Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

провідниками і застосовуються у високотемпературних випрямлячах, транзисторах, сонячних батареях, як приймачі ІЧ випромінювання.

ГАЛОГЕ́НИ, -ів, мн. (рос. галогены;

англ. halogens; від грец. αλς – сіль, род. відм. άλος і γένεση – народження; виникнення) – хімічні елементи головної групи VІІ групи періодичної системи елементів (F, Cl, Br, І, At). Усі (крім At) мають стабільні ізотопи. Конфігурація зовнішніх електронних оболонок атомів галогенів s2p5. Усі г. – типові неметали, у вільному стані складаються з двоатомних молекул, які порівняно легко дисоціюють на атоми. За звичайних умов F і Cl – гази, Br – рідина, І та, мабуть, At (отриманий тільки в мікрокількостях) – тверді речовини. Хімічна активність г. велика, при взаємодії з металами утворюються солі (галогеніди, наприклад NaCl).

ГАЛЬВАНО́МЕТР, -а (рос. гальванометр; англ. galvanometer) – чутливий прилад для вимірювання напруги.

г. магнітоелектричний́ (рос. гальванометр магнитоэлектрический; англ. magnetoelectric galvanometer) – прилад високої чутливості до струму або напруги, у якому переміщення рухливої частини зумовлено взаємодією між магнітним потоком постійного магніта і провідником зі струмом. Магнітні гальванометри застосовуються як нульові прилади при нульових методах вимірювання і для вимірювання малих сталих струмів, напруг і кількостей електрики одиничних імпульсів струму.

г. строборезонансний́ (рос. гальванометр строборезонансный; англ. stroboresonance galvanometer) – високочутливий гальванометр магнітоелектричної системи для електричних схем порівняння типу вимірювальних мостів, які реєструють змінні напруги схеми порівнювання методом резонансу, коли власна частота коливань рухомої частини гальванометра дорівнює різниці ча-

стот комутатора та вимірюваного струму. Г. с. дозволяє виявляти змінні струми до 10-9 А з частотами до кількох кілогерців.

Див. також прилади́ нульові. ́ г. струнний́ (рос. гальванометр

струнный; англ. string galvanometer) – електровимірювальний прилад магнітоелектричної системи, рухомою частиною якого є провідник (струна), натягнутий між полюсами магнітної системи. Провідник здатен відхилятися внаслідок взаємодії струму, що протікає через нього, з магнітним полем, причому величина відхилення прямо пропорційна вимірюваній силі струму. Г. с. має високу чутливість і стійкість до механічних завад.

ГА́МА (рос. гамма; англ. gamma), g –

1) одиниця напруженості магнітного поля, що дорівнює одній стотисячній ерстеда:

1g = 10–5 Е = 7,95775×10–4А/м; 2) частинна одиниця маси, яка рідко застосовується:

1g = 10–9 кг = 10–6 г.

ГАМІЛЬТОНІА́Н, -а [оператор́́ Га- ́ мільтона, набла́ -оператор́ ] (рос. гами-

льтониан, оператор Гамильтона, набла-оператор; англ. hamiltonian,

Hamilton operator, nabla, energy operator) – квантовомеханічний оператор, який відповідає функції Гамільтона в класичній механіці і визначає еволюцію квантової системи. У представленні Шредінгера ця еволюція описується зале-

жністю від часу вектора стану | yñ системи, що задовольняє Шредінгера рівнян-

ня ih t | ˆ де H – гамільтоніан.

H

,

|

Якщо класична функція Гамільтона не залежить явно від часу, то вона є інтегралом руху і значення її збігається з енергією системи. Відповідно г. системи в цьому випадку є оператором енергії. Якщо г. укладу має деяку симетрію, то оператор, який здійснює перетворення симетрії, комутує з г. Г. системи отримують із класичної гамільтонової функції полів

89

заміною класичних величин відповідними операторами. Наприклад, для частинки маси m у зовнішньому потенціальному полі

спиновый; англ. spin hamiltonian) – оператор енергії спінової підсистеми атомів, іонів, молекул і твердих тіл, що виражається через оператори спіну електронів і нуклонів фізичних об'єктів. Складається з двох частин – квазікласичної та обмін-

gun).

г. електронна́ (рос. пушка электронная; англ. electron injector, electron gun, gun) – емісійна система, в якій електрони, що вилетіли з катода, прискорюються і формуються у вигляді тонкого електронного пучка. Е. г. входить як основна частина в електроннопроменеву трубку.

г. плазмова́ (рос. пушка плазменная; англ. plasma injector) – те саме, що інже́- ктор плазмовий́ .

ГАРМО́НІКИ, род. -нік, мн. (рос. гармоники; англ. harmonics).

г. оптичні́ (рос. гармоники оптические; англ. optical harmonics) – оптичне

випромінювання з частотою ωn, кратною основній частоті випромінювання ω:

ωn = nω (n = 1, 2, 3, …). Можливість

генерації г. о. пов'язана з нелінійною залежністю поляризації середовища від напруженості електричного поля світлової хвилі, що поширюється в ньому (див. також поляризація́ нелінійна́ ).

ГАСІН́НЯ (рос. тушение; англ. quenching).

г. люмінесценції́ (рос. тушение люминесценции; англ. luminescence quenching) – явище зменшення світлового виходу люмінесценції, яке спостерігається

90

в кристалах та розчинах. Причиною г. л. є підвищення за певних умов ролі безвипромінювальних переходів зі збуджених станів у нормальні в самій молекулі, а також передача енергії збудженої молекули молекулам сторонньої речовини-гасильни- ка.

ГА́УСС, -а, Гс (рос. Гаусс, Гс; англ. Gauss, Gs) – одиниця магнітної індукції системи одиниць СГС (симетричної, або гауссової) і системи одиниць СГСМ. Названа на честь К.Ф. Гаусса (K.F. Gauss). 1 Гс = 10–4 Тл (див. також Тесла́ ).

ГАУССМЕ́ТР, -а (рос. гауссметр; англ. gaussmeter) – те саме, що магніто́- метр.

ГА́ФНІЙ, -ю (рос. гафний; англ. hafnium), Hf – хімічний елемент ІV групи періодичної системи елементів, атомний номер 72, атомна маса 178,49. Природний г. складається з 6 стабільних ізотопів з масовими числами 174, 176– 180. Конфігурація зовнішніх оболонок 5s2p6d26s2. Енергія йонізації дорівнює 7,5 еВ. У вільному стані – сріблясто-сірий метал, існує в двох модифікаціях. Чистий г. пластичний, піддається прокатці, куванню, штампуванню. За хімічними властивостями – повний аналог цирконію. Знаходить застосування в ядерній енергетиці, тому що має високий переріз захоплення теплових нейтронів.

ГВИНТ, -а (рос. винт; англ. screw).

г. динамічний́ [динама́ ] (рос. винт динамический, динама; англ. dynamic screw) – сукупність діючих на тверде тіло сили та пари сил, що лежить у площині, перпендикулярній до сили.

г. кінематичний́ (рос. винт кинематический; англ. kinematic screw) – сукупність вектора кутової швидкості та паралельної йому швидкості поступального руху твердого тіла. При гвинтовому русі його кутова та поступальна швидкості утворюють г. к.

ГЕКТО…, г (рос. гекто…, г; англ. hecto..., h; від грец. έκατον – сто) – основа для утворення кратної одиниці, у 100 разів більшої за початкову. Наприклад: 1 гВт = 100 Вт.

ГЕКТОПАСКАЛЬ́ , -я (рос.

гектопаскаль; англ. hectopascal; від

гекто…і паскаль) – одиниця тиску та механічного напруження СІ, позначається гПа. 1 гПа = 100 Па = 1000 дин/см2 = 10,2 кгс/м2 =

10–3 бар = 0,75 мм рт. ст.

ГЕ́ЛІЙ, -ю (рос. гелий; англ. helium;

від грец. ήλιος – сонце; лат. Helіum), Не – хімічний елемент VІІІ групи періодичної системи елементів, інертний газ, атомний номер 2, атомна маса 4,002602. Електронна конфігурація г. 1 s2. Енергія йонізації 24,5887 еВ – найвища серед усіх елементів. Радіус атома г. за шкалою Бокія – Бєлова 0,122 нм. Природний г. складається з двох стабільних ізотопів 4Не (99,999862 %) і 3Не. Г. – легкий безбарвний одноатомний газ, густина при

температурі 0°С і тиску 1,013×105Па

становить 0,178467 кг/м3, у воді розчиняється погано. Температура кипіння – 4,22 К

– найнижча серед усіх рідин. Г. – єдиний елемент, що не твердне при нормальному тиску (2,5 МПа; див. також гелій́ твердий́). Хімічно пасивний, стійкі сполуки г. невідомі. Використовується для охолодження атомних реакторів.

г. рідкий́ (рос. гелий жидкий; англ. liquid helium). Рідкі 3He і 4He (та їхні розчини) – єдині в природі рідини, які не тверднуть при абсолютному нулі температури (при атмосферному тиску). Завдяки малій масі атомів гелію і характерному для атомів інертних газів слабкому притяганню між ними при зниженні температури квантові ефекти в рідкому гелії ("нульові коливання" атомів при T = 0) перешкоджають його кристалізації. 3He і 4He – квантові рідини. Рідкий 3He – Фе- рмі-рідина, підкоряється статистиці Фе-

91

рмі-Дірака; рідкий 4He – Бозе-рідина, підкоряється статистиці Бозе-Ейнштейна.

Рідкий 4He при T = Tλ (т. зв. l – точка)

має фазовий перехід 2-го роду, нову фазу називають He ІІ (має аномально високу теплопровідність і надплинність (П.Л. Капіца, 1938; Л.Д. Ландау, 1941).

г. твердий́ (рос. гелий твёрдый; англ. solid helium) – гелій у кристалічному стані, існує тільки при досить високих тисках. Відомі три стійкі кристалічні модифікації 4He: гексагональна щільноупакована при тисках вище 25 атм (2,5 МПа); кубічна об'ємноцентрована у вузькій області діаграми стану 4He, по- в'язаною з кривою плавлення в інтервалі температур 1,46 – 1,77 К; кубічна гранецентрована при температурах Т > 14,9 К і тисках > 105 МПа (1050 атм). Для гелію характерна низька густина (до 0,19 г/см3), висока стисливість і пластичність. Кристалічні модифікації 3He такі ж, як у 4He, але існують при інших тисках і температурах.

ГЕЛІКО́Н, -а (рос. геликон; англ. helicon; від грец. ήλιξ – кільце, спіраль, род. відм. ήλικος) – слабкозагасна електромагнітна хвиля, що збуджується в газовій плазмі або плазмі твердих тіл, яка перебуває в сталому магнітному полі H. Електричне поле г. E еліптично поляризоване в площині, перпендикулярній до

H. Ступінь еліптичності дорівнює cosq,

де q – кут між H і напрямком поширення

хвилі (хвильовим вектором k). При цьому вектор E обертається в той же бік, у який обертаються надлишкові носії заряду в полі H. Магнітне поле хвилі має колову поляризацію в площині, перпендикулярній до k. Г. виникає за рахунок недисипативного холлівського дрейфу заряджених частинок у сильному магнітному й електромагнітному полях (див. також ефект́ Холла́ ). В іоносферній плазмі гелікони відомі під назвою атмосферики-сви- стівки (чи вістлери).

ГЕНЕРА́ТОР, -а (рос. генератор; англ. generator, emitter, energizer, producer; (коливань) generator, oscillator, driver; (групи) generator; (схема) oscillating circuit, oscillation circuit, oscillatory circuit; від лат. generator – виробник, витворювач).

блокін́ г-генератор́ (рос. блокинггенератор; англ. blocking generator, blocking oscillator, surge generator) – те саме, що генератор́ блокувальний́ .

г. RC (рос. генератор RC; англ. RC generator) – автогенератор синусоїдних коливань, у якому вибірне (селективне) коло, що визначає частоту автоколивань, містить лише ємності С та активні опори R. Робочий діапазон від декількох Гц до сотень кГц. У генераторах RC використовують однокаскадні та двокаскадні підсилювачі з додатним зворотним зв'язком. Перестроєння здійснюють, змінюючи ємності конденсаторів.

г. блокувальний́ [блокінѓ -генера- ́ тор] (рос. блокинг-генератор; англ. blocking generator, blocking oscillator, surge generator; від англ. blockіng, букв. – затримування) – релаксаційний генератор імпульсів, який виготовлено у вигляді однокаскадного підсилювача з трансформаторним зворотним зв'язком. Може працювати в автоколивальному режимі, генеруючи короткочасні імпульси з високою прогальністю (шпаруватістю), і в очікувальному режимі, створюючи поодинокі імпульси при подачі сигналу запуску в базове або колекторне коло. Електронний прилад у г. б. (лампа, транзистор) споживає енергію тільки під час генерації. Г. б. добре синхронізується зовнішнім періодичним сигналом, і його можна використовувати для ділення частоти.

г. ван-де-Граафа́ (рос. генератор ван-де-Граафа; англ. van de Graaff generator) – електростатичний генератор високої сталої напруги, у якому для перенесення електричних зарядів використовується діелектричний транспортер у вигляді гнучкої стрічки. Запропонований

92

породжують алгебру Лі представлення Tg і задовольняють співвідношення [Іα, Іβ] = CαγβІγ, де Cαγβ – структурні константи