Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.
Громадський контроль здійснюється громадськими інспекторами благоустрою населених пунктів [15].
До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у:
- порушенні встановлених державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів;
- порушенні режиму використання і охорони територій та об'єктів рекреаційного призначення;
- пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об'єктів благоустрою населених пунктів;
- знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення населених пунктів;
- забрудненні (засміченні) території населеного пункту;
- неналежному утриманні об'єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо [5].
Проблема підтримки благоустрою в містах, покращення їх санітарного стану є загальною та надзвичайно актуальною. Перед місцевою громадою та органами місцевого самоврядування в процесі управління територіями постійно постають такі проблеми як:
- неналежне утримання об’єктів благоустрою;
- наявність стихійних сміттєзвалищ, розміщення будівельних матеріалів на прибудинковій території, території житлової та громадської забудови;
відсутність у юридичних осіб договорів на вивезення твердих побутових відходів, складування відходів в непризначених місцях;
самовільне знищення дерев, кущів, інших зелених насаджень;
паркування транспорту на територіях зелених зон та майданчиках;
самостійне розриття твердого покриття доріг та тротуарів, не відновлення благоустрою після проведення земляних та інших ремонтних робіт.
Причинами та умовами виникнення зазначених проблем є недостатнє регулювання відносин у сфері благоустрою, відсутність чіткого нормативного регулювання прав та обов’язків суб’єктів господарювання у сфері благоустрою. Існуючі норми та правила поведінки не забезпечують належним чином утримання об’єктів та елементів благоустрою.
Розв’язання викладених проблем за допомогою ринкових механізмів не уявляється можливим, тому що:
чинні нормативно-правові акти не регулюють відносини у сфері благоустрою таким чином, щоб забезпечити належний санітарний стан міста, належне утримання та раціональне використання територій, охорону та організацію упорядкування об’єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання;
діючі нормативні акти місцевих рад, що регулюють окремі питання благоустрою, не можуть бути змінені таким чином, щоб включати усі необхідні правила поведінки, які б забезпечували належне санітарне утримання території міста.
Визначені проблеми справляють негативний вплив перш за все на громадян (мешканців та гостей міста), не забезпечують сприятливе для життєдіяльності середовище, у тому числі захист довкілля, належний санітарний стан, збереження об’єктів та елементів благоустрою, зокрема, скидання твердих та рідких відходів на території міста призводить до проникнення отруйних речовин у річки та підземні водні горизонти, які є джерелом питного водопостачання; до загрози виникнення інфекційних захворювань.
Негативний вплив зазначених проблем зазнають також суб’єкти господарювання. Порушення благоустрою призводить до неможливості ефективно здійснювати господарську діяльність. Зокрема, розриття та захаращення доріг, накопичення відходів на дорогах заважають проїзду автомобільного транспорту, сміттєвозів, аварійних та рятувальних машин, діям по утриманню у належному санітарно-технічному стані будівель та споруд, та призводить до їх передчасного руйнування.
Єдиним узагальнюючим нормативно-правовим актом, яким установлюється порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою в межах окремої адміністративної-територіальної одиниці мають бути “Правила благоустрою населених пунктів”, які розробляються з урахуванням специфіки саме даної території, її господарських, територіальних, ресурсних та інших особливостей.
Правила розробляються для всіх сіл, селищ, міст органами місцевого самоврядування у відповідності до ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" та "Про місцеве самоврядування в Україні" і затверджуються ними у встановленому законодавством порядку.
Органи місцевого самоврядування в Правилах визначають правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою території населеного пункту для забезпечення створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
Цілями регулювання „Правил благоустрою населених пунктів” є створення умов захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності як людини так і суб’єктів господарювання середовища, захисту довкілля, покращання санітарного стану та мікроклімату міста, належне утримання та раціональне використання території міста, охорону об’єктів благоустрою міста, впровадження державної регуляторної політики у сфері благоустрою визначеної території, врегулювання правовідносин між суб’єктами, на яких розповсюджується дія цього регуляторного акта [21].
Альтернативними способами досягнення мети регуляторного акту є:
. Здійснення контролю за санітарним станом міста, зеленими насадженнями, іншими об’єктами та елементами благоустрою на підставі санітарних норм та інших правил по утриманню міст і населених пунктів.
Цей спосіб не в повній мірі враховує вимоги щодо утримання у належному стані тротуарів, вулиць, доріг, будівель, територій загального користування, зелених насаджень в належному санітарно-технічному стані. Діючі норми та правила певним чином застаріли і не дають змоги використовувати свої права в галузі благоустрою суб’єктам господарювання, міській громаді та окремим мешканцям міста.
Стаття 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачає відповідальність за порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержання правил щодо забезпечення порядку в містах та інших населених пунктах. Однак, вказаною статтею КУпАП не конкретизовано види порушень благоустрою. Відсутність конкретизованих видів порушень благоустрою унеможливлює притягнення осіб, винних у порушенні правил благоустрою, до передбаченої законом відповідальності.
2. Залучення юридичних та фізичних осіб до добровільного вчинення дій, направлених на утримання міста у належному санітарному стані, збереження елементів благоустрою.
Залучення до вказаних дій на добровільній основі не є методом, що забезпечує постійне докладання зусиль до збереження благоустрою міста, оскільки такі дії можуть вчинюватися виключно на добровільній основі. Дія такого способу є неефективною;
. Постійне приведення території міста у належний стан за рахунок коштів місцевого бюджету.
Вказаний спосіб не може бути прийнятим, оскільки він не забезпечує відповідальне ставлення мешканців міста та суб’єктів господарювання до питань з благоустрою.
Місцевий бюджет не може забезпечити постійне відновлення елементів благоустрою міста власними силами та за власний рахунок.
Таким чином, перевага віддається закріпленню норм та правил поведінки у сфері благоустрою території міста через затвердження місцевою радою “Правил благоустрою населених пунктів”.
Шляхом прийняття цього документу вводяться в дію певні механізми і заходи, які здатні реально забезпечити практичне розв'язання зазначених вище проблем.
За загальними правилами, встановленими Законом України “Про благоустрій населених пунктів”, утримання у належному стані об’єктів благоустрою власними силами або шляхом залучення на конкурсних засадах інших установ, організацій, здійснює балансоутримувач.
Порядок розподілу обов’язків між підприємствами, установами та організаціями і громадянами щодо організації утримання належних їм, закріплених та прилеглих територій у належному санітарно-технічному стані базується на принципі коли кожна особа зобов’язана утримувати у належному стані територію, право користування якої їй надано законним правочином (договором). Утримання може здійснюватися спільно на підставі договору.
На суб’єктів господарювання покладається обов’язок по прибиранню тротуарів та територій, прилеглих до об’єктів благоустрою та виносної торгівлі, громадського харчування.
“Правилами благоустрою населених пунктів” встановлюються заборони щодо вчинення певних дій, що негативно впливають на благоустрій міста: забороняється використовувати не за призначенням контейнери та урни для збору відходів; самовільно встановлювати об’єкти зовнішньої реклами; засмічувати водні об’єкти та забруднювати водні ресурси; виконувати земляні, будівельні роботи без дозволу, виданого в установленому законодавством порядку; вчиняти дії, що негативно впливають на архітектуру будівель і споруд; вивозити і звалювати у несанкціонованих місцях відходи та влаштовувати звалища; інші заборони.
Таким чином, за порушення правил благоустрою винні особи притягатимуться до відповідальності, встановленої КУпАП, відшкодовуватимуть збитки та суми заподіяної шкоди у порядку та в розмірі, які визначаються чинним законодавством України.
З 21 січня 2010 року вступили в дію зміни до ст. 152 Кодексу про адміністративні порушення, якими передбачено значне збільшення суми штрафів. Для звичайних громадян штраф становить від 340 до 1360 гривень (замість встановленої раніше межі від 51 до 119 гривень), а для посадових осіб - від 840 до 1700 гривень. Причому до категорії посадовців змінами до Закону віднесені також суб'єкти підприємницькоїдіяльності.
У разі прийняття територіальною громадою “Правил благоустрою населених пунктів”, можливість досягнення цілей цього регуляторного акта забезпечується лише за умови добросовісного виконання суб’єктами господарювання та громадянами його вимог.
Зовнішніми факторами, що впливають на дію цього акта, можуть бути наступні:
позитивні:
відповідальне ставлення суб’єктів господарювання та громадян до збереження об’єктів та елементів благоустрою;
здійснення будь-якої діяльності з додержанням санітарних та будівельних норм і правил;
негативні:
- не здійснення (недотримання) обов’язків та правил благоустрою власником з утримання об’єктів благоустрою у санітарно-технічному стані;
відсутність коштів для фінансування робіт з утримання та відновлення об’єктів та елементів благоустрою.
На органи місцевого самоврядування та уповноважених ним осіб,в цьому разі, покладається вчинення дій, пов’язаних з охороною об’єктів та елементів благоустрою, які є в комунальній власності: здійснення постійного контролю за додержанням правил благоустрою та притягненням до відповідальності осіб, винних у порушені правил благоустрою.
Цим регуляторним актом визначаються вимоги, виконання яких не потребує ускладнень. Вониє обов’язковими для громадян та суб’єктів господарювання. Суб’єкти господарювання, громадяни в межах чинного законодавства повинні самостійно обирати шляхи утримання в належному санітарному стані власних або орендованих земельних ділянок та прилеглих до них територій, зелених насаджень, об’єктів благоустрою з найменшими фінансовими витратами.
Необхідною умовою ефективності впровадження цього нормативного документу є високий рівень поінформованості суб'єктів господарювання та фізичних осіб з основних положень акту та систематичне відстеження результативності його дії з метою внесення своєчасних коректив.
Таким чином, серед основних умов та засобів реалізації принципів і завдань благоустрою міст можна назвати чітке дотримання положень Закону України “Про благоустрій населених пунктів” та прийнятих на місцевому рівні “Правил благоустрою населених пунктів”, яке забезпечується системним контролем уповноважених на це органів, активною участю громадян у благоустрої територій та належним рівнем нормативно встановленої відповідальності у цій сфері.
На даний час загальновизнаною є думка, що програмно-цільовий метод служить найважливішим інструментом здійснення державної соціальної та економічної політики розвитку країни та її окремих регіонів поряд з методами прогнозування та індикативного планування. Цільові програми являють собою узгоджені по ресурсах, виконавцях і термінах здійснення комплекси науково-дослідних, дослідно-конструкторських, організаційно-господарських та інших заходів, що забезпечують ефективне вирішення конкретних завдань в галузі державного будівництва, науково-технічного, економічного, інвестиційного, соціально-демографічного, зовнішньоекономічного, культурного, екологічного і регіонального розвитку країни.
Їх найважливішою особливістю є визначення, виходячи з загальногосподарської значущості, економічної і соціальної доцільності складу пріоритетних напрямів розвитку і черговості їх реалізації з урахуванням можливостей фінансування програмних заходів на загальнодержавному, регіональному або місцевому рівнях. Практика показує, що цільові програми можуть бути ефективно використані для управління соціальними та економічними процесами в регіонах.
Програмно-цільовий підхід дозволяє реалізувати нагальну потребу у здійсненні інтеграційних процесів в економіці, обумовлену, з одного боку, зростанням складності, комплексності проблем економічного розвитку, що вимагають для свого рішення ефективних міжгалузевих, міжвідомчих, міжрегіональних взаємодій, і, з іншого - високим ступенем галузевої та територіальної диференціації розвитку продуктивних сил, що доповнюється в умовах переходу до ринкової економіки різноманіттям форм власності.
Даний підхід дає можливість досягнення цілей, що передбачають докорінні зрушення в розвитку економіки і соціальної сфери, перехід до нових станів економічних систем, які не можуть бути досягнуті в процесі реалізації цілей розвитку яких-небудь окремих виробничих, інфраструктурних чи інших елементів регіональних господарських систем. Для цього необхідно забезпечити інтеграцію діяльності або об'єднання матеріальних і фінансових ресурсів незалежних суб'єктів-учасників програм.
Для програмно-цільового підходу характерно те, що він забезпечує реалізацію одночасно двох типів інтеграції соціально-економічних і науково-технічних процесів: просторової, коли потрібно об'єднати зусилля суб'єктів, що належать до різних галузей, регіонів чи форм власності, і часової, коли потрібно домогтися чіткої послідовності та єдності різних етапів (стадій) загального процесу руху до кінцевої мети, передбаченої програмою.
У вітчизняній економічній теорії програмно-цільове управління нерідко розглядалося тільки як метод планування. Однак основне в програмно-цільовому підході - це органічна єдність чітко структурованої змістовної частини програми з формуванням і використанням організаційного та фінансового механізмів її реалізації, контролем реалізації (останнє є одночасно і елементом активно функціонуючого зворотного зв'язку).