Статья: Роман Ханифа Курейши Будда из пригорода как образец нового романа-воспитания

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Роман Ханифа Курейши "Будда из пригорода" как образец нового романа-воспитания

Гиля Мехди кызы Гусеинли,

доктор философии по филологии, старший преподаватель кафедры литературы зарубежных стран Азербайджанского университета языков (Баку, Азербайджан)

Аннотация

Статья состоит из 5 частей, во введении которой рассказывается о культурно-исторических факторах, которые в конце ХХ в. привели к формированию нового типа романа-воспитания (bildungsroman), отличающегося от традиционного романа-воспитания. Анализируется причина обращения к новому типу романа в постколониальный период в контексте поиска идентичности представителями так называемых иммигрантов первого, второго и третьего поколений. В этом разделе рассматриваются размышления литературного критика Марии Карафилис, произведение Джона Клемента Болла "Воображая Лондон", а также сборник эссе Ханифа Курейши "Знак радуги".

Во второй части говорится о возникновении постколониальной литературы и вопросах, стоящих перед ней. Рассматриваются такие вопросы, как поиск культурной идентичности, конфликт противостояния "свой" и "чужой". Также были упомянуты такие исследователи, как Шамит Саггар, ДоминикХед, Кваме Энтони Аппиа, Гаятри Спивак, Хоми Баба.

В третьей части рассказывается об особенностях нового типа романа-воспитания, который претерпел трансформацию в постколониальный период и использовался писателями в соответствии с их целями. Кроме того, внимание уделяется суждениям многих исследователей о новом типе романа-воспитания.

В четвертой части рассматривается роман английского писателя пакистанского происхождения Ханифа Курейши "Будда из пригорода" и особенности постколониального романа-воспитания в этом произведении. В данном разделе отражены тематика романа, размышления автора о национальной идентичности, кризис идентичности героя и комментарии исследователей к роману. Также в романе "Будда из пригорода" анализируется социально-политическая и социокультурная структура послевоенной Англии и трансформация проблемы идентичности, по сравнению с предыдущей эпохой.

Роман состоит из двух частей: "Пригород" и "Лондон", плоскость сравнения создается отцом-иммигрантом в первом поколении Харуном, представляющим поселение, и сыном-иммигрантом во втором поколении Каримом, представляющим Лондон. роман постколониальный идентичность

В заключительной части статьи обобщены особенности постколониального нового романа-воспитания в произведении Ханифа Курейши "Будда из пригорода". Раскрыто понятие новой третьей идентичности, которую выводит автор, бросающий вызов расистскому дискурсу. В результате писатель приходит к выводу, что данную идентичность следует рассматривать как постоянно меняющуюся, нестатичную и перформативную.

Ключевые слова: роман-воспитание, постколониальная литература, английская идентичность, расизм, созревание, Ханиф Курейши.

Гіля Мехді кизи ГУСЕЙНЛІ,

доктор філософії з філології, старший викладач кафедри літератури зарубіжних країн Азербайджанського університету мов (Баку, Азербайджан)

РОМАН ХАНІФА КУРЕЙШІ "БУДДА З ПЕРЕДМІСТЯ" ЯК ВЗІРЕЦЬ НОВОГО РОМАНУ-ВИХОВАННЯ

Стаття складається з 5 частин, у вступі якої розповідається про культурно-історичні фактори, які наприкінці ХХ ст. призвели до формування нового типу роману-виховання (bildungsroman), що відрізняється від традиційного роману-виховання. Аналізується причина звернення до нового типу роману в постколоніальний період у контексті пошуку ідентичності представниками так званих іммігрантів першого, другого та третього поколінь. У цьому розділі розглядаються роздуми літературного критика Марії Карафіліс, твір Джона Клемента Болла "Уявивши Лондон", а також збірка есе Ханіфа Курейші "Знак веселки".

У другій частині розповідається про виникнення постколоніальної літератури та розкрито питання, що стоять перед нею. Розглядаються такі питання, як пошук культурної ідентичності, конфлікт протистояння "свій" та "чужий". Також були згадані такі дослідники, як Шаміт Саґгар, Домінік Хед, Кваме Ентоні Аппіа, Гаятрі Співак, Хомі Баба.

У третій частині йдеться про особливості нового типу роману-виховання, який зазнав трансформації у постколоніальний період і використовувався письменниками відповідно до їхніх цілей. Крім того, увага приділяється роздумам багатьох дослідників про новий тип роману-виховання.

У четвертій частині розглядається роман англійського письменника пакистанського походження Ханіфа Курейші "Будда з передмістя" та особливості постколоніального роману-виховання у цьому творі. У зазначеному розділі відображено тематику роману, роздуми автора про національну ідентичність, кризу ідентичності героя та коментарі дослідників до твору. Аналізується також у романі "Будда з передмістя" соціально-політична та соціокультурна структура повоєнної Англії і трансформація проблеми ідентичності, порівняно з попередньою епохою.

Роман складається з двох частин: "Пригород" і "Лондон", площина порівняння створюється батьком-іммігрантом у першому поколінні Харуном, який представляє поселення, та сином-іммігрантом у другому поколінні Карімом, який представляє Лондон.

У заключній частині статті узагальнено особливості постколоніального нового роману-виховання у творі Ханіфа Курейші "Будда з передмістя". Визначено поняття нової третьої ідентичності, яку виводить автор, що кидає виклик расистському дискурсу. В результаті письменник доходить висновку, що таку ідентичність слід розглядати як постійно мінливу, нестатичну та перформативну

Ключові слова: роман-виховання, постколоніальна література, англійська ідентичність, расизм, дозрівання, Ханіф Курейші.

Gila Mehdi HUSEYNLi,

PhD in Philology,

Senior Lecturer at the Department of Literature of Foreign Countries

Azerbaijan University of Languages (Baku, Azerbaijan)

HANIF KUREISHI'S NOVEL "THE BUDDHA OF SUBURBIA" AS AN EXAMPLE OF A NEW TYPE OF BILDUNGSROMAN

The introductory part of the 5-part article discusses the cultural and historical factors that led to the formation of a new type of bildungsroman in the late twentieth century which differs from the traditional bildungsroman.

The reason for turning to bildungsroman in the post-colonial period is explained in the context of the search for identity by representatives of the so-called immigrants of the first, second and third generations. This section examines the thoughts of the literary critic Maria Karafilis, John Clement Ball's work "Imagining London" and Hanif Kureishi's collection of essays "The Rainbow Sign".

The second part deals with the emergence of post-colonial literature and the challenges it faces. Issues such as the search for cultural identity, the confrontation of "self" and "other" were commented. Researchers such as Shamit Saggar, Dominic Head, Kwame Anthony Appiah, Gayatri Spivak, Homi Bhabha were referred to.

The third part tells about the features of a new type of bildungsroman, which has been transformed and used by writers for their own purposes in the post-colonial period.

The fourth part tells about the novel by the English writer of Pakistani origin Hanif Kureishi "The Buddha of Suburbia" and the features of the post-colonial bildungsroman in this novel. This section covers the subject of the novel, the author's thoughts on national identity, the protagonist's identity crisis, and the researchers' comments on the novel. This section analyzes the socio-political and socio-cultural structure of post-war England in the novel "The Buddha of Suburbia", as well as the transformation of the identity issue in comparison with previous years. The novel consists of two parts, "Suburbia" and "London", and the comparison is created by the first-generation immigrant father Harun, who represents the settlement, and the second-generation immigrant son Karim, who represents London.

The concluding part of the article summarizes the features ofpost-colonial bildungsroman in Hanif Kureishi's novel "The Buddha of Suburbia". The concept of a new third identity is presented, which the author deduces, challenging the racist discourse. As a result, it is concluded that the author considers the identity to be changeable, non-static, and performable.

Key words: bildungsroman, postcolonial literature, English identity, racism, maturation, Hanif Kureishi.

Введение

В конце ХХ в., в 1990-х гг., появляются произведения, написанные, если так можно выразиться, в жанре нового романа-воспитания (bildungsroman), которые выходили за рамки традиционного, классического формата романа-воспитания. В контексте поисков идентичности второе поколение иммигрантов постколониальной литературы в Европе, особенно в Англии, обращалось к новому типу романа-воспитания, корни которого уходили в историю ХУШ в. Иммигранты второго поколения, чернокожие писатели, имеющие колониальное прошлое, использовали жанр bildungsroman (роман-воспитание) для демонстрации своего сложного неопределенного мироощущения; то есть новый роман-воспитание был эффективным литературным жанром в поисках третьего самоопределения, идентичности для нового поколения, не принадлежащего ни к колонии, в которой родились их родители, ни к самой Англии, в которой родились они. Критик Мария Карафилис пишет, что чернокожие авторы выбрали жанр bildungsroman, возникший в западной литературе, для выражения сложного положения, определения идентичности и самовыражения как своего, так и литературных персонажей (Karafilis, 1998).

В романах, написанных в Англии в 1990-х гг. чернокожими писателями, где местом действия выбран Лондон, а сами действия разворачиваются в 1970-1980-х гг., рассказывается о формировании этнической, индивидуальной и культурной идентичности подростков-иммигрантов второго поколения, чья личностная и индивидуальная идентичность еще полностью не определена.

Джон Клемент Болл так объясняет разницу между вторым поколением писателей-иммигрантов и их предшественниками:

"Сейчас в Британии, входящей в Содружество наций, есть два зрелых поколения, которые родились или выросли в Англии как дети иммигрантов... Для большинства из них старый колониальный мир - это отдаленный мир, которого они никогда раньше не видели: язык этого мира им чужд, а культура - это кусок суши в обществе, в котором они живут, но где когда-то жили их семьи или другие люди. Романы, написанные в 1990-х гг. молодыми писателями с Карибских островов, Африки или Азии, предназначены для отражения этой разницы поколений (Ball, 2004: 223-224).

Эти писатели превратили в преимущество (следует иметь в виду, что расовая проблема в государственной политике Англии занимает одно из центральных мест) близость к английскому обществу, а также всю сложность принадлежности к разным этническим корням и другому цвету кожи, привнесли новшества в постколониальную литературу. Эти так называемые "чернокожие английские писатели" сумели создать новое направление под названием "Чернокожая английская литература"; они внесли значительные новшества не только в английскую, но и в постколониальную литературу.

"Среди этих авторов есть английский писатель пакистанского происхождения Ханиф Курейши, который своими романами привнес новизну в мышление, исторически отождествляющееся с мышлением "белокожих": те, кто должен понимать, что англичане больше не являются тем, кем были раньше, это коренные белокожие англичане. Теперь они превратились во что-то более сложное, состоящее из новых элементов. Поэтому должен быть новый способ понять Англию и открывающиеся перед ней дороги: новый способ стать англичанином после стольких лет" (Kureishi, 2011: 34).

Поиски иммигрантами второго поколения новых способов стать англичанами происходят примерно одновременно с процессом самовыражения Британии, потерявшей после Второй мировой войны свои колонии: эти два события совпадают по времени и взаимосвязаны друг с другом. В этом смысле, анализируя постколониальную литературу, необходимо учитывать поток чернокожих иммигрантов, попавших в Англию в послевоенный период, мультикультурную и мультиэтническую структуру, которую они сформировали. Однако, прежде чем анализировать произведения чернокожих писателей, которые, начиная с 1980-х гг., стали активно печататься, и, в частности, творчество Ханифа Курейши и один из образцов романа-воспитания (bildungsroman) "Будда из пригорода", необходимо определить понятия постколониальной литературы и bildungsroman.

Постколониальная литература

Несмотря на то, что Англия, имеющая на протяжении веков колонии на разных континентах, различными методами пыталась выразить свою идентичность, поддерживая противостояние "своего" и "чужого" после Второй мировой войны, в постколониальный период она поняла, что мир уже стал другим, увидев на своих землях бывших подданных. Англия, которая до середины ХХ в. имела многочисленные колонии в Азии, Африке и на Карибских островах, после Второй мировой войны была вынуждена открыть двери для своих некогда подчиненных, принять их, дать им гражданство и неизбежно ощутила на себе их влияние во всех сферах жизни.

Постколониальная эпоха - это эпоха, когда угнетенные народы получили возможность увидеть себя не глазами жителей Запада, а своими собственными глазами. Присутствие представителей бывших колоний - выходцев из Азии, Африки и Карибских островов - в городах, которые некогда были центром империи, получивших независимость, свободных, сильных, способных к самовыражению, стало причиной большого кризиса идентичности в Англии, что в свою очередь создало сложную ситуацию.

Источник: https://otherreferats.allbest.ru/download/1430897/