Дипломная (вкр): Техніко-тактична підготовка студентських футбольних команд

Наприкінці виконання тесту (останні 10 сигналів) час реакції упередження залишається стабільним тільки у групі 18-річних студентів футболістів, а у інших групах різко зростає. Вірогідне погіршення часу упередження наприкінці виконання тесту спостерігається у 17 років (p<0,05). Що стосується реакції запізнювання то стабільні результати спостерігаються у 17 річних студентів футболістів. Аналізуючи показники відношення реакції упередження до реакції запізнювання, що відображають урівноваженість процесів збудження та гальмування, необхідно відмітити стабільне покращення цього показника з 17 причому вірогідне покращення спостерігається з 18 років (p<0,05). З огляду на динаміку показників під час виконання тесту необхідно відмітити поступове покращення часу реакції упередження і запізнювання та стабілізацію процесів збудження і гальмування з 17 до 18 років.

Дослідження гостроти і швидкості зорових сприймань (ГШЗС) показало, що вірогідне покращення даного показника по середнім величинам спостерігалося у 17 років (p<0,05) (табл. 2). Результати 18-річних студентів футболістів у цих двох серіях вірогідно кращі ніж показники 17 річних студентів футболістів вікових груп (p<0,05). Починаючи з третьої до останньої серії (відповідає 21-60 сигналу) результати 17 та 18-річних студентів футболістів погіршуються незначно.

В усіх вікових групах відзначена тенденція погіршення ГШЗС в кожній наступній серії. Зменшення кілець Ландольта на моніторі вимагало більших витрат часу на їхнє розпізнавання.

Отже, вікові зміни показників сенсомоторних реакцій свідчать про процеси поступового дозрівання центральної нервової системи у юних спортсменів, що насамперед відображається у підвищенні рівня збалансованості процесів збудження і гальмування.

Найбільш висока точність відтворення м’язових зусиль (ТВМЗ) спостерігається в 17 та 18-річних юних футболістів (p<0,05), з 17 до 18 років відбувається стабілізація даних величин. У всіх вікових періодах, спостерігається підвищення варіативності характеристик, що аналізуються.

Швидкість переробки інформації вірогідно покращується (p<0,05), причому в 18-річному віці спостерігається найбільший приріст даного показника. Рівень уваги вірогідно збільшується але найбільший приріст спостерігається в 17-річному віці (p<0,05). Показники продуктивності переробки інформації практично не відрізняються, а вірогідне покращення цього показника відбувається з 17 років.

Таким чином необхідно зробити висновок про вірогідне покращення та стабілізацію даних функцій у 18-річних студентів футболістів.

1.4 Техніко-тактичні дії футболістів під час класифікаційних матчів та тренувальних ігор

Згідно сучасним положенням методики спортивного тренування, структура тренувальної активності представників ігрових видів спорту повинна знаходити своє віддзеркалення в класифікаційних іграх. Такий основоположний принцип процесу підготовки футболістів до участі в змаганнях можна виразити твердженням: «у тренуванні, як в грі». Тим часом, в практиці командних спортивних ігор це формулювання не є безперечним, оскільки її декларативний вираз не знаходить свого підтвердження в практичній діяльності [15].

Оцінку техніко-тактичних дій проводили у трьох футболістів польської команди першої ліги «Amica» Wronki, що виконують функції захисника, півзахисника та нападаючого, під час виступу в 10 матчах весняного круга Чемпіонату сезону 2009/2010 і в 10 тренувальних іграх, що проводилися безпосередньо перед участю в цих матчах (заняття техніко-тактичної спрямованості із значним об'ємом та інтенсивністю тренувальних дій).

Реєстрацію досліджуваних показників проводили за допомогою відеокамери з подальшим занесенням отриманих даних про вид техніко-тактичних дій і частоту їх виконання в розроблений Шварцем спеціальний протокол обсервації.

Математико-статистичну обробку отриманих даних здійснювали за допомогою стандартної комп'ютерної програми «Statistica 6».

У приведеній нижче таблиці представлені результати визначення оцінених параметрів техніко-тактичних дій футболістів дослідженої команди під час проведення тренувальних ігор і класифікаційних матчів. У приведених даних звертає на себе увагу низка особливостей, розгляд яких може представляти певний теоретичний і практичний інтерес. Так, показано, що під час тренувальних ігор атакуючі дії на ворота, як і слід було чекати, найчастіше виконував нападаючий і найрідше - захисник (відповідно, в середньому 8,8 ± 3,4 і 2,6 ± 2,7 ударів за гру). Нападаючий демонстрував також найбільш високу успішність поразки воріт суперника (в середньому 3,4 ± 1,6 точних попадань), тоді як у захисника цей показник склав всього лише 0,5 ± 0,8 попадань (табл. 5-7).

У 10 класифікаційних матчах, як півзахисник, так й нападаючий двічі успішно уразили ворота суперника. При цьому півзахисник частіше атакував ворота, в середньому 1,6 ± 1,5 разу за гру (нападаючий 1,4 ± 1,0 разу, захисник - жодного разу). Результати дослідження свідчать про те, що активність нападаючого та її ефективність були дуже низькими у всіх проаналізованих іграх.

Удари поворотах із стандартних положень також були нечастими. З досліджених футболістів тільки півзахисник атакував ворота під час матчів, тоді як ні захисник, ні нападаючий не атакували жодного разу. Аналогічна ситуація виявилася і під час тренувальних ігор: тільки півзахисник в середньому 0,3 разу за одну тренувальну гру намагався атакувати ворота із стандартних фрагментів гри [15].

Таблиця 1.4 Результати визначення оцінених параметрів техніко-тактичних дій футболістів (за Доланьски та Шварцем)

Таблиця 1.5 (за Доланьски та Шварцем)

Таблиця 1.6 (за Доланьски та Шварцем)

Протягом тренувальних ігор найчастіше рішення про передачу м'яча в ускладнених ситуаціях приймав півзахисник, декілька рідше - нападаючий і захисник (в середньому, відповідно, 15,4 ± 3,6; 14,6 ± 4,1 і 9,4 ± 1,3 разу за гру). В той же час в класифікаційних матчах вказані техніко-тактичні дії найчастіше виконував нападаючий (в середньому 24,0 ± 2,8 разу; півзахисник 20,6 ± 7,4 разу і найрідше - захисник: 10,6 ± 4,5 разу).

Тільки у разі дослідженого захисника вживані в тренувальних іграх техніко-тактичні дії відповідали вимогам, які пред'являли йому класифікаційні матчі. Особливо чітко виявилася диспропорція між завданнями, поставленими нападаючому в тренувальних іграх та вимогами, що пред'являються до нього, в реальних матчевих зустрічах. Відмічений факт обумовлений тим, що передача м'яча при безпосередньому контакті з суперником в обмеженому тимчасовому проміжку є типовою для нападаючих гравців дією, яку необхідно часто і ретельно удосконалювати в процесі тренування.

Як і слід було чекати, що найчастіше відбирає м'яч, як в тренувальних іграх, так й в класифікаційних матчах захисник (відповідно, 4,0 ± 0,8 і 2,7 ± 2,4 разу за гру), тоді як деструктивні дії нападаючого реалізовувалися значно рідше (відповідно, 1,5 ± 0,5 і 0,7 ± 0,7 разу). При цьому найчастіше захисник відбивав м'яч суперникові в ситуаціях гри 1 х 1 (1,3 ± 0,8 і 1,7 ± 0,7 разу). Зрозуміло, що виявлена особливість активності захисника в оборонних діях була обумовлена частим програванням ним поєдинків в ситуаціях 1 х 1 (в середньому 3,1 ± 1,0 поєдинків в тренувальних іграх і 4,4 ± 1,4 поєдинків в класифікаційних матчах). Отримані дані указують на те, що в процесі тренінгу вдосконаленню техніки відбирання м'яча у суперника приділялася мало уваги. Зважаючи на важливість цієї техніки для досягнення кінцевої мети гри, слід звернути особливу увагу на важливість реалізації специфічних завдань тренінгу, зокрема для захисників.

Представлені в таблицях дані, що стосуються кількості та успішності відбирання м'яча у суперника у випереджаючих ситуаціях, свідчать про те, що в ситуаціях 1 х 1 в обороні, а також при випереджаючих діях, захисник демонстрував найбільш високу активність як під час тренувальних ігор (в середньому 4,7 ± 2,1 разу за гру), так і в класифікаційних матчах (6,0 ± 2,3 разу). Аналогічні дії нападаючий виконував значно рідше.

Футболістом, що виграв найбільшу кількість поєдинків в ситуаціях 1 х 1 як в тренувальних іграх, так і в матчах, виявився нападаючий (відповідно, в середньому 7,0 ± 1,4 і 7,5 ± 2,3 виграних поєдинків в грі), що з'явилося наслідком прийнятої схеми гри з трьома захисниками.

футбол тренувальний гра захист

РОЗДІЛ ІІ МЕТОДИ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

.1 Методи дослідження

Протягом написання роботи ми використовували наступні методи дослідження:

·    Аналіз і узагальнення літературних джерел;

·        Педагогічне спостереження;

·        Педагогічне тестування;

·        Педагогічний експеримент;

·        Методи математичної статистики.

Аналіз і узагальнення літературних джерел:

Техніко-тактична підготовленість студентів футболістів 17-18 років, насамперед, є педагогічним процесом, тому вона підпорядковується специфічним вимогам її організації. Ці вимоги формують в загальному вигляді теорія і методика фізичного виховання, що і визначило необхідність вивчення науково методичної літератури з проблемами удосконалення технічної підготовленості.

Аналіз літератури з фізіології дає можливість розглянути значення техніко-тактичної підготовленості на даному етапі підготовки футболістів й ефективність процесу адаптації з погляду компонентів фізіологічного чинника.

Для організації дослідження необхідно було вивчити літературу з питань методології проведення наукового дослідження і збору й інтерпретації даних літератури до практики, формування, робочої гіпотези і завдань дослідження.

Отриманні дані були оброблені сучасними методами, математичної статистики, тільки за умов можлива їхня наукова інтерпретація. Вивчення літератури з математичної статистики в педагогічних дослідженнях дозволило нам вибрати адекватні методи опрацювання отриманих результатів і визначити їхню достовірність.

Методика педагогічних спостережень

Педагогічні спостереження були спрямовані на одержання інформації про рівень техніко-тактичної підготовленості студентів футболістів 17-18 років в умовах змагальної діяльності.

Обстеження змагальної діяльності займає особливе місце серед багатьох видів комплексного контролю, оскільки тільки в умовах гострого єдиноборства із суперником повною мірою виявляються як позитивні, так і негативні сторони підготовленості футболістів.

У процесі дослідження фіксувалася техніко-тактична діяльність футболістів під час матчів першості міста Дніпропетровська серед студентських команд. Дані вносилися до протоколу.

У процесі запису техніко-тактичних дій у протоколі фіксувалися: передачі м'яча (короткі, середні, довгі), удари по воротам (через штрафну і зі штрафної площадки), добір м'яча, гра головою.

Таблиця 2.1 Протокол запису техніко-тактичних дій

Педагогічне тестування

Серед методів тестових завдань були запропоновані такі тести:

I тест - Удар по м’ячу на дальність (м).

Удар по м’ячу на дальність виконується правою та лівою ногою по нерухомому м’ячу з розбігу любим способом. Вимрювання дальності польоту м’яча виконується з місця удару до точки першого торкання м’яча о землю. Ширина коридору, в зоні якого зараховується результат,8 м.