Материал: Система видатків бюджету міста Києва як столиці України

При несприятливому відхиленні фактичного значення цільового показника (індикатора) від планового (цільового), відповідне даним показникам приватне завдання вважається невиконаним, при цьому на дану обставину звертається увага у відповідних звітах при оцінці ступеня виконання стратегічних цілей міністерств.

У США приділяється особлива увага методології планування та оцінки програм і проектів. Адміністративно-бюджетним управлінням при президентові США здійснюється методичне забезпечення процесу планування, що включає розробку різних методичних рекомендацій і вказівок у вигляді циркулярів.

Разом з тим розробка стратегічних цілей, вибір відповідних їм цільових показників та індикаторів є вкрай важливою, але недостатньою умовою успішного застосування програмних підходів на практиці. Дані питання становлять вищий рівень програмного планування, регульований державними органами в особі міністерств і департаментів. Однак не менш важливим завданням є забезпечення відповідних умов для досягнення стратегічних цілей. Це в свою чергу має на увазі реалізацію окремих численних проектів, кожен з яких спрямований на вирішення локальних завдань (будівництво лікарень, залізниць, аеропортів, технічне переоснащення різних транспортних об'єктів, портів тощо). При всій численності і різноманітності проектів всі вони повинні бути спрямовані на досягнення декількох стратегічних цілей конкретного департаменту (міністерства) і відповідних їм цільових показників (індикаторів).

Роль департаментів (міністерств) полягає у виділенні бюджетних коштів на виконання конкретних проектів, контроль і координацію планування і ходу їх реалізації для забезпечення досягнення стратегічних цілей.

Метод «витрати-вигоди» являє собою дослідження, що ґрунтується на зіставленні витрат і вигод при прийнятті рішень про реалізацію тих чи інших проектів або програм, як правило, соціальної спрямованості. Даний вид аналізу лежить в основі прийняття багатьох урядових рішень в США і являє собою аналітичну процедуру, спрямовану на обґрунтування і прийняття управлінських рішень в умовах обмежених суспільних ресурсів. До завдань аналізу входять оцінка результативності запропонованого проекту, його оптимальних масштабів і опис істотних обмежень, пов'язаних з його реалізацією.

Аналіз «витрати-вигоди» може застосовуватися в проектах, пов'язаних з розвитком транспортної інфраструктури, міст, охороною навколишнього середовища, в сільськогосподарських проектах, при територіальному плануванні, в соціальних і освітніх програмах, в охороні здоров'я та ін.

Методу «витрати-вигоди» не єдиний, який знайшов відображення в практиці оцінки ефективності бюджетних витрат в США. В процесі розвитку програмно-цільового бюджетування великого значення набув розвиток підходу, який отримав назву «аналізу політики». Даний вид аналізу не пов'язаний з якою-небудь вузько певною групою методів (математичних, ігрових, імітаційних та ін.) і розроблений в цілях обґрунтування рішень в сфері державного управління, доповнюючи (а в ряді випадків повністю замінюючи) менш гнучкі і більш формалізовані методи дослідження операцій і системного аналізу, засновані на застосуванні математичного апарату і ЕОМ. В рамках аналізу політики здійснюється дослідження законодавчих актів і розстановки політичних сил в сферах планованих державних заходів, аналізуються громадські, політичні, економічні та екологічні наслідки прийнятих рішень. Розглядаються також потенційні конфлікти кращого варіанту з іншими цілями і програмами. Вивчаються організаційні аспекти, питання збору, узагальнення інформації і ін.

Описані аналітичні методи, які використовувалися і використовуються в практиці програмно-цільового бюджетування в США для вироблення оптимальних курсів дій в залежності від типу проблеми, можуть бути обрані в якості орієнтира при розробці методичних рекомендацій з підготовки програмних бюджетів у вітчизняній практиці, особливо щодо формування системи видатків бюджету міста Києва.

3.2 Проблеми та напрями підвищення ефективності системи видатків бюджету міста Києва

Завдання побудови збалансованих і стійких бюджетів міського рівня ускладнюються на сучасному етапі тим, що більше половини об’єднань місцевих самоврядувань залишаються високо фінансово залежними від вищестоячих бюджетів.

Однак, незважаючи на проведені раніше реформи, висока фінансова залежність місцевих самоврядувань від підтримки державних органів влади вищих рівнів залишається найважливішою проблемою, що зумовило зміну законодавства в наступних напрямках:

1) Підвищення бюджетної стійкості та збалансованості:

- встановлення єдиних нормативів відрахувань від окремих податкових і неподаткових доходів до місцевих бюджетів.

2) Перерозподіл повноважень між рівнями державної влади і місцевого самоврядування, що більш детально розглядалося вище.

3) Удосконалення системи планування місцевих бюджетів.

На всіх рівнях проводиться робота по формуванню необхідної законодавчої бази. Пріоритетними критеріями при формуванні бюджету столиці стали: збалансованість, максимальна структурованість витрат і програмний формат, мінімізація залежності від комерційного кредитування. Однак в ході розробки проектів міських програм виник ряд завдань, які поки не знайшли однозначного рішення.

Зокрема, це проблеми, які стосуються: включення в міських програми витрат на утримання органів влади в форматі «забезпечуючих підпрограм»; проведення контрольно-рахунковим органом фінансово-економічної експертизи проектів міських програм столиці.

4) Удосконалення порядку моніторингу місцевих бюджетів з метою оцінки впливу законодавчих ініціатив, стану місцевих фінансів, оцінки міжбюджетних відносин - надання інформації в розрізі видів місцевих самоврядувань, в тому числі облік нових видів місцевих утворень: район, міське поселення і сільське поселення (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 - Моніторинг місцевих бюджетів

Джерело: розроблено автором

Можна зробити висновок, що на даному етапі взаємозв'язок розподілу питань ведення та економічних основ місцевого самоврядування: майна та фінансів - знаходиться на стадії трансформації. Диспропорція кількісних показників поступово згладжується, зміни викликані об'єктивними причинами, які формують якісні фактори та впливають на організацію місцевих фінансів. На даному етапі гостро стоять питання бюджетної децентралізації і фактичного існування місцевих фінансів.

3.3 Розробка управлінських рішень з розвитку системи видатків бюджету міста Києва

Прогноз основних показників бюджету міста-столиці Києва в довгостроковому періоді за видатками, орієнтований на:

- забезпечення в повному обсязі публічних нормативних зобов'язань;

- реалізацію заходів з будівництва, капітального ремонту, ремонту та утриманню автомобільних доріг, капітального ремонту та ремонту об'єктів освіти, інженерної та комунальної інфраструктури;

- реалізацію заходів з переселення громадян міста з аварійного житлового фонду;

- підтримка молодих (в тому числі з числа багатодітних) сімей у вирішенні проблеми придбання житла;

- поліпшення житлових умов і соціальну підтримку працівників соціально значущих організацій.

Подальша реалізація принципу формування бюджетних асигнувань на етапі їх формування, забезпечить їх більшу прозорість для суспільства і наявність більш широких можливостей для оцінки їх ефективності.

Дотримання принципу єдності бюджетної системи України в довгостроковому періоді буде забезпечуватися, в тому числі за рахунок застосування єдиної бюджетної класифікації України, єдиних переліків міських послуг.

Подовження горизонтів планування змушує забезпечити більш тісну ув'язку цілей і завдань стратегічного планування з міськими програмами.

У довгостроковій стратегії соціально економічного розвитку міста Києва до 2030 року одним з цільових векторів позначено «Ефективне управління ресурсами».

Даний вектор розвитку повинен в довгостроковій перспективі вирішити такі завдання:

1)раціональне використання міської власності;

2) ефективний фінансовий менеджмент

3) удосконалення системи управління містом Київ.

В рамках даного напрямку будуть реалізовані програми, спрямовані на розвиток і вдосконалення системи міського управління, підвищення ефективності управління державним майном та земельними ресурсами, вдосконалення управління державними фінансами, розвиток міжбюджетних відносин і управління міським боргом. Ефективне управління фінансами здійснюється через впровадження інструментів програмно-цільового планування і прогнозування в сфері фінансів, підвищення прозорості фінансів, розвиток міжбюджетних відносин, забезпечення боргової стійкості міського бюджету.

Підвищення якості розпорядження міським майном і земельними ресурсами будуть досягнуті шляхом створення системи раціонального використання міського майна, його обліку та контролю, приватизації муніципального майна. Кінцевим результатом вирішення даного завдання буде збереження міської власності як надійного джерела поповнення дохідної частини міського бюджету, наявність матеріальної основи для розвитку соціально значущих галузей міського господарства.

Після виконання завдань повинні вийти такі результати:

1) оптимальний склад та структура міського майна, що забезпечують ефективну реалізацію повноважень органів місцевого самоврядування;

2) прозорий бюджетний процес, заснований на прямому взаємозв'язку між розподілом бюджетних ресурсів і результатами їх використання відповідно до повноважень органів місцевого самоврядування та пріоритетами розвитку міста Києва.

3) система управління столицею Київ, що поєднує координацію стратегічних процесів з ефективним вирішенням поточних завдань на основі співпраці влади, бізнесу та суспільства.

Досягнення цілей і завдань стратегії за рахунок коштів міського бюджету, а також за рахунок залучення коштів державного і обласного бюджетів буде здійснюватися в рамках реалізації державних програм.

Таким чином, збалансованість бюджету - один з найважливіших принципів створення і виконання бюджету, який полягає в кількісній відповідності витратних джерел фінансування бюджетів. Хоча досягнення рівності доходів і витрат бюджету є досить рідкісним випадком в практиці складання бюджетів, але його можна досягти шляхом стримування зростання державних витрат і встановлення в країні рівня оподаткування, який в достатній мірі покриє всі необхідні суспільні потреби. Держава завжди має прагнути до збалансованості бюджету, адже вона орієнтована на підтримку фінансової стабільності, реальності і здійсненності бюджету, затвердженого на майбутній рік.

Висновки і пропозиції

У роботі досягнуті поставлені цілі і вирішені сформульовані завдання. На підставі проведених досліджень можна зробити наступні висновки.

Бюджет характеризується рядом параметрів, ключовими з яких є доходи і видатки. Їх обсяги визначають розмір бюджету як фонду грошових коштів, а співвідношення — стан бюджету як фінансового плану, сформованого на балансовій основі. Як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування, бюджет повинен відповідати принципу збалансованості — адекватності повноважень на здійснення витрат відповідно до обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

В даний час в системі державного бюджетного регулювання робиться ставка на збалансованість тільки державного бюджету. Інтереси держави в розвитку економічного потенціалу суспільства концентруються, таким чином, виключно на фіскальних задачах центрального уряду, а не на пошуку компромісу інтересів уряду, підприємців і громадян. В реаліях економічної дійсності це означає, що тривала політика збалансованого державного бюджету являє собою не що інше, як відмову від курсу на зростання економічного потенціалу країни, логічним наслідком якого може стати низка нових економічних криз.

В сучасних умовах роль місцевих фінансів трансформується, місцеві фінанси стають економічною основою не тільки місцевого самоврядування, а також політичного обміну «держава-населення». Основним завданням державної влади стає забезпечення конституційно-правової основи змін, що відбуваються.

В системі управління державою і в цілому всього суспільства важливу роль відіграє управління місто-столицею. У міських дослідженнях столиці часто розглядаються окремо, як виключно адміністративні центри. Однак столиця - це також і символічна сцена національної ідеології, відображення загального ставлення держави до урбанізації, каталізатор економічного розвитку країни і - хоча б в історичному плані - посередник між місцевою культурою і «уявною спільнотою» національної держави. Найбільш очевидна економічна присутність в сучасній столиці - це висока концентрація чиновників державного уряду, а також пов'язана з цим непряма зайнятість. У багатьох випадках уряд країни також безпосередньо бере участь в місцевому міському бюджеті.

Бюджет міста-столиці формується на визначений владою період. Це дозволяє створити міцну фінансову основу для реалізації цілей і завдань, визначених урядом. Наведена в роботі структура видатків бюджетів міст-столиць дає тільки загальне теоретичне уявлення про те, як формують бюджет такого міста і на які цілі виділяють кошти з нього. Для того, щоб розуміти реальний стан справ, аналізувати основні витрати міста-столиці і показувати їх структуру, кількісні показники, потрібно звернутися до дослідження показників реального бюджету міста-столиці.

У класичному варіанті процес виконання бюджету за видатками включає в себе чотири етапи: прийняття та облік бюджетних зобов'язань; підтвердження грошових зобов'язань; санкціонування оплати грошових зобов'язань; підтвердження виконання грошових зобов'язань.

Виконання бюджету міста-столиці за видатками здійснюється відповідно до затвердженого керівним органом міста-столиці зведеного бюджету на черговий фінансовий рік, яка складається на підставі зведених бюджетів головних розпорядників.

Бюджетні асигнування, затверджені в зведеному бюджеті міста-столиці на черговий фінансовий рік, є одночасно лімітами бюджетних зобов'язань.

У разі рівного розподілу бюджетних асигнувань та лімітів бюджетних зобов'язань показники системи видатків бюджету доводяться фінансовим органом до головних розпорядників єдиним документом - повідомленням про бюджетні асигнування (ліміти бюджетних зобов'язань).

Незважаючи на значні наукові роботи в області місцевих фінансів, бюджетів, прийняття відповідних документів у галузі бюджету і оподаткування, потрібні подальші дослідження, спрямовані на визначення сутності місцевих бюджетів в умовах трансформації економіки України. Проведені дослідження будуть спрямовані на визначення сутності, цілей і завдань місцевого бюджету в умовах здійснення бюджетної децентралізації, створення фінансово самостійних місцевих органів влади.

Бюджет міста Києва – план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються Київською міською радою та її виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією (КМДА)) протягом бюджетного періоду.

Бюджетний період для бюджету міста Києва як і для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Основні напрями бюджетної політики міста Києва: забезпечення прозорості і відкритості бюджетного процесу; забезпечення стабільності бюджетної системи; вдосконалення міжбюджетних відносин з внутрішніми міськими об’єднаннями; виконання соціальних обов’язків при високій частці інвестиційних витрат; збереження позитивної динаміки надходжень доходів і підвищення дохідного потенціалу бюджету міста Києва.

Основні напрямки податкової політики міста Києва: покращення інвестиційного клімату міста Києва; підтримка малого та середнього бізнесу; удосконалення механізму оподаткування торговим збором; посилення ролі майнових податків в дохідній частині бюджету Києва; удосконалення системи податкових пільг.

Видаткова частина бюджету міста Києва включає фінансування витрат, пов'язаних з вирішенням питань місцевого значення, з управлінням і розвитком економіки і соціальної сфери міста. Планування витрат на наступний фінансовий рік і плановий період - це дуже відповідальна робота, яка проводиться Департаментом фінансів спільно з головними розпорядниками бюджетних коштів.

Київ — політичний, економічний, адміністративний, освітньо-науковий, духовний центр країни. Можна не сумніватися, що зростання прибуткового потенціалу бюджету можливо забезпечити лише за рахунок збільшення темпів економічного зростання регіону, в зв'язку з чим владою міста Києва були виділені наступні пріоритетні напрямки: стимулювання інвестиційної діяльності бізнес-структур і підвищення інноваційної складової нових підприємницьких проектів; розвиток регіональної туристичної індустрії; підвищення ефективності податкової системи суб'єкта.

Прогноз основних показників бюджету міста-столиці Києва в довгостроковому періоді за видатками, орієнтований на: забезпечення в повному обсязі публічних нормативних зобов'язань; реалізацію заходів з будівництва, капітального ремонту, ремонту та утриманню автомобільних доріг, капітального ремонту та ремонту об'єктів освіти, інженерної та комунальної інфраструктури; реалізацію заходів з переселення громадян міста з аварійного житлового фонду; підтримка молодих (в тому числі з числа багатодітних) сімей у вирішенні проблеми придбання житла; поліпшення житлових умов і соціальну підтримку працівників соціально значущих організацій.

Подальша реалізація принципу формування бюджетних асигнувань на етапі їх формування, забезпечить їх більшу прозорість для суспільства і наявність більш широких можливостей для оцінки їх ефективності.