінансові результати одержують у процесі господарської діяльності підприємства, які виражаються чистим прибутком або збитком. Розкритий підхід до тлумачення прибутку в сучасних економічних системах вплинув на формування фінансового результату господарської діяльності. Таким чином, основою формування фінансових результатів сільськогосподарських підприємств є прибуток, як один з основних джерел реального поповнення фінансових ресурсів.