Материал: Юсипіва Т.I. Словник термінів із дисципліни Теорія еволюції

Міністерство освіти та науки України

Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара

100-річчю ДНУ присвячується

Т. І. Юсипіва

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ ІЗ ДИСЦИПЛІНИ «ТЕОРІЯ ЕВОЛЮЦІЇ»

Дніпро

2017

УДК 576.12 ББК 74.200.515 Ю 89

Рецензента: канд. біол. наук, доц. Т.В. Легостаева канд. пед. наук, доц. Г.І. М’ясоїд

Ю 89. Юсипіва Т. I. Словник термінів із дисципліни «Теорія еволюції» [Текст] / Т. І Юсипіва. - Д.: ДНУ, 2017. - 24 с.

Подані основні поняття, терміни і закони з дисципліни «Теорія еволюції».

Для студентів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 091. Біологія факультету біології, екології та медицини та Центру вечірньої та дистанційної форм навчання ДНУ, може бути корисний для магістрів-біологів, вчителів біології, учнів гімназій, ліцеїв, абітурієнтів.

Друкується за рішенням вченої ради факультету біології, екології та медицини ДНУ гм. Олеся Гончара, Протокол №10 від 19.10.2016 року

Навчальне видання

кандидат біологічних наук, доцент кафедри фізіології та інтродукції рослин - Юсипіва Тетяна Іванівна

Словник термінів із дисципліни «Теорія еволюції»

Підписано до друку 16.12.2016. Формат 60x84 1/16. Папір офсетний Умови, Наклад 100 прим.

Надруковано в типотрафії видавництва «Свідлер А.Л.» 49041, м. Дніпро, а/с 24^5, тел./фіікс Т38'(056) 717-00-57 Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи: Серія ДК № 3876 від 10.09.2010 р. http://www.garant-sv.com.ua

© Юсипіва Т.І., 2017

A

Абіогенез — виникнення життя із неживої матерії.

Абревіація (негативна анаболія) - скорочення кількості стадій під час морфогенезу, у більшості випадків - це випадіння кінцевої стадії онтогенезу.

Автогенез — ідеалістична концепція, що розглядає еволюцію як процес розгортання задатків, які існують споконвічно.

Автономізація онтогенезу - процес зменшення детермінуючого значення факторів зовнішнього середовища в індивідуальному розвитку.

Адаптаційні механізми - механізми самоорганізації, які сприяють пристосуванню системи до зовнішнього середовища: повертають її до стаціонарного стану у разі незначного відхилення основних параметрів системи від гомеостазу і передбачувано утримують її в певному каналі розвитку.

Адаптація — специфічна властивість, яка забезпечує виживання і розмноження організмів у конкретних умовах середовища.

Адаптивна зона-комплекс специфічних екологічних умов у певній частині біосфери, який створює середовище існування для даної групи організмів.

Адаптивна радіація - розділення відносно вузької систематичної групи на ряд окремих філогенетичних ліній, які відповідають різноманітним умовам зміненого середовища існування.

Адаптивний фермент - фермент, швидкість синтезу якого зростає у відповідь на зміни умов середовища.

Адаптаціогенез - безперервний процес виникнення і розвитку все нових і нових адаптацій протягом загальної еволюції життя на Землі.

Алогенез - розвиток групи в межах однієї адаптивної зони із виникненням близьких форм, які різняться адаптаціями одного масштабу (ідіоадаптаціями).

Алопатричне (географічне) видоутворення - виникнення нового виду із однієї або декількох географічних рас на периферії ареалу вихідного виду.

Анаболія - форма філембріогенезу, еволюційні перетворення на пізніх стадіях розвитку, які ведуть до подовження розвитку органа чи структури.

Анагенез - еволюція окремої лінії організмів, яка сприяє зміні в позитивний бік будови та функції.

Аналогічні органи - зовнішньо схожі органи, які виконують подібні функції, але мають різне походження.

Антропогенез - походження, еволюція виду людина розумна (Ното sapiens L.). Це системний триєдиний процес, який складається з морфогенезу, психогенезу та соціогенезу.

Антропологія - наука, яка вивчає людину розумну як біологічний вид.

Апоптоз-процес запрограмованої загибелі клітин під час диференціювання і перетворення тканин (в ембріогенезі, уразі атрофії окремих ділянок тканин тощо).

Арогенез - розвиток групи зі значним розширенням адаптивної зони та виходом за її межі в іншу адаптивну зону внаслідок набуття якихось принципово нових пристосувань (ароморфозів).

З

г

Ароморфоз — значна адаптація, яка підвищує рівень організації особин і приводить групу до арогенезу.

Артефакт - продукт людської діяльності, об’єкт матеріальної культури, що містить в собі інформацію про минуле: знаряддя праці, зброя, посуд тощо.

Архалаксис - форма філембріогенезу, еволюційні зміни на початкових етапах формоутворення (ембріогенезу) або зміни самих зачатків органів.

Асинхронний паралелізм - незалежне придбання схожих ознак філогенетично близькими групами, які існували в різний час.

Атавізм - ознака, яка була притаманна еволюційним предкам і ,

нехарактерна для виду-нащадка, але зустрічається у окремих особин внаслідок порушень ембріогенезу.

Атрактор - множина станів (точок фазового простору) системи, якої вона з часом намагається досягти.

Афазія - набуте порушення функції мовлення внаслідок органічного ураження центрів мови у корі головного мозку (зон Брока і (або) Верніке).

Афанізія - форма редукції органа, коли він тривалий час нормально розвивається та функціонує в ембріогенезі або у молодих тварин, а на певній стадії онтогенезу швидко зникає без жодних слідів у вигляді рудиментів.

Ашель - культура архантропів (400-150 тис. років тому), для якої характерні стандартизовані знаряддя менших розмірів, з більшим числом сколів і правильнішої геометричної форми (порівняно з шельськими), що обумовлено застосуванням техніки м’якого удару.

Б

Бімодальність — здатність системи перебувати в одному із двох або кількох станів.

Біогенетичний закон: онтогенез — це коротке та швидке повторення філогенезу, в ході якого індивідуальний розвиток є джерелом нових напрямків еволюції, а вона відображується на онтогенезі.

Біологічна еволюція - незворотній історичний розвиток живої природи, що супроводжується зміною генотипічного складу популяцій, формуванням адаптацій, утворенням і вимиранням видів, перетворенням БГЦ і біосфери. ¹

Біологічна (репродуктивна) ізоляція - ізоляція на основі двох груп механізмів, які обмежують схрещування: докопуляційних (презиготичних) і посткопуляційних (постзиготичних).

Біологічний прогрес - підвищення пристосованості нащадків порівняно з предками.

Біологічний регрес - занепад філогенетичної групи, який призводить до вимирання таксонів.

Біологічні координації - еволюційні зміни органів, які безпосередньо не пов’язані між собою кореляціями.

Біотехнічний прогрес - виникнення під впливом природного добору таких адаптацій, які будуть найбільш ефективні, економічні та енергетично вигідні для організмів, що живуть у певних умовах довкілля.

4

Біпедія - прямоходіння, пересування на двох нижніх (задніх) кінцівках.

Біфуркаційна точка - критична точка в поведінці системи, в якій вона здійснює пошук нових стаціонарних станів і варіантів розвитку відповідно до змінених умов середовища.

Біфуркаційні механізми — механізми самоорганізації складних систем, які діють вдалині від рівноваги і приводять до розгалуження шляхів розвитку.

Бола — знаряддя неандертальців у вигляді вузьких смужок шкіри, на кінцях яких прив’язані невеликі камінці.

Боротьба за існування — всі форми активності (взаємодії) особин, спрямовані на підтримання життя та розмноження.

Брахіація — спосіб локомоції деревних приматів, здатність пересуватися з однієї гілки на іншу на витягнутих руках у висячому положенні тіла.

В

Вертикальне перенесення генів - перенесення генетичної інформації від материнських клітин або організмів д^^щіх нащадків за допомогою звичайних генетичних механізмів (під час розмноження).

Вид - генетично закрита (стійка) сукупність особин зі спільними морфофізіологічними ознаками, що займає певну екологічну нішу, формує в межах свого ареалу систему популяцій, особини яких можуть схрещуватися між собою і давати плодюче потомство, відмежована від інших видів різними формами ізоляції.

Видоутворення - процес утворення нових видів; розділення в часі й просторі раніше єдиного виду на два і більше, тобто перетворення генетично відкритих систем (популяцій) на генетично закриті (види).

Вимирання - зникнення будь-якої групи (виду, роду тощо) у процесі еволюції (у широкому смислі), зникнення групи без залишення будь-яких дочірніх форм (у вузькому смислі).

Відкрита термодинамічна система система, яка обмінюється з довкіллям і речовиною, і енергією.

Вчення про антропогенез — розділ синтетичної теорії еволюції, який вивчає еволюцію виду людина розумна {Ното sapiens L.).

Вчення про макроеволюцію^* розділ синтетичної теорії еволюції, який вивчає еволюційні процеси на надвидовому рівні, тобто.еволюційний розвиток родів, родин, рядів, класів, відділів, типів, царств.

Вчення про мікроеволюцію — центральний розділ синтетичної теорії еволюції, який розглядає механізм еволюційного процесу, починаючи з процесів, що відбуваються на рівні популяції і закінчуючи формуванням адаптацій та видоутворенням.

^г

Галькова (Олдувайська) культура — найдавніша і найпримітивніша археологічна культура (2,5 млн років тому), творцем якої була людина вміла (Ното habilis), а основним знаряддям - чопери.

5

Ген-ділянка молекули ДНК, яка має унікальну послідовність нуклеотидів, що кодує певну ІРНК, тРНК або рРНК або взаємодіє з регуляторним білком.

Генетична обтяженість популяції - рецесивні алелі в генофонді популяції, які зберігаються у ньому в гетерозиготному стані та становлять резерв спадкової мінливості, необхідний для пристосування популяції до змінених умов існування у майбутньому.

Генетичний (біологічний) код - властива всім живим організмам система запису спадкової інформації в молекулах нуклеїнових кислот у вигляді послідовності нуклеотидів.

Генні мутації - помилки копіювання генетичної інф ормації.

Геном - уся сукупність спадкового матеріалу, що міститься в одинарному (гаплоїдному) наборі хромосом даного виду організмів (п).

Геномні кореляції - кореляції, які засновані на взаємодії та зчепленні генів у генотипі і забезпечують зчеплення і закріплення ознак, які не мають безпосереднього пристосувального значення.

Геномні мутації — випадкові зміни кількості окремих хромосом або цілих хромосомних наборів;

Генотип - сукупність усіх спадкових задатків організму, що міститься у Диплоїдному наборі хромосом.

Генофонд - уся сукупність генів популяції, виду, породи, сорту, штаму.

Гетерохронія -

зсув часу закладання того чи іншого органа чи структури.

Гіперцикл - об’єднання самовідтворювальних елементів в одну стійку систему, здатнуде коеволюції.

Гіпотеза вузького моноцентризму (Ч. Дарвін) - гіпотеза сапієнтації, згідно з якою єдиним центром походження людини розумної є Африка.

Гіпотеза дицентризму (В. Алексєєв) -^іЗпотеза сапієнтації, в якій виділяється два центри походження людини розумної: західний (афро- європейський) та східний (південно-азійський)·

Гіпотеза поліцентризму (Ф. Вайденрах)Я- гіпотеза сапієнтації, що стверджує незалежне походження людини в декількох центрах: для кожної раси нібито існував свій окремий Центр формоутворення.

Гіпотеза широкого моноцентризму (Я. Рогінський) - гіпотеза сапієнтації, згідно з якою центр походження людини розумйод один, але він охоплює велику територію: Північну Африку, Східне Середземномор’я, Кавказ, Середню, Передню і Південну Азію.

Гіпотеза панспермії - визнання космічного походження життя.

Гістерезис - властивість складної системи мати чітко визначену уповільнену реакцію на зовнішній вплив, яка відрізняється залежно від його посилення або послаблення.

Глибока спеціалізація - спеціалізація за комплексом важливих ознак.

Гомінізація - процес перетворення мавп на людину від утворення перших людських особливостей до виникнення виду Homo sapiens L.

6

V Гомінідна тріада — три найважливіші морфологічні особливості людини, які відрізняють її від тварин: прямоходіння, кисть, пристосована до тонких маніпуляцій, та абсолютно й відносно великий головний мозок.

Гомологічні органи — органи, які мають загальний план будови, спільне походження і можуть виконувати як подібні, так і різні функції.

Горизонтальне перенесення генів — передача генів між організмами, які існують одночасно (а не від батьків нащадкам).

Груповий добір — форма природного добору, спрямована на переважне розмноження особин певної групи.

Груповий (обмежений) прогрес — виникнення та удосконалення організації, яке відбувається під час еволюції певної великої групи.

д

Дарвін — одиниця виміру швидкості еволюційних морфологічних перетво- рень. 1 Д відповідає зміні середнього значення даної ознаки на 1% за 1000 років.

Дарвінізм - теорія еволюції органічного світу, яка визнає природний добір головною рушійною силою розвитку живої природи.

Девіація — форма філембріогенезу, еволюційні зміни на середніх етапах формування органів.

Дерево життя — відображення еволюційного шляху розвитку групи, її філогенезу у вигляді дерева з гілками.

Дестабілізувальний добір — різновид природного добору, який призводить до руйнування корелятивних зв’язків організму внаслідок інтенсивного добору в якомусь певному напрямку.

Дивергенція — виникнення відмінностей на основі однієї і тієї ж організа- ції, яке приводить до відгалуження гілок дерева життя від єдиного стовбура.

Дивний атрактор — множина кривих (траєкторій), які виникають під час руху системи у певній області фазового простору і поєднують в собі детермінованість і стохастичність.

Дизруптивний добір — форма природного добору, яка сприяє формуванню двох і більше різних фенотипів і діє проте особин із середнім і проміжним проявом ознаки.

Динамічні координації — зміни в процесі філогенезу функціонально пов’язаних між собою органів і їх систем.

Дисипативні структури — нові стабільні просторові, часові або просторово-часові системи, які виникають внаслідок порушення стійкості вдалині від рівноваги і підтримуються за рахунок безперервного обміну з навколишнім середовищем речовиною та енергією.

Дисипація енергії- безповоротне розсіювання (втрата) енергії.

Дислокація - порушення структури кристалічної решітки.

Діастема — проміжки в зубному ряду для заходження великих іклів.

ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота) - речовина спадковості («енциклопедія життя»), високополімерна природна сполука, молекула якої разом із гістонами утворює хромосому.

7

Дрейф генів, або генетико-автоматичні процеси, - зміна частот апелів у ряду поколінь, яка відбувається внаслідок випадкових флуктуацій, наприклад, вираженого падіння чисельності популяції.

Ж

Життя-якісно особлива біологічна форма існування матерії, представлена макромолекулярною відкритою системою, якій властиві ієрархічна організація, здатність до самовідновлення, саморегуляції, обміну речовин. Це одна з віртуальних можливостей самоорганізації матерії у часі та просторі.

З

Загальні адаптації - ознаки або властивості організмів, які забезпечують пристосування до широкого діапазону умов життя і властиві великим таксонам. В антропогенезі: пристосування, які підвищують витривалість у несприятливих умовах, що виражається у збільшенні кістково-м’язової маси тіла.

Закон гомологічних рядів (М.І. Вавилов, 1920): споріднені види характеризуються подібними рядами спадкової Щмологічної) мінливості.

Закон зародкової подібності (К. Бер, 1828): на ранніх стадіях зародки всіх хребетних подібні, ї більш розвинені форми проходять етапи розвитку більш примітивних форм.

Замкненй (закрита) термодинамічна система — система, яка обмінюється з навколишнім середовищем тільки енергією.

Зворотні циклічні процеси - термодинамічні процеси, за яких стан системи не змінюється.

Змінений стан свідомості - стан людини, коли вона не здатна усвідомити, яким чином стороння людина керує її думками та вчинками.

Зона (центр) Брока - моторний (руховий) центр мови, який відповідає за правильну артикуляцію (рухи м’язів обличчя, губ; щелеп, язика) в момент вимовляння слів і розташований у нижньо-лобній ділянці лівої півкулі (у більшості правшів).

Зона (центр) Вёрніке - сенсорний центр мови, що відповідає за розуміння чужої мови і розташований у скронево-тім’яній ділянці лівої півкулі (у більшості правшів).

е

Еволюційне вчення наука, яка вивчає загальні закономірності та рушійні сили історичного розвитку живої природи.

Еволюційний годинник - система вимірювання швидкості перетворень нуклеотидної послідовності в процесі еволюції кодованого нею білка, що визначається шляхом порівняльн эго аналізу відповідних генів в ряді філогенетично послідовних організмів (таксонів).

Еволюційний прогрес - вдосконалення організації внаслідок еволюції, яке приводить до підйому життєдіяльності шості групи.

Екологічна (біотопічна) ізоляція — ізоляція між двома групами організмів, що існують в одній і тій же географічній області, але займають різні місця існування.

Експресія гена в ознаку - складний багатоетапний процес формування ознаки організму, який включає етапи транскрипції, процесингу, трансляції і посттрансляційної модифікації білка.

Екстенсивні термодинамічні параметри — характеристики системи (маса, об’єм тощо), які залежать від загальної кількості речовини у ній.

Елементарна сенсорна психіка — стадія еволюції психічного відображення, на якій діяльність тварин відповідає якомусь окремому фактору довкілля, наприклад, реакція на температуру, освітлення тощо.

Елементарна розумова діяльність (інсайт, екстраполяційний рефлекс) — особлива форма психічного відображення дійсності, за якої адаптація у вигляді нової програми поведінки виникає раптово, без попередніх спроб і помилок, без навчання.

Елементарне адаптаційне явищеВ поява в популяції нового фенотипу, який відповідає зміненим умовам довкілля.

Елементарне еволюційне явище - зміни генотипічного складу популяції.

Елімінація - загибель організмів внаслідок дії різноманітних абіотичних і біотичних факторів зовнішнього середовища.

Ембріонізація онтогенезу - виникнення в процесі еволюції здатності до проходження частини стадій розвитку під захистом материнського тіла або спеціальних оболонок (яйцевих або насіннєвих).

Емерджентна еволюція — концепція, згідно з якою еволюція є процесом стрибкоподібного утворення якісно нових рівнів живих істот внаслідок виникнення нових властивостей (емерджентів), які не пов’язані з кількісними змінами (результантами) і не можуть бути передбачені заздалегідь.

Емерджентність - наявність у системного цілого якісно нових властивостей, не притаманних її окремим підсистемам, блокам, а також сукупності складових елементів.

Емоції - суб’єктивні реакції тварин Іщлюдини на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, які проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху тощо.

Емоційний резонанс — явище зміни поведінки однієї особини внаслідок дії сигналів емоційного стану іншої особини (вокалізація, пахучі речовини, особливості поведінки тощо).

Ендемік—таксон рослин або тварин з обмеженим ареалом.

Ендокран — відбиток внутрішньої поверхні черепа.

Ентропія - міра невпорядкованості системи.

Епігенез - вчення, згідно з яким у процесі зародкового розвитку відбувається поступове та послідовне новоутворення органів та частин зародка із безструктурної субстанції заплідненого яйця.

9

Етологічна ізоляція форма дозиготичної репродуктивної ізоляції, обумовлена відмінностями у шлюбній поведінці особин.

Ефект «пляшкової шийки» - значне скорочення кількості особин в популяції внаслідок виникнення генетичної мінливості за типом дрейфу генів.

Ефект положення Незміна дії гена, який в результаті хромосомної перебудови змінив положення в хромосомі, що відбивається на фенотипічному прояві ознаки.

Ефект «руху у візку» (передача гена «автостопом») — поширення в популяції нейтрального алеля за рахунок його тісного зчеплення з іншим алелем, який має селективну перевагу.

Ефективна величина чисельності популяції (іУ_е) - кількість особин популяції, які беруть участь у розмноженні.

Ефективність добору - зміна під тиском добору частот генів за певний проміжок часу.

І

Ідеальна популяція - популяція, в якій відсутні міграції особин з інших популяцій та не діють елементарні еволюційні фактори: мутаційний процес, дрейф генів, популяційні хвилі, природний добір.

Ідіоадаптація (аломорфоз) Ипристосування організмів, яке виникає на основі загальних особливостей будови та функціонування організмів-членів групи шляхом окремих змін у будові і функціях органів, пристосування до особливих умов існування без підвищення рівня організації в цілому.

Ізольована термодинамічна система — система, яка не обмінюється з ' довкіллям ні речовиною, ні енергією.

Ізоляція

- виникнення будь-яких бар’єрів, які перешкоджають вільному схрещуванню особин.

Ієрархія - форма поведінкових зв’язків між особинами в групі для регуляції доступу до їжі, сховиська, особин протИежної статі.

Індивідуальний добір - форма природного доборуЯшрямована на вибіркове розмноження окремих особин, які мають певні переваги у боротьбі за існування в межах популяції.

Індивідуально-груповий добір - добір індивідів на відповідність групі та добір груп на відповідність умовам середовища.

Інстинкти - природжені, генетично закодовані елементи поведінки, які реалізуються без попереднього навчання і виникають у процесі еволюції як адаптації до відносно постійних компонентів середовища.

Інтелект - загальна здатність до з’ясування і вирішення проблеми, що визначає успішність будь-якої діяльності, тобто, це система усіх пізнавальних здібностей індивіда: відчуття, сприйняття, пам’яті, уявлення, мислення.

Інтенсивні термодинамічні параметри — характеристики системи (тиск, температура, молярна концентрація), які не залежать від її маси.

Інтермембральний індекс - показник співвідношення довжини верхніх і нижніх кінцівок, виражений у відсотках.

10

к

Каріотип — кількісний та якісний склад хромосом, властивий особинам даного виду організмів.

Катастрофа — різкі зміни динамічної поведінки складної системи.

Катастрофа типу «зборка» - спосіб зображення поведінки системи, яка залежить від двох або більше параметрів у = f (х, г) та ілюструє дивергенцію — розгалуження шляхів розвитку системи, коли із подібних і навіть майже ідентичних структур можуть утворюватися досить різні кінцеві форми.

Катастрофа типу «складка» — спосіб зображення поведінки системи, яка залежить від одного параметра у *=/(*) і добре характеризує властивості бімодальності, розривності та гістерезису.

Катастрофізм (теорія катастроф) - концепція, основою якої є погляд Ж. Кюв’є на постійність видів і роль геологічних катастроф в минулому Землі, що знищували живі істоти. Цю ідею д’Орбін’ї розвинув до теорії катастроф, згідно з якою після кожної глобальної катастрофи життя на Землі створювалося заново (допускав можливість неодноразових актів творіння).

Квантова еволюція — концепція, згідно з якою втрата вихідною групою організмів пристосованості до своєї адаптаційної зони призводить до двох можливих наслідків: швидке (квантове) подолання нестабільного стану за рахунок нового комплексу пристосувань або вимирання.

Кластер генів 1. Група генів, які належать до мультигенної родини. 2. Повтори одного й того самого або споріднених генів, які розташовані на хромосомі поряд.

Коадаптація - взаємна пристосованість до коеволюції різних видів, органел однієї клітини або органів однієї особини.

Коацерватна гіпотеза А.І. Опаріна (1924) і Дж. Холдейна (1929) — найбільш вірогідна гіпотеза походження життя на Землі, яка передбачає формування та подальшу еволюцію фазово-відокремлених систем хімічного типу Ч коацерватів (протобіонтів), що повністю відповідає загальним закономірностям самоорганізації відкритих систем.

Коеволюція — еволюційні взаємодій організмів різних видів, які не обмінюються генетичною інформацією, але тісно пов’язані між собою біологічно (входять до складу біогеоценозу).

Комбінативні адаптації - адаптації, зумовлені взаємодією нових мутацій між собою та генотипом як системою.

Конгруенції - спеціальні внутрішньовидові адаптації, взаємні пристосування особин, які є результатом внутрішньовидових відносин.

Конвергенція - виникнення подібних рис організації на первинно різній основі, тобто у неспоріднених груп.

Координації —

спряжені зміни органів під час історичного розвитку. Кореляції - функціональні та структурні взаємозалежності між структурами (клітинами, тканинами, органами) організму, що розвивається, за яких зміни в одних органах викликають зміни в інших.