Материал: Юсипіва Т.I. Словник термінів із дисципліни Теорія еволюції

Креаціонізм - теологічна система поглядів на походження життя, яка відстоює творчу роль Бога і незмінність видів.

Креод - стійкий канал розвитку.

Критичні періоди розвитку - етапи онтогенезу, пов’язані з різкою зміною адаптацій, тобто стадії, спряжені з підвищеною загибеллю особин.

Культурна еволюція - еволюція поведінкових ознак людини.

Л

Ламаркізм - еволюційна теорія Ж.-Б. Ламарка (початок XIX ст.), в якій він вперше доводив ідею історичної мінливості (еволюції) живої природи, що має закономірний, спрямований, характер: поступове підвищення рівня організації живих істот від найпростіших до найскладніше побудованих форм, рушійними силами якого є прагнення природи до прогресу (закладене в неї Творцем

М

Магія - сукупність прийомів і обрядів, які здійснюють з метою вплинути надприродним шляхом на явища природи, тварин, людину.

Макроеволюція - еволюційні процеси, які відбуваються на надвидовому рівні та тривають протягом десятків і сотень міліонів років.

Матерія -3 розділена, оформлена та згущена пустота, енергія або вакуум, які перейшли із потенціального у відносно реальний стан.

Механізм негативного зворотного зв’язку — реакції системи, які послаб- люють вплив факторів зовнішнього середовища і «гасять» флуктуації ентропії в системі за рахунок підвищення або зниження інтенсивності її функціонування.

Механізм позитивного зворотного зв’язку — реакції системи, які посилюють дію факторів зовнішнього середовища та спрямовані на зміну рівня гомеостазу системи і відповідну перебудову її структури.

Механоламаркізм - течія неоламаркізму, згідно з якою еволюційні перетворення виникають внаслідок споконвічної здібності організмів доцільно змінювати власні структури і функції у відповідь на зміни довкілля (ектогенез).

Міграції - обмін особинами між різними популяціями одного виду, внаслідок чого формується потік генів із однієї популяції в іншу.

Мікроеволюція - еволюційні процеси, які відбуваються всередині виду і приводять до його диференціації та видоутворення.

Мікроліти — невеликі пластинки або відрізки подібних до ножів пластин і відщепів визначеної геометричної форми, затуплені за допомогою ретуші з одного кінця та з гострою робочою частиною з іншого; виготовлялися кроманьйонцями.

Мімізія -зовнішня подібність живих організмів до об’ єктів неживої природи.

Мімікрія-подібність незахищеного їстівного виду із захищеним неїстівним (бейтсівська мімікрія) або кількох неїстівних видів між собою (мюлерівська).

Мінімальна чисельність популяції — така кількість особин, нижче за яку популяція неминуче зникає з різних еколого-генетичних причин.

Мінливість властивість живих організмів набувати нових

морфофізіологічних і біохімічних ознак або втрачати колишні у разі зміни умов навколишнього середовища.

Мобільний генетичний елемент (МГЕ) - нуклеотидна послідовність (ділянка ДНК), здатна змінювати положення в геномі.

Модифікації - зміни ознак і властивостей організму в межах норми реакції, що виникають через різні умови існування.

\/ Морфогенез - еволюція морфофізіологічної організації людини, пов’язаної, головним чином, із дією біологічних факторів гомінізації.

Морфогенетичні кореляції засновані на взаємодії клітин або частин одна з одною в процесі їх диференціації в ембріогенезі.

Морфофізіологічна дегенерація - спрощення організації, яке має місце лише під час переходу до паразитичного або малорухомого способу життя, що може приводити до біологічного прогресу.

Морфофізіологічна (механічна) ізоляція — форма дозиготичної репродуктивної ізоляції, обумовлена відмінностями в будові або функціонуванні статевих органів особин.

Морфофізіологічний прогрес — процес ускладнення та вдосконалення організації живих організмів протягом еволюції^¹·

Морфофізіологічний регрес — спрощення будови та функцій живих організмів протягом еволюції (морфофізіологічна дегенерація).

Морфози - модифікації, які не мають пристосувального значення, а часто є справжніми потворностями.

Морфологічні рекапітуляції - загальні риси будови організмів, які повторюють ознаки будови далеких предків.

Мотивація — активний стан мозкових структур, який примушує вищих хребетних тварин і людину виконувати певні дії, спрямовані на задоволення своїх потреб, і робить поведінку цілеспрямованою, орієнтуючи її або безпосередньо (безумовні рефлекси, інстинкти), або за допомогою індивідуального умовно-рефлекторного досвіду (навчання).

Моторна афазія — втрата зЖетності говорити (вимовляти звуки) внаслідок порушень зони Брока, хоча здатність розуміти чужу мову зберігається.

мтДНК родовід - еволюційне дерево, побудоване на основі даних вивчення мтДНК.

Мустьє - археологічна культура неандертальців (середній палеоліт), для якої характерне отримання від нуклеусу двох типів відщепів: тонких, широких (левалуа) та довгих — типу ножових пластин.

Мутації - дискретні зміни коду спадкової інформації.

Мутаційний процес - процес утворення мутацій.

Мутаціонізм (сальтаціонізм) - концепція, згідно з якою еволюція має стрибкоподібний характер внаслідок макромутацій (сальтацій).

н

Навіювання (сугестія) - вплив на психіку людини за допомогою мови, спрямований на те, щоб викликати зміни в її поведінці, душевному стані чи в роботі організму (переконати, заговорити).

Навчання - форма поведінки, яка здійснюється на основі умовно- рефлекторної діяльності і становить собою короткочасні або довгочасні зміни у поведінці тварин, зумовлені індивідуальним досвідом.

Науково-технічна революція (НТР) — кардинальна зміна розвитку науки і техніки в цивілізованих країнах, що розпочалася у XV—XVII ст. (І етап) та продовжується до сьогодні (IV етап).

Незворотні циклічні процеси — термодинамічні процеси, за яких змінюється стан системи.

Нейтралізм (теорія селективної нейтральності) — еволюційна концепція, яка заперечує роль природного добору в еволюції, а стверджує, що більшість мутацій селективно нейтральні, внаслідок чого історичний розвиток органічного світу відбувається лінійно і з постійною швидкістю.

Необмежений прогрес — еволюція органічного світу від найпростіших живих істот у напрямку появи розумної істоти і формування соціальної· форми існування матерії.

Неокатастрофізм (теорія переривчастої рівноваги) — сучасний варіант теорії катастроф, який першочергову роль в еволюції життя на Землі надає космічним катастрофам.

Неоламаркізм (детермінізм) сучасний варіант теорії ламаркізму, який глобальним і постійним механізмом еволюції вйзнає вдосконалення та ускладнення живих організмів, заперечуючи творчуроль природного добору.

Неолітична революція - одомашнення тварин і окультурювання рослин.

Неотенія - явище затримки індивідуального розвитку з набуттям здатності ДО розмноження на ранніх (личинковїИ стадіях онтогенезу,^^Ио гальмування соматичного розвитку відносно розвитку гонад.

Нервова пам’ять - здатність зберігати інформацію про події зовнішнього світу і реакції організму на них, а також можливість багаторазово вводити цю інформацію . у сферу свідомості та поведінки, тобто відновлювати індивідуальний досвід.

Неспадкова (модифікаційна) мінливість - здатність організмів реагувати на зміни навколишнього середовища і змінюватися у межах норми реакції, заданої генотипом.

Номогенез - ідеалістична концепція початку XX ст., яка розглядає еволюцію як запрограмований розвиток на основі закономірностей.

Норма реакції - межі модифікаційної мінливості ознаки* зумовлені генотипом і зовнішніми чинниками.

О

Об’єкти дії природного добору - особини або їх групи: родини, популяції, групи популяцій, види, цілі угрупування.

Облігатне навчання — акти поведінки, які характерні для всіх особин виду і нагадують інстинкт, але насправді є результатом навчання.

Онтогенез — розвиток особини від виникнення зиготи чи іншого зачатка до природного завершення життя (до смерті або припинення існування в колишній якості).

Оптимізація системи —знайдення нею нового стійкого стаціонарного стану.

Основне протиріччя біологічної еволюції: з одного боку, організми не можуть існувати поза середовищем, а з іншого — вони мовби звільнюються від цієї залежності, досягаючи здатності жити в усе більш різноманітних умовах.

Ортоламаркізм — розділ неоламаркізму, згідно з яким еволюція спрямовується внутрішніми, споконвічними здібностями організмів (автогенез).

ОрфониН одна із форм псевдогенів, які на відміну від процесованих псевдогенів походять від тандемно організованих повторів мультигенних родин, наприклад, гістонів, гемоглобіну та інших.

П

Пам’ять - здатність накопичувати, зберігати та відтворювати інформацію.

Панміктична популяція - популяція, в якій має місце вільне схрещування особин. · .. · «. ·

, Паралелізми — це виникнення подібних рис організації у двох чи кількох генетично-споріднених груп, які дивергували.

Педоморфоз - явище повної втрати під час еволюції стадії дорослої особини і відповідного скорочення онтогенезу, в якому останньою стає фаза, що в минулому була личинковою.

Пенетрантність - частота прояву гена або мутації.

Перцептивна психіка — стадія еволюції психічного відображення, яка характеризується відображенням зовнішнього середовища у формі комплексних реакцій на предмети, явища, ситуацію.

Поле дії природного добору — популяція.

Популяційна концепція рас — сучасна концепція розуміння біологічної структури людства, згідно з якою його елементарною одиницею є популяція.

Популяційні хвилі - випадкові зміни чисельності особин, характерні для будь-якої популяції.

Популяційний ареал-територія, яку тривалий час займає популяція.

Популяція — мінімальна самовідновлювальна група особин одного виду, яка протягом еволюційно тривалого часу населяє певний ареал, утворює самостійну генетичну Систему і формує власну екологічну ■ нішу. В антропології: П. — елементарна одиниця біологічного складу людства, яка становить собою групу особин, що споріднені між собою, мешкають на певній території, мають свої мовні й соціальні особливості та відокремлені від інших популяцій генетичними бар’єрами різної щільності.

Постадаптації — адаптації, пбв’язані з редукцією раніше розвинених ознак і переведенням генів, які їх кодують, до резерву спадкової мінливості.

Постійна неотенія — явище втрати організмом здатності до метаморфозу і настання статевозрілості на личинковій стадії онтогенезу.

Правила макроеволюції — загальні закономірності еволюції великих систематичних груп.

Правило незворотності еволюції (Л. Долло, 1893): еволюція - процес незворотний, і організм не може повернутися до вихідного стану, вже здійсненого в ряді його предків, навіть повернувшись у середовище їх існування.

Правило прогресивної спеціалізації (Ш. Депере, 1876): група, що стала на шлях спеціалізації, як правило, під час подальшого розвитку буде йти шляхом усе більш глибокої спеціалізації.

Правило походження від неспеціалізованих предків (Е. Коп, 1896): нові великі систематичні групи організмів звичайно беруть початок не від глибоко спеціалізованих форм, а від порівняно малоспеціалізованих.

Правило Харді-Вайнберга (1908): в ідеальній, панміктичній безмежно великій популяції співвідношення частот домінантних і рецесивних алелів гена залишається незмінним в ряду поколінь.

Правило чергування основних напрямків еволюції (І. І. Шмальгаузен, 1939)1 в історії монофілетичної групи організмів після періоду значних еволюційних перебудов - арогенезу - завжди настає період окремих пристосувань — алогенезу.

Правило адаптивної радіації (Г. Осборн, 1902): філогенез будь-якої групи супроводжується поділом її на ряд окремих філогенетичних груп, які розходяться в різних адаптивних напрямках від якогось вихідного стану.

Правило підсилення інтеграціїїбишогічних систем (І.І. Шмальгаузен, 1961): біологічні системи в ході еволюції стають більш інтегрованими, з більш розвиненими регуляторними механізмами, які забезпечують таку інтеграцію.

Преадаптації - це потенційні адаптаційні явища, які виникають раніше, ніж зміняться умови існування, власне до яких ці ознаки і будуть пристосувальними.

Преформізм - еволюційна концепція, основою якої є положення про еволюцію як процес розгортання інформації, закладеної в зародкових клітинах.

Принцип засновника: нова популяція може виникнути з кількох вихідних особин, які певним чином опинились у сприятливих умовах.

Природний добір — це виживання та переважне розмноження найбільш пристосованих особин (Ч. Дарвін), або вибіркове, диференційоване відновлення певних генних комплексів.

Прогенез - формування статевих клітин у маленькому ювенільному тілі.

Просторова (географічна) ізолящя - ізоляція різних популяцій географічними бар’єрами (річками, горами тощо) або ізоляція відстанню, яка визначається радіусом репродуктивної активності особин даного виду.

Процесинг - процес дозрівання про-іРНК, в ході якого здійснюється переведення первинного транскрипту в активну форму ІРНК: видалення із про-

ІРНК некодувальних послідовностей (інтронів), зшивання кодувальних послідовностей (екзонів) і модифікація кінцевих послідовностей про-іРНК.

^ Психогенез — еволюція інтелекту під час антропогенезу.

Психоламаркізм - течія неоламаркізму, яка причиною еволюції визначає свідомі вольові акти організмів і оперує такими поняттями: життєва енергія, душа, життєва і психічна домінанта, ентелехія (те, що несе у самому собі певну мету).

Р

Раса - група людей, яка відрізняється від інших популяцій частотами генів, хромосомними перебудовами і спадковими фенотипічними ознаками.

Регуляторні гени - гени, які є сайтами впізнавання для ферментів і інших біологічно активних сполук, слугують місцем їх прикріплення під час репліка- ції та транскрипції ДНК, здійснюючи регуляцію активності структурних генів.

Редукція — зменшення розмірів, спрощення будови або повне зникнення органів, які втратили свою функцію в процесі еволюції.

Рекапітуляція — повторення в індивідуальному розвитку багатьох рис будови, функцій і хімічного складу предкових форм.

Релігія — особлива система світогляду і світосприйняття групи людей, які обумовлюють їх відповідну поведінку Ипецифічні дії (пульт), основані на вірі в існування надприродних сил (бога чи богів, духів тощо); сукупність вірувань і віровчень, наявних у суспільстві.

Репарація — здатність клітин до виправлення пошкоджень в молекулах ДНК.

Розривність - властивість складної системи, пов’язана з відсутністю перехідних варіантів між двома Е можливими станами (система діє за принципом «усе або нічого»).

Рудимент — орган, який повноцінно функціонував у предків, але протягом еволюції втратив свою основну функцію, тому у всіх нащадків має спрощену будову і менші розміри.

Рудиментація - форма філембріогенезу, повільне зникнення органа, який протягом еволюції втратив свою основну функцію.

Рушійний добір (Ч. Дарвін) - форма природного добору, що викликає зсув норми реакції і приводить до виникнення нових адаптацій, діє у тих випадках, коли популяція знаходиться в процесі пристосування до нового середовища.

С

ситуації, регулювати поведінку і діяльність із врахуванням особливостей довкілля та внутрішніх бажань і цілей людини, аналізувати власну поведінку, думки і почуття, свою відмінність від інших (самосвідомість).

Сенсорна афазія - втрата здатності розуміти чужу мову (усну й письмову) внаслідок порушень зони Верніке, хоча здатність говорити зберігається.

Симпатричне видоутворення - тип видоутворення, що спостерігається у випадках, коли новий вид виникає всередині ареалу вихідного виду.

Синергетика - міждисциплінарна галузь науки, яка виявляє загальні закономірності існування і функціонування складних неврівноважених систем (теорія самоорганізації нелінійних відкритих дисипативних систем).

Синтетична теорія еволюції (СТЕ) - сучасна парадигма еволюційного вчення, теоретичне узагальнення усіх здобутків науки відносно походження та подальшого розвитку життя на Землі. СТЕ виникла в 20-40-вих рр. XX ст. на основі праць С.С. Четверикова, Ф.Г. Добжанського, Дж. Хакслі, Е. Майра,

Н.В. Темофєєва-Ресовського та ін. внаслідок синтезу низки наукових дисциплін (дарвінізму, популяційної генетики, молекулярної біології, екології та ін.). Центральний розділ СТЕ - вчення про мікроеволюцію, основний постулат - визнання природного добору головним рушійним фактором еволюції.

Синхронний паралелізм - незалежний розвиток у подібному напрямку споріднених груп, які існують одночасно.

Система - стабільна структура із внутрішньою організацією і мережею зв’язків між компонентами, що входять до її складу.

Система зі складним атракторомВ детермінована система, поведінка якої з часом набуває нестабільності (хаотичності) і стає непередбачуваною.

Сітчаста еволюція-еволюційні процеси, за яких групи (популяції всередині виду та інколи - близькі види) пов’язані обміном генетичною інформацією.

Соціогенез - формування і розвиток суспільства протягом еволюції, в якому вирішальну роль відігравали соціальні фактори гомінізації.

\Н Соціалізація - процес, який складається як із біологічних передумов, так і заходження індивіда у соціальне середовище, що зумовлює соціальне пізнання, соціальне спілкування, оволодіння навичками практичної діяльності, активну перебудову навколишнього світу, зміну і якісні перетворення самої людини.

Спадкова (генетична) мінливість Щ здатність до змін генетичного матеріалу, що передається нащадкам. |

Спадковість - властивість організмів відтворювати із покоління в покоління подібні ознаки і забезпечувати специфічний характер індивідуального розвитку в певних умовах середовища.

Спеціалізовані адаптації Ипристосування, придатні у певних локальних межах довкілля. В антропогенезі С.А.: різноманітні пристосування, що приводять до поліморфізму людських популяцій за морфологічними, фізіологічними та біохімічними ознаками.

Спеціалізація — крайній варіант алогенезу, пов’язаний із пристосуванням групи до дуже вузьких умов існування (звуження адаптивної зони порівняно з тою, яку опанувала предкова група).

Стабілізувальний добір (І.І. Шмальгаузен) - форма природного добору, спрямована на збереження середніх варіантів ознаки і закріплення тієї норми реакції, що виявилася оптимальною для конкретних умов існування виду.

Стан системи - сукупність значень термодинамічних параметрів системи в певний момент часу, що визначає її властивості.

Стан термодинамічної рівноваги - стан ізольованої або закритої системи, який відповідає максимуму невпорядкованості, хаосу.

Статевий добір - форма природного добору, спрямована на появу вторинних статевих ознак (анатомічні, психологічні, поведінкові) та формування шлюбної поведінки.

Стаціонарний стан - стан відкритої системи, в якому більшість її параметрів не змінюється в часі (гомеостаз), значення ентропії відрізняється від максимального, а зміна вільної енергії підтримується на постійному рівні.

/ Структурна церебралізація (енцефалізація) - прогресивний розвиток головного мозку і нової кори.

Структурні гени - гени, які кодують структуру білків і РНК.

т

Теорема І.Р. Пригожина (1947): система, яка з тієї чи іншої причини відхилилася від стаціонарного стану, буде змінюватися доти, поки швидкість ^ .dis

продукції ентропії не досягне мінімального значення: б —> тіп; — * тіп.

Теорія переривчастої рівноваги (пунктуалізм) Щ сучасний варіант концепції сальтаціонізму, основним положенням якого є уявлення про переривчастий характер еволюції: вона відбувається стрибками, між якими спостерігається тривалий застій.

Термодинамічна система - частина простору з матеріальним вмістом, яка обмежена оболонкою від зовнішнього середовища.

Техніка м’якого удару - технологія відбивання каменю у пізніх архантропів, за якої замість кам’яного використовували відбїйник із твердих порід дерева або кістки, внаслідок чого відколювалися довші й тонші відщепи.

І Типологічна концепція рас - старе уявлення, згідно з яким елементарною

біологічною одиницею людства є раса, а кожна людина-носій ознак певної раси.

Тиск природного добору - інтенсивність знищення або збереження різних форм порівняно зі стандартною пристосованою формою.

і Топографічні координації - просторові зв’язки органів, що узгоджено змінюються в процесі філогенезу, але не об’єднані однією функцією.

Тотемізм - поклоніння певним предметам, які мають священне значення і ототожнюються з предками.

Точки дії природного добору - окремі ознаки організмів.

Транскрипція - процес синтезу молекули іРНК на молекулі ДНК.

Транспозони — форма мобільних генетичних елементів, які відрізняються від К-елементів наявністю структурних генів, що детермінують функції і не зв’язані безпосередньо з власне процесом переміщення транспозона по геному.

Трансформізм — система поглядів у ХУП-ХІХ ст., що передувала еволюційному вченню і стверджувала ідею мінливості видів у часі та можливості перетворення (трансформації) одного виду на інший.

Трудова теорія (Ф. Енгельс, 1875) — концепція походження людини від приматоподібних предків внаслідок переходу їх до трудової діяльності.

Ф

Факультативна неотенія — явище настання статевозрілості на личинковій стадії онтогенезу без втрати організмом здатності до метаморфозу.

Фен - дискретна, якісна ознака популяції, ознака-маркер її генотипічного складу.

Фенокопія - прояв фенотипу, схожий на прояв певного мутантного гена, не супроводжується змінами генетичної інформації і не передається нащадкам.

Фенотип-сукупність усіх ознак і властивостей організму (морфологічних, фізіологічних, біохімічних, молекулярних, поведінкових), які є наслідком взаємодії генотипу та зовнішнього середовища. У вузькому розумінні Ф.- фізичний чи хімічний прояв досліджуваної ознаки.

Феталізація — процес уповільнення темпів розвитку окремих органів або їх частин і, як результат, збереження в дорослих організмів ембріонального стану відповідних (неотенічних) ознак.

Фізіологічні рекапітуляції — загальні метаболічні особливості рослин і тварин, які повторюють первинні стадії розвитку життя на землі.

Філембріогенез — морфофізіологічні зміни ходу онтогенезу, які приводять до появи нових стійких ознак у дорослих організмів.

^Філогенез — історичне становлення великих таксонів та еволюція окремих систематичних груп: виду, роду, родини, ряду, класу, типу, царства.

Філогенетика - розділ біології, який виявляє закономірності еволюції великих систематичних груп органічного світу та особливості філогенезу окремих таксонів.

Філогенетичний (палеонтологічний) ряд - низка викопних форм, розташованих у хронологічному порядку і генеалогічно пов’язаних між собою у процесі еволюції.

Філетична еволюція — процес поступового перетворення групи у часі без розділення її на дві чи декілька.

Фрагментація ареалу — процес розриву ареалу виду на декілька частин.

Фрагментація хромосом - процес розриву молекул ДНК на невеликі фрагменти приблизно однакового розміру.

Фрустрація - негативний емоційний стан, який виникає внаслідок невідповідності бажань і можливостей індивіда.

Функціональні (ергонтичні) кореляції - кореляції, засновані на функціо- нальній залежності між уже сформованими (дефінітивними) структурами.

X