Віруси, як особлива форма живого світу, були відкриті саме при вивченні хвороби рослин - мозаїки тютюну (роботи Д. Й. Івановського). Загальні властивості вірусів рослин такі ж, як і вірусів тварин - субмікроскопічні розміри, наявність одного типу нуклеїнової кислоти, відсутність бінарного поділу, абсолютний внутрішньоклітинний паразитизм, Багато вірусів рослин одержано в кристалічному вигляді. За сучасною класифікацією виділено 2 родини ДНК-вірусів і 26 родин РНК-вірусів, що уражують вищі рослини. Деякі з них за будовою віріона на ідентичні до вірусів тварин і людини - рабдовіруси, реовіруси, проте взаємозв’язку ніж вірусними хворобами рослин і тварин не встановлено.
Симптоми вірусних хвороб рослин. Хвороби рослин, спричинені вірусами, мають деякі специфічні ознаки, проте відомі вірусні ураження, які не відрізняються від хвороб, спричинених іншими агентами.
Мозаїки. Характеризуються нерівномірним, строкатим забарвленням тканин, зокрема листків та квіток, які при цьому часто деформуються. Найпоширенішими хворобами цього типу є мозаїка картоплі, тютюну, оогірків, томатів.
Жовтяниці Характеризуються рівномірною зміною природного кольору листків (пожовтіння),часто спостерігається деформація ураження личтків або всієї рослини. Найчастіше уражуються злакові та пасльонові. Ранові пухлини викликаються реовірусами. Розвиваються у місцях механічного пошкодження рослин.
Віроїди. Належать до біологічних структур, здатні до самовідтворення, але позбавлені біологічної оболонки, (існують у вигляд кільцевої молекули РНК. Віроїди передаються рослинам паразитами тлями, цикадками, клопами. Після проникнення у клітини віроїд репродукується, викликаючи порушення функцій.
Віруси передаються від рослини до рослини всередині виду, хоча відома й міжвидова передача Для багатьох вірусів резервуаром є бур’яни. Відома механічна передача інструментами при обробці ґрунту чи догляді за рослинами. Передача через ґрунт здійснюється з ґрунтовим розчином при його засвоєнні рослинами. Деякі віруси здатні зберігатися в ґрунті роками. Передача через насіння встановлена для багатьох вірусів. Вірус може зберігатися на поверхні насіння, всередині його або в клітинах зародка. Через вегетативні органи - корені, бульби, живці - передається багато вірусів, зокрема збудники хвороб картоплі. Віруси передаються також через паразитів роспин - членистоногих (тлі, цикадки, трипси, кліщі, нематоди), а також через паразитичні гриби
Гнилі, Цей тип уражень зустрічається в органах і тканинах рослин, багатих водою. Під дією ферментів мікроорганізмів руйнуються тканини рослин з утворенням рідкуватої маси, часто з характерним запахом і гірким смаком. Уражена тканина може набувати різного кольору (біла, рожева, сіра, чорна гниль). За локалізацією розрізняють вершинні, кореневі, кільцеві, плодові, стеблові та шийкові гнилі. За консистенцією виділяють водянисті, мокрі та сухі гнилі. Викликаються грибами та бвктеріями, але не вірусами.
В’янення (вілт). Загальна хвороба рослин, що розвивається внаслідок ураження судинної системи. Спричиняється грибами (трахеомікози), бактеріями (трахеобактеріози), вірусами.
Некрози. Відмирання окремих ділянок тканин або органів. Плямистості характеризуються відмиранням паренхіматозної тканини з утворенням обмежених плям із зміненим забарвленням. Опіком називають некроз листя, гілок, пагонів, суцвіть та інших органів рослин. Викликаються грибами, бактеріями, вірусами.
Пухлини. Надмірне розростання тканин внаслідок поділу клітин з утворенням наростів називають раком рослин. Для туберкульозних пухлин характерне утворення внутрішніх порожнин - каверн. Гапи - порушення структури тканин із збільшенням клітин та міжклітинних просторів. Мають вигляд наростів, потовщень, ґуль. Викликаються грибами, бактеріями, вірусами.
Деформація органів рослин. Зміна форми ураженого органа спричиняється усіма типами фітопатогенів. Деформація листя спостерігається як кучерявість. Пагони можуть надмірно галузитися, утворюючи так звані "відьомські мітли’. Збудники - віруси та гриби. Деформація органів спричиняє зміну їх вигляду до невпізнанності, насіння при цьому не утворюється (стовбур томатів). Інколи деформується вся рослина, набуваючи карликових розмірів з великою кількістю стебел та коренів; такі рослини безплідні. Інколи листя і вся рослина набувають характерної загостреної форми, відомої під назвою «готика». Викликаються вірусами та віроїдами.
Муміфікація. Уражені плоди або насіння пронизуються міцелієм гриба, підсихають і перетворюються у щільний склероцій - своєрідну форму збереження патогена протягом зимівлі.
Нальоти і зміни поверхні. На листі, стеблі та інших частинах рослини з’являється наліт різного кольору - сірий, чорний, бурий у вигляді суцільної плівки або павутинки, що легко стирається. інколи листки ніби присипані мукою, звідси походить назва поширених хвороб рослин - мучниста і псевдо- мучниста роса. Спричиняється грибами. На уражених грибами частинах рослин утворюються вигнуті подушечки - пустули, що містять споро утворюючі
органи. Камедетеча (гомоз) - хвороба, пов’язана з руйнуванням оболонок клітин з виділенням густої тягучої рідини - камеді, що застигає на поверхні у вигляді напливів та крапель. Інколи на стовбурах рослин з'являються копитоподібні нарости - плодові тіла грибів, міцелій яких пронизує деревину і руйнує її. Багато патогенів - грибів, бактерій - викликають зміну кольору тканин (листя, стебел), що нагадують іржу. Віруси викликають вогнищеві зміни кольору тканин - мозаїку.
Руйнування органів рослин. Спричиняється головневими грибами.
Уражені органи перетворюються у порошкоподібну масу, інколи - у пил чорного
кольору.
рослина лікарський сировина заготівля
Спосіб використання лікарських рослин залежить від особливостей біологічно активних речовин, що вміщуються в рослинах. Тому потрібно враховувати, що більшість біологічно активних речовин дуже легко руйнуються і відповідно, ретельно виконувати правила заготівлі, щоб виключити можливість цих втрат.
Вміст біологічно активних речовин в різних органах рослин непостійний і залежить від філологічної фази, умов місця вирощування, часу доби, погодних умов і цілого ряду інших, менш важливих факторів.
Багато діючих речовин рослин дуже непостійні: вони швидко випаровуються, розкладаються при підвищеній температурі і під дією сонячного проміння. Атмосферні опади, навіть в такій невеликій кількості, як роса, вимивають розчинні речовини із надземних органів рослин.
Неврахування якого-небудь фактора може призвести до того, що в заготовленій лікарській сировині буде мало біологічно активних речовин, а самі рослини виявляться знищеними марно. Для попередження зникнення біологічно активних речовин із надземних факторів рослин, збирати їх необхідно тільки в суху погоду або ранком, після висихання роси, а для попередження руйнівної дії сонячного проміння - в похмурі дні або раннім ранком.
При заготівлі лікарської сировини потрібно також враховувати періоди, протягом яких в тому чи іншому органі накопичується максимальна кількість діючих речовин.
Найкраще зберігати бруньки із зрубаних дерев на лісосіках. При цьому значно скорочуються витрати праці і не пошкоджується крона дерев. В інших випадках гілки для заготівлі бруньок зрізають гострим секатором. Листя дерев і кущів заготовляють переважно в період цвітіння, іноді під час дозрівання плодів, і тільки у деяких видів, зразу ж після розпускання або в іншу пору року. Звичайно їх збирають з нижньої і середньої частини пагонів (рідше, коли потрібні )молоденькі листочки, з верхньої.
Листки, які пошкоджені комахами і заражені хворобами, не
використовують. Листя також збирати краще на лісозаготівлях. Трав’янисті
рослини заготовляють переважно під час цвітіння. Їх зрізують ножицями на висоті
5-10 см. від поверхні ґрунту, а в густих заростях - косять. В рослин
дерев’яніючими в нижній частині пагонами, звичайно використовують тільки
верхівки. Іноді збирають тільки листя трав’янистих рослин.
Бруньки збирають рано навесні, як правило, у березні - квітні, коли почався їх ріст і вони набубнявіли, але ще не лопнули. Збирають їх різними способами: соснові бруньки зрізають із «коронкою», березові бруньки зазвичай збирають при заготівлі віників шляхом обдирання гілок; бруньки з тополі обережно знімають з гілок, натискуючи на бруньку в напрямку від верху до низу.
Кору збирають в період руху соку (у цей період кора легко відділяється від деревини). Її збирають з молодих гілок і стовбурів. Щоб кора легко знімалась, на стовбурі роблять поздовжні і поперекові надрізи ножем з дуже гострим кінцем на відстані 20-25 см один від одного. Від верхнього надрізу проводять 2-3 надрізи поздовж. Смужки кори, що утворились, відтягують до нижнього кільця, не доводячи до нього. У такому вигляді смужки кори залишають на деякий час для підв'ялювання, після чого їх здирають.
Квітки збирають залежно від термінів цвітіння кожного виду рослин, переважно до початку перецвітання. Здебільшого їх збирають руками, іноді цілі суцвіття (наприклад цмин, липа), або тільки квіткові кошики з квітконосами (наприклад ромашка). У деяких видів рослин збирають частини квіток або суцвіть (наприклад, волошка - тільки лійкоподібні квітки).
Листя зривають руками перед початком або під час цвітіння рослини, не порушуючи росту самої рослини. Листя має бути чистим, непошкодженим, зеленим. Листя общипують руками, з черешком, без черешка або з його частиною залежно від виду сировини. Деякі дрібні листки збирають разом з гілками або цілу траву з подальшим обриванням або обмолотом її після сушіння (наприклад, мучниця). Якщо сировиною є прикоренева розетка (наприклад, блекота чорна), то її зрізають ножем, не пошкоджуючи коренів. У великих трав'янистих рослин (наприклад, беладонна) з парних листків збирають тільки найрозвиненіші великі листки.
Трави починають збирати з травня, перед початком або під час цвітіння. Надземні частини (листоносні та квітконосні стебла) зрізають ножем або ножицями на рівні нижніх листків. Оголені стебла залишають. Із деяких рослин зрізають або відламують тільки верхівки, які цвітуть (полин, кропива собача, звіробій та ін.), завдовжки 10-15 см та бічні гілочки. Неприпустимо виривати рослину з підземними частинами, якщо ця рослина багаторічна. Багатотонажні заготівлі проводять під час косіння косою або сінокосилкою. Врожай рослин, які культивуються, також збирають сінокосилками.
Плоди збирають у різні терміни, в період їх повного достигання, який визначають за зовнішнім виглядом рослини: чорницю і малину - у липні-серпні, шипшину - у вересні-жовтні і т. ін. Плоди зривають руками (без плодоніжок) уранці або ввечері, оскільки зірвані у спеку плоди швидше псуються. Зіпсовані і пошкоджені плоди слід викидати. Сухі плоди і насіння трав'янистих рослин збирають, зрізаючи надземні частини серпом або ножем.
Корені, кореневища, цибулини і бульби збирають навесні або
здебільшого восени, після припинення руху соків у рослині, коли вся надземна
частина її починає в'янути. Сировину викопують штатами, очищають від землі і
миють у проточній воді. В умовах культури збирання підземних органів
механізований (наприклад, кореневища з коренями валеріани). Деякі корені для
подальшого зберігання очищують від кори (наприклад, кореневища аїру, корені
алтеї тощо). Усі надземні частини рослин можна збирати лише в суху погоду (коли
на них висохне ранкова роса) протягом усього дня (до появи вечірньої роси).
Підземні частини можна викопувати і під час дощу, оскільки їх вводиться перед
сушінням мити. Насіння збирають тільки достигле, ціле, не пошкоджене комахами.
Очищене від пилу і домішок, насіння злегка підсушують на відкритому повітрі,
щоб запобігти запліснявінню. Зібране листя, квітки, соковиті плоди тощо кладуть
насипом у кошики; траву, кору, корені висипають у мішки, щоб запобігти і
самозігріванню вологої маси сировини, їх не слід залишати на ніч у тарі.
Основними показниками якості лікарської рослинної сировини згідно з АНД є:
кількість БАР, вологість, подрібнення, кількість нестандартних частин,
органічні домішки, мінеральні домішки, які визначають у відсотках. Причини
браку - порушення фази розвитку рослини під час збирання сировини; вміст
несировинних частин рослини, домішок інших рослин; забруднення сировини землею,
піском тощо, пошкодження шкідниками, зміна кольору, запаху.
Надземні органи рослин сушать зразу ж після збирання. Перед тим лікарську сировину очищають від по сторонніх часточок, знищують раптові інші види рослин, різноманітне сміття, непотрібні і пошкоджені комахами і хворобами листя, квіти, стебла і плоди.
Мити сировину в абсолютній більшості випадків небажано, оскільки при цьому вимиваються деякі біологічно активні речовини і лікарські рослини втрачають свою цінність. Щоб сировина була чистіша, надземні органи краще збирати через декілька днів після дощу, коли пилюка і інші осівши із повітря частини будуть змиті, а концентрація біологічно активних речовин відновлюється і досягає максимального рівня. Слід врахувати, що близько міст і промислових центрів нерідко випадають дощі, які містять шкідливі речовини. Тому на вулицях міст і в полезахисних полосах на полях, де дерева іноді спеціально збризкують хімікатами, лікарську сировину заготовляти не варто.