226В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко
—міфи й історії про важливі події та осіб, що грали і грають клю- чову роль у житті організації;
—формалізовані положення про філософію й сенс існування орга- нізації.
Висновки
Етап реалізації стратегії є найбільш складним і важливим у здій- сненні процесу стратегічного управління. Виділяють сім основних завдань реалізації стратегії: створення організаційної структури, що сприяє реалізації стратегії; управління бюджетом і проектами; роз- робка політики підприємства, механізмів реалізації стратегії; моти- вація співробітників; створення сприятливого клімату й організацій- ної культури; використання передового досвіду; контроль за виконанням стратегії.
Всі завдання з реалізації стратегії вирішуються за допомогою стратегічних змін, які фактично є серцевиною виконання стратегії.
Залежно від стану основних факторів, що визначають необхід- ність і ступінь змін, від стану галузі, організації, продукту і ринку мо- жна виділити п’ять типів змін: перебудова підприємства; радикальне перетворення; помірне перетворення; звичайні зміни; незмінне фун- кціонування.
Приведення організаційної структури у відповідність зі стратегі- єю є однією з умов успішного виконання стратегії.
Існують дві проблеми об’єднання зусиль людей в середині під- приємства: технічна та проблема співпраці. Для вирішення технічної проблеми вчені рекомендують використовувати один з чотирьох ме- ханізмів координації зусиль людей: ціна, правила і директиви, взає- мне узгодження, заведений порядок. Проблема співпраці полягає в суперечностях між цілями різних членів організації, як по вертикалі
— у відносинах між власниками (акціонерами) та професійними ме- неджерами, так і по горизонталі — у відносинах між різними функці- ональними підрозділами.
Найбільш поширені організаційні структури управління це: ліній- на, лінійно-функціональна, функціональна, дивізіональна, проектна і матрична. Останні три розглядають як адаптивні організаційні струк- тури.
Найважливішою умовою впровадження стратегічних змін є заці- кавленість всіх категорій персоналу в досягненні стратегічних орієн- тирів. Реалізація цієї умови передбачає ефективну розробку та ви- користання системи мотивації. Мотивація — це вплив на поведінку людини для досягнення особистих, групових або суспільних цілей. Найбільш привабливою для здійснення стратегічних дій є мотивація,
СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ |
227 |
|
|
побудована на «потребі в досягненні». Даний мотив є визначальним для економічного росту й досягнення результатів.
Тісний зв’язок культури і стратегії впливає на працівників, фор- муючи їхню поведінку і мобілізуючи на виконання стратегічного пла- ну. Такий вплив здійснюється двома шляхами: культура формує не- офіційні правила, інтуїтивні вимоги й атмосферу, що підвищують ефективність праці на підприємстві; культура виховує й мотивує лю- дей на ефективну реалізацію стратегії, сприяє сприйняттю працівни- ками бачення й цілей підприємства.
Організаційну культуру підприємства можна визначити як сукупність видів неформальних процедур, що превалюють у ній, або переважну в організації філософію щодо того, як найкращим способом досягати по- ставлених цілей і що визначило поточний стан організації.
Зміна культури підприємства для приведення її у відповідність зі стратегією — одне із самих складних завдань, що стоять перед ке- рівництвом. На практиці змінити культуру набагато складніше, ніж у теорії, оскільки цінності й традиції згодом глибоко вкорінюються, а люди, як правило, побоюються внесення у своє життя всього нового і незвичного.
Питання для самоконтролю
1.Охарактеризуйте етап реалізації стратегії.
2.Що Ви розумієте під поняттям «стратегічні зміни»?
3.Які типи стратегічних змін існують?
4.У чому полягає роль вищого керівництва в реалізації стратегії?
5.Поясніть значення організаційної структури в реалізації стратегії.
6.Переваги та недоліки головних типів організаційних структур.
7.Розкрийте роль мотивація персоналу в процесі реалізації стратегії.
Тести для самоперевірки
1.Вплив на поведінку людини для досягнення особистих, групових або суспільних цілей — це…:
а) систематизація; б) спонукання; в) мотивація.
2.Що є структурними складовими організаційної культури:
а) культура трудового, виробничого та інших матеріальних процесів;
228 В. Л. Дикань, В.О. Зубенко, О.В. Маковоз, І.В. Токмакова, О.В. Шраменко
б) цінності, знання підприємства, внутрішні й зовнішні комунікації та зв’язки, цілі підприємства, культура трудового, виробничого та інших матеріальних процесів; в) основні фонди, оборотні засоби, людський капітал.
3.Який тип стратегічних змін передбачає фундаментальну зміну підприємства, яка зачіпає його місію і організаційну культуру:
а) перебудова підприємства; б) радикальне перетворення; в) звичайні зміни.
4.Назвіть тип організаційної структури управління, який передбачає тільки одноканальні взаємодії між її елементами:
а) лінійно-функціональна; б) функціональна; в) лінійна.
5.Що є основою функціональної організаційної структури управління:
а) поділ функцій управління між різними підрозділами апарату управління; б) кожний виробничий підрозділ корпорації має свою власну досить
розгалужену структуру управління, що забезпечує її автономне існу- вання; в) поряд з лінійними керівниками підприємства й функціональним
апаратом управління, виділяють ще й тимчасові предметно- спеціалізовані ланки-проектні групи.