Материал: Земельне право Корнєєв

ним правопорушенням визнається лише діяння особи, яка здатна усвідомлювати значення свого вчинку і керувати ним.

Суб’єктивна сторона земельного правопорушення характеризується обов’язковою наявністю вини, тобто психічним ставленням суб’єкта до вчиненого ним протиправного діяння та його шкідливих наслідків.

Усі земельні правопорушення залежно від конкретного виду об’єктів умовно поділяють на дві групи: власне земельні правопорушення та земельні правопорушення екологічної спрямованості.

Правопорушення першої групи порушують вимоги раціонального використання та охорони земель, законних прав та інтересів власників земельних ділянок і землекористувачів, у тому числі й орендарів. До них відносять: невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; самовільне зайняття земельних ділянок; знищення межових знаків; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок і подання недостовірної інформації щодо них та деякі інші.

Серед цих правопорушень можна виділити земельні правопорушення майнового характеру (наприклад, самовільне зайняття земельних ділянок) та земельні правопорушення у сфері управління (наприклад, приховування від обліку і реєстрації та перекручування даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок).

До земельних правопорушень екологічної спрямованості належать такі порушення земельного законодавства, вчинення яких пов’язане з заподіянням шкоди землі. Вони є водночас і екологічними правопорушеннями, їх об’єктом виступає земля як невід’ємний елемент екосистеми. Такими правопорушеннями є: псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднювання хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічування промисловими, побутовими та іншими відходами; невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту та ін.

Поділ порушень земельного законодавства можливий і за іншими ознаками. Так, враховуючи ступінь суспільної шкоди серед земельних правопорушень, розрізняють злочини i проступки. До злочинів відносять суспільно небезпечні діяння, за вчинення яких передбачено кримінальну відповідальність. Серед них: забруднення або псування земель (ст. 239 Кримінального кодексу України); безгосподарне використання земель (ст. 254 Кримінального кодексу України); порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 Кримінального кодексу України) та деякі інші.

Усі інші неправомірні дії (крім злочинів), які порушують земельний правопорядок, належать до проступків, які, у свою чергу, за галузевою належністю поділяються на: дисциплінарні, адміністративні та цивільноправові.

106

3. Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення.

Земельні правопорушення тягнуть за собою юридичну відповідальність винних суб’єктів. Згідно з ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за вчинені земельні правопорушення. Можливість застосування до осіб, винних у вчиненні земельних правопорушень, дисциплінарної відповідальності зазначена стаття прямо не передбачає. Але з цього не випливає, що притягнення порушників земельного законодавства до такої відповідальності взагалі виключається.

В основу класифікації юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства покладено характер санкцій, які застосовуються за вчинення конкретного правопорушення. Відповідно до цього критерію відповідальність у зазначеній сфері поділяється на: кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну.

Юридична вiдповiдальнiсть нерозривно пов'язана з державою, нормами права, обов'язками i протиправними дiями громадян та їx об'єднань i юридичних осiб. Держава покладає юридичну вiдповiдальнiсть на суб'єктiв права незалежно вiд їx волi й бажання. Тому ця вiдповiдальнiсть мaє державно-примусовий характер. Цим вона вiдрiзняється вiд соцiальної вiдповiдальностi. Основна риса юридичної вiдповiдальностi — штрафне, каральне призначення. При цьому кара — це не самоцiль, а засiб перевиховання правопорушника. Поряд з каральною — юридична вiдповiдальнicть виконує правовiдновну функцiю. Вона сприяє вiдновленню суб'єктивних прав особи чи законних iнтepeciв держави.

Правовi аспекти вiдповiдальностi, пов'язаної з земельним правом, потребують дослiдження — тому, що вони мають не вузькогалузевий, а комплексний характер. Цi аспекти є предметом дослiдження рiзних галузей права. Однак наука i галузь земельного права консолiдують yci нaукoвi розробки, перетворюючи їх на єдину проблему зi своєю специфiкою й особливостями предмета i методу земельно-правового регулювання.

Земельне правопорушення — це суспiльношкiдлива винна дiя чи бездiяльнiсть, що суперечить нормам земельного права. Земельнi правопорушення являють собою негативнi соцiальнi явища, оскiльки зазiхають на земельний лад i правопорядок, покликаний забезпечувати рацiональне використання й охорону земель та захист осiб, якi використовують земельнi ділянки. Причинами правопорушень у галузi земельного права нерiдко є недолiки правового регулювання земельних вiдносин, вiдсутнiсть належного облiку кiлькостi та якостi земель, контролю за станом використання земельного фонду, недостатня поiнформованiсть населення щодо земельного законодавства тощо.

Суб'єктами земельних порушень можуть бути як oкpeмi громадяни та посадовi особи, так i працiвники пiдприемств, установ, органiзацiй. Правопорушниками можуть бути й державнi органи, що незаконно розпоряджаються земельним фондом чи допускають iншi порушення норм

107

земельного права. Суб'єкти земельних правопорушень — фiзичнi та юридичнi особи — не обов'язково є землекористувачами чи суб'єктами земельних вiдносин. Земельнi правопорушення можуть вчиняти, наприклад, проектнi органiзацiї, якi розробляють проекти землеустрою, будiвництва пiдприємств, забудови населених пунктiв тощо.

Об'єктами земельних правопорушень можуть бути порушення права державно'ї, колективної та приватно'ї власностi на землю, icнуючий порядок землекористування й охорони земель, права й iнтереси окремих громадян, пiдприємств, установ та органiзацiй. Таким чином, узагальненим об'єктом земельних правопорушень є земельний лад, встановлений чинним законодавством.

Змiстом земельних правопорушень є дiї (чи бездiяльнiсть), що суперечать вимогам норм земельного права. Вони за своєю природою є суспiльно шкiдливими i виступають у формi винних дiй чи бездiяльностi.

Уземельно-правовiй лiтературi зустрiчаються твердження, згiдно

зякими земельне правопорушення характеризується чотирма елементами (об'єктом, суб'єктом, об'єктивною стороною i суб'єктивною стороною) i вiдповiдальнiсть за порушення може наставати лише за наявностi ycix цих елементiв. Об'єктивна сторона земельного правопорушення — це конкpeтнi дiяння правопорушника, який посягає на земельнi iнтереси учасникiв земельних вiдносин, наприклад, знищення межових знакiв, самовiльне захоплення дiлянки тощо. Суб'єктивна сторона земельного правопорушення являє собою психiчне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправного дiяння.

Земельне правопорушення є пiдставою земельно-правової вiдповiдальностi, тобто застосування передбачених нормами права санкцiй, якi дiстають вияв у таких способах впливу на правопорушникiв, що можуть бути застосованi лише до суб'єктiв земельних правовiдносин.

Вони можуть застосовуватися до розпорядникiв земельного фонду, власникiв землi i землекористувачiв. У цьому полягає специфiка земельно-правової відповідальності.

Однак земельне право не мiстить усього арсеналу правових санкцiй, розрахованих на всебiчний вплив на суб'єктiв земельних правопорушень. Тому для боротьби з ними застосовуються санкції рiзних галузей права. Проте для цього необхiдно, щоб порушення земельного законодавства було одночасно i порушенням правових норм вiдповiдної галузi права. У правовiй лiтературi досить поширеним є погляд, вiдповiдно до якого земельне правопорушення може бути пiдставою для застосування заходiв кримiнальної, цивiльно-правової, адмiнiстративної чи дисциплiнарної вiдповiдальностi, якщо воно одночасно є кримiнальним злочином, цивiльноправовим порушенням, адмiнiстративним або дисциплiнарним проступком.

108

4. Цивільно-правова відповідальність.

Цивільно-правова відповідальність являє собою форму державного примусу, що полягає у невигідних майнових наслідках для правопорушника, зокрема у застосуванні до нього майнових санкцій на користь спрямованих на відновлення порушеної сфери майнових відносин.

Під майновою відповідальністю за порушення земельного законодавства розуміють несприятливі наслідки майнового характеру. При матеріальній відповідальності шкода може бути відшкодована у меншому розмірі.

Підставою відповідальності за порушення земельного правопорядку є не порушення права конкретної особи, а заподіяння шкоди земельним ресурсам, її відшкодування здійснюється з урахуванням природної, а не майнової цінності землі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Цивільно-правова відповідальність настає при укладанні угод щодо земельних ділянок з порушенням встановленого законом порядку. Стаття 210 ЗК України передбачає, що такі угоди (купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок) визнаються недійсними за рішенням суду.

Загальні підстави і правові наслідки визнання угод щодо земельних ділянок недійсними встановлено цивільним законодавством.

Серед угод щодо земельних ділянок слід виділити ті, які укладаються стосовно земельних ділянок, що не включені до ринкового обігу і взагалі не можуть виступати предметом угод. Мова йде про земельні ділянки, які перебувають у державній власності і не можуть передаватися у комунальну чи приватну власність (землі атомної енергетики та космічної системи, земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо) (ст. 84 ЗК).

Крім того, до угод, укладених з порушенням земельного законодавства, відносять ті з них, що стосуються відчуження земельних ділянок суб’єктами, які не мають на це права (наприклад, землекористувачами). Такі угоди порушують права власників земельних ділянок.

Підставою для застосування заходів цивільно-правової відповідальності є також невиконання підприємствами, установами, організаціями, що тимчасово використовували земельні ділянки для проведення геологознімальних, розвідувальних, геодезичних та інших робіт передбаченого правовими нормами обов’язку привести займану земельну ділянку за свій рахунок і у встановлений строк у стан, придатний для її використання за призначенням. У такому випадку відповідно до ст. 203 або статей 440 і 453 ЦК України, вони повинні відшкодувати власникові або землекористувачеві заподіяну шкоду в розмірі вартості робіт, необхідних для приведення земельної ділянки у належний стан.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заподіювач шкоди, яка виникла внаслідок порушення земельного законодавства, зобов’язаний

109

відшкодувати її власникові землі чи землекористувачеві в повному обсязі. Це загальне правило розглядають у двох основних аспектах: 1) заподіяння шкоди фізичним та юридичним особам — власникам земельних ділянок і землекористувачам іншими фізичними або юридичними особами внаслідок порушення останніми земельного законодавства; 2) відшкодування шкоди, заподіяної землі як природному ресурсу фізичними та юридичними особами, як тими, що мають права на земельні ділянки, так і тими, що по мають таких прав.

Застосування цивільно-правової відповідальності за земельні правопорушення характеризується тим, що, крім збитків, які виражаються в грошовій формі, внаслідок неправомірних дій можливе заподіяння екологічної шкоди, яка полягає у погіршенні якісного стану довкілля. Така шкода може бути спричинена забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Правового основою цивільно-правової відповідальності в галузі земельних відносин є вимоги ЗК України (статті 156, 157 і 211), статті інших законів, а також норми спеціальних нормативних актів. Проте Земельний Кодекс України і зазначені закони безпосередньо не визначають засобів цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства. Вони містять лише посилання на спеціальні нормативноправові акти.

Законодавчою пiдставою застосування цивiльно-правової вiдповiдальностi за порушення земельного законодавства є Ст. 211 ЗК.

Вiдповiдальнiсть у цивiльному правi мaє вci ознаки юридичноi вiдповiдальностi. Однак їй притаманнi деякi особливостi, обумовленi специфiкою предмета цивiльно-правового регулювання.

Такими особливостями є:

1.майновий характер застосовуваних до правопорушника заходiв;

2.настання внаслiдок застосування вiдповiдних санкцiй невигiдних для правопорушника майнових наслiдкiв;

3.спрямованiсть майнових санкцiй на задоволення iнтepeciв потерпiлоi сторони на вiдмiну вiд заходiв май нового характеру, застосовуваних у кримiнальному та адмiнiстративному правi, що передбачають задоволення iнтересiв держави;

4.вiдповiднiсть розмiру цивiльно-правової вiдповiдальностi розмiру збиткiв потерпiлого;

5.майнове вiдшкодувания моральноi шкоди.

Таким чином, цивiльно-правова вiдповiдальнiсть являє собою форму державного пpимyсy, що полягає у стягненнi на користь пoтepпiлого майновиx санкцiй i накладеннi на правопорушнuка невигiдних майновиx наслiдкiв, спрямованиx на вiдновлення порушеної сфери майновиx відносин. Ця вiдповiдальнiсть, у тому числi й у сферi земельних правопорушень, виконує компенсацiйно-вiдновну, органiзацiйно-стимулюючу, запобiжно-превентивну та карально-штрафну функцii.

Пiд майновою вiдповiдальнiстю за порушення земельного законодавства маються на увазi несприятливi наслiдки майнового характеру. Цей вид вiдповiдальностi не треба сплутувати з матерiальною вiдповiдальнiстю,

110