17. МІСТА І РОЗВИТОК СУЧАСНОГО УРБАНІЗМУ |
565 |
лягає до Темзи. В економічному відношенні тут був цілковитий зане пад через закриття доків та промисловий спад. Доклендс дістав назву «найбільшої реконструйованої території у Західній Європі» та «най більшої нагоди з часів лондонської пожежі».
Доклендс близько прилягає до фінансового центру — Лондон-Сіті, а з іншого боку межує також з бідняцькими, пролетарськими кварта лами. Починаючи з 1960-х років точилися палкі суперечки, що три вають і сьогодні, з приводу того, якою має бути його доля. Багато жителів Доклендса та сусідніх районів обстоювали реконструкцію за рахунок програм розвитку в інтересах бідніших жителів. Із створен ням 1981 року Корпорації по реконструкції Доклендса, цей район посів чільне місце в стратегії заохочення приватних підприємців до першочергової участі у програмі відродження міст.
Сьогодні район разюче відрізняється від навколишніх бідняцьких кварталів. Тут багато сучасних будівель, часто примхливого дизайну. Склади перетворилися на розкішні квартири, а поряд з ними виросли нові будинки. На пристані Кенері споруджено величезний офіс із цен тральною будівлею, котру видно з багатьох інших частин Лондона. Водночас серед цієї пишноти трапляються занедбані будівлі та пусти рі. Багато офісів стоять порожні, як і деякі нові помешкання, котрі не вдалося продати за початково запланованою ціною. У кварталах Доклендса є кілька найбідніших будинків у країні, і їх мешканці мало виграли від сусіднього будівництва. На продаж пропонувалося багато «доступних за ціною» помешкань, однак лише незначна частина місцевих жителів спромоглися або захотіли їх купити. У 1991 році пристань Кенері опинилася в тяжкій фінансовій кризі, і тривалий час більшість будинків залишалися порожніми.
Доклендс роздирають безпрецедентні протиріччя між «мати» і «не мати». Хоча тут було споруджено багато нових будівель та оновлено чимало старих, район вочевидь не став цілісною територією. Його на звали «недільною пустелею, призначеною для роблення грошей, поз бавленою справжньої душі та рятівної грації класичної архітектури, надійного транспорту та громадських місць» (Brownhill, 1990, p. 177).
Річард Сенет, протестуючи проти таких проектів, як Доклендс, стверджував у своїй книжці про історію міста «Совість погляду» (The Conscience of the Eye / 1993), що проектувальникам міст слід намагатися зберегти або повернутися до того, що він називає «гуманне місто». Великі, безликі будівлі в багатьох містах змушують людей замикатися в собі, відвертають їх один від одного. Однак міста можуть повернути людей обличчям до інших, допомігши їм пізнати різноманітність культур і способів життя. Нам слід прагнути до створення міських вулиць не просто безпечних, а й «сповнених життя», чого не можуть забезпечити «транспортні артерії з їхнім стрімким автомобільним рухом». Приміські вулички з однаковісінькими тротуарами та крам ницями такі ж далекі від «гуманного міста», як і транспортні магіс тралі. Натомість нам слід черпати натхнення в старих міських квар талах, таких як у центрах багатьох італійських міст, котрі орієнтова ні на людину і поєднують розмаїття із вишуканістю архітектури.
17. МІСТА І РОЗВИТОК СУЧАСНОГО УРБАНІЗМУ
УРБАНІЗМ ТА МІЖНАРОДНІ ВПЛИВИ
У сьогоднішньому аналізі міського життя, як і в багатьох ділянках соціології, ми мусимо вміти пов'язувати глобальні та місцеві проб леми. Деякі чинники впливу на центри міст беруть початок від змін, що відбуваються далеко за межами Британії. Наприклад, проблеми Ліверпуля або Тісайду значною мірою випливають із занепаду де яких головних галузей, котрі раніше тут зосереджувались, але не витримали міжнародної конкуренції.
Аналізуючи, яким чином міські райони дедалі тісніше пов'я зуються з міжнародною системою економічних відносин, Лоґан і Молотч визначили п'ять майбутніх різновидів міста (Logan and Molotch, 1987, chapter 7). Перший — це місто штаб-квартир. Місто цього ти пу є осідками великих транснаціональних корпорацій, які розгор тають тут свою головну діяльність, зорієнтовану на глобальні питан ня. Наприклад, Лондон перетворився на одну з провідних штаб-квар тир у світі — центр фінансових та промислових операцій, а також мереж комунікацій і транспорту, котрі простягаються по всьому світу.
Другий різновид міста — це інноваційний центр. Це міський район, де зосереджені науково-дослідні установи, які розробляють науково-технічні технології, що повсюдно застосовуються у вироб ництві товарів. Прикладом є Кембридж, де університет має зв'язки з великим «науковим парком». Найвпливовішим світовим центром є Сілікон Велі в північній Каліфорнії. Інноваційні центри Сполучених Штатів, і меншою мірою Британії, часто безпосередньо пов'язані з потребами військового виробництва. Бюджетні витрати міністерства оборони на науково-дослідні роботи становлять близько третини усіх видатків на науково-дослідні розробки у Сполучених Штатах; розмі щення найбільших контрактів істотно позначається на рівні розквіту інноваційних центрів.
Сілікон Велі — сукупність містечок, що розкинулися на багато квадратних миль. Майже те саме спостерігається і в інших галузях. Наприклад, долина річки По на півночі Італії є місцем зосередження італійської індустрії моди. У цій долині багато людей зайняті взаємо пов'язаною діяльністю, це — дизайнери, швачки, ткачі та фарбуваль ники. В долині тягнеться ряд невеликих містечок, таких як Пратс або Бієла, де виробляється 80 відсотків від загального обсягу випуску вовняних тканин у країні.
Третій різновид міста — це місце модульного виробництва. В іс нуючому сьогодні складному міжнародному поділі праці товари ви робляються і комплектуються у віддалених один від одного регіонах по всьому світу. Деякі міські райони стають місцями виготовлення частин виробів, а остаточне комплектування здійснюється в інших реґіонах або країнах. Наприклад, кілька транснаціональних компа ній збудували свої заводи в Белфасті, звідки комплектуючі частини для кінцевих виробів надходять в інші місця.
Четвертий різновид міста — це транзитний пункт для країн