Материал: Все лекции ООТ
Лекція 1. Загальні питання, правові та організаційні основи охорони праці. (Заяць Ю.Л., Горобець В.Л.)
Вступ
ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА, ЗМІСТ, МЕТА КУРСУ «ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»
Необхідність
забезпечення здорових і безпечних умов
праці, формування ціннісних орієнтацій
пріоритетності життя і здоров'я людей
йо відношенню до результатів виробничої
діяльності, зумовлює потребу належної
підготовки фахівців усіх
освітньо-кваліфікаційних рівнів з
питань охорони праці. "Основи
охорони праці" - це комплексна
дисципліна, яка базується як на
загальноосвітніх (фізика, хімія,
математика), так і на загальнотехнічних
та спеціальних дисциплінах (опір
матеріалів, електротехніка, технологія
і устаткування виробництва). Особливо
тісно дисципліна „Основи охорони
праці" пов'язана з безпекою
життєдіяльності, науковою організацією
праці, ергономікою, інженерною психологією
та технічною естетикою. Всі вищезазначені
дисципліни належать до комплексу наук,
що вивчають людину в процесі праці.
В цих дисциплін єдина мета - сприяти
підвищенню продуктивності праці,
збереженню здоров'я, зменшенню впливу
несприятливих факторів. В той же час
всі вони підходять до цієї мети з різних
сторін і на різних рівнях.
Безпека життєдіяльності - це дисципліна,
що вивчає загальні закономірності
виникнення небезпек, їх властивості,
наслідки впливу на організм людини,
способи та засоби захисту здоров'я та
життя людини і середовища її проживання
від небезпек.
Метою наукової
організації праці є розробка та
впровадження в практику раціональної
побудови трудового процесу, при якій
забезпечується висока продуктивність
праці, створюються умови для збереження
здоров'я працівників, збільшується
період їх трудової діяльності.
Ергономіка досліджує,
розробляє та дає рекомендації щодо
конструювання, виготовлення та
експлуатації технічних засобів, які
забезпечують людині в процесі праці
необхідні зручності, зберігають її
сили, працездатність та здоров'я.
Інженерна
психологія вивчає взаємодію людини
з новою технікою і встановлює функціональні
можливості людини в трудових процесах
з метою створення таких умов праці, при
яких зберігаються високі психофізіологічні
можливості людини.
Технічна естетика встановлює
залежність умов та результатів праці
від архітектурного, інструктивного та
художнього вирішення знарядь праці,
робочих місць, дільниць, цехів,
санітарно-побутових та інших допоміжних
приміщень - всього, що оточує людину на
виробництві.
Методологічною
основою курсу „Основи охорони
праці" є науковий аналіз
-
умов праці,
-
технологічних процесів,
-
виробничого обладнання,
-
робочих місць,
-
трудових операцій,
-
організації виробництва
з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій. На підставі такого аналізу розробляються заходи щодо усунення несприятливих виробничих факторів, створення безпечних та нешкідливих умов праці
Головна
мета курсу - надати майбутнім фахівцям
знання основ охорони праці, реалізація
яких на практиці сприятиме покращенню
умов праці, підвищенню її продуктивності,
запобіганню професійних захворювань,
виробничого травматизму, аварій.
В даній
лекції ми розглянемо:
-
Сучасний стан безпеки праці в Україні та странах ЕС.
-
Основні положення закону України «Про охорону праці».
-
Проведення навчання та перевірки знань з охорони праці на залізничному транспорті.
Мета лекції:
-
розглянути рівен травматизму, профзахворюваності та нещасних випадків, пов'язаних з трудовою діяльністю людини, на виробництві;
-
розглянути основні положення закону України «Про охорону праці» та кодіровку нормативно правових актів з охорони праці;
-
порядок проведення навчання та перевірки знань з охорони праці;
-
проведення інструктожів з охорони праці.
В результаті
опрацювання лекції студент повинен:
-
Знати основні положення законів та законодавчих актов про охорону праці;
-
Розуміти як здійснюється управління охороною праці на підприємстві;
-
Знати які органи в Україні здійснюють контроль і нагляд за охороною праці;
-
Знати яка відповідальність за порушення вимог відносно охорони праці;
-
Виконувати вимоги щодо організації навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників;
-
Знати які інструктажі з питань охорони праці повинні проходити працівники, під час прийняття на роботу та періодично, на підприємстві.
1.1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном. Законодавство України про охорону праці. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці
Умови
та безпека праці, їх стан та покращення
– самостійна і важлива задача соціальної
політики будь-якої сучасної
промислово-розвинутої держави.
Рівень травматизму і профзахворюваності значно вищий у країнах, що розвиваються, ніж у промислово розвинених державах. Згідно з даними Міжнародної організації праці (МОП), щороку в світі реєструється приблизно 270 млн. нещасних випадків, пов'язаних з трудовою діяльністю людини, і 160 млн. професійних захворювань. На виробництві гине майже 354 тис. працівників,
Щодня у світі відсутні на робочому місці внаслідок хвороби (тимчасової непрацездатності) близько 5% робочої сили. Через витрати, пов'язані з нещасними випадками на виробництві, втрачається до 1250 млрд. доларів США, або майже 4% світового валового внутрішнього продукту.
Від 20 до 40% трудових втрат внаслідок хвороб прямо чи опосередковано пов’язано з незадовільними умовами праці.
Крім того, за даними Міжнародної організації праці рівень виробничого травматизму в Україні з розрахунку на 100 тис. працюючих залишається одним із найвищих у Європі (наприклад, порівняно з Великобританією вищий у 8,5 разів, Німеччиною – у 5,5 разів).
Заявивши про свій намір приєднатися до Європейського Союзу, Україна взяла на себе зобов’язання щодо приведення національного законодавства у відповідність з законодавством ЄС. З цією метою 1992 р. прийнято нову редакцію Закону «Про охорону праці», який регулює за участю відповідних органів державної влади відношення між працедавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, і встановлює порядок організації охорони праці в Україні.
Законодавство
України про охорону праці. Основні
терміни та визначення в галузі охорони
праці.
Прагнення України в ЄС передбачає адаптацію законодавства України до законодавства ЄС у сфері охорони праці. Такі дії розпочалися з ухвалення Закону України "Про охорону праці" в редакції в 2002 р. Новий Закон в основному відповідає певним положенням законодавства Євросоюзу.
Дія Закону поширюється на усіх працедавців, які використовують найману працю, а також на фізичні особи.
На жаль, не усі стратегічні напрями роботи по охороні праці, що викладені в ВООЗ "Охорона праці для усіх" враховані в нашому законодавстві, а саме:
-
уникнення ризиків (профілактика);
-
визнання особистої зацікавленості працівника в забезпеченні охорони праці;
-
співпраця працедавців і працівників на рівних принципах;
-
право участі в рішеннях відносно власної роботи.
Основою законодавства України з охорони праці до 2002 року були:
-
цей Закон;
-
Кодекс законів про працю України;
-
прийняті відповідно до них, нормативно правові акти.
У 2002 році був ухвалений третій закон Закону України, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які привели до втрати працездатності», який також передбачав стимулювання працедавців в поліпшенні умов і безпеки праці працівників.
Слід помітити, що індексація нормативних актів була змінена в 2007 році.
До 2007 року були ДНАОП (Державний нормативний акт) і НАОП (Галузевий нормативний акт). З 2007 року вони переіндексовані і позначені, як НПАОП - Нормативно-правовий акт охорони праці.
Кожна галузь має свій код:
-
(код 0.00) Нормативно правові акти, дія яких поширюється на декілька видів економічної діяльності;
-
(код КВЕД 40) Вироблення електроенергії, газу, тепла;
-
(код КВЕД 45) Будівництво;
-
(код КВЕД 63) Транспортних послуги;
-
(код КВЕД 60) Наземний транспорт;
-
(код КВЕД 60.1) Залізничний транспорт;
-
(код КВЕД 60.2) Автомобільний транспорт;
-
(код КВЕД 60.3) Трубопровідний транспорт;
-
(код КВЕД 61) Водний транспорт;
-
(код КВЕД 62) Авіаційний транспорт.
Серед нормативних документів в галузі охорони праці прийнятий ДСТУ 2293:2014 «Терміни і визначення основних понять».
Деякі
основні терміни:
Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профилактических заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в трудовому процесі;
Безпека праці - стан умов праці, при яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників усунений, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень;
Вимоги безпеки (працi) - вимоги, встановленi актами законодавства, нормативними i проектними документами, правилами та iнструкцiями, виконання яких забезпечує безпечнi умови працi та регламентує поведiнку працiвника;
Безпечні умови працi – стан умов працi, за яких вплив на працiвника небезпечних i шкiдливих виробничих чинникiв усунуто, або вплив шкiдливих виробничих чинникiв не перевищує граничнодопустимих значень;
Небезпечний виробничий чинник — виробничий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння або іншого раптового різкого погіршення здоров'я чи до смерті;
Шкідливий виробничий чинник — виробничий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності або негативного впливу на здоров’я нащадків. Залежно від кількісної характеристики (рівня, концентрації тощо) і тривалості впливу шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним;
Виробниче середовище - сукупнiсть фiзичних, хiмiчних, бiологiчних, соцiальних та iнших чинникiв, що дiють на людину пiд час виконування нею трудових обов'язкiв;
Ризик - комбінації вірогідності спричинення шкоди і тяжкості цієї шкоди;
Виробничий ризик - вірогідність ушкодження здоров'я працівника в процесі трудової діяльності, завдання шкоди майну, довкіллю, які обумовлені шкідливістю і/або небезпекою виробничих і технологічних процесів.
1.2. Державна політика у галузі охорони праці
Державна
політика у галузі охорони праці
базується на принципах:
-
пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності працедавця, за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
-
підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв;
-
комплексного рішення завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання;
-
соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди, особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
-
встановлення вимог по охороні праці для усіх підприємств і суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності і видів діяльності;
-
адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я і психологічного стану;
-
використання економічних методів управління охороною праці, участі держави, у фінансуванні заходів по охороні праці, залучення добровільних внесків і інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
-
інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, з питань охорони праці;
-
забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, які вирішують проблеми охорони здоров'я, гігієни і безпеки праці;
-
використання світового досвіду організації роботи відносно поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародної співпраці.
Гарантії
прав на охорону праці.
Гарантія прав на охорону праці делегується державою частково через працедавця, частково безпосередньо працівникові.
Через працедавця
Працедавець під час укладення трудового договору повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці і про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунені, можливі наслідки їх впливу на здоров'ї і про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Працівникові не може пропонуватися робота, яка за медичним виведенням протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки і тих, які потребують професійного відбору, допускаються особи за наявності виведення психофізіологічної експертизи.
Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Безпосередньо працівникові
Працівник
має право відмовитися від дорученої
роботи, якщо створилася виробнича
ситуація, небезпечна для його життя або
здоров'я або для людей, які його
оточують, або для виробничого середовища
або довкілля. Він зобов'язаний
негайно повідомити про це безпосередньому
керівникові або працедавцеві. Факт
наявності такої ситуації при необхідності
підтверджується фахівцями з охорони
праці підприємства за участю представника
профспілки, членом якої він є, або
уповноваженої працівниками особи, з
питань охорони праці(якщо професійна
спілка на підприємстві не створювалася),
а також страхового експерта, по охороні
праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другої цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо працедавець не виконує законодавство по охороні праці, не виконує умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного виведення потребує надання легшої роботи, працедавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, відмічений в медичному виведенні, і у разі потреби встановити скорочений робочий день і організувати проведення навчання працівника для придбання іншої професії відповідно до законодавства.
На час зупинки експлуатації підприємства, цеху, ділянки, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду, по охороні праці або службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
На роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно по встановлених нормах спеціальний одяг, спеціальне взуття і інші засоби індивідуального захисту, а також мийні і знешкоджуючі засоби.
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові в результаті ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування.
У Законі України «Про охорону праці» прописані права жінок (ст.10), неповнолітніх (ст.11), осіб з інвалідністю (ст. 12).
1.3. Організація охорони праці на підприємстві.
Організація
охорони праці на підприємстві повністю
покладається на працедавця. Стаття
13 закону про охорону праці так і
прописана «Управління охороною праці
і обов'язку працедавця».
Працедавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно правових актів, а також забезпечити вимоги законодавства відносно прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою працедавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
-
створює відповідні служби і призначає посадовці, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх виконання;
-
розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці;
-
забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, які змінюються;
-
впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засобу механізації і автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, досвід по охороні праці і тому подібне;
-
забезпечує належний зміст будівель і споруд, виробничого устаткування і устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
-
забезпечує усунення причин, які призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
-
організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого устаткування і устаткування, атестацій робочих місць, на відповідність нормативно правовим актам по охороні праці в порядку і терміни, які визначаються законодавством, і по їх підсумках вживає заходи до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих чинників;
-
розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти по охороні праці, які діють в межах підприємства (далі - акти підприємства), і встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно правових актів по охороні праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно правовими актами і актами підприємства по охороні праці;
-
здійснює контроль за виконанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного і індивідуального захисту, виконанням робіт, відповідно до вимог по охороні праці;
-
організовує пропаганду безпечних методів праці і співпрацю з працівниками у галузі охорони праці;
-
вживає термінові заходи для допомоги потерпілим, притягає при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків.
Працедавець несе
безпосередню відповідальність за
порушення відмічених вимог.
Крім того, в 2012 році були прийняті:
1. НПАОП 0.00-7.11-12. Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників.
У цьому документі встановлюють вимоги до працедавців відносно створення ними безпечних і нешкідливих умов праці шляхом належного облаштування робочих місць і виробничих, санітарно побутових і інших приміщень на підприємстві, в установі, організації, безпечного використання, працівниками засобів праці, забезпечення навчання працівників і залучення їх, до вирішення питань охорони праці, регуляції взаємовідносин, охороні праці між підприємствами у разі залучення до виконання робіт працівників інших підприємств.
При цьому необхідно дотримуватися таких основних принципів запобігання небезпекам:
-
виключення небезпек, якщо це є можливим і реальним;
-
обмеження небезпек, яких уникнути неможливо;
-
усунення небезпек в їх першоджерелах, виключення або максимальне обмеження впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників;
-
забезпечення пріоритету колективних засобів захисту над індивідуальними;
-
облік людського чинника, зокрема під час вибирання засобів виробництва, технології, організації праці, облаштування робочих місць і тому подібне.
Працедавець забезпечує повну і вичерпну інформацію працівників і їх уповноважених представників з питань охорони праці про можливі небезпечні ситуації, про прийняті заходи для їх запобігання або їх ліквідації і про дії працівників в аварійних ситуаціях.
Прописані також вимоги відносно облаштування робочих зон.