Реферат: Світова валютна система
Європейська валютна система (ЄВС), яка є результатом і водночас одним з важливих інструментів європейської інтеграції, у своєму розвитку пройшла ряд етапів. Вона започаткована ще в перші повоєнні роки. На першому етапі валютні угоди між країнами Західної Європи укладалися переважно на двосторонній основі. На підставі цих угод здійснювалися взаємне регулювання платіжних балансів, безготівкові розрахунки, обов´язковий залік взаємних вимог і зобов´язань, пільгове кредитування.
Наступним, вищим етапом валютних відносин стало функціонування в 1950-1958 pp. Європейського Платіжного Союзу (ЄПС), який розвивався на багатосторонній кліринговій основі. ЄПС об´єднував 17 країн Західної Європи.
Підписання у 1957 р. Римської угоди про утворення Європейської Економічної Співдружності започаткувало наступний етап у розвитку валютних відносин. 31 січня 1959 р. почав функціонувати Європейський валютний союз, у якому продовжували співробітництво усі 17 країн, що входили до колишнього Європейського платіжного союзу.
Новий етап європейської валютної інтеграції пов´язаний з трансформацією Європейського валютного союзу в Європейську валютну систему. Його кінцева мета - заміна національних грошових одиниць країн-учасниць Європейської валютної системи, а це - Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Данія та інші європейські країни, з єдиною валютою співтовариства. Така валюта, поетапне запровадження якої передбачено з початку 1999 p., дістала назву євро. Євро замінила німецьку марку, французький франк, італійську ліру та інші грошові одиниці. Це стало важливим чинником глибокої інтеграції всіх сторін суспільного життя країн-учасниць Європейської валютної системи [2, ст. 281-282].
світова валютна система курс
Табл 1. Характеристика етапів еволюції міжнародної валютної системи [7]
І.4 Валютна система України. Проблеми та перспективи розвитку
Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже Законом України "Про банки і банківську діяльність", ухваленому 1991 р., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні: установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті (ст. 50); дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов'язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів (ст. 8). Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували перший етап розбудови валютної системи.
Помітні успіхи в антиінфляційній політиці 1994 р. створили передумови для переходу до другого етапу розбудови валютної системи, що тривав до вересня 1996 р. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів, істотне розширення переліку потреб резидентів у валюті, які дозволялось задовольняти через купівлю-продаж на біржі та на міжбанківському валютному ринку.
З вересня 1996 р., після випуску в обіг постійної національної валюти гривні, розпочався третій етап формування валютної системи України, на якому ринкові засади набули подальшого розвитку. Основними заходами і результатами цього етапу були:
· остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2000 р. - введено вільне плавання;
· введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень;
· певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах;
· подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями;
· приєднання України (у травні 1997 р.) до VIII Статті Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями.
Надзвичайні заходи у валютній сфері кінця 1998 р. помітно загальмували подальшу ринкову трансформацію валютної системи України. Разом з тим їх висока ефективність (за 1999 р. гривня девальвувала відносно долара США лише на 35%) підтвердила значні успіхи України у формуванні дійового механізму валютного регулювання, який дав змогу утримати гривню навіть у надзвичайно складних умовах, які склалися на валютному і фондовому ринках України в кінці 1998 р. [8]
Протягом останніх років, процеси становлення і розвитку валютної системи в Україні супроводжувалися глибокою економічною кризою. У зв'язку з цим різко загострилося питання ресурсного забезпечення економічного розвитку, особливо його фінансової складової.
Зрозуміло, значне скорочення обсягів виробництва, висока інфляція, низька якість продукції, безробіття, необхідність структурної перебудови виробництва - всі ці проблеми потребують великих грошових ресурсів. З одного боку дефіцит державного бюджету як наслідок економічної кризи призвів до відсутності державних коштів, з іншого - зубожіння основної маси населення не дає змоги в достатній мірі залучити кошти громадян. Однак, однією з найгостріших проблем, яку сьогодні необхідно розв'язати Україні, - знаходження коштів для свого подальшого успішного розвитку.
Регуляція у сфері грошового обігу є необхідною умовою збалансованого суспільного відтворення та єдиним впровадженим засобом суб'єктивного впливу на господарювання у сучасних умовах.
На даний момент в Україні завершився процес трансформації грошової одиниці - гривні в режимі часткової (здебільшого внутрішньої) конвертованості, що сприяє припливу іноземного капіталу, розбудови економіки України, її поступовій інтеграції у світову економіку [9].
Підґрунтям валютної дестабілізації в Україні є системні суперечності:
надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження за умов нерозвиненості внутрішнього ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак - погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та ризиків валютної дестабілізації. За 2003-2007 рр. номінальні доходи населення зросли в 4,2 рази, реальні - в 2,1 рази, а реальний ВВП - лише в 1,4 рази;
інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, що обумовило надмірну вартість фінансових ресурсів всередині країни та, за стрімкого зростання попиту на кредитні ресурси, обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень. Важелі НБУ, спрямовані на регулювання грошової пропозиції, виявилися недієздатними в умовах відкритості фінансових ринків, а антиінфляційні заходи монетарного характеру лише посилили потребу в зовнішніх запозиченнях;
несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та швидким обігом коштів. У 2007 р. при прискоренні інвестиційних процесів інвестиції в промисловість збільшилися на 27%, в той час як в роздрібну торгівлю - на 48%, фінансову діяльність - на 60%
До основних заходів реорганізації валютної системи можна віднести такі:
перехід до нових способів регулювання Національним банком України валютного курсу, основними ознаками якого має стати створення незалежних інституційно-організаційних умов для розвитку ринкових засад курсоутворення; раціональнішого використання валютних коштів, посилення мотивації суб'єктів валютних відносин до підтримання збалансованих валютних позицій і страхування валютних ризиків;
вдосконалення політики валютних інтервенцій у напрямі підвищення її узгодженості з відсотковою політикою;
активне використання гнучкого валютного курсу за призначенням для підтримки конкурентоспроможності товаровиробників;
Ці інструменти спроможні
модернізувати валютну систему України. Необхідно не лише посилити роль
Національного банку у валютній політиці, але й узгоджувати з нею економічну
політику держави. [11]
Список використаної літератури
1. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - Вид. 3-тє, перероб. та доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - с. 204-223
. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - Київ: Кондор, 2008. - с. 271-282
3. Кержковська Д.Р. Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://essuir. sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/9041/1/15. pdf <http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/9041/1/15.pdf>
. Галицький А.С. Сучасна валютна система. / А.С. Галицький - К.: Вища школа, 2005. - с. 17
. Кузнецов О. Стабілізація світової валютної системи в контексті теоретичних підходів Дж. Кейнса. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kuznetsov72. info/articles/g2. pdf <http://kuznetsov72.info/articles/g2.pdf>
. Бібліотека економіста. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://library. if.ua/book/18/1473.html <http://library.if.ua/book/18/1473.html>
. Пантелєєва Н.М. Реформування міжнародної валютної системи в умовах формування нової фінансової архітектури. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://fp. cibs. ck.ua/files/1103/11pnmrot. pdf <http://fp.cibs.ck.ua/files/1103/11pnmrot.pdf>
. Офіційний сайт студентських рефератів. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://ua-referat.com/Валютна_система_України_світу_та_Європи>
. Бабчук К.Л., Руденко В.В. Валютна система україни: стан та перспективи її розвитку в умовах глобалізації [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://intkonf.org/babchuk-k-l-rudenko-vv-valyutna-sistema-ukrayini-stan-ta-perspektivi-yiyi-rozvitku-v-umovah-globalizatsiyi/>
10. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.ufin.com.ua/analit_mat/gkr/114. htm