Курсовая работа (т): Облік результатів діяльності підприємства

Рис. 1.1 Формування фінансового результату

бухгалтерський облік фінансовий прибуток

Прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут.

На підприємстві можливі доходи, втрати, які не пов'язані з реалізацією продукції, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, - це фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності, а також результати, які пов'язані з надзвичайними подіями.

Основними нормативними документами, які забезпечують регламентацію бухгалтерського обліку в Україні є такі документи як Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, П(С)БО, Плани рахунків бухгалтерського обліку (повний і спрощений) “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” тощо. Досить актуальним в умовах реформування бухгалтерського обліку є висвітлення суті й методології обліку доходів, витрат і фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств, оскільки фінансові результати є основним показником, які характеризують ефективність роботи підприємства - такої думки дотримується ряд вчених у своїх дослідженнях, таких як Сук П.Л., Онищенко Н.М., Піроженко О. [21].

Формування прогресивних систем і моделей бухгалтерського обліку, як і нормативно-правової бази ведення обліку справа непроста і нелегка. Вона потребує найвищого рівня теоретичної підготовки вчених і практиків, які розробляють рекомендації з удосконалення обліку та його системи.

Нормативно-правове регулювання фінансового обліку в Україні відповідно до МСФЗ розглядають на чотирьох рівнях: законодавчому, нормативному, методичному і організаційно-розпорядчому.

.2 Особливості визначення категорій та елементів фінансових результатів

Сучасні умови змушують кожного керівника формувати стратегію розвитку свого підприємства відповідно до потреб економіки, шукати шляхи ефективного та прибуткового ведення власної діяльності. Головною метою для кожного керівника є отримання позитивних фінансово-економічних результатів для подальшого функціонування та розвитку підприємства.

Однак, треба з’ясувати сутність фінансових результатів їх особливості, принципи формування та функції.

Поняття „фінансові результати” не дуже старе.

Категорія „фінансові результати” враховує обидві сторони двоєдиного завдання: скільки одержано і якою ціною досягнуто” [32]. Багато тисячоліть тому з початком поділу суспільної праці виникли категорії фінансових результатів „прибуток”, „збиток” які на шляху розвитку суспільства та економіки завжди були предметом загальної уваги. Прибуток визначали (і зараз визначають) відніманням видатків від доходів.

Наукове визначення прибутку А. Сміта [31] розвинув Д. Рікардо. Його теорія базується на таких основних принципах:

всі товари продаються за вартістю, яка визначається робочим часом;

з вартості товару вираховуються всі витрати, в тому числі й заробітна плата;

залишок створює прибуток [27].

Прибуток, стверджує Б. Нідлз, - це збільшення капіталу в результаті ведення господарської діяльності. Схоже визначення прибутку дає Дж. Хігс. За його словами прибуток - це максимальна вартість, яку підприємство може вжити, не погіршуючи свого фінансового стану в кінці року порівняно з його початком.

За Д. Стоуном, К. Хітчінгом прибутки (збитки) - це вимірювання економічного зростання (скорочення) основної діяльності підприємства за будь-який проміжок часу, що розглядається [37].

Теорія продуктивності капіталу є найбільш поширеною теорією прибутку, як складова частина теорії трьох факторів - капіталу, праці і землі. Вона була розвинута на початку ХІХ ст. французьким економістом Ж.-Б. Сеєм. Він запровадив поняття „послуги капіталу”, за яким капітал вважається продуктивним, а прибуток є платою за виробничі послуги капіталу у разі використання капіталу його власником [28].

Теорія підприємницького прибутку пов’язана з ім’ям американського економіста Шумпетера, яка має принципово інший підхід. Згідно з теорією Шумпера, прибуток є результатом специфічної природи підприємницької діяльності, впровадження підприємцем нових комбінацій факторів виробництва [34].

В.К. Полторигин розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробництво і комерційну діяльність підприємства [26].

Якщо в результаті господарської діяльності збільшуються активи підприємства, зазначає В.П.Вишневський, то виходячи з подвійного запису, збільшуються і пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст капіталу, або, іншими словами, прибуток.

Усі подальші дослідження категорії „фінансові результати”, як основний фактор розвитку підприємств, поглиблювались і розвивались на основі фундаменту цих вчень. У цілому можна виділити три основних трактування фінансового результату.

Фінансовий результат (прибуток), як стверджував берлінський адвокат Г.В.Симон, - є приріст протягом звітного періоду капіталу (засобів, які вклали власники) підприємства (відповідно збиток визначається як його зменшення).

Друге трактування фінансового результату дає Е. Шмаленбах - професор Кельнського університету. Фінансовий результат (прибуток) - це різниця між доходами і витратами підприємства. Він вбачав, що для визначення фінансового результату - прибутку, слід зосередитись на русі грошових витрат і доходів.

Третє трактування випливає з праць І.Фішера: фінансовий результат (прибуток) є збільшення протягом звітного періоду оцінки активу за рахунок зміни його дохідності [33].

Метою господарської діяльності будь-якого підприємства є одержання прибутку, адже саме прибуток у ринкових умовах є єдиним джерелом збагачення та розвитку підприємства. Прибуток створюється в результаті поєднання та використання факторів виробництва, серед яких на сьогодні виділяють крім 4-х основних - засоби виробництва, земля, праця, менеджмент - ще і такі як ризик, інформація, час, науково-технічний прогрес, екологічний [6].

Спочатку до економічної практики були запроваджені показники валового і чистого доходу які застосовувались та обчислювались лише у колгоспах (підприємствах з недержавною формою власності), у радгоспах (підприємствах з державною формою власності) обчислювали лише прибуток. Пізніше ця межа була певною мірою розмита, і в запровадженій єдиній для всіх сільськогосподарських підприємств спеціалізованій формі річного звіту було передбачено для розрахунку показники валового доходу і прибутку.

Категорія валового доходу в економічному аналізі господарювання сільських товаровиробників вперше з’явилася у 1963 році. До цього колгоспи валового доходу не обчислювали. Починаючи з 1963 року річний звіт колгоспу передбачає відповідну форму для розрахунку валового доходу, а на підставі його розподілу можна було обчислити і чистий дохід. Лише в результаті реформ 1965 року прибуток став одним з головних оціночних показників діяльності господарств. Протягом попередніх десятків років одним з головних оціночних показників вважали грошовий дохід, інакше - валову виручку від реалізації продукції (робіт, послуг). Зрозуміло, що цей показник, в економічному розумінні слова, не можна вважати доходом, доки не співставити його зі здійсненими витратами на реалізовану продукцію. Але це вже є інший показник - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) [13].

За П(С)БО 15 «Дохід», доходом є надходження економічних вигод, які виникають у результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції, товарів та послуг. В обліку дохід відображається у вигляді надходження активів або зменшення власного капіталу <#"897383.files/image002.gif">

Рис. 1.2. Фінансовий результат конкретного виду діяльності

Таким чином, сучасна концепція категорії „фінансові результати” як головного інструмента розвитку підприємств, базується на нових принципах та є досить вагомою, тому зобов’язує до безперервного вивчення й уточнення.

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

.1 Облік доходів і витрат на підприємстві

ПП «Карла Маркса-2» розміщене в центральній частині Путивльського району Сумської області. Генеральним директором є Шаповалов М.Ф, головним бухгалтером, а також керуючим фінансового відділу є Челядін І.Г. Приватне підприємство було створене у 2007 році. Головний офіс знаходиться за адресою: Сумська обл.,Путивльський р-н, с.Князівка, вул. Жовтнева 9, 41543.

На території господарства розміщені такі населені пункти: Сиромяткіно, Сахарово, Плаксіно, Князівка, Нові Гончари, Старі Гончари, Ширяєво. Центральна садиба господарства знаходиться в с. Мінаково. Відстань від центральної садиби до районного центру м. Путивль - 3 км, до найближчої залізничної станції Путивль - 22 км.

ПП «Карла Маркса-2» має наступні підрозділи:

.        Адміністрація с. Мінаково

.        Тракторний парк с. Мінаково

.        Ремонтна майстерня с. Мінаково

.        Автопарк с. Мінаково

.        Переробка с. Князівка, с. Мінаково

ПП «Карла Маркса-2» знаходиться в другому агро-кліматичному районі Сумської області, який характеризується помірним кліматом з теплим літом, за значної кількості вологи, і не дуже холодною зимою з відлигами.

Гідротермічний коефіцієнт за період з t⁰ - + 10⁰ С складає 1,1-1,2. Найхолодніший місяць - січень, найтепліший - липень.

Зима сніжна, характеризується нестійкою погодою . Висота снігового покрову досягає 22см. Максимальна глибина промерзання грунту на рівних ділянках досягає 135см, мінімальна 15 см, середня 88 см. Найнижча температура на глибині вузла кущіння досягає в окремі роки -17° С, що нерідко призводить до загибелі озимих. Середньо багаторічна довгота періоду із стійким сніжним покривом складає 100 днів. Сніготанення розпочинається в середині березня і довгота його складає 16-20 днів. Танення по всьому горизонту настає приблизно через 13-20 днів після того як зійде сніг. Рельєф землекористування господарства не однорідний і досить складний. Найбільш розповсюдженими на території господарства з ґрунтів - чорноземи типові і їх змиті різновидності, залягають на міжбалкових водорозділах і схилах балок. Меншу площу займають опідзолені ґрунти. Переважними орними грунтами являються : Опідзолені грунти - площа 2194, 6 га:

світлосірі мало і середньозмиті, вміст гумусу 1,7 - 2,5 %;

темносірі опідзолені грунти мало і середньо змиті, вміст гумусу 2,6-3 %;

чорноземи опідзолені мало змиті, вміст гумусу - 2,8 %;

чорноземи опідзолені середньо змиті, вміст гумусу - 2,3 %;

чорноземи опідзолені сильно змиті, вміст гумусу - 1,5 %.

Кількість, розміри і розміщення полів сівозмін, робочих ділянок та інших елементів організації території складають умови для найкращої організації виробничих процесів за високого рівня механізації польових робіт, правильної організації праці, зменшення непродуктивних переїздів.

Між населеними пунктами на території господарства є дороги з твердим покриттям. Крім того в господарстві є виїзд на дорогу міжобласного значення Путивль-Суми і міждержавного значення Путивль - також із твердим покриттям. По спеціальності в рамках підприємства вирощуються зернові та зернобобові культури. Як відомо, основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля. Загальна земельна площа, закріплена за господарством становить 11600га. Основною продукцією підприємства є:

гірчиця з поля, гречка з поля , гречка первинної очистки, кукурудза з поля, кукурудза первинної очистки, люпин з поля, люпин первинної очистки, пшениця озима з поля, пшениця озима насіннєва первинної очистки, пшениця первинної очистки, пшениця яра з поля, ріпак озимий з поля, ріпак первинної очистки, ріпак ярий з поля, соя первинної очистки, соя рання з поля, соя рання насіннєва первинної очистки. Загальна земельна площа, що закріплена за підприємством у 2014 році збільшилась порівняно з 2012. У 2012 році цей показник складав 9250 га.

Загальне збільшення склало: 11600-9250=2350 га.

Таблиця 2.1. Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції і послуг