Материал: _ ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ БД

Зазначений порядок тривав до прийняття національного законодавства з питань валютного регулювання.

Головною ознакою розвину валютного ринку в України у 1993 р. стало запровадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні була створена юридична основа для подальшого розвитку валютного ринку

Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва,

зростання цін на енергоносії, відсутність як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблеми, пов’язані з використанням

«тимчасової» валюти – карбованця, призвели до різкого падіння курсу карбованця відносно іноземних валют.

Внаслідок цього урядова політика протягом з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії. Така політика знайшла відображення:

–по-перше, у введенні режиму так званих «спецекспортерів»;

–по-друге, у впровадженні фіксованого валютного курсу на рівні

5970 крб. за 1 дол. США (пізніше — 12610 крб. за 1 дол. США).

–по-третє, в різкому зменшенні обсягів операцій на валютній біржі, а

згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності;

–по-четверте, у впровадженні так званого аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративне встановленим курсом до іноземних валют через «тендерний комітет».

Слід підкреслити, що в результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, призвело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту

відображення в поверненні до ринкових методів. Указом Президента від 22

серпня 1994 р. «Про вдосконалення валютного регулювання», який передбачав ряд заходів щодо лібералізації валютного ринку в Україні,

насамперед передбачалося з 1 жовтня 1994 р. відновити роботу Валютної біржі НБУ, розробити систему заходів для наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсів, встановлення валютного курсу карбованця за результатами торгів на валютній біржі. Ці заходи були спрямовані на децентралізацію валютного ринку, стабілізацію курсу карбованця, створення передумов для проведення грошової реформи.

Суб’єкти валютного ринку України:

–національний банк України;

–комерційні банки, які одержали ліцензію Національного банкуна право здійснення операцій з валютними цінностями (уповноважені банки);

–інші кредитно-фінансові установи-резиденти (страхові, інвестиційні,

дилерські компанії), які одержали ліцензію Національногобанку;

–юридичні особи, які уклали з уповноваженими банками угоди навідкриття пунктів обміну іноземної валюти;

–кредитно-фінансові установи-нерезиденти, в тому числі іноземні банки, які одержали індивідуальний дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України;

–валютні біржі або валютні підрозділи товарних чи фондових бірж, які одержали ліцензію Національного банку на правоорганізації торгівлі іноземною валютою.

Українська міжбанківська валютна біржа

Валютна біржа була організована в 1992 р. як госпрозрахунковий підрозділ НБУ з метою упорядкування операцій купівлі-продажу іноземної валюти. В 1993 р. після прийняття постанови Правління НБУ «Про Українську міжбанківську валютну біржу» вона була реорганізована в Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ).

87

Основними функціями валютної біржі є організація торгів і укладання угод з купівлі-продажу іноземної валюти з членами біржі, здійснення котирування поточного ринкового курсу гривні, визначення поточних курсів іноземних валют по відношенню до гривні, організація операцій НБУ щодо регулювання курсу національної валюти, проведення розрахунків в іноземній валюті згідно з укладеними на біржі угодами.

Членами біржі можуть бути тільки банки, фінансові установи та спеціалізовані брокерські контори, що мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Національний банк України та засновники, що мають ліцензії НБУ на ведення валютних операцій, вважаються членами біржі за статусом.

Українська міжбанківська валютна біржа має ряд філій, зокрема Дніпропетровську, Харківську, Львівську, Донецьку. Серед філій найбільшу частку в торгівлі валютою має Дніпропетровська. Основний обсяг валютних операцій на УМВБ припадає на 10–15 найпотужніших банків, які здійснюють більшу частину операцій, пов’язаних із обслуговуванням зовнішньоекономічних зв’язків і внутрішнього валютного обороту.

Органи валютного регулювання в Україні

Для успішного виконання валютної політики в Україні створено відповідну систему державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю. Валютна політика здійснюється насамперед Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України та низкою міністерств і відомств. Система та повноваження державних органів у сфері валютного регулювання закріплені в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», особливо це стосується функцій Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Найширшими повноваженнями у сфері валютного регулювання наділений Національний банк України.

88

Важливі функції у сфері валютного контролю покладено також на Державну податкову адміністрацію України, Державну митну службу України, Держкомзв’язок України.

Зазначені органи наділені повноваженнями вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах своїх прав, а

також про майно, що підлягає декларуванню.

Види і порядок укладання угод на валютній біржі

Видами біржових угод є:

1.Форвардний контракт – це стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред’являтися виключно емітенту такого форвардного контракту.

2.Ф’ючерсний контракт – це контракт, предметом якого є стандартний біржовий контракт на стандартизований товар з визначеним наперед строком виконання, але за ціною, встановленою на день укладання контракту.

Ф’ючерсний контракт визначається Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» як стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

Особливості ф’ючерсної угоди полягають у тому, що:

– предметом ф’ючерсної угоди є купівля-продаж біржового контракту на певний товар, а не реального товару;

89

– предмет контракту і сам контракт мають бути стандартними (в тому числі щодо кількості та якості товару, способу встановлення ціни тощо),

оскільки це необхідно для підтримки біржового обігу ф’ючерсів;

–біржовий контракт (предмет ф’ючерса) укладається за умови, що він має вказане біржею стандартне місце поставки, але може вільно продаватись

ікупуватись на біржі протягом усього строку своєї дії;

–особливістю прав продавця ф’ючерса є можливість зворотного його викупу за біржовим курсом (ціною ф’ючерсного ринку) у будь-який момент до закінчення ліквідаційного строку. З свого боку, покупець має право віль-

ного продажу ф’ючерса за таким же курсом і до того ж строку.

3.Опціонні угоди – це стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціона або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціона

(емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов’язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-

який покупець опціона має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Розрізняють два види термінових валютних угод: звичайна

термінова угода і угода «своп».

При звичайній терміновій угоді учасники завчасно встановлюють курс, за яким здійснюватимуться розрахунки в майбутньому. Він має назву термінового (форвардного) курсу. В його основі лежить курс угоди «спот»,

що склався на момент укладення форвардної угоди, а також надбавки

(репорт, ажіо) або знижки (депорт, дизажіо). Розмір репорту або депорту залежить не тільки від обсягу форвардних угод, а й від різниці процентних ставок за окремими валютами. Ці надбавки і називають ставками «своп».

Угода «своп» – це валютна операція, що укладається між банками і становить комбінацію купівлі і продажу однієї і тієї самої валюти, але в різні терміни. Певна сума валюти в межах однієї угоди купується на термін і

90