Материал: Земельне право Корнєєв

яка є категорiєю трудового права. Вона передбачена для зайнятих трудовою дiяльнiстю осiб, якi заподiяли шкоду неналежним виконанням своїх трудових обов'язкiв. Maтepiалъну вiдповiдальнiсть за порушення земельного правопорядку не треба вiдносити до цивiльно-правової, оскiльки положення Ст. 6 чинного ЦК застосовуються, коли порушене суб'єктивне право конкретної особи. Покладення на правопорушникiв несприятливих майнових наслiдкiв дiстає вияв у вiдшкодуваннi ним збиткiв, якими визнається реальна шкода чи упущена вигода. При матерiальнiй вiдповiдальностi шкода може бути вiдшкодована у меншому розмiрi.

Пiдставою вiдповiдальностi за порушення земельного правопорядку є не порушення права конкретної особи, як це має мiсце при цивiльноправовiй вiдповiдальностi, а заподiяння шкоди земельним ресурсам. Її вiдшкодування здiйснюється з урахуванням природної, а не майнової цiнностi землi. Так, вiдповiдно до ч. 1 Ст. 212 ЗК самовiльно зайнятi земельнi дiлянки пiдлягають поверненню власникам землi або землекористувачам без вiдшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Вiдмова порушнику земельного право порядку у вiдшкодуваннi понесених ним затрат на освоєння або обробку земельної дiлянки i є земельномайновою вiдповiдальнiстю у її прямому розумiннi. Безумовно, це не єдиний несприятливий наслiдок майнового характеру, що покладається на порушника земельного правопорядку.

Юридичнi та фiзичнi особи зобов'язанi вiдшкодовувати шкоду, заподiяну ними внаслiдок порушення земельного законодавства. Вилучення (викуп) або тимчасове зайняття земельних дiлянок, що спричиняють збитки, є правомiрними дiями, передбаченими законом. За подiбнi дiї майнова вiдповiдальнiсть не настає. При цьому провадиться компенсацiя втрат сiльськогосподарськогo виробництва в обсязi та порядку, передбачених правовими актами. Так, постановою Кабiнету Miнicтpiв України вiд 19 квiтня 1993 р. № 284 затверджено порядок визначення i вiдшкодування збиткiв власникам землi i землекористувачам, в якому мiстяться правила вiдшкодування збиткiв, завданих вилученням (викупом) або тимчасовим зайняггям земельних дiлянок, а також обмеженням прав власникiв землi та землекористувачiв, у тому числi орендарiв, погiршенням якостi земель чи приведенням oстaннix у стан, непридатний для ix використання за цiльовим призначенням внаслiдок негативного впливу, спричиненого дiяльнiстю пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян.

У разi здiйснення правопорушень в галузi земельних вiдносин можуть наставати цивiльно-правовi наслiдки. Так, у разi самовiльного зайняття земельних дiлянок, пошкодження споруд, забруднення земель та вчинення iнших порушенъ земельного законодавства шкода вiдшкодовується згiдно зi Ст. 211 ЗК i стаггями 203, 440, 441 i 453 чинного ЦК. Причому коло осiб, на яких покладаються обов'язки, пов'язанi з вiдшкодуванням такої шкоди, є дещо вужчим порiвняно з колом осiб, зобов'язаних вiдшкодовувати збитки i втрати сiльськогосподарського та лiсогосподарського виробництва. Шкода, заподiяна земельним об'єктам джерелом пiдвищеної небезпеки, вiдшкодовуеться власником цього джерела вiдповiдно до Ст. 450 ЦК у повному обсязi.

111

Самовiльне зайняття та забруднення земельних дiлянок є самостiйними видами цивiльно-правових порушень у галузi земельних вiдносин. При вирiшеннi питання про вiдшкодування власникам землi та землекористувачам шкоди, заподiяної самовiльним зайняттям землi чи забрудненням земельних дiлянок (як й iншими порушеннями земельного законодавства), треба виходити з того, що згiдно зi Ст. 211 ЗК i статтями 203 чи 440 чинного ЦК ця шкода має вiдшкодовуватись у повному обсязi.

Пiдставоюдлязастосуваннязаходiвцивiльно-правовоївiдповiдальностi є також невиконання пiдприємствами, установами, органiзацiями, що тимчасово використовували земельнi дiлянки для проведення геологознiмальних, розвiдувальних, геодезичних та iнших робiт, передбаченого правовими нормами обов'язку привести займану земельну дiлянку за свiй рахунок i у встановлений тepмiн у стан, придатний для її використання за призначенням. У такому разi вiдповiдно до статей 203 або 440 i 453 ЦК вони повиннi вiдшкодувати власнику або землекористувачу заподiяну шкоду в розмipi вapтocтi робiт, необхiдних для приведення земельної дiлянки у зазначений стан. Для визначення розмiру цiєї шкоди суд у разi потреби згiдно з постановою Пленуму Верховного Суду України вiд 25 грудня 1996 р. № 13 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розглядi цивiльних справ" може призначити експертизу.

Одним iз видiв цивiльно-правових порушень у галузi земельних вiдносин є пошкодження посiвiв i насаджень. Вiдповiдно до її. 17 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду розмiр шкоди, заподiяної пошкодженням посiвiв i насаджень при прокладаннi доpiг, трубопроводiв та проведеннi розвiдувальних, бурових, будiвельних робiт, а також пошкодженням i забрудненням сiльськогосподарських та iнших земель, iншими порушеннями земельного законодавства, визначаеться з урахуванням затрат на вiдновлення родючостi фунтiв, а також доходiв, якi власник землi або землекористувач мiг би одержати вiд земельної дiлянки i якi вiн не одержав за час до приведення дiлянки у стан, придатний для її використання за призначенням чи до повернення самовiльно зайнятої дiлянки. Зокрема, при пошкодженнi посiвiв, самовiльному зайняттi рiллi або сiножатi на користь землекористувача чи власника стягуеться вартicть неодержаних сiльськогосподарської продукцiї або ciнa, обчислена за ринковими цiнами з урахуванням середньої врожайностi даної культур и у конкретному господарствi, за винятком затрат виробництва, пов'язаних iз збиранням врожаю, а також затрат на вiдновлення якостi земель згiдно з їх призначенням. Якщо внаслiдок пошкодження посiвiв землекористувач у тому ж сезонi провiв повторну сiвбу культур, вiдшкодуванню пiдлягають затрати на пересiв, включаюч вapтicть насiння, затрати на обробку землi, проведення iнших агротехнiчних робiт.

Вiдповiдно до вимог цивiльного законодавства заподiювач шкоди, яка виникла внаслiдок порушення земельного законодавства, зобов'язаний вiдшкодувати її власнику землi чи землекористувачу в повному обсязi. Це загальне правило з огляду на специфiку землi як об'єкта правопору-

112

шення варто розглядати у двох основних аспектах: 1) заподiяння шкоди фiзичним та юридичним особам власникам земельних дiлянок i землекористувачам iншими фiзичними або юридичними особами внаслiдок порушення останнiми земельного законодавства; 2) вiдшкодування шкоди, заподiяної землi як природному ресурсу фiзичними та юридичними особами, як тими, що мають права на земельнi дiлянки, так i тими, що не мають таких прав.

Упершому випадку вiдображенням збиткiв, завданих земельним правопорушенням, є затрати особи, чиє право було порушене, якi вон а понесла або повинна була понести для вiдновлення цього права (невикористанi затрати власника земельної дiлянки, що складають його збитки i пiдлягають вiдшкодуванню). Втрата чи пошкодження майна може дiставати вияв у псуваннi землi, втpaтi можливостi її обробки та використання з певною метою. Пiд неодержаними доходами (упущеною вигодою), примiром, розумiється вapтicть сiльськогосподарської продукцiї:, яку потерпiлий одержав би зi своеї дiлянки, якби його майновi права не були порушенi. Таким чином, збитки складаються з вapтocтi неодержаного врожаю. Причому це положення дiє не тiльки тодi, коли він ще не дозрiв, а й тодi, коли на дiлянцi не було проведено основного комплексу агротехнiчних заходiв. Bapтicть врожаю може бути визначена, виходячи iз середньої врожайностi пошкоджених сільскогосподарських культур у данiй мiсцевостi. Власники земельних дiлянок i землекористувачi можуть вимагати вiдшкодування затрат на вiдновлення родючостi пошкоджених земель (оранка, внесення мiнеральних та органiчних добрив, вапнування грунтів). У разi неправомiрного заподiяння шкоди врахування необхiдної стадії вегетацiйного розвитку рослин є необов'язковим, а вимоги потерпiлого щодо вiдшкодування вapтocтi неодержаного врожаю обґрунтованими.

Пiд час незаконного зайняття земель у багатьох випадках шкода заподiюється не тiльки знищенням посiвiв i насаджень, а й руйнуванням родючого фунтового шару. Через це сiльськогосподарськi виробники змушенi нести затрати, пов'язанi з вiдновленням родючостi пошкоджених угiдь (нанесення верхнього родючого шару, внесення добрив у бiльших дозах тощо). При притягненнi певних осiб до цивiльно-правової вiдповiдальностi у подiбних випадках варто керуватися нормами цивiльного законодавства про повне вiдшкодування збиткiв.

Удругому випадку (при вiдшкодуваннi шкоди, заподiяної землi як природному ресурсу) мається на увазi вiдшкодування шкоди в натypi, яке дiстає вияв у вiдновленнi колишнього стану земельної дiлянки, а саме у вiдновленнi сприятливого фiзичного стану її поверхні або якостi грунту. Якщо, примiром, неправомiрно порушено сприятливий рельєф земельної дiлянки, то до порушника може бути пред'явлена вимога щодо вiдновлення її колишнього стану і останнiй зобов'язаний власними силами i коштами лiквiдувати дефекти рельефу. Якщо псування земельної дiлянки пов'язане з її захаращенням уламками будiвельних матерiалiв, iншими вiдходами виробництва, змiстом вимоги вiдновлення її колишнього стану може бути наполягання на усуненні цих недолiкiв. Вимога

113

щодо вiдновлення в натурі колишнього стану земельної дiлянки (колишньої якостi фунту, рельєфу тощо) без вiдшкодування заподiяної шкоди власникам землi i землекористувачам може бути пред'явлена до правопорушників у обмежених випадках, а саме: коли погiршення якостi грунту, порушення колишнього рельефу тощо є порiвняно малими i колишнiй стан може бути штучно вiдновлено у короткий термін.

Однак варто враховувати специфiку земельних вiдносин, умов заподiяння шкоди та її змiсту у випадках порушення земельного законодавства, що визначають особливостi правовоro регулювання цих питань. цi особливостi зумовлюють необхiднiсть застосування спецiальних методiв обчислення розмiру збиткiв, завданих землi як об'єкту природи. Тому вiдшкодування збиткiв, завданих псуванням земель, передбачається нормами цивiльноro законодавства, а порядок обчислення i визначення їx розмiру — земельним законодавством.

Згiдно зi Ст. 69 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" особи, яким заподiяно шкоду внаслiдок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, мають право на вiдшкодування неодержаного прибутку за час, необхiдний для вiдновлення здоров'я, якостi навколишнього природного середовища, вiдтворення природних pecypciв до стану, придатного для використання їх за цiльовим призначенням. Для визначення розмiрiв вiдшкодування збиткiв, заподiяних у результаті псування землi як природного об'єкта, в деяких випадках застосовуються спецiальнi методики. Зокрема, спецiальна методика встановлює порядок розрахунку розмiрiв вiдшкодування збитку, заподiяного державi юридичними особами i громадянами в процесi їхньої дiяльностi в зв'язку з забрудненням земель хiмiчними речовинами, їх засмiченням промисловими, побутовими й iншими вiдходами. Ця методика поширюється на всі землi незалежно вiд форм власності[43,с.109]. Згiдно з п. 3.1 наведеної методики землi вважаються забрудненими, якщо в їх складi виявленi кiлькiснi чи якiснi змiни, що вiдбулися в результатi господарської дiяльностi й iнших антропогенних навантажень; при цьому змiни можуть бути обумовленi не тiльки появою в зонi аерацiї нових речовин, яких ранiше не було, а й збiльшенням вмісту речовин, що xapaктерні для складу незабрудненого грунту, чи порiвняно з даними агрохiмiчного паспорта для земель сiльськогосподарського призначення.

У разi псування сiлъськоroсподарських угiдь власники землi i землекористувачi вправi вимar'ати вiдшкодування заподiяної їм шкоди в натурі, тобто реального вiдшкодування. Правопорушники в цих випадках зобов'язанi за вимогою землевласника вiдновити колишнiй стан ушкоджених дiлянок власними засобами. Якщо з якоїсь причини це неможливо, то допустимим є iнший спосiб реального вiдшкодування шкоди — освоення рiвновеликої земельної дiлянки замiсть зiпсованої, Такий спосiб вiдшкодування шкоди власникам земель i землекористувачам можливий за наявностi вiльних земель, придатних для сiльськогосподарського освоєння. За вiдсутностi таких земель мова може йти про грошове вiдшкодування.

114

В даний час не можна залишити без уваги i питання майнової цивiльно-правої вiдповiдальностi за порушення земельного законодавства, що випливають з договiрних вiдносин. Так, у Ст. 31 закону "Про оренду землi" передбачена вiдповiдальнiсть за невиконання зобов'язань за договором оренди землi i порушення земельного законодавства сторонами договору. За невиконання зобов'язань за договором оренди земельної дiлянки, у тому числi за змiну чи розiрвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законiв i договору. Умови вiдповiдальностi сторін за невиконання чи неналежне виконання договору оренди землi є iстотними умовами зазначеного договору, тобто вiдповiдно до Ст. 153 чинного ЦК при недосягненнi сторонами домовленостi з ycix iстотних умов договору оренди землi вiн вважається неукладеним.

Орендодавець несе вiдповiдальнiсть за недолiки переданої в оренду земельної дiлянки, що не були обумовленi ним у договорi оренди, але якi істотно перешкоджають передбаченому договором використаннlю земельної дiлянки. У разi виявлення таких недолiкiв орендар мае право: вимагати зменшення орендної плати чи вiдшкодування витрат на усунення цих недолiкiв; утримувати суму витрат на усунення таких недолiкiв з орендної плати, попередньо повiдомивши про це орендодавця; вимагати дострокового розiрвання договору оренди землi. Орендодавець звiльняється вiд вiдповiдальностi за наслiдки, що вiдбулися в результатi недолiкiв переданої в оренду земельної ділянки, якщо про такі недолiки земельної дiляики було зазначено в договорi оренди.

За невиконання умов договору, несвоєчасне внесення орендної плати, а, також за порушення земельного законодавства, орендар несе цивільно-правову відповідальність згідно з вимогами закону й умовами договору. При цьому в договорi оренди землi можуть бути передбаченi й iншi зобов'язання орендаря, обумовленi майновою вiдповiдальнiстю за їх неналежне виконання.

5. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.

Адміністративна відповідальність є репресивним видом юридичної відповідальності і пов’язана із застосуванням уповноваженими державними органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб’єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку у галузі земельних відносин. Вона є оперативним засобом впливу на порушників і застосовується в адміністративному, іноді — у судовому порядку.

Така відповідальність покладається на винних осіб лише за ті проступки, які не мають значної суспільної небезпеки і передбачені чинними адміністративним законодавством. Адміністративні заходи впливу на правопорушників стимулюють додержання ними вимог і правил, закріплених земельним законодавством .

115