Курсовая работа (т): Проектування конюшні

Розрахунок тепловитрат огороджувальних конструкцій

Із таблиціок = Е(К*S*B*(Tвн-(Tзв)) = 32827,34ккал/год.

Е(К*S*B) = 1262,59

Розрахунок витрат тепла з вентиляційним повітрям

Q вент =

вент - витрати тепла з вентиляційним повітрям,- питома вага повітря при *С,

с - питома теплоемність повітря,

Твн - температура в зимку в приміщенні,

Т зв - температура в зимку атмосфера,повітробмін за СО2.вент =  =14013,69ккал/год.

Втрати тепла на випаровування із поверхонь приміщення

вип = Lп * 0,585

,585-приховане тепло випаровуваннявип = 450,42*0,585 =263,49ккал/год.

Тепловий баланс

тв - Qок - Q вент - Q вип

-32827,34- 14013,69- 263,49=-23740,2ккал/год

Зниження температури в приміщенні за негативного теплового балансу при Тзов -18*С

Твн* = Тзн +

Твн* - температура в приміщенні коли Т зовні -18*С

Твн* =-18+  = -4,42*С

Температура накопичення приміщення - Т* за повітреобміну КН2О

= Т*

=9,44*С

Температура при якій потрібно скорочувати об’єм повітрообміну вентиляції - Т** тобто переходить на зимовий режим

Т**= Твн-Т*

-9,44= -1,44*С

Гноевидалення, каналізація, та водопостачання стайні

Для подачі води па виробничі і господарські потреби персоналу на підприємстві необхідно передбачати водопровід. Підприємство повинно забезпечуватися питною водою. Вибір джерела водопостачання і норми якості води повинні регламентуватися відповідними державними стандартами, а також "Санітарними нормами проектування промислових підприємств".

Дня напування коней на пасовищах влаштовують водопійні пункти, обладнані водопійними коритами згідно з вимогами п. 7.2 ВНТП, біля яких обладнують тверде покриття на ширину 2,5-3,0 м. Відстань від таких водопійних пунктів до стаєнь, базиавісів або затишей повинно бути не менше 200 м. Радіус водопою коней приймається для рівнинних пасовищ від 2 до 5 км, а для гірських пасовищ - залежно від крутості схилів на масиві пасовища і становить від 1,5 до 3 км.

Приміщення для утримання коней каналізацією не обладнується. Для відведення виробничих стічних вод від кумисних цехів, відділень по приготуванню кумису і господарсько-побутових стічних вод від сантехнічних приладів будівлі обладнуються каналізацією згідно з вимогами діючих нормативних документів по проектуванню внутрішньої і зовнішньої каналізації.

Внутрішнє і зовнішнє пожежогасіння передбачається згідно з вимогами діючих нормативних документів по проектуванню тваринницьких будівель і споруд та проектуванню водопостачання, зовнішніх мереж і споруд.

Системи видалення і обробки гною слід проектувати згідно з відомчими нормами технологічного проектування систем підготовки та використання гною ВНТП АПК-9.06. Враховуючи, що відходи на конярських господарствах становлять тверду фракцію, то знезараження, очистку і утилізацію гною від конярських господарств слід проводити так, як тверду фракцію гною скотарських і свинарських підприємств. Найбільш доцільне використання гною від конярських підприємств на сільськогосподарських полях як органічного добрива.

3. Гноєсховище

стайня проектування вентиляція опалення

Гноєсховище, споруда на тваринницьких фермах для збору і зберігання гною. Тип Н. (відкрите наземне, відкрите заглиблене в землю з облицюванням стенів і дна вологонепроникними матеріалами, закрите з облицюванням стенів і дна і перекриттям і ін.) визначається розмірами тваринницької ферми, її розташуванням відносно населених пунктів, кліматичними умовами, характером ґрунту і ін. умовами. Просте Н. відкритого наземного типа для твердого гною є поглибленою на 0,5 м-коду майданчик з твердим покриттям. У південних і південно-східних посушливих районах владнують котловани, у яких розкладання гною відбувається з меншими втратами органічних речовин, чим в наземних. У районах з холодною тривалою зимою роблять закриті Н. у вигляді прибудов до тваринницьких приміщень, окремих споруд, у вигляді траншей, розташованих під підлогою тваринницьких приміщень. Ємкість Н. визначає, виходячи з кількості худоби, тривалість стійлового періоду і ефективності використання засобів механізації, а також готовності гною для внесення до ґрунту (у весняно-літній період на дозрівання гною потрібний 2-3 мес , в зимовий час - 3-4 мес ). Економічним є Н., забезпечуючи тимчасове зберігання (не менше 3 мес ) гною в тваринницького приміщення з подальшим перевезенням його на поля. Це дає можливість перевозити основну масу гною в найбільш вільний зимовий час. Зазвичай Н. при фермі будують ємкістю 25-40% зимового виходу гною, а польові - ємкістю 60-75%.

Гноєсховища розташовують в даний час, при вживанні коротких стійл худоби з гнойовими канавами і при розвитку повітряного транспорту на відстані - 50 м від стійл, і лише жижеприємники залишаються поблизу. У США гній прямо видаляють на місця добрива, а залишається невелика кількість рідини - на місце угноювального полівок. При правильному удобрювальні режимі вдається обходитися без поливання зберігається гною рідотою, що дуже зручно для північних країн, де атому заважає мороз. З жижепріємніків на викачується насосами і йде для поливання полів. Видалення гноєсховищ від стійл гігієнічно.

Гноєсховище влаштовують в місцях, не затоплюваних дощовими і талими водами.

Прифермерські гноєсховища - це зазвичай більш складні і дорогі споруди, що представляють собою спеціальні прибудови до скотному двору, заглиблені криті або відкриті ємності або сховища, влаштовані під підлогою тваринницького приміщення. Вартість прифермерського сховища, як правило, значно дорожче польового ТАКР ж ємності (особливо для районів із суворими кліматичними умовами), тому дуже важливо правильно обґрунтувати ємність сховища.

Розмір гноєсховища визначається кількістю худоби на фермі, тривалістю стійлового періоду і часом вивезення гною в зимовий час.

Обсяг гноєсховища може бути обчислений виходячи з того, що для зберігання гною, одержуваного від 100 голів великої рогатої худоби потрібно гноєсховище розміром 1 м глибини, 21 м довжини і 9 м ширини.

Розмір гноєсховища залежить від нагромадження гною за стійловий період без урахування гною, який буде вивезений безпосередньо на полі.

Площа гноєсховища залежить від виду тварин та їх кількості, а також від прийнятого порядку вивезення гною.

Розмір гноєсховища залежить від нагромадження гною за стійловий період без урахування гною, який буде вивезений безпосередньо на полі.

Деталь земляного валу та водовідвідної канави. Гній в гноєсховища найчастіше доставляють по наземним і підвісним рейковим дорогам. У деяких підмосковних господарствах добре працюють канатні дороги. Вони вигідні тим, що не вимагають установки великої кількості стовпів і балок, які заважають механізованої вивезенні гною з гноєсховища.

Важливу частину гноєсховища становлять жижеприємники, які влаштовуються у вигляді двох колодязів у середині довгих сторін гноєсховища. Обсяг цих колодязів визначається розміром гноєсховища.

При виборі гноєсховища необхідно враховувати, наскільки при тому чи іншому типі можна механізувати трудомісткі роботи по укладанню і вивантаженні гною. Це міркування часто має вирішальне значення. У котлован гноєсховище легше механізувати укладку гною в штабелі, але значно важче механізувати вантаження гною при вивезенні його із гноєсховища.

При будівництві заглиблених гноєсховищ слід враховувати розташування ґрунтових вод. Такі сховища споруджують з цегли, залізобетону та інших матеріалів.

Гнойова рідина з гноєсховища використовується на зволоження сухого гною, на поливання компостних куп і на підгодівлю сільськогосподарських рослин.

Гній укладають в гноєсховище або в польові штабелі пошарово і кожен шар негайно ущільнюють. Довжина довільна, залежить від кількості гною. Після укладання його утрамбовують. Для ущільнення гною використовують транспортні засоби, що застосовуються для його перевезень.

Гній укладають в гноєсховище або в польові штабелі пошарово і кожен шар негайно ущільнюють. Після укладання його утрамбовують. Гній зберігається в навозохранилищах, які можуть бути прифермерські чи польові.

Існує два способи влаштування гноєсховищ - надземний і котлован. Якщо дозволяють ґрунтові води, то найкраще влаштовувати поглиблені (котлованні) гноєсховища. При розкладанні гною утворюється велика кількість важкого вуглекислого газу. Вуглекислий газ затримує перетворення сполук аміаку в летючий стан. Тому в котлован гноєсховище Навої розкладається при менших втратах азоту і органічної речовини. Існують два основних типи гноєсховища - котлован і наземний. Укладання твердого гною у відкритому гноєсховище починають уздовж однієї з його стінок.

Гній з тваринницького приміщення вогнєсховище переміщують транспортерами і скреперними установками, якщо гноєсховище примикає до тваринницьких приміщень чи поєднане з ним. У тих випадках, коли гноєсховище знаходиться на відстані, гній транспортують мобільним транспортом або по трубопроводу (рідкий гній), покладеному на глибині промерзання.

Після визначення обсягу загального розміру гноєсховища риється котлован на глибину в 50 - 75 см. Ви - нутая при ритті котловану земля укладається валом навколо ями. Дно і стінки гноєсховища повинні бути водонепроникними. У середині гноєсховища влаштовується доріжка для в'їзду і виїзду на підводах і автомашинах.

Кращим місцем для зберігання гною є гноєсховище, яке повинно мати водонепроникне дно, захищати купі гною від вітрів, що висушують і не затоплятися водою. Для визначення фактичної кількості гною в гноєсховище або штабелях обсяг штабеля (в м3) множать на вагу 1 м3 гною. У залежності від ступеня розкладання гною об'ємний вага його неоднаковий.

В тваринницьких і птахівничих будівлях влаштовують підпільні гноєсховища, глибина яких перевищує висоту приміщення для утримання стада або дорівнює їй.

Приблизно на кожні 100 м2 площі гноєсховища потрібно 2 м3 обсягу тієї частини колодязя, яка повинна лежати на 1 м нижче дна гноєсховища. При будівництві гноєсховища потрібно користуватися типовими проектами, які повинні бути у виробничих управліннях. При кожному оборі повинні бути упорядковані гноєсховища.

Основна умова, якій має задовольняти всяке гноєсховище - міцне непроникне дно, найкраще цементувати або асфальтоване. Вийняту з котловану землю розподіляють валом уздовж довгих сторін гноєсховища.

Для забезпечення стоку рідоти в колодязь дно гноєсховища повинно мати ухил 2 - 3 см на 1 м у напрямку до колодязя. Колодязь забезпечується однією або двома щільними кришками, які оберігають гнойову рідину від втрат аміаку. Якщо гноєсховище не обладнано гноївкозбірниках, то на дно його для поглинання стікаючої рідини слід укладати торф товщиною 30 - 50 см. Над гноєсховищ бажано влаштовувати навіс або дах.

У південних і південно-східних посушливих районах котловану тип гноєсховища більш прийнятний ще й тому, що в надземних штабелях гній швидко висихає, порушуються правильне розкладання і гуміфікація його.

Фосфоритне борошно додають до гною при укладанні його в гноєсховища або штабеля в кількості 1 - 2% від ваги гною. При ущільненні штабеля гній і фосфоритне борошно добре перемішують. Чим краще вона перемішана з гноєм, тим вища якість компосту. Якщо фосфоритне борошно не додавали до гною до вивезення його в поле, то слід внести її в гній при укладанні його в штабелі. Найбільш рівномірно змішувати фосфоритне борошно з гноєм можна при безприв'язному утриманні тварин на глибокій підстилці. У цьому випадку її розсипають по навозу перед внесенням торф'яної або солом'яної підстилки з розрахунку 0 5 - 1 кг на корову на добу.

Під дією стиснутого повітря гній продавлюється по трубах в гноєсховище. Експлуатація пневматичних установок показала, що для транспортування гною від Кожевников по трубах діаметром 150 мм необхідно додавати воду-10 л на одну голову на добу. Перший штабель укладають уздовж однієї з довгих сторін гноєсховища. Так продовжують до тих пір, поки не буде заповнено всі гноєсховище, включаючи і середній проїзд вздовж нього. При такому укладанні менше втрачається азоту.

Склад гною в залежності від ступеня його розкладання,%. У літній час гній як правило, зберігається в навозосховищах. У зимовий час весь гній вивозять на поля, укладають в штабелі шириною не менше 3 - 4 м і висотою 1 5 - 2 м і добре ущільнюють трактором. Накопичення гною і втрати азоту в залежності від доз підстилки. При відсутності необхідного матеріалу для приготування в зимовий час компостів ємність гноєсховища збільшують до 4 - 5 куб.