Дипломная (вкр): Програмно-цільовий підхід до удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова)

Програмно-цільовий підхід до удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова)

міністерство освіти і науки україни

чернігівський державних технологічний університет

Кафедра менеджменту та державного управління

МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: “Програмно-цільовий підхід до удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова)”

Студента групи ЗДСВ-111

Спеціальності 8.15010002

“Державна служба” Д.А. Башинського

Чернігів ЧДТУ 2013

Завдання

. Тема роботи: “Програмно-цільовий підхід до удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова)”

затверджено наказом по університету від “ 22 квітня 2013 р. № 215-с

2. Термін здачі студентом закінченої роботи “ 27 ” травня 2013 р.

. Вихідні дані до магістерської дипломної роботи:Конституція України, Закони України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про благоустрій населених пунктів”, “Про органи самоорганізації населення”,періодичні видання, статистичні дані

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (що належить розробити)

1. Реферат, вступ.

. Основи управління та розвитку територій

. Реалізація принципів програмно-цільового підходу в діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою

. Шляхи удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування в сфері благоустрою

. Висновки, перелік посилань,додатки

5. Перелік графічного матеріалу

1.  Таблиця 2.1 - Стан фінансування благоустрою міста та Новозаводського району за 2009-2012 рр.

2.  Рисунок 2.1 - Стан фінансування благоустрою міста та Новозаводського району за 2009-2012 роки

3.      Рисунок 2.2 - Структура видатків на благоустрій районного у місті бюджету Новозаводського району у м. Чернігові за 2009-2012 роки

Реферат

магістерської роботи на тему: "Програмно-цільовий підхід до удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова)"

Об'єкт дослідження - діяльність органів місцевого самоврядування м. Чернігова з благоустрою міста.

Предмет дослідження - програмно-цільові аспекти удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова).

Метою роботи є дослідження теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій з вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування і сфері благоустрою міста.

Методи дослідження:структурно-функціональний, порівняльний, метод системного аналізу та синтезу, статистичний, формально-логічний, метод спостереження.

Дано характеристику існуючим умовам та засобам реалізації основних принципів і завдань благоустрою міст. Розглянуто особливості застосування програмно-цільового підходу в сучасному управлінні розвитком територій, а також ступінь його реалізації в управлінській діяльності органів місцевого самоврядування м. Чернігова щодо забезпечення благоустрою міста.

На основі проведеного аналізу нормативно-правової бази України, результативності впровадження управлінських рішень з благоустрою населених пунктів України, громадської думки мешканців м. Чернігова щодо ефективності діяльності органів місцевого самоврядування в цьому напрямку, розроблено пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання сфери благоустрою міст, перспектив розширення повноважень органів самоорганізації населення у цій сфері, запропоновано, ґрунтуючись на принципах програмно-цільового підходу, практичні заходи для органів місцевого самоврядування м. Чернігова з покращення стану благоустрою міста.

Перелік умовних позначень

ЖКГ - житлово-комунальне господарство;

ЖКП - житлово-комунальні послуги;

ОСББ - об'єднання співвласників багатоповерхових будинків;

ОСН - органи самоорганізації населення;

ЦКП - цільова комплексна програма.

Вступ

Перехід України до ринкової економіки наприкінці ХХ століття викликав кризу управління суспільством. Шлях виходу з неї вбачався у формуванні сучасної й ефективної системи державного управління, що складає основу адміністративної реформи, в ході реалізації якої плануються серйозні зміни у господарській діяльності держави, зокрема у її житлово-комунальній ланці.

Благоустрій - це візитна картка кожного населеного пункту. Стан вулично-дорожньої мережі, освітлення, озеленення та чистота міста - оцінка як місцевої влади, так і громадського впливу. Це показник рівня участі Чернігівської міської громади у вирішенні проблем та перспектив розвитку сфери благоустрою та комунального обслуговування міста.

Недостатня вивченість специфіки регулювання відносин у сфері благоустрою населених пунктів, брак належної уваги відповідних державних органів до вирішення багатьох повсякденних проблем, пов’язаних з функціонуванням цієї сфери, нерідко призводять до таких явищ, які провокують поглиблення антисоціальних проявів у суспільстві, гальмують процеси державотворення. Спостерігається загрозлива тенденція зростання кількості правопорушень у сфері благоустрою, що пояснюється багатьма факторами, насамперед, відсутністю належного контролю, повільною розбудовою державних і громадських інститутів профілактики. Настала гостра необхідність вжиття дієвих заходів для забезпечення неухильного виконання загальнообов’язкових приписів, які діють у цій важливій соціально-економічній галузі. Держава в сучасних умовах, використовуючи можливості органів влади і управління та завдячуючи ініціативам громадськості, починає розвивати цивілізовані відносини у сфері благоустрою населених пунктів.

Водночас стан досліджень суспільних відносин у сфері благоустрою ще не відповідає вимогам сучасності, наявна недостатня їх нормативна урегульованість, відчувається нагальна потреба розробки дієвих підходів до реалізації в Україні адміністративної реформи, завдяки чому можуть бути досягнуті реальні позитивні зміни у сфері благоустрою населених пунктів. Все вищевикладене і обумовлює актуальність теми дослідження.

Метою написання роботи виступає дослідження теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій з вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування і сфері благоустрою міста.

Завданнями написання роботи виступають:

. Дослідити нормативно-правову базу України у сфері благоустрою.

. Охарактеризувати існуючі умови та засоби реалізації основних принципів і завдань благоустрою міст.

. Розглянути теоретичні засади та особливості застосування програмно-цільового підходу в сучасному управлінні розвитком територій

. Проаналізувати ступінь реалізації програмно-цільового підходу в управлінській діяльності органів місцевого самоврядування м. Чернігова щодо забезпечення благоустрою міста.

. Провести аналіз ефективності впровадження управлінських рішень з благоустрою населених пунктів України.

. Провести аналіз громадської думки, як критеріюоцінки ефективності діяльності органів місцевого самоврядування м. Чернігова з благоустрою міста.

. Розробити напрямки удосконалення нормативно-правового регулювання сфери благоустрою міст.

. Розробити перспективи розширення повноважень органів самоорганізації населення щодо здійснення координаційних та контрольних функцій у сфері благоустрою.

. Сформувати, ґрунтуючись на принципах програмно-цільового підходу, практичні заходи для органів місцевого самоврядування м. Чернігова з покращення стану благоустрою міста.

Об’єктом дослідження виступає діяльність органів місцевого самоврядування м. Чернігова з благоустрою міста.

Предметом дослідження виступають програмно-цільові аспекти удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова).

Серйозні практичні кроки, які робляться на шляху вирішення актуальних проблем регулювання відносин у сфері благоустрою населених пунктів, заслуговують належного наукового узагальнення й аналізу. Відповідною теоретичною базою для такого аналітичного осмислення стали наукові праці провідних фахівців з вітчизняної адміністративно-правої науки, зокрема В.Б. Авер’янова, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, І.Б. Коліушка, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.І. Остапенка, А.О. Селіванова. Поряд із працями з адміністративного права є наукові розробки у сфері державного управління та місцевого самоврядування В.С. Журавського, С.А. Квітки, В.С. Куйбіди, О.Д. Лазора, В.Я. Малиновського, О.Ф. Фрицького, а також праці з проблем історії та теорії містобудування А.В. Буніна, В.А. Бутягіна, Л.М. Грачової, Іржи Грузи, Генрі Дж. Коуена, Т.Ф. Саваренської.

Нормативною основою дослідження є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють відносини у сфері забезпечення благоустрою міста та діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою району та міста. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку посилань та додатків.

1. Основи управління та розвитку територій

.1 Нормативно-правове забезпечення сфери благоустрою в Україні

Вітчизняне законодавство щодо здійснення благоустрою населених пунктів, в більшості випадків, складається із норм, що містяться в різних нормативно-правових актах, що належать до таких галузей права, як земельне, екологічне, містобудівне, господарське, медичне, комунальне тощо. Частина законодавства регулює лише окремі аспекти здійснення благоустрою населених пунктів, що ускладнює застосування його на практиці.

Спеціальним нормативно-правовим актом у зазначеній сфері є Закон України “Про благоустрій населених пунктів”. До набрання його чинності окремі питання, що досліджуються, регулювались переважно такими Законами України, як: “Про місцеві державні адміністрації”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про основи містобудування”, “Про планування та забудову”, “Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст”, Земельним кодексом України та ін. Зазначені нормативно-правові акти спрямовані на регулювання діяльності щодо функціонально-територіального розвитку землекористування в населених пунктах. Однак більшість ізних не відбивають вимоги сьогодення [29].

Основним нормативно правовим актом, який визначає основні напрями державної політики щодо благоустрою населених пунктів та шляхи їх реалізації, є Концепція сталого розвитку населених пунктів, затверджена постановою Верховної Ради України у грудні 1999 року. Саме з у рахуванням відповідних положень був прийнятий Закон України “Про благоустрій населених пунктів” [5], який сприяв розробці нових і перегляду раніше прийнятих нормативно-правових актів (які частково регулювали відносин, пов’язані з використанням (розміщенням, утриманням) об’єктів благоустрою, таких як: зелені насадження вулично-дорожньої мережі, зовнішнього освітлення, місць загального користування та відпочинку, кладовищ, санітарної очистки тощо). Тому зазначений нормативно-правовий акт можна вважати основним у регулюванні здійснення благоустрою населених пунктів, так як він визначає правові й організаційні принципи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів, що спрямовані на формування повноцінної життєвої середи в населених пунктах України.

Закон має досить чітку структуру. Основними положеннями законопроекту є визначення термінів, суб’єктів та об`єктів, принципів діяльності, зміст регулювання, державного управління та повноважень владних органів, правовідносини користувачів об’єктів благоустрою, вулично-дорожньої мережі, озеленення, зовнішнього освітлення, санітарної очистки населених пунктів, благоустрою територій та кладовищ, державного і громадського контролю, встановлення відповідальності та вирішення спорів у сфері благоустрою населених пунктів.

Натомість, у законі не визначено сферу дії регулюючих норм. Варто зазначити, що у законі (стаття 4) не визначені ступінь кореляції і межу розподілу регулювання із базовими законами України у цій сфері відносин: “Про місцеві державні адміністрації”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про основи містобудування”, “Про планування і забудову”, Земельним кодексом України. Зокрема, у частині 3 статті 6 законопроекту було наведено, що дія Закону не поширюється на відносини щодо використання та охорони територій та об’єктів історико-культурного призначення, які регулюються відповідним законодавством, а у статті 15 до об’єктів у сфері благоустрою віднесені пам’ятки культурної та історичної спадщини тощо, що й залишилось у статті 2 чинного закону у вигляді “організації належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення”.

Закону бракує, між іншим, норм, які визначають механізми державного регулювання, чітке окреслення процедури реалізації. Зокрема, у статті 25 передбачено проведення благоустрою території багатоквартирного житлового будинку, у разі його приватизації громадянами, співвласниками цього будинку, але не визначено відповідальних осіб при незавершеній приватизації. У статті 37 зазначено, що громадяни можуть на добровільних засадах здійснювати фінансування заходів з благоустрою території мікрорайону, кварталу, вулиці, де вони проживають, але реалії сьогодення приведуть до змушення мешканців до виконання цієї норми закону, незважаючи на фінансовий стан проживаючих у будинку. А положення щодо здійснення громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів громадськими інспекторами, що визначені у статті 41, які діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, повертає нас до часів “народного контролю”. Не визначено зміст відповідальності підприємств, установ та організацій за здійснення затверджених органами місцевого самоврядування заходів із благоустрою, що задекларована у частині 4 статті 24 проекту. Проблемою номер один у більшості міст світу є питання тимчасового розміщення автотранспорту на вулицях, що безпосередньо впливає на екологічний стан мікрорайонів та відпочинок населення. У статті 16 передбачена заборона встановлювати технічні засоби організації дорожнього руху без погодження з органами Державтоінспекції МВС України та влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторизованих плавзасобів у межах території пляжів. Але закриття несанкціонованих стоянок автотранспорту і відповідальності за порушення вимог відповідних знаків дорожнього руху у законі не передбачено. Натомість, включені положення, що ніколи не будуть виконуватись - вигулювати домашніх тварин у не відведених для цього місцях, проводити миття автотранспортних засобів, навіть заборона самовільно висаджувати дерева, кущі тощо.

Таким чином, Закон за формою є актом непрямої дії (рамкового типу), який в своїй основі закріплює загально визнанні положення, спрямовано на певне упорядкування вітчизняного законодавчого поля, але потребує доопрацювання. Реалізація завдань Закону потребує від Кабінету Міністрів України прийняття значної кількості підзаконних актів (додаток А).

Враховуючи наявність значної кількості нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що виникають при здійсненні благоустрою населених пунктів, проведення їх систематизації можна здійснити за видами таких відносин.

Першу групу нормативно-правових актів складають ті, що визначають коло суб’єктів та їх повноваження у сфері благоустрою населених пунктів, це: Закон України “Про місцеві державні адміністрації”, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закон України “Про органи самоорганізації населення”, Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання Міністерства регіонального розвитку та будівництва”, Постанова КабінетуМіністрів України “Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України”, Указ Президента України “Про Міністерство охорони здоров’я”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України”, Указ Президента “Питання Державної служби автомобільних доріг України”, Указ Президента “Про Положення про Державний комітет України з водного господарства” [34].