Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за своїм складом поділяються на дві групи: витрати операційної діяльності та інші витрати.
Витрати операційної діяльності
До складу витрат операційної діяльності відносяться собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг і витрати банківських установ.
Під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно з пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПКУ розуміють витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III Податкового кодексу.
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу).
Складові собівартості наведено у п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу. До них, зокрема, належать:
прямі матеріальні витрати, до складу яких включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.1 цього пункту);
прямі витрати на оплату праці, до яких включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.2);
амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв (п. 138.9 ст. 138 Податкового кодексу).
Дата визнання витрат, що формують собівартість
Витрати, які формують собівартість товарів, виконаних робіт наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнаються доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг) (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу). Тобто при розрахунку об'єкта оподаткування платник податку має право врахувати витрати, включені до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг).
За новими правилами податкового обліку доходи від продажу товарів у платника податку виникають за датою переходу покупцеві права власності, а при наданні послуг чи виконанні робіт — за датою підписання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу). Це означає, що витрати, які впливають на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг, виконаних робіт, включаються до складу витрат при розрахунку об'єкта оподаткування одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг).
Інші витрати
До складу цієї групи витрат згідно з новими правилами Податкового кодексу включаються:
загальновиробничі витрати;
адміністративні витрати;
витрати на збут;
інші операційні витрати;
фінансові витрати;
інші витрати звичайної діяльності.
Витрати на відрядження може бути включено до складу витрат платника податку за умови наявності документів, що підтверджують зв'язок відрядження з діяльністю такого платника, зокрема (але не виключно):
запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку;
укладеного договору чи контракту;
інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини;
документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.
Витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тмоу числі електронних кватків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розмішенням та проживанням фізичної особи, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.
Тема 8
Загальний оподатковуваний дохід — будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами.
Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 ПКУ.
При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
Детальний перелік складових витрат кожної з перелічених вище груп наведено у п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу.
Серед змін, внесених ПКУ, зокрема, є те, що амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення та амортизація нематеріальних активів відповідного призначення вже не обліковуються як окрема складова витрат, як передбачалося Законом про прибуток, а враховуються у складі загальновиробничих витрат відповідного звітного періоду згідно з п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу.
Новацією Кодексу є і те, що витрати платника податку, пов'язані з використанням легкового автомобіля, зокрема з придбання пально-мастильних матеріалів, оплати стоянки, паркування легкових автомобілів, дозволяється включати до складу адміністративних витрат у повному обсязі, звичайно, за умови, що такий автомобіль використовується в господарський діяльності, а здійснені витрати підтверджено відповідними документами (абзац «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу).
Нормами Закону про прибуток зазначені витрати дозволялось враховувати у складі валових витрат у розмірі 50%.
Дата визнання інших витрат
Відповідно до п. 138.5 ст. 138 інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням деяких особливостей, наприклад:
датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків і зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який провадиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;
датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку;
витрати, понесені платником податку у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).
Витрати, що враховуються у складі витрат з обмеженням
Обмеження щодо врахування витрат при розрахунку об'єкта оподаткування стосуються витрат, понесених (нарахованих) платником податку на користь нерезидентів у зв'язку з придбанням послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами.
Так, згідно з пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу не дозволяється включати до складу витрат відповідного звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку на користь нерезидентів за зазначені вище послуги (роботи) в обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) за рік, який передує звітному, від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку).
Крім того, відповідно до пп. 139.1.14 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, не дозволяється включати до складу витрат в обсязі, що перевищує 5% митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом.
Наведені норми не стосуються витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, оскільки вони підлягають оподаткуванню в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить діяльність незалежно від такого нерезидента (п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу).
Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп), де
К - коефіцієнт;
Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.
Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо згідно з нормами окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду.
Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 ПКУ під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.
Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку особою, яка не є податковим агентом, та іноземних доходів.
Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.
Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).
Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету.
Податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України;
такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - відокремлений підрозділ).
У разі прийняття рішення про створення відокремленого підрозділу юридична особа повідомляє про це контролюючі органи за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням таких новостворених підрозділів у встановленому порядку;
суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу;