Курсовая работа (т): Статистичні методи вивчення руху населення України
Статистичні методи вивчення руху населення України
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти застосування статистичних методів у вивченні чисельності та руху населення України
.1 Система показників статистики населення
.2 Методи статистичних досліджень демографічної ситуації
Розділ 2. Вивчення природного та механічного руху населення України за допомогою рядів динаміки
.1 Вивчення природного руху населення за допомогою рядів динаміки
.2 Вивчення механічного руху населення за допомогою рядів динаміки
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
ВСТУП
Життєдіяльність суспільства визначається життєдіяльністю його населення. Предмет статистики населення становлять оцінювання та вивчення закономірностей відтворення населення, що мешкає на певній території, за певний час, шляхом якісного аналізу кількісних характеристик.
Вирішення основних соціальних, економічних проблем суспільства здійснюються для населення, яке за своїми трудовими навичками та виробничим досвідом є визначним елементом продуктивних сил. Тому потрібно знати чисельність населення країни, його склад.
Отже, виходячи з вище зазначеного, вивчення чисельності, складу та руху населення є важливим завданням, а обрана тема “Статистичні методи вивчення руху населення України” є досить актуальною.
Актуальність теми полягає в наступному: вирішення основних соціальних, економічних і культурних проблем суспільства здійснюється для населення, яке є визначальним елементом продуктивних сил. Тому потрібно знати чисельність населення країни, його склад, територіальний розподіл, темпи та інтенсивність демографічних процесів.
Об’єктом дослідження виступає населення України.
Предметом дослідження є методика дослідження чисельності, складу та руху населення України за допомогою рядів динаміки.
Метою курсової роботи є обґрунтування практичного застосування показників рядів динаміки у вивченні чисельності, складу та руху населення.
Для реалізації мети курсової роботи були поставлені і вирішені наступні завдання:
- розглянуто система показників статистики населення;
- вивчено ряди динаміки та їх показники;
- вивчено природний та механічний рух населення;
- досліджено природний та механічний рух населення України;
- сформовано відповідні висновки.
Інформаційними джерелами для написання курсової роботи слугувала: статистична інформація Державного комітету статистики України, періодичні видання, навчальні посібники з теорії статистики та соціально-економічної статистики, дані статистичного збірника.
Методами дослідження є табличний, графічний, методи рядів динаміки, метод зведення та групування.
статистичний населення демографічний
динаміка
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТИСТИЧНИХ МЕТОДІВ У ВИВЧЕННІ ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА РУХУ НАСЕЛЕННЯ
УКРАЇНИ
.1 Система показників статистики
населення
Предмет статистики населення становлять закономірності відтворення населення, що мешкає на певній території, за певний час, які відшукуються з допомогою якісного аналізу кількісних характеристик. Як об’єкт дослідження населення має універсальну статистичну природу, оскільки є масовою сукупністю, в якій реалізується закон великих чисел та формуються процеси випадкового характеру [5,с.445].
Основними категоріями статистики населення є демографічна подія та демографічний процес. Демографічна подія - це подія, що відбувається з окремою людиною, проте впливає на зміну чисельності й складу всього населення, відтворення його поколінь.
Демографічними подіями є факти
народження, смерті, укладання шлюбу або його припинення. Сукупність таких подій
формує відповідний демографічний процес (Рис. 1.1).
Рис. 1.1 Види демографічного процесу
Демографічний процес - це множина однорідних демографічних подій, що відбуваються з населенням у цілому (народжуваність, смертність, шлюбність, розлученість).
Демографічний процес, як процес руху населення, може набувати одну з трьох форм: природного руху, механічного руху та соціального руху [9,c.84].
Природний рух - це процес відтворення населення через зміну поколінь. Основними елементами природного руху населення є народження, смерть та пов’язані з цим одруження і розлучення.
Природний рух населення характеризується абсолютними і відносними показниками.
До абсолютних показників відносяться:
- Число народжених (N);
- Число померлих (P);
- Природний приріст (убуток) населення (Nч - P);
- Кількість укладених шлюбів (Sh);
- Число розлучень (R);
Абсолютні числа подій отримують на основі статистичної обробки актів цивільного стану, які складаються в органах РАЦС при реєстрації народжень, смертей, шлюбів, розлучень[14, c. 183].
Для характеристики інтенсивності відтворення населення розраховують відносні показники природного руху, що дозволяють всебічно охарактеризувати демографічні процеси. Серед цих показників виділяють три групи [6,c.381]:
1) Загальні;
2) Приватні (спеціальні);
) Стандартизовані коефіцієнти;
Всі відносні показники виражають у проміле, тобто у розрахунку на 1000 осіб.
Загальні коефіцієнти природного руху населення розраховують як відношення числа демографічних подій до середньорічної чисельності населення. До них відносять [8,c.59]:
. Загальний коефіцієнт
народжуваності - відношення чисельності народжених до середньорічної
чисельності населення незалежно від статі і віку:
Кn = N/S * 1000, (1.1)
де Кn - загальний коефіцієнт народжуваності;
N/S - чисельність народжених;
(1000) - середньорічна чисельність населення незалежно від статі і віку;
2. Загальний коефіцієнт смертності - відношення загального числа померлих до середньорічної чисельності населення:
п = Р/S * 1000, (1.2)
де Kp - загальний коефіцієнт смертності;
P/S - загальне число померлих;
(1000) - середньорічна чисельність населення;
3. Природний приріст (спад)
населення - Показує, на скільки число народжених більше (менше) числа померлих:
Пп(с)= N-Р, (1.3)
де Пп(с) - природний приріст (спад) населення;- число народжених;- число померлих;
. Коефіцієнт природного приросту
населення - відношення абсолютного природного приросту (убутку) до
середньорічної чисельності населення:
Кпп = (N-Р)/S * 1000, (1.4)
де К - коефіцієнт природного приросту населення;
(N-Р)/S - абсолютний природній приріст (убуток);
(1000) - середньорічна чисельність населення;
5. Загальний коефіцієнт шлюбності -
відношення числа шлюбів до середньорічної чисельності населення [21,c.307]:
Кsh= Sh/Sср * 1000, (1.5)
де Кsh - загальний коефіцієнт шлюбності;
Sh/Sср - число шлюбів;
(1000) - середньорічна чисельність населення;
6. Загальний коефіцієнт розлучуваності - відношення числа розлучень до середньорічної чисельності населення:
Кr = R/Scр * 1000, (1.6)
де Кr - загальний коефіцієнт розлучуваності;
R/Scр - число розлучень;
(1000) - середньорічна чисельність населення;
Приватні (спеціальні) коефіцієнти природного руху населення розраховують як відношення числа демографічних подій до середньорічної чисельності певної вікової, статевої чи іншої групи населення, в якій ці події відбуваються. Приватні коефіцієнти також виражають у проміле [18,c.52].
Народжуваність характеризується такими приватними (спеціальними) коефіцієнтами, як:
. Спеціальний коефіцієнт народжуваності, який розраховують як відношення числа народжених до середньорічної чисельності жінок від 15 до 49 років. Цей коефіцієнт називають також показником фертильності, а жінок від 15 до 49 років - фертильним контингентом;
. Приватні коефіцієнти народжуваності для окремих вікових груп жінок, які розраховують як відношення числа народжених за рік у жінок даної вікової групи до середньорічної чисельності жінок цього віку;
. Сумарний коефіцієнт народжуваності, який показує, скільки в середньому дітей народила б одна жінка протягом її життя при збереженні в кожному віці існуючого рівня народжуваності. Сумарний коефіцієнт може бути обчислений також як сума приватних вікових коефіцієнтів народжуваності [12, c.124];
. Брутто-коефіцієнт відтворення населення, що показує середнє число дівчаток, народжених жінкою за все її життя. Його визначають множенням сумарного коефіцієнта народжуваності на частку дівчаток серед народжених;
. Нетто-коефіцієнт народжуваності, що показує середнє число дівчаток, народжених жінкою за все її життя і дожили до віку матері, в якому вона була при народженні дочки. Його обчислюють як суму добутків вікових коефіцієнтів народжуваності на відповідні числа живих жінок, взяті з таблиць смертності за той же період, помножену на частку дівчаток [2,c.182].
Стандартизовані коефіцієнти природного руху населення дозволяють виключити вплив відмінностей в структурі населення при проведенні порівняльного аналізу демографічних процесів для різних територій або періодів часу, що відстоять один від одного більш ніж на п’ять років. Стандартизовані коефіцієнти можна розрахувати за допомогою прямого або непрямого методу.
Механічний рух - це переміщення населення в межах окремих регіонів країни чи за їх межі (урбанізація, еміграція, імміграція).
При аналізі міграції населення її
класифікують за низкою ознак (Рис. 1.2):
Рис. 1.2 Класифікаційні ознаки
міграції населення
Внутрішня міграція відбувається в межах однієї країни між адміністративними чи економічно-географічнимими районами, населеними пунктами (міграція із міста у місто, із сіл до села, із міста у село, із сіл до міста) [4,c.382].
Зовнішня міграція пов’язана з перетином державного кордону. Зовнішня міграція включає еміграцію й імміграцію [7,c.281].
Еміграція - це переселення (добровільне чи вимушене, самостійне чи організоване) до іншої країни на постійне або тимчасове проживання, здебільшого зі зміною громадянства.
Імміграція - це в’їзд (вселення) у країну на постійне або тимчасове (зазвичай, тривале) проживання громадян в іншій країні, здебільшого із отриманням нового громадянства.
Сезонний рух - тимчасові, щорічні переміщення людей (наприклад, літня міграція в курортні райони).
Маятниковий рух - регулярні переміщення населення вже з назви населеного пункту на другий до роботи чи навчання і навпаки/
Міграція характеризується абсолютними і відносними показниками.
До абсолютних показників відносять:
) Число прибулих, або прибуттів (П);
) Число вибулих, або вибуття (В);
) Міграційний приріст (або зниження), сальдо міграції, чиста міграція (П-В);
) Обсяг міграції, валова міграція, брутто-міграція (П + В).
Показники обсягу міграції можуть розділятися і групуватися за різними ознаками (територіальним, тимчасовим, соціально-демографічними, цільовим). На сьогоднішній день існують два джерела даних про міграцію: дані паспортно-візової служби і талони статистичного обліку. Тривалий час вони досить значно різнилися, але в даний час після уніфікації їх можна використовувати спільно.
Оскільки показники обсягу міграції залежать від чисельності населення відповідної території, для аналізу міграційних процесів використовують їх відносні величини [15,c. 72].
Показники інтенсивності міграції характеризують частоту випадків переміни місця проживання в сукупності населення за певний період. Найчастіше використовують загальні коефіцієнти інтенсивності міграції за рік у розрахунку на 1000 або 10 000 жителів. Для усунення випадкових відхилень у міграційних процесах в окремі роки обчислюють також середні коефіцієнти міграції за кілька років. Коефіцієнти інтенсивності можуть бути розраховані по прибуттю, вибутті, міграційного приросту, а також для різних груп населення (вікових, статевих, етнічних тощо) [10,c.394].
Коефіцієнти міграції обчислюють за наступними формулами:
1) Коефіцієнт прибуття:
Кп= (П/S) * 1000, (1.7)
де Кп - коефіцієнт прибуття;
П/S - число прибулих;
- коефіцієнти інтенсивності міграції за рік;
2) Коефіцієнт вибуття:
Кв= (B/S) * 1000, (1.8)
де Кв - коефіцієнт вибуття;
B/S - число виїхавших (вибулих);
- коефіцієнти інтенсивності міграції за рік;
3) Коефіцієнт міграційного приросту:
Кмп= (П - В/S) * 1000, (1.9)
де Кмп - коефіцієнт міграційного приросту;
П - число прибулих;
В/S - число виїхавших (вибулих);
- коефіцієнти інтенсивності міграції за рік;
Відносні показники міграції відображають відмінності в міграційній рухливості населення або його різних груп на певній території в динаміці за ряд років[19,c. 205].
Соціальний рух - процес зміни складу населення внаслідок його соціально-економічного та культурного розвитку (зникнення одних верств населення та поява інших).
Термін соціальний рух означає сукупність форм колективної дії, яка направлена на реорганізацію суспільства. Соціальним рухам в цілому не притаманна висока ступінь інституціоналізації, вони виникають в результаті стихійного соціального протесту, який базується на специфічних або ж широко поширених причинах для незадоволення. Не дивлячись на спробу надати цьому терміну точність, кількість рухів, що ним охоплюють, є безмежною [22,c.351].
Основними умовами, сприятливими для появи і розвитку соціальних рухів, є:
- культурні течії, під якими розуміються зміни в цінностях і нормах поведінки людей. Беручи участь в культурних течіях, більшість людей розвиває нові ідеї про те, яке суспільство їм потрібне і як воно має відноситися до своїх членів. Тривалий розвиток демократичного суспільства - приклад культурних течій. Другий приклад: відхід значної кількості людей від матеріалізму до духовного життя і релігії;
- соціальна дезорганізація, яка породжує аномію і відчуження, невпевненість, соціальний страх, занепокоєність. Раніше діючі правила і норми не вважаються більше корисними і надійними, а колишні цілі здаються недосягненими. В той же час інші правила відсутні, а нові цілі уявляються невартими для зусиль, що витрачаються. Така невизначеність в ситуації, роз’єднаність людей слугують ідеальним середовищем для зародження і розвитку соціальних рухів. Невизначеність норм і цілей частіше викликають соціальні рухи, ніж бідність і злиденність, корупція, соціальна нерівність. В дезорганізованому, нестабільному суспільстві, в суспільстві, яке змінюється, як правило, процвітають соціальні рухи;
- соціальна незадоволеність, тобто загальна незадоволеність людей умовами життя і системою соціальних відносин в даному суспільстві, яка настає в результаті усвідомлення людьми розриву між тим, що вони мають, і тим, що вони могли б мати [13,c.194].
Важливою для соціології є також проблема особистісної сприйнятливості до соціальних рухів. В стабільному, високоінтегрованому суспільстві з незначними соціальними напругами, із слабким ступенем відчуження між соціальними групами дуже рідко виникають соціальні рухи і небагато людей цікавляться ними, ставляться до них байдуже. Але в суспільстві найбільш схильними до соціальних рухів стають маргінальні особистості, групи і особистості, які ізольовані від суспільства - за характером своєї праці менш інтегровані в суспільство (шахтарі, «інтелектуали» - люди вільних професій, моряки та ін.), ті, хто втратив соціальний статус або відчуває загрозу його втрати, ті, хто не зміг влаштувати своє сімейне життя або з різних обставин відсторонений від сімейного життя (члени екстремістських організацій, підпільних рухів) і т. д.