Материал: Розрахунок балок при прямому згині

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

 

 

 

b

 

 

 

t

τmax

x

h

z

 

 

 

 

 

ymax

d

y

 

 

y

Рис. 4. Епюра дотичних напружень в стінці двотавра

Дотичні напруження в точках переходу від стінки до полички двотавра згідно з формулою (6) дорівнюють

τyx =

Q(x)Sпол

,

 

 

(8)

 

 

d Iz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де Sпол – статичний момент перерізу полички відносно осі z ,

 

 

Sпол = bt yпол =

1

bt (h −t ),

(9)

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

h – висота двотавра; b – ширина його полички; t – товщина полички.

 

Основна умова міцності балки за найбільшими нормальними напруженнями має вигляд

σmax =

Mmax

 

≤[σ],

(10)

W

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

де [σ] – допустиме напруження, яке для даного матеріалу є нормативною величиною.

 

Для тонкостінних перерізів (двотавр, швелер) за наявності великих поперечних сил необ-

хідною також є перевірка міцності за найбільшими дотичними напруженнями

 

τ

 

=

Qmax Sz

≤ τ

]

,

(11)

 

 

 

max

 

 

 

d Iz

 

 

 

[

 

 

а також за еквівалентними напруженнями з використанням певних теорій міцності. Зокрема, якщо очікується пластичне руйнування, то умови міцності мають вигляд:

а) згідно з ІІІ теорією міцності (теорією міцності найбільших дотичних напружень)

σеквIII =σ1 −σ3 ≤[σ];

 

 

(12)

б) згідно з ІV теорією міцності (енергетичною теорією міцності)

 

 

σеквIV =

σ12 +σ32 −σ1 σ3 ≤[σ].

 

(13)

Головні напруження σ1 і σ3, що входять до умов міцності (12), (13), та площинки, на яких

вони діють, визначаються за формулами

 

 

 

 

 

 

 

σ1, 3 =

σ

±

σ2

+τ2 , tg α =

τ

,

(14)

2

4

σ1

 

 

 

 

 

де σ, τ – нормальні та дотичні напруження, які діють в розглядуваній точці балки; α – кут між напрямком напруження σ і головного напруження σ1, що вважається додатнім за ходом стрілки

- 10 -

годинника; головне напруженняσ2 = 0 .

Величина допустимого дотичного напруження [τ], що входить в умову (11), приймається рівною 0,5·[σ] згідно з ІІІ теорією міцності та 0,58·[σ] – згідно з ІV теорією міцності.

Перевірку міцності за формулами (12) чи (13) слід проводити у точках переходу від стінки до полички двотавра (швелера) у тому поперечному перерізі балки, в якому одночасно виникають великі згинальний момент і поперечна сила.

2.3. Зігнута вісь балки. Розрахунок балок на жорсткість

Розглянемо частину балки довжиною x (рис. 5), навантажену такими зовнішніми силами: зосередженим моментом Mi в перерізі x = ai ; зосередженою силою Fi в перерізі x = bi ; рівно-

мірно розподіленим навантаженням інтенсивності qi , що діє від перерізу x = ci і до перерізу x = di ; згинальними моментами і поперечними силами, прикладених на кінцях, які замінюють дію відкинутих частин.

 

 

 

 

 

M i

F

q

Qx

Mx

 

 

M0

Q

i

 

 

 

 

i

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

O

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

θ0

 

ai

 

 

 

 

 

 

bi

 

c

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

 

di

x

y

Рис. 5. Навантажена частина балки та її зігнута вісь балки

Для такої балки універсальне рівняння зігнутої осі запишеться таким чином

v(x)

тут v(x)

 

 

 

 

1

 

 

Q0

 

 

 

 

 

Mi

 

 

Fi

 

= v0 +θ0 x +

 

M0

x2 +

 

x3 + ∑

(x − ai )2 H (x − ai )+ ∑

(x −bi )3 H (x −bi )+

E Iz

 

 

 

 

3!

 

 

 

 

2!

3!

 

 

 

 

i 2!

i

(15)

 

qi

 

 

 

 

 

 

 

 

 

qi

 

(x − di )4 H (x − di )

 

 

+ ∑

 

(x −ci )4 H (x −ci )−

∑

 

,

 

 

 

 

 

 

i 4!

 

 

 

 

 

 

 

i 4!

 

 

 

 

 

 

– прогин в довільному перерізі балки; Q0, М0 – статичні початкові параметри (попе-

речна сила та згинальний момент, що діють в початку координат), які вважаються відомими величинами; v0 , θ0 – геометричні початкові параметри (прогин і кут повороту перерізу балки в

початку координат), які визначаються з умов закріплення балки на опорах; E Iz

– жорсткість

балки при згині; H (x −ξ) – одинична функція Хевісайда, що визначається таким чином

1, x >ξ

(16)

H (x −ξ)=

0, x ≤ξ

 

При складанні рівняння прогинів балки слід дотримуватись такого правила знаків для силових факторів: якщо розглядати балку як консоль, закріплену в перерізіx , то всі силові фактори, які намагаються змістити початок балки (точку О) в додатному напрямку осі y , входять в

- 11 -

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

універсальне рівняння (15) з додатнім знаком.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використовуючи це правило знаків, початок

a)

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

координатної системи можна вибирати в лівому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

або правому кінці балки, а вісь

y направляти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

l

вверх або вниз.

 

 

 

 

 

Для визначення початкових параметрів υ0 та

 

 

 

F

 

б)

 

 

 

 

 

x

θ0, що входять в рівняння прогинів (15), сформу-

 

 

 

 

 

 

люємо граничні умови, які випливають зі способу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

закріплення балок на опорах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

У випадку шарнірно опертої простої балки

y

 

 

 

 

 

 

чи балки з однією консоллю (рис. 6, а) початок ко-

 

 

 

 

 

 

 

 

F

ординат доцільно вибирати на опорі, що не має

в)

 

 

 

 

 

 

 

 

x

консолі. Тоді будемо мати

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v(0)= v0 = 0, v(l )= 0.

(17)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

Для шарнірно опертої балки з двома консо-

 

 

y

 

лями початок координат можна вибирати як на лі-

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 6. Вибір початку координат при

вому так і на правому кінцях балки. У зображено-

різних умовах закріплення балки

му випадку (рис. 6, б) будемо мати

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v(a)= 0, v(a +l )= 0.

(18)

Для консолі (рис. 6, в) початок координат доцільно вибирати в опорному перерізі, оскіль-

ки в цьому випадку початкові параметри v0 та θ0

дорівнюють нулю, тобто,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v(0)= v0

= 0, θ (0)=θ0 = 0.

(19)

Зауважимо, що перед складанням рівняння прогинів балки спочатку слід визначити опорні реакції. Рівняння кутів повороту поперечних перерізів балки можна одержати шляхом диференціювання рівняння прогинів (15).

Крім розрахунку балок на міцність виникає потреба їх розрахунку на жорсткість. Розрахунок на жорсткість полягає в тому, щоб максимальний прогин балки не перевищував допус-

тимого значення [ν]. Тоді умова жорсткості запишеться таким чином

 

vmax ≤[v],

(20)

де допустимий прогин [ν] встановлюється на підставі експериментальних та експлуатаційних даних і приймається рівним

[v]=

l

,

(21)

m

 

 

 

l – прогин балки; m – число, що встановлюється нормами проектування, його значення знаходиться в межах від 300 до 1000.

3. Приклад розв'язання задачі.

Виконати розрахунок на міцність і жорсткість статично визначеної двотаврової балки (рис.7, а), модуль пружності матеріалу якої дорівнює E = 2 105 МПа, допустиме напруження взяти [σ ]=160 МПа. В ході розрахунку виконати наступне:

1.Визначити опорні реакції;

2.Побудувати епюру поперечних сил;

3.Побудувати епюру згинальних елементів;

-12 -

4.Підібрати двотавровий переріз балки за умовою міцності найбільших нормальних напружень;

5.Виконати перевірку міцності для підібраної балки за найбільшими нормальними напруженнями;

6.Виконати перевірку міцності балки за найбільшими дотичними напруженнями;

7.Побудувати епюри нормальних і дотичних напружень в перерізі балки, де одночасно діють великі згинальний момент та поперечна сила;

8.Виконати перевірку міцності в точці переходу від стінки до полички перерізу балки, вказаному в пункті 7, використовуючи третю теорію міцності;

9.Записати для розглядуваної балки рівняння її зігнутої осі з використанням універсального рівняння прогинів балки;

10.Обчислити прогини в характерних точках осі балки;

11.Виконати перевірку жорсткості балки.

 

R =15kH

 

 

RB =41kH

 

 

 

A

q =16kH м

 

M = 44kH м

 

F1 =32kH

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F = 24kH

 

 

 

 

x

 

 

x

x

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 м

 

2 м

 

2 м

1 м

 

24

 

23

 

 

32

32

 

 

 

 

 

 

 

 

+

8

 

 

 

 

Q,

kH

б)

 

 

 

 

 

 

 

 

−

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x = 2,44 м

 

9

9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

32

 

 

 

в)

 

 

 

 

 

M ,

 

 

 

 

 

 

12

 

kH м

 

 

 

16

 

 

30

 

 

 

 

 

 

32,53

 

 

 

 

1,45

 

 

 

0,82

 

 

 

 

 

 

 

 

г)

 

 

 

 

 

v(x)

см

1,32

Рис. 7. Розрахункова схема балки (а) і епюри поперечних сил (б), згинальних моментів (в) та прогинів (г).

- 13 -

1.Визначення опорних реакцій.

Зумов рівноваги балки маємо:

∑МB = 0 : RA 4 + F 5 − q 3 3.5 − M + F1 1 = 0,

RA = 14 (−24 5 +16 3 3.5 + 44 −32) =15kH ;

∑МA = 0 : RB 4 + M − F1 5 − q 3 0.5 − F 1 = 0,

RB = 14 (−44 +32 5 +16 3 0.5 + 24) = 41kH.

Перевірка:

∑Y = 0 : − RA − RB − F + q 3 + F1 = 0

−15 − 41− 24 +16 3 +32 = 0, −80 +80 = 0; 0 = 0

Значення та напрямки реакцій показані на рис. 7, а.

2. Побудова епюри поперечних сил.

Для окремих ділянок балки знаходимо: а) ділянка І (0 ≤ х ≤ 1):

QI (x) = F − q x = 24 −16x,

QI (0) = 24kH , QI (1) = 24 −16 = 8kH ;

б) ділянка ІІ (1 ≤ х ≤ 3):

QII (x) = F + RA − qx = 24 +15 −16x = 39 −16x,

QII (1) = 39 −16 = 23kH , QII (3) = 39 −16 3 = −9kH ;

в) ділянка ІV (0 ≤ х ≤ 1):

QIV (x) = F1 = 32kH ;

г) ділянка ІІІ (1 ≤ х ≤ 3):

QIII (x) = F1 − RB = 32 − 41 = −9kH .

За обчисленими значеннями Q(x) будуємо епюру (див рис. 7, б).

3. Побудова епюри згинальних моментів.

Для окремих ділянок маємо: а) ділянка І (0 ≤ х ≤ 1):

M I (x) = Fx − qx2 / 2 = 24x −8x2 ,

M I (0) = 0, M I (1) = 24 −8 =16kH м;

б) ділянка ІІ (1 ≤ х ≤ 3):

M II (x) = Fx + RA (x −1) − qx2 / 2 = 24x +15(x −1) −8x2 .

На цій ділянці поперечна сила змінює знак в точці x = x0 , де поперечна сила Q(x0 ) = 0 . У цій точці згинальний момент набуває екстремального значення:

dM II (x)

 

x =x

= 24 +15 −16 x0 = 0,

x0 =

 

39

= 2,44

м .

 

dx

 

16

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У характерних точках ділянки значення згинального моменту:

M II (1) = 24 1−8 12 =16kH м, M II (2.44) = 24 2.44 +15 1.44 −8 2.442 = 32,53kH м,

M II (3) = 24 3 +15 2 −8 32 = 30kH м;

в) ділянка ІV (0 ≤ х ≤ 1):

M IV (x) = −F1 x = −32 x ,

M IV (0) = 0; M IV (1) = −32 1 = −32 kH м;

г) ділянка ІІІ (1 ≤ х ≤ 3):

- 14 -

Источник: https://studfile.net/preview/16456603/