Можливість виконання бюджетом своїх основних функцій, акумулювання до нього грошових коштів із різних джерел публічних доходів, а також подальше витрачання отриманих коштів на визначені суспільно важливі завдання та програми стає можливим завдяки внутрішній узгодженості елементів, з яких він складений, а так само і завдяки його зовнішній формі, взаємозв’язку бюджетів різних рівнів між собою. У цьому сенсі, передусім, мова йде про об’єднання всіх бюджетів, що утворює бюджетну систему країни [18, с. 25].
У класичному варіанті процес виконання бюджету за видатками включає в себе чотири етапи:
1) прийняття та облік бюджетних зобов'язань;
2) підтвердження грошових зобов'язань;
3) санкціонування оплати грошових зобов'язань;
4) підтвердження виконання грошових зобов'язань.
Витрати бюджету – це грошові кошти,що виплачуються з бюджету та направляються на фінансове забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.
Через бюджетні витрати фінансуються одержувачі бюджету - організації виробничої та невиробничої сфер, які є одержувачами або розпорядниками бюджетних коштів. Таким чином, витрати бюджету носять транзитний характер. У бюджеті тільки визначаються розміри бюджетних витрат за статтями витрат, а безпосередні витрати здійснюють відповідні одержувачі.
Крім того, за рахунок видатків бюджету відбувається перерозподіл бюджетних коштів за рівнями бюджетної системи через дотації, субвенції, субсидії і бюджетні позички. Витрати бюджету носять в основному безповоротний характер. На поворотній основі можуть надаватися тільки бюджетні кредити та бюджетні позички. Структура бюджетних витрат щорічно встановлюється безпосередньо в бюджетному плані і залежить, як і бюджетні доходи, від економічної ситуації і суспільних пріоритетів.
Одержувач бюджетних коштів приймає бюджетні зобов'язання в межах, доведених до нього лімітів бюджетних зобов'язань.
Одержувач бюджетних коштів приймає бюджетні зобов'язання шляхом укладання державних контрактів, інших договорів з фізичними та юридичними особами, індивідуальними підприємцями або відповідно до закону, іншим правовим актом або угодами.
Одержувач бюджетних коштів підтверджує обов'язок оплатити за рахунок коштів бюджету грошові зобов'язання відповідно до платіжними та іншими документами, необхідними для санкціонування їх оплати, а у випадках, пов'язаних з виконанням оперативно-розшукових заходів і здійсненням заходів безпеки щодо потерпілих, свідків та інших учасників кримінального судочинства, відповідно до платіжних документів.
Санкціонування оплати грошових зобов'язань здійснюється у формі здійснення дозвільного напису (акцепту) після перевірки наявності документів, передбачених порядком санкціонування оплати грошових зобов'язань, встановленим фінансовим органом (органом управління державним позабюджетним фондом) відповідно до положень Бюджетного кодексу.
Для санкціонування оплати грошових зобов'язань за державними контрактами додатково здійснюється перевірка на відповідність відомостей про державний контракт в реєстрі контрактів, передбаченому законодавством країни про контрактну систему у сфері закупівель товарів, робіт, послуг для забезпечення державних і місцевих потреб, і відомостей про прийняте на облік бюджетне зобов'язання за державним контрактом.
Оплата грошових зобов'язань (за винятком грошових зобов'язань за публічними нормативними зобов'язаннями) здійснюється в межах доведених до одержувача бюджетних коштів лімітів бюджетних зобов'язань.
Оплата грошових зобов'язань за публічними нормативними зобов'язаннями може здійснюватися в межах доведених до одержувача бюджетних коштів бюджетних асигнувань.
Підтвердження виконання грошових зобов'язань здійснюється на підставі платіжних документів, що підтверджують списання грошових коштів з єдиного рахунку бюджету на користь фізичних чи юридичних осіб, бюджетів бюджетної системи країни, суб'єктів міжнародного права, а також перевірки інших документів.
При організації виконання бюджету за видатками можуть передбачатися затвердження і доведення до головних розпорядників та одержувачів бюджетних коштів граничні обсяги оплати грошових зобов'язань у відповідному періоді поточного фінансового року (граничні обсяги фінансування).
Граничні обсяги фінансування встановлюються в цілому щодо головного розпорядника і одержувача бюджетних коштів помісячно або поквартально наростаючим підсумком з початку поточного фінансового року або на відповідний квартал на основі заявок на фінансування головних розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
Важливість єдності правовідносин при здійсненні бюджетних видатків полягає в тому, що при штучному відриві надання права на бюджетні кошти від їх подальшого витрачання відбувається ускладнення процесу контролю за цільовим та ефективним витрачанням грошових коштів бюджетів, що є наразі дуже актуальною теоретичною і практичною проблемою у сфері бюджетних відносин. У разі відокремлення правовідносин з отримання прав на бюджетні кошти і правовідносин з їх витрачання можуть створюватися підстави для ухилення від відповідальності тих одержувачів бюджетних асигнувань, що допустили їх нецільове використання, оскільки підстава надання коштів та мета їх витрачання належать до різних правовідносин [18, c. 39].
Видатки бюджету міста-столиці найбільш яскраво відображають наслідки економічних і соціальних процесів в країні. Головні боку діяльності місцевих органів влади - розробка і здійснення планів економічного і соціального розвитку на підвідомчій їм території. Збільшення числа поселень, здійснення заходів щодо розвитку житлово-комунального господарства та поліпшення благоустрою населених пунктів тягнуть розширення видатків місцевих бюджетів. Зростання витрат пов'язано з новим будівництвом і підвищенням рівня витрат на утримання об'єктів житлово-комунального і культурно-побутового призначення.
Всі операції з виконання видатків міста-столиці, включаючи внутрішні операції по переміщенню коштів або внесення виправлень, відображені на особових рахунках, служать підставою для їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку виконання видатків бюджету міста-столиці і в кошторисах доходів і видатків бюджетних установ, а також для складання звітності в порядку, визначеному відповідальним органом влади.
Фінансові органи виконують бюджет міста-столиці і здійснюють платежі від імені і за дорученням клієнта з рахунку фінансового органу по виконанню бюджету міста-столиці для оплати обов'язкових платежів і видачі заробітної плати, а також платежі на рахунки постачальників продукції, виконавців робіт або послуг (підрядників) в установленому порядку відповідно до укладених договорів.
Одержувачі здійснюють касові видатки за рахунок коштів бюджету міста-столиці в межах затверджених лімітів бюджетних зобов'язань та кошторису доходів і видатків за бюджетними засобами.
Для фінансування витрат з виплати заробітної плати, стипендій, допомог та інших виплат готівкою фінансовим органом відкриваються бюджетні рахунки в уповноваженому банку, що здійснює видачу готівкових грошових коштів. На зазначені рахунки в порядку підкріплення їх залишків здійснюється перерахування коштів з рахунку по виконанню бюджету міста-столиці.
Виконання бюджету міста-столиці за видатками здійснюється відповідно до затвердженого керівним органом міста-столиці зведеного бюджету на черговий фінансовий рік, яка складається на підставі зведених бюджетів головних розпорядників.
Бюджетні асигнування, затверджені в зведеному бюджеті міста-столиці на черговий фінансовий рік, є одночасно лімітами бюджетних зобов'язань.
У разі рівного розподілу бюджетних асигнувань та лімітів бюджетних зобов'язань показники системи видатків бюджету доводяться фінансовим органом до головних розпорядників єдиним документом - повідомленням про бюджетні асигнування (ліміти бюджетних зобов'язань).
Фінансові органи доводять ліміти бюджетних зобов'язань до головних розпорядників. Ліміти бюджетних зобов'язань розпорядників та одержувачів затверджують головні розпорядники.
Головні розпорядники відповідно до порядку, встановленого бюджетним законодавством країни, доводять до підвідомчих розпорядників та одержувачів затверджені їм ліміти бюджетних зобов'язань на черговий фінансовий рік. Одночасно головні розпорядники надають у фінансовий орган, що здійснює обслуговування особових рахунків одержувачів, зведене повідомлення про ліміти бюджетних зобов'язань в розрізі розпорядників і одержувачів.
Залежно від прогнозованих надходжень доходів бюджету міста-столиці і джерел фінансування його дефіциту ліміти бюджетних зобов'язань можуть бути доведені на період, менший календарного року, в зв'язку з чим їх обсяг може відрізнятися, але не може перевищувати обсяг бюджетних асигнувань, передбачених законом міста-столиці про бюджет міста-столиці на відповідний період.
Показники повідомлень про бюджетні асигнування (ліміти бюджетних зобов'язань) служать підставою для складання одержувачами кошторисів доходів і видатків за бюджетними коштами. Складений кошторис повинен бути затверджений головним розпорядником або в порядку, визначеному головним розпорядником.
Показники повідомлення про ліміти бюджетних зобов'язань надають отримувачам право прийняття грошових зобов'язань шляхом укладення в установленому порядку з постачальниками (виконавцями) договорів та контрактів, оплачуваних за рахунок коштів бюджету міста-столиці.
Затверджений кошторис доходів і витрат за бюджетними коштами одержувач зобов'язаний подати в фінансовий орган, який обслуговує особовий рахунок, для поточного контролю за витрачанням коштів бюджету міста-столиці.
Обсяг прийнятих грошових зобов'язань, що підлягають оплаті за рахунок коштів бюджету міста-столиці в поточному фінансовому періоді, не може перевищувати ліміти бюджетних зобов'язань на поточний період за відповідними показниками бюджетної класифікації.
Виконання бюджетів в Україні в останні роки відбувається непросто через занепад економіки, політичної кризи, фінансово-економічної рецесії. Доходи бюджетів зростають незначно при значному зростанні витрат. Зростає зовнішній і внутрішній борг, збільшуються міжбюджетні трансферти. Місцеві бюджети повністю залежать від міжбюджетних трансфертів, що знижує стійкість бюджетів органів місцевого самоврядування.
Питаннями бюджетного планування займалися відомі українські вчені, серед яких: Богогліб Т. М [19], Чугунов І. Я. [20], Шаповал С. Л. [21] і ін. Зубенко В. В., Крупник А. С дослідили основні аспекти нормативно-правових актів, методичних роз’яснень та практичних напрацювань з процесу підготовки бюджету та прийняття управлінських рішень з його реалізації [22].
Таукешева Т. Д. дослідила теоретичні й практичні основи фінансового планування діяльності бюджетних установ у розрізі бюджетної класифікації. В роботі розкрито сутність, принципи та методи бюджетного планування, висвітлено стадії бюджетного процесу й складники бюджету, розглянуто базові показники діяльності бюджетних установ і структуру їхніх витрат [23].
Берданова О., Вакуленко В розглядають теоретичні й практичні питання стратегічного планування, актуальність його запровадження на сучасному етапі розвитку України, сутність та переваги цього процесу, описують нову систему планування розвитку територій, вивчають особливості здійснення стратегічного планування на регіональному та місцевому рівнях, висвітлюють кращі практики розробки та реалізації стратегічних планів розвитку територіальних громад [24].
У той же час до цих пір залишається невирішеним питання щодо методик формування бюджету на основі принципу найбільш ефективного використання бюджетних ресурсів з метою отримання конкретних результатів. Актуальним є необхідність дослідити основні характеристики програмно-цільового методу складання бюджету та обґрунтувати особливості його впровадження в Україні на рівні регіонів.
З’ясуванню окремих аспектів внутрішньої структури бюджетного процесу, розгляду особливостей стадії виконання бюджетів та фінансового контролю за здійсненням бюджетних видатків присвячували свої наукові дослідження вітчизняні дослідники: Брезвін А. І. [25], Гетманець О. П. [26], Юшко С. В. [27] та ін.
Однак, незважаючи на важливість стадії виконання бюджетів за видатками для функціонування бюджетних відносин, її комплексного наукового дослідження у вітчизняній науці фінансового права не проводилось, висвітлювались лише окремі аспекти бюджетного процесу, його стадій та фінансового контролю у бюджетній сфері.
Місцеві бюджети, виступаючи основним бюджетним фондом місцевих органів влади, призначені для перерозподілу фінансових ресурсів між окремими групами населення, галузями економіки на рівні адміністративно-територіальних одиниць. За допомогою цих бюджетів місцевих органів влади здійснюють акумулювання фінансових ресурсів для вирішення комплексних соціально-економічних завдань на місцевому рівні.
Значний внесок у розвиток теорії місцевих фінансів, бюджетів вніс академік Г. Поляк, який визначає місцевий бюджет як сукупність економічних відносин, що сприяють територіальному перерозподілу національного доходу країни, що забезпечують створення фінансової бази місцевих органів влади [28, с. 34]. Автор розкриває сутність і роль місцевих бюджетів тільки з позиції формування та розподілу фінансових ресурсів. При цьому в сучасних умовах бюджети місцевих органів влади виступають складною економічною категорією, яка спрямована на розвиток і регулювання фінансового потенціалу територій країни.
Усков І. В. узагальнює теоретичні погляди на розуміння сутності місцевого бюджету, формування власного наукового підходу щодо визначення сутності, ознак, цілей і завдань функціонування місцевого бюджету [29].
Незважаючи на значні наукові роботи в області місцевих фінансів, бюджетів, прийняття відповідних документів у галузі бюджету і оподаткування, потрібні подальші дослідження, спрямовані на визначення сутності місцевих бюджетів в умовах трансформації економіки України. Проведені дослідження будуть спрямовані на визначення сутності, цілей і завдань місцевого бюджету в умовах здійснення бюджетної децентралізації, створення фінансово самостійних місцевих органів влади.
Серед вітчизняних науковців, що приділяють увагу визначенню поняття та сутності правового регулювання видатків місцевих бюджетів, можна виділити: П. Бечко, А. Брязкало, О. Василик, Л. Вдовенко, О. Гетьманець, Л. Кас’яненко, А. Монаєнко, К. Павлюк, О. Ролінський, Л. Савченко, Н. Сушко, Н. Фаюра, В. Чернадчук, Н. Якимчук та ін.
Польшинська К.А в роботі [30] розкриває основні поняття та сутність правового регулювання видатків місцевих бюджетів. В дослідженні наводяться приклади нового бачення основних понять. Важливість соціально-економічних відносин на місцевому рівні з урахуванням особливостей регіонів країни. Враховуються також рівні місцевих бюджетів з їх особливостями. Наводяться приклади міжнародного досвіду правового регулювання видатків місцевих бюджетів.
Васильєва Н. В., Гринчук Н. М., Дерун Т. М., Куйбіда В. С., Ткачук А. Ф. розглядають теоретичні та прикладні питання бюджетної децентралізації в Україні, сучасного розуміння фінансового забезпечення об’єднаних територіальних громад. Обґрунтовують доцільність змін, які сьогодні впроваджуються в об’єднаних територіальних громадах та передбачають реалізацію принципів субсидіарності, повсюдності місцевого самоврядування, фінансової самодостатності територіальних громад та широке застосування механізмів демократії [31].
Луніна І. А. обґрунтовує цілі бюджетної децентралізації та її ключові завдання, спрямовані на створення умов для відповідального виконання функцій публічної влади. В дослідженні доведено недоліки формування місцевих бюджетів України, що сформували стереотипи пасивної поведінки органів місцевого самоврядування. Представлені пропозиції щодо перерозподілу повноважень центральних і місцевих органів влади, розширення фінансових можливостей органів місцевого самоврядування [32].
Розробкою методики оптимізації структури бюджетних витрат на основі їх питомої пріоритетності займається Бєлкін В. О. Змістом проведеної роботи є розгляд прикладів оптимізації структури витрат бюджету на основі соціологічних оцінок громадян ступеня задоволеності наданими бюджетними послугами з використанням правила максимізації корисності. В результаті дослідження розроблено теоретичну модель оптимізації структури витрат бюджету на основі правила максимізації корисності. До областей застосування результатів дослідження відносяться розробки проектів бюджетів різного рівня [33].
Дослідження Разумовської Е. А., Духхані А. Б. присвячене виявленню шляхів підвищення ефективності діяльності органів державної влади міста Києва за допомогою структурування процедур планування витрат на утримання органів управління. Проаналізовано відхилення, що призводять до диспропорцій у витратах різних органів державної влади. На основі проведеного дослідження автором пропонується покрокова основа для формування методики розрахунку нормативів витрат на придбання продукції, робіт, наводиться приблизна схема щорічного розрахунку нормативу. Головна перевага наведеної моделі - можливість проводити розрахунки необхідних витрат без використання індексного методу планування [34].
При наявності значних досягнень, актуальність розглянутих проблем не знижується, потреба в науковому, методологічному обґрунтуванні питань організації фінансів міста-столиці, побудови його ефективної моделі в умовах бюджетних обмежень залишається високою. Отже, існує об’єктивна необхідність у ґрунтовному науковому дослідженні виконання бюджетів міста-столиці Києва за видатками.