Материал: Gidens_Sotsiologiya2

«символізують владу грошей над містом, що здійснюється через тех­ нологію та упевненість у собі, і є монументами періоду розвитку корпоративного капіталізму» (Castells, 1983, p. 103).

На відміну від чиказьких соціологів, Кастелз розглядає місто не тільки як окреме місце проживання, міську територію, але й як складову частину процесів колективного споживання, які, в свою чергу, є невід'ємними аспектами промислового капіталізму. Помеш­ кання, школи, транспортні послуги та вигоди відпочинку є спосо­ бами, в які люди «споживають» продукти сучасної індустрії. Система оподаткування впливає на те, хто й де може придбати чи орендувати житло, а хто може його збудувати. Значний вплив на ці процеси мають великі корпорації, банки й страхові компанії, котрі надають капітал для будівельних проектів. Але й державні установи також безпосередньо впливають на численні аспекти міського життя, про­ кладаючи дороги й будуючи громадські споруди, проектуючи зони зелених насаджень тощо. Отже, матеріальна форма міст є продуктом і ринкових сил, і органів влади.

Однак природа рукотворного середовища є не просто результатом діяльності заможних і впливових людей. Кастелз наголошує на важ­ ливості боротьби непривілейованих груп за зміни в їхніх умовах жит­ тя. Міські проблеми спричиняють ряд соціальних рухів, що виступа­ ють за поліпшення житлових умов, протестують проти забруднення повітря, захищають парки і зони зелених насаджень, бойкотують бу­ дівельні проекти, що спотворюють природу певного району. Наприк­ лад, Кастелз дослідив рух ґеїв у Сан-Франциско, котрі домоглися рес­ труктуризації кварталів довкола власних культурних осередків, що дало можливість багатьом організаціям, барам і клубам ґеїв розквіт­ нути та здобути вагомі позиції в місцевих політичних структурах.

Як наголошують і Гарві, й Кастелз, міста майже виключно є штучними середовищами, створеними нами самими. Навіть сільські райони здебільшого не уникли втручання людини та впливу сучасної технології, оскільки діяльність людини перетворила і переформувала світ природи. Продукти харчування виробляють не для місцевих спо­ живачів, а для національних та міжнародних ринків; на механізо­ ваних фермах ґрунт ретельно розбивають на спеціалізовані ділянки згідно з фізичними шаблонами, мало пов'язаними з природними ха­ рактеристиками довкілля. Фермери та дрібніші землевласники в еко­ номічному, політичному й культурному відношенні пов'язані з шир­ шим суспільством, хоч би яка відмінна була модель їхньої поведінки від поведінки городян.

Оцінка

Погляди Гарві й Кастелза викликали широкий резонанс, а їхня пра­ ця відіграла важливе значення в переорієнтації в аналізі міського життя. На відміну від екологічного підходу, вони наголошують не на «природних» просторових процесах, а на способі відображення штучним середовищем соціально-економічної системи влади. Це

означає істотне зміщення наголосу. І все-таки ідеї Гарві й Кастелза часто надто абстрактні, тож вони не дали поштовху стільком дослід­ женням, як то було з працею членів Чиказької школи.

Власне, висловлені Гарві й Кастелзом, а також членами Чиказької школи погляди органічно доповнюють одні одних, і їх можна об'єд­ нати для показу вичерпної картини процесів урбанізації. Контрасти між міськими районами, описані в екології міста, все-таки існують, як існує й загальна знеособленість міського життя. Однак ці контрасти більш мінливі, ніж це уявляли собі члени Чиказької школи, і, перш за все, залежать від соціальних та економічних чинників, проаналізо­ ваних Гарві й Кастелзом. Джон Лоґан і Гарві Молотч запропонува­ ли підхід, який безпосередньо пов'язує погляди таких авторів, як Гарві й Кастелз, із деякими моментами екологічного напрямку (Logan and Molotch, 1987). Вони погоджуються з Гарві й Кастелзом у тому, що характерні риси економічного розвитку, як у національному, так і в міжнародному масштабі, впливають на міське життя цілком безпосе­ редньо. Однак, на їхню думку, ці широкомасштабні економічні фак­ тори діють через місцеві організації, включаючи ближчі комерційні фірми, банки, державні агенції, а також індивідуальних покупців будинків.

Згідно з Лоґаном і Молотчем, місця (земля й будівлі) купуються й продаються, як і всі інші товари в сучасних суспільствах, однак на ринки, які структурують міське середовище, впливає те, які саме групи людей хочуть скористатися нерухомістю, що купується і продається. В результаті цих процесів виникає багато проблем і кон­ фліктів, і ці процеси є головними чинниками, що структурують місь­ кі квартали. Наприклад, житловий будинок в очах його мешканців є «домівкою», проте для домовласника це «джерело орендної плати». Комерційні фірми найбільше зацікавлені в купівлі та продажу неру­ хомості у певному районі, аби здобути найкращі виробничі території або одержати прибутки від перепродажу землі. Їхні інтереси й тур­ боти цілком відмінні від інтересів і турбот мешканців, для яких цей квартал — «місце проживання».

Як зазначають Лоґан і Молотч, у сучасних містах великі фінансо­ ві та комерційні фірми повсякчас намагаються інтенсифікувати користування землею у певних районах. Що більше їм це вдається, то більше існує можливостей для перепродажу землі та для прибут­ кового будівництва нових споруд. Ці компанії мало цікавляться соці­ альними та матеріальними наслідками їхньої діяльності для певного кварталу, наприклад, чи будуть зруйновані старі гарні будинки, аби звільнити місце для нових великих офісних будівель. Процеси зрос­ тання, які форсуються великими фірмами, зайнятими торгівлею не­ рухомістю, часто суперечать інтересам місцевих комерційних фірм або жителів кварталу, котрі можуть активно їм протидіяти. Люди згуртовуються, щоб захищати свої інтереси. Такі місцеві асоціації можуть проводити кампанії за розширення зональних обмежень, за зональний поділ, блокувати будівництво в зонах зелених насаджень чи в парках або вимагати більш поміркованої квартирної плати.

ПОВОЄННІ МОДЕЛІ ЕВОЛЮЦІЇ МІСТ ЗАХОДУ

У Сполучених Штатах проводилося набагато більше досліджень про­ цесів урбанізації, ніж у Британії, однак загалом моделі розвитку міст Сполученого Королівства у повоєнний період відображають ті, що перед тим мали місце у США. Тому, перш ніж обговорювати проблеми міст Сполученого Королівства, ми розглянемо американ­ ський досвід.

Урбанізм у Сполучених Штатах

Субурбанізація

Одним із найяскравіших здобутків в американських містах повоєн­ ного часу стало розширення передмість (suburbia). Слово «suburb» походить з латинського suburbe, що означає «під контролем міста». Протягом усієї історії урбанізації таке значення терміна було до­ речним. Передмістя були невеликими забудованими районами, за­ лежними від міських центрів у питаннях комунальних послуг та засобів для існування. Нині це слово почали вживати для позначен­ ня будь-якого забудованого району, прилеглого до великого міста.

У Сполучених Штатах процес субурбанізації досяг свого піку в 1950—1960-і роки. Протягом цих десятиліть центральні міста зросли в розмірах на 10 відсотків, а приміські зони — на 48. До передмість найчастіше перебиралися білі родини. Вимога спільного навчання у школах дітей різних рас сприяла переселенню білих із центральних районів, оскільки чимало їх прагнули навчати своїх дітей у школах для білих. Звичайно, існували й інші причини. Люди перебиралися з центральних районів через проблеми забруднення, скупченості транс­ порту та високих рівнів злочинності; крім того, їх приваблювали ниж­ чі податки на нерухомість та перспектива мати просторіше житло або будинок із садком замість типової квартири. Водночас програма екс­ тенсивного прокладання доріг сприяла сполученню віддалених райо­ нів з місцями роботи і дала можливість розвивати виробництво та сфе­ ру послуг у самих приміських зонах. Багато приміських районів самі перетворилися на окремі міста, сполучені швидкісними автомагістра­ лями з навколишніми містами. Починаючи з 1960-х років частка осіб, що діставалися до місця роботи з одного передмістя до іншого, зростала швидше, ніж число людей, що добиралися на роботу до великих міст (така ситуація спостерігається сьогодні в Сполученому Королівстві).

Хоча приміські райони в Сполучених Штатах населені переважно білими, туди перебираються дедалі більше представників расових та етнічних меншин. З 1980 по 1990 рік негритянське населення при­ міських зон збільшилося на 34,4 відсотка, латиноамериканців стало більше на 69,3 відсотка, а вихідців з Азії на 125,9 відсотка. Нато­ мість частка білих жителів зросла тільки на 9,2 відсотка. Представ­ ники меншин перебираються до передмістя з тих самих причин, що й їхні попередники: кращі житлові умови, школи та комунальні вигоди. Серед людей, котрі почали масово перебиратися до при-

міських зон у 1950-і роки, були здебільшого фахівці, представники середнього класу. Як висловився голова Чиказького відділу житлобу­ дівництва: «Субурбанізація — це тепер проблема не раси, а класу. Ніхто не хоче мешкати поряд із бідняками через пов'язані з неза­ можними сусідами проблеми: погані школи, небезпечні вулиці, злочинні групи» (цит. із: DeWitt, 1994).

І все-таки приміські зони й досі населені переважно білими. В 1990 році представники меншин становили тільки 18 відсотків сукуп­ ного приміського населення. Троє з кожних чотирьох американців африканського походження порівняно з одним із кожних чотирьох білих і далі проживають у центральних кварталах. Більшість чорно­ шкірих проживають у кварталах, населених переважно неграми.

Занепад центрів міст

Занепад центральної частини міст, властивий усім американським містам в останні кілька десятиліть, є прямим наслідком розширення приміських зон. Пересування груп осіб з високими доходами від центру міста означає втрати місцевих податкових надходжень. Оскільки ті, що залишаються або приходять на їхнє місце, переваж­ но незаможні особи, немає можливості компенсувати втрачені над­ ходження. Якщо у центрі міста податки зростають, багатші групи та комерційні фірми, як правило, залишають цей район.

Ситуація ускладнюється тим фактом, що будівлі в центрі міста занепадають більше, ніж у передмістях, а рівні злочинності та безро­ біття зростають. Тому збільшуються витрати на соціальні послуги, освіту, утримання будівель, поліції та пожежної охорони. Виникає зачароване коло, коли з розширенням приміських районів збільшу­ ються проблеми міських центрів. У багатьох американських містах наслідки просто жахливі, надто у старих містах, таких як Нью-Йорк, Бостон або Вашингтон. У деяких кварталах цих міст погіршення стану нерухомості, ймовірно, більше, ніж у будь-якому іншому місті індустріалізованого світу. Занедбані орендовані, покинуті та неопа­ лювані будинки чергуються з пустирями, вкритими битою цеглою.

Занепад міст і міський конфлікт

Навесні 1992 року в Лос-Анджелесі спалахнули бунти. Генрі Чіснерос, секретар відділу житлобудівництва та розвитку міста, вилетів до ЛосАнджелеса розслідувати ці події по гарячих слідах:

«Я побачив місто у клубах диму. Тхнуло паленою гумою і пластиком. Дим був такий густий, що заволікав вогні гелікоптера, який кружляв просто над головою. Кожні кілька секунд завивали сирени: це пожежні команди у супроводі патрульних автомашин каліфорнійської автомагіс­ тралі — справжній конвой з двадцяти машин для охорони пожежни­ ків — мчали від полум'я до полум'я... В ту ніч на вівторок Лос-Андже­ лес перетворився на справжнє пекло, повите димом оранжевого ко­ льору, погроми, охоплені панікою люди з несамовитими очима, крики» (Cisneros, 1993).