Курсовая работа (т): Особливості методики початкового навчання елементам топографічного орієнтування

Особливості методики початкового навчання елементам топографічного орієнтування

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Місце туризму в системі фізкультурно оздоровчої і спортивно масової роботи та основи топографічної підготовки

.1 Види туризму та його місце в житті людини

.2 Основи початкової топографічної підготовки

РОЗДІЛ 2. Екпериментальна перевірка впливу занять туризмом на рівень умінь з топографічного орієнтування

.1 Визначення початкового рівня умінь учнів з топографічного орієнтування

.2 Навчання елементам топографічного орієнтування

.3 Підсумкове тестування учнів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Сьогодні значно підвищився рівень вимог до діяльності вчителів: до рівня володіння теорією та практикою ефективних технологій проведення занять, включаючи і навчання туризму (наприклад, організації та проведення топографічного орієнтування).

Програмнонормативні документи з туризму визначають напрям, характер та зміст туристичної роботи у відповідності з метою фізичного виховання населення України. Усі діючі в країні програми з фізичного виховання включають вимоги по оволодінню елементами туризму - це теоретична підготовка, географічна та практична підготовка [2, 10, 11, 18, 25 ].

Відносини у сфері фізичної культури регулюються Конституцією України [17 ], Законом України «Про фізичну культуру і спорт» [12], Законом України « Про туризм» [ 13] та іншими законодавчими актами України, а також різними міжнародними угодами та статутами міжнародних спортивних організацій.

Рівень сучасного спорту пред’являє високі вимоги до фізичного, розумового, психологічного розвитку людини, адже в туризмі, як і в інших видах спорту, досягнення високих результатів неможливе без постійної фізичної підготовки (загальної та спеціальної), без технікотактичної та моральновольової підготовки.

Туризм , вид спорту, вид фізичних вправ, який комплексно вирішує виховні, освітні, розвиваючі і оздоровчі задачі фізичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів [6, 14, 15, 26 ].

Але і сьогодні проблема підвищення ефективності навчальновиховного процесу є предметом дослідження багатьох науковців, вчителів (А.А. Власов, 1977; М.С. Дубовис, 1979; К.В. Бардин, 1981; В.М. Альошин, 1983; Т.Б. Серба, 2001; В.Д. Діхтяр, 2003; Л.В. Копилова, 2007, 2009; Ю.А. Ткаленко, 2010; В.В. Сивко, 2011).

Вивчення літературних джерел з теми курсової роботи допоможе закріпити знання та уміння, отримані на заняттях з туризму, набути певних професійних навичок для роботи зі школярами. Знання основ топографії та орієнтування на місцевості необхідні туристам, вчителям, інструкторам. Вони потрібні при вивченні і виборі маршруту, для визначення правильного напрямку руху в будьякій обстановці: вдень, вночі, в туман і дощ, по пересіченій і закритій місцевості. Цим і визначається актуальність теми дослідження. Тому вибір теми курсової роботи є актуальним.

Об’єкт дослідження - процес навчання туризму учнів середніх класів.

Предмет дослідження - організація та проведення навчання учнів 7 класів з топографічного орієнтування.

Гіпотеза дослідження.

Якщо поєднувати теоретичні відомості зі спеціальною фізичною та технічною підготовкою, використовувати систему домашніх завдань та практичне їх виконання в процесі початкового навчання елементам топографічного орієнтування, то це сприятиме більш ефективному оволодінню ними.

Мета дослідження - обґрунтувати застосування засобів та методів для навчання топографічному орієнтуванню.

Завдання дослідження:

. На основі аналізу літератури узагальнити основи методики навчання та проведення топографічного орієнтування.

. Перевірити ефективність обраної методики навчання елементам туризму у поєднанні із системою домашніх завдань у процесі початкового навчання елементам топографії.

Методи дослідження: аналіз, узагальнення, тестування, математичні методи обробки отриманих результатів.

Структура роботи. Робота складається зі змісту, вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Перелік використаної літератури налічує 27 найменувань.

РОЗДІЛ 1. Місце туризму в системі фізкультурно оздоровчої і спортивно масової роботи та основи топографічної підготовки

.1 Види туризму та його місце в житті людини

Туризм - це екскурсії, походи та мандрівки, в яких активний відпочинок поєднується з пізнавальною і освітньою метою. За призначенням і формами проведення туризм поділяють на плановий (екскурсійний) та самодіяльний [5, 20, 26].

При плановому туризмі учасники переміщуються на автобусах, літаках, теплоходах та ін. по попередньо намічених маршрутах, зупиняються в готелях або на турбазах, де їм надається ночівля, харчування, екскурсійне обслуговування.

В самодіяльному туризмі мандрівка проходить за рахунок самообслуговування: туристи самі обирають маршрут і спосіб пересування, забезпечують собі харчування, ночівлю та місця відпочинку, намічають об’єкти для огляду. Їм самим приходиться обладнувати стоянки, збирати паливо для вогнища, готувати їжу, в дорозі долати різні перешкоди тощо [3, 5, 7, 22 ].

Самодіяльний туризм досить поширений в Україні. Він посідає значне місце в системі фізичного виховання населення.

В спортивних клубах, на підприємствах, в навчальних закладах можуть створюватися туристичні секції, проводитися різні туристичні заходи: походи, мандрівки, змагання. Туристичні походи є важливим засобом виховання молоді. Вони виховують колективізм, взаємодопомогу, мужність, допомагають вихованню вольових якостей, дисциплінують. Систематичні заняття туризмом зміцнюють здоров’я, розвивають силу, витривалість, спритність. Багато туристичних навичок та умінь є елементами військової підготовки майбутнього воїна (орієнтування на місцевості, подолання перешкод тощо) [6, 8, 16,19, 21 ].

За способом переміщення туристичні походи поділяються на пішохідні, лижні, водні, велосипедні, мотоциклетні та автомобильні; за тривалістю - на походи вихідного дня (1-2 дні) і багатоденні мандрівки (3 дні і більше).

За рівнем складності маршрутів пішохідні походи діляться на п’ять категорій.

Зв'язок туризму і краєзнавства.

Туризм вид рухової діяльності, під час якої відбувається розвиток фізичних, психологічних, моральновольових якостей особистості; знайомство з природою, історією та культурою рідного краю. Туризм це суттєва риса способу життя, індивідуального стилю поведінки, спілкування, активного відпочинку [2, 13, 23, 17 ].

Головне завдання краєзнавства полягає у систематизації інформації про історичні місця, людей, події, явища. Краєзнавство дозволяє сформувати цілісне уявлення про визначні пам'ятки, використовуючи та синтезуючи історичну, мистецьку, етнографічну, релігійну інформацію. Завдяки краєзнавству відбувається передача соціального, історичного та культурного досвіду від старшого покоління молодшому. Тому краєзнавство є неабияким виховним засобом учнів [ 16, 22, 24].

Маючи спільні завдання, краєзнавство тісно переплітається з туризмом. Під час подорожей, походів, екскурсій краєзнавчу роботу проводять усі їх учасники.

Координує і направляє краєзнавчу роботу групи її головний краєзнавець.

Матеріали, зібрані під час походу, можуть поповнювати шкільні краєзнавчі музеї, а також використовуватися при вивченні окремих навчальних предметів: історії, географії, економіки, ботаніки, зоології, креслення, образотворчого мистецтва, народознавства тощо.

Туризм і краєзнавство дають змогу поєднувати активний відпочинок з розширенням світогляду, набуттям нової інформації, корисної для життєдіяльності.

.2 Основи початкової топографічної підготовки

Топографічна підготовка туриста - досить важливий розділ теоретичної підготовки, без оволодіння якою не може бути й мови про прокладання маршруту походу, правильного його проходження, проведення пошукової та краєзнавчої роботи.

Ще на початковій стадії підготовки туристи повинні оволодіти такими розділами підготовки, як загальна початкова топографічна підготовка, тех.ніка орієнтування на місцевості за картою та компасом [1, 3, 7, 21, 27].

Основа топографічної підготовки туриста це робота з картографічним матеріалом, а також окомірна зйомка маршруту і вивчення теорії картографії.

В туризмі використовуються різні картографічні матеріали: карти, плани, різні спеціальні туристичні картографічні видання.

План чи карта це зменшене зображення земної поверхні за допомогою знаків. Але на плані зображено невеликі площі земної поверхні без урахування її кривизни, а на карті позначено досить значні площі з урахуванням рельєфу земної поверхні. Карта відрізняється від плану наявністю на ній сітки географічних координат.

Зображення наносяться у зменшеному вигляді в масштабі. Розрізняють дрібномасштабні карти, середньомасштабні і великомасштабні.

Масштаб позначається на нижньому зрізі карти. Він буває числовий і лінійний.

Числовий масштаб записується дробом, в якому чисельник дорівнює одиниці, а в знаменнику число, що показує, у скільки разів розміри місцевості зменшені при зображенні їх на карті. Наприклад, 1/100000 або 1:100 000, тобто 1 см на карті дорівнює 100 000 см, або 1 км на місцевості. Щоб визначити відстань між окремими точками на карті, необхідно виміряти відстань між ними, а результат помножити на знаменник чисельного масштабу.

Виміряти відстань ліній на карті можна курвіметром, кроком циркуля.

Курвіметр прилад для вимірювання кривих ліній. Обертання коліщатка передається на стрілку, що повертається за шкалою. Знаючи число обертів колеса, легко визначити і довжину вимірюваної лінії. При вимірюванні відстаней стрілку треба встановити на нульову поділку і прокотити коліщатко вздовж маршруту [1, 22, 26 ].

При вимірюванні звивистих ліній крок циркуля залежить від ступеня звивистості лінії. Одну голку циркуля ставлять в початкову точку маршруту, а другу в напрямку вимірюваної лінії. Повертаючи циркуль щодо однієї з голок, «крокують» за маршрутом. Загальна довжина маршруту дорівнює числу кроків, помноженому на крок циркуля плюс залишок, виміряний за лінійним масштабом.

Щоб виміряти криву лінію смужкою паперу, треба смужку паперу поставити на ребро, поєднати з вимірюваної лінією, згинаючи її там, де є звивини. Потім за лінійним масштабом дізнатися загальну довжину кривої. Отриманий результат помножити на знаменник чисельного масштабу.

Наприклад, між виміряними точками 6 см: масштаб карти 1 : 100 000; 6 X 100 000 = 600 000 см, або 6 км. При цьому слід мати на увазі, що звивисті річки, стежки в горах на картах масштабу 1 : 100 000 і крупніше зображені узагальнено. Наприклад, кривизна стежки на карті, вираженої в 1 мм і дрібніше, не показується і зображується узагальнено. А між тим 1 мм на карті масштабу 1 : 100 000 дорівнює 100 м на місцевості. Тому, вимірявши довжину ділянки звивистої річки, стежки, необхідно в отриманий результат внести поправку, тобто збільшити його на 1520%.

Мал. 1.1. Вимірювання відстані циркулем за лінійним масштабом.

Лінійний масштаб. Для спрощення підрахунків та отримання відстаней безпосередньо з карти вдаються до спеціального графічного зображення масштабу, який називають лінійним. Він представляє пряму лінію, на якій відкладені відрізки рівної довжини. Відрізок (зазвичай до 1 см), що відповідає цілому числу метрів або кілометрів, називається основою масштабу. Користуються лінійними масштабами наступним чином: ніжки циркуля встановлюють на кінцях вимірюваного відрізка, потім за лінійним масштабом відраховують сотні і десятки метрів (мал..1.1).

Рельєф місцевості. На поверхні землі розміщені природні об'єкти поля, ліси, моря, озера, річки, гори і об'єкти, створені людьми,міста, населені пункти, різні інженерні споруди. Сукупність різноманітних за формою і величиною нерівностей земної поверхні називають рельєфом. Об'єкти, розміщені на поверхні землі, природні або створені людиною, називають місцевими предметами. Рельєф і місцеві предмети називають топографічними елементами.

Рельєф найбільш постійний топографічний елемент, який мало змінюється в результаті діяльності людей. Рельєф складається в основному з опуклих і увігнутих, різних за формою і розмірами нерівностей. Все розмаїття нерівностей підрозділяють на подібні між собою форми, які називають типовими формами рельєфу. Розрізняють шість основних форм рельєфу: гора, уголовина, хребет, лощина, сідловина, рівнина (мал.1.2).

Мал. 1.2. 6 основних форм рельєфу: гора, улоговина, хребет, лощина, сідловина, рівнина

Гора куполоподібна височина, схил якої знижується у всіх напрямках.

Улоговина замкнута безстічна западина.

Хребет витягнута в якомунебудь напрямі височина. Лінія, що розділяє схили хребта і проходить по його найвищим точкам, називається вододілом.

Сідловина знижена частина хребта, від якої місцевість у двох протилежних напрямках підвищується і в двох перпендикулярних їм знижується. Найбільш низькі сідловини, доступні для переходу через гірський хребет або масив, називаються перевалами.

За характером рельєфу місцевість поділяється на рівнинну, горбисту і гірську.

Будова рельєфу місцевості, характер природних умов та об'єктів, розміщених на місцевості, характеризують топографічні умови місцевості, до яких відносяться:

а) прохідність місцевості дороги, мости, переправи, лісу; природні перешкоди яри, болота, канали і т. д.;

б) пересіченість місцевості зміною форм рельєфу річками, ярами, озерами та іншими об'єктами, які ускладнюють пересування;

в) наявність орієнтирів висота, виступають скелі, вигини річок, окремі місцеві об'єкти, зручні для використання їх в якості орієнтирів на тлі одноманітних топографічних елементів [1, 7, 26 ].

Географічні карти розрізняють за змістом і масштабом.

На загальногеографічних мапах є населені пункти, шляхи, рельєф, рослинність, кордони. На тематичних картах детально зображуються окремі явища, ( корисні копалини, рослинні зони).

Географічні карти за масштабом зображення поділяються на типи:

Оглядовогеографічні мапи ( масштаб менше 1:1000000) мають зображення значних частин земної поверхні (областей, країн).

Оглядово топографічні (масштаб 1:200000 - 1:500000) і політикоадміністративні ( масштаб 1:500000) карти більш точні, ніж оглядовогеографічні, зручні для вивчення районів та розрахунків, які не вимагають великої точності; використовуються для підготовки і проведення походів І ІІ категорії складності, походів вихідного дня. За об’ємом інформації вони найбільш зручні для використання у поході [1, 4, 5, 20, 26 ].

Топографічні карти завдяки великим масштабам відрізняються високою геометричною точністю. В туризмі частіше використовуються викопіровки із

карт масштабу 1:100000.

Гіпсометричні карти - основний зміст їх складає рельєф, зображений горизонталями - кривими замкнутими лініями.

Плани лісоупорядництва та землеупорядництва складені для територій, які включені в Державний лісний фонд. Вони бувають двох масштабів: чорнобілі - 1:10000, кольорові - 1:25000.

Лісоплани можливо використовувати в поході. Бо вони дозволяють орієнтуватися на місцевості по квартальних стовпах, чітко конролювати пройдений маршрут.

Навігаційні карти і посібники використовуються для плавання по річках, озерах і морях.

Туристичні схеми і карти розроблені для районів, по яких пролягають маршрути туристичних груп. На них відмічені готелі і кемпінги, місця відпочинку, мережа автомобільних та залізничних шляхів.