Однак аналіз зазначених нормативно-правових актів вказує на те, що більшість повноважень зазначених суб’єктів дублюється, що фактично створює умови для:
- ігнорування виконання обов’язків окремими суб’єктами;
- підвищеної «зацікавленості» одних суб’єктів до діяльності інших;
- втручання в діяльність тих суб’єктів, що не входять до сфери їх впливу;
- ухилення від виконання обов’язків окремими суб’єктами.
Друга група нормативно-правових актів визначає вимоги щодо розміщення (експлуатації та утримання) об’єктів благоустрою населених пунктів. При чому вони можуть бути як загальні, так і спеціальні.
До загальних в цій групі слід віднести: Закон України “Про Генеральну схему планування території України”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку визначення відновної вартості об’єктів благоустрою”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Методики визначення відновної вартості об’єктів благоустрою”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Положення про порядок конкурсного відбору підприємств з утримання об’єктів благоустрою населених пунктів”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Порядку про проведення ремонту та утримання об’єктів благоустрою населених пунктів”, Наказ Держжитлокомунгоспу України “Інструкція про порядок проведення ремонту та утримання об’єктів міського благоустрою” [34].
Спеціальні нормативно-правові акти закріплюють вимоги щодо розміщення (експлуатації та утримання) певних зазначених вище об’єктів. Зокрема, щодо зелених насаджень: Закон України “Про насіння та садивний матеріал”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Методики визначення відновної вартості зелених насаджень”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Положення про систему моніторингу зелених насаджень у містах і селищах міського типу України”.
До спеціальних нормативно-правових актів відносно утримання та поводження з побутовими відходами слід віднести: Закон України “Про відходи”, Постанову Кабінету Міністрів України “Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини”, Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми поводження із твердими побутовими відходами”, Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг із вивезення побутових відходів”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Методичних рекомендацій з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів” [34].
Зазначена група нормативно-правових актів є найбільшою в регулюванні відносин, що досліджуються. Проте норми такого законодавства регулюють відносини, пов’язані із розміщенням (експлуатацією, утриманням, використанням) лише окремої групи об’єкти благоустрою населених пунктів. Тоді, як Закон України “Про благоустрій населених пунктів” встановлює їх більшу кількість, що вказує на необхідність удосконалення чинного законодавства в цьому напряму.
Третя група нормативно-правових актів спрямована на регулювання відносин, пов’язаних зі здійсненням контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
До них належать: Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Примірного положення про інспекцію з благоустрою населених пунктів”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження положення про громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів” [34].
Відповідне законодавство лише розпочало своє становлення, тому ефективність його застосування викликає сумнів. З огляду на те, що повноваження суб’єктів при здійсненні контролю у сфері благоустрою не дають можливість належним чином впливати на поведінку суб’єктів, що порушують законодавство.
У зв’язку з цим постає питання про необхідність додаткової розробки законодавства в такому напряму.
Умови щодо здійснення благоустрою населених пунктів, встановлюються в законодавстві, які складають четверту групу. До них слід віднести: Закон України “Про охорону атмосферного повітря”, Державні будівельні норми “Планування і забудови міських та сільських поселень”, Наказ Міністерства охорони здоров’я України “Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про організацію щорічного всеукраїнського конкурсу “Населений пункт найкращого благоустрою та підтримання громадського порядку” [20].
Аналіз зазначеної нормативно-правової бази також указує на існування ряду прогалин у регулюванні відповідних відносин. До таких можна віднести:
- відсутність належної правової регламентації щодо забезпечення всіх аспектів екологічної безпеки в населених пунктах;
- закріплення умов щодо забезпечення раціонального використання територій задля здійснення благоустрою населеного пункту;
- обов’язковість задоволення потреб у благоустрою всіх верств населення різного стану здоров’я та соціального положення [29].
До п’ятої групи можна віднести сукупність нормативно-правових актів, які закріплюють відповідальність суб’єктів за вчинені правопорушення у сфері благоустрою населених пунктів. Це: Закон України “Про благоустрій населених пунктів України”, Закон України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення усфері містобудування”, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Земельний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Постанова Кабінету Міністрів України “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів”.
Дослідження змісту законодавства цієї групи вказує на те, що воно фактично перебуває у стадії становлення, а його норми містяться в різних нормативно-правових актах. Окремі види правопорушень, закріплених в Законі України «Про благоустрій населених пунктів», не знайшли свого розвитку в інших нормативно правових актах, що веде до ускладнення їх застосування на практиці.
Президентом України у липні 2012 року підписано Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо благоустрою населених пунктів”, розроблений Мінрегіоном на виконання Національного плану дій щодо підвищення рівня благоустрою населених пунктів та прилеглих до них територій на 2010-2015 роки [7].
Внесення змін до Закону України “Про благоустрій населених пунктів” зумовлено необхідністю його вдосконалення в частині приведення зазначеного Закону у відповідність до вимог чинного законодавства та усунення суперечностей його статей, врахування особливостей утримання об'єктів та окремих елементів благоустрою.
Основні зміни, що вносяться до Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, направлені на:
- чітке розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
- врегулювання питань конкурсного відбору підприємств, що здійснюють ремонт та утримання об'єктів благоустрою;
- удосконалення прав та обов'язків у сфері благоустрою власників об'єктів благоустрою, громадян та підприємств;
- поліпшення утримання вулично-дорожньої мережі;
- вдосконалення питань затвердження органами місцевого самоврядування правил благоустрою;
- запровадження дозволу на виконання робіт, що призводять до порушень об'єктів благоустрою.
Також у законопроекті пропонуються відповідні зміни до законів України “Про місцеве самоврядування”, та “Про здійснення державних закупівель” щодо вдосконалення процедури закупівель робіт з утримання об'єктів благоустрою населених пунктів.
Отже, з наведеного аналізу зрозуміло, що наявна
нормативно-правова база сфери благоустрою в Україні є досить розгалуженою,
охоплює різні напрямки діяльності системи житлово-комунального господарства та
містить у собі норми різних галузей права, а тому потребує глибокого
порівняльно-кореляційного аналізу з метою визначення дублювань та прогалин,
опрацювання шляхів покращення якості та підвищення дієвості законодавства і
конкретних пропозицій до розробки відповідних законопроектів. В той же час вона
охоплює далеко не всі аспекти такої специфічної діяльності як благоустрій
територій, а отже потребує значної роботи щодо систематизації та конкретизації
існуючих норм на основі аналізу їх практичного застосування.
Благоустрій населених пунктів являє собою сукупність різноманітних видів впорядкування міст, селищ і сіл, що створюють зручні, здорові й культурні умови життя населення. До основних видів благоустрою населених пунктів належать: зовнішнє впорядкування вулиць, площ, набережних і житлових кварталів; транспортне обслуговування населення; водопостачання, освітлення, озеленення, обводнення, телефонізація, радіофікація, очищення міст (в тому числі каналізація) тощо. Рівень благоустрою населених пунктів тісно пов'язується з плануванням та забудовою населеного пункту (див. містобудівництво), з його енергетикою (наявністю і потужністю теплофікації, електрифікації і газифікації) та інженерною підготовкою території.
До об'єктів благоустрою населених пунктів належать:
. Території загального користування:парки, рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування;
2. Прибудинкові території;
3. Території будівель та споруд інженерного захисту територій;
. Території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору [5].
Об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального визначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, місцевих правил забудови, інших вимог, передбачених законодавством.
Завданнями благоустрою населених пунктів виступають:
- розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів;
- організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;
- створення умов для реалізації прав суб'єктами у сфері благоустрою населенихпунктів [5].
Елементами благоустрою є:
- покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;
- зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;
- будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;
- засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;
- обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;
- малі архітектурні форми;
- інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.
Система благоустрою населених пунктів включає:
- управління у сфері благоустрою населених пунктів;
- визначення суб'єктів та об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів;
- організацію благоустрою населених пунктів;
- стандартизацію і нормування у сфері благоустрою населених пунктів;
- фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів;
- здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів;
- встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів [5].
Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є:
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
- підприємства, установи, організації,
- органи самоорганізації населення, громадяни.
Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Зокрема, до повноважень місцевих рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:
- затвердження місцевих програм та заходів благоустрою населених пунктів, забезпечення їх виконання;
- створення, в разі необхідності, органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);
- організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;
- організація місць відпочинку для населення;
- розроблення схем санітарного очищення населених пунктів;
- затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;
- визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою;
- залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
- здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо;
- надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд;
- інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
- визначення місць стоянок транспортних засобів на об'єктах благоустрою населених пунктів, графіків роботи кладовищ, зовнішнього освітлення та санітарного очищення території, термінів проведення робіт з реконструкції та капітального ремонту об’єктів благоустрою;
- визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища [5].
Підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону [5].
Контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог ЗУ “Про благоустрій населених пунктів”, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.