· Розмір заробітку;
· Наявність сумісництва, додаткової роботи;
· Добровільна не повна зайнятість.
Показником безробіття населення є рівень безробіття - відношення кількості безробітних до економічно активного населення або до працездатного населення робочого віку.
Рб- 1 - рівень безробіття (за
методологією МОП) - є звичайним показником рівня безробіття, що розраховується
за стандартами міжнародної організації праці як процентне відношення загального
числа безробітних установленого віку Б до чисельності економічно активного
населення цього віку Еа, тобто до суми зайнятих та безробітних (3 + Б):
Рб- 1 = Б / Еа • 100% = (Б / (3 + Б))
• 100% (2)
Рб-2т - показник рівня
зареєстрованого безробіття, що є Процентним відношенням чисельності безробітних,
зареєстрованих державною службою зайнятості Б3 на дату (кінець або початок
звітного періоду) або в середньому за період (квартал, рік) до працездатного
населення працездатного віку Нп.
Рб-2т = (Б3/Нп)- 100% (3)
Рб-2е - показник рівня зареєстрованого
безробіття, що є процентним відношенням чисельності безробітних, зареєстрованих
державною службою зайнятості Б3 на кінець звітного періоду до економічно
активного населення працездатного віку Еап.
Рб-2е = (Б3/Еап)-100% (4)
Показник рівня довготривалого безробіття - Рб- 3 розраховується як процентне відношення числа безробітних усіх або тільки зареєстрованих у державній службі зайнятості, які не працювали впродовж 3-х місяців і більше (Бде або Бдз) до:
=> економічно активного населення (Еа);
=> працездатного населення
працездатного віку (Нп):
Рб- 3(1) = (Бде / Еа) • 100% (5)
Рб-3(2) = (Бда/Н„)-100% (6)
Рб-4 - показник безробіття серед
осіб, яки втратили роботу з різних причин, що є процентним відношенням числа
осіб, які втратили роботу за причинами Бвр до економічно активного населення
Еа.
Рб-4 = Бвр/Еа-100% (7)
Рб-5 -розширений показник рівня
безробіття, що розраховується як процентне відношення суми чисельності
безробітних Б та зневірених Зн до суми чисельності економічно активного
населення (Еа) та зневірених.
Рб- 5 = ((Б +3н) / (Е, +3н)) • 100% (8)
Рб-6 - показник безробіття, що
характеризує загальний дефіцит попиту на працю і розраховується як відношення
суми чисельності безробітних Б, зневірених Зн та вимушено неповністю зайнятих
осіб Н3 до суми чисельності економічно активного населення Еа та зневірених
осіб.
Рб - 6 = ((Б + Зн + Н3) / (Е, + Зн))
• 100% (9)
Природний рівень безробіття визначається в результаті
усереднення фактичного рівня безробіття в країні за попередні 10 років (або
більш тривалий період) і наступні 10 років (використовуються прогнозні оцінки з
урахуванням ймовірнісної динаміки очікуваного рівня інфляції).
У індустріальних країнах (наприклад, у США) для одержання відповідного моніторингу статистичне управління міністерства праці щомісячно проводить вибіркові опитування приблизно 60 тисяч сімей про відношення до зайнятості. Проте статистичні похибки неминучі, тому що, наприклад, особи, що активно не шукають роботу, можуть зазначити в анкеті, з метою одержати виплати по безробіттю, що вони займаються пошуками робочих місць. У результаті і фактичний, і природний рівні безробіття виявляться завищеними. З іншого боку, безробітними себе часто називають ті, хто зайнятий у “тіньовий” економіці - в результаті рівень безробіття тим вищий, чим більша частка “тіньового” сектора. Останнє особливо актуально для економік перехідного періоду, де значна частка зайнятих у “тіньовому” бізнесі поєднається з відсутністю адекватного статистичного моніторингу економіки, нерозвиненістю інфраструктури ринку праці, підтримкою “схованого” безробіття як чинника відносної стабілізації державних витрат і зниження соціального ризику. Тому розрахунки рівня безробіття в перехідних економіках, у тому числі й української, нерідко набувають характеру експертнихоцінок. Основними причинами існування природного (стійкого) рівня безробіття є такі: збільшення часу пошуку роботи в умовах системи страхування по безробіттю. Виплати по безробіттю знижують стимули до швидкого працевлаштування - збільшується час на пошуки прийнятної роботи, на перепідготовку і т.д. У довгостроковій перспективі це сприяє досягненню більшої збалансованості структури робочих місць і структури робочої сили. У той же час збільшення виплат по безробіттю і терміни їхньої виплати сприяють росту чисельності безробітних і підвищенню рівня безробіття. Інструментом вирішення цієї проблеми є державні інвестиції в інфраструктуру ринку праці (розгортання різноманітних систем перепідготовки кадрів, підвищення їх фахової і географічної мобільності, удосконалювання інформації про вакансії і т.д.). У короткостроковому періоді фінансування програм по регулюванню зайнятості може збільшити навантаження на державний бюджет, проте вже в середньостроковій перспективі це буде сприяти зниженню природного рівня безробіття. Усталеність (жорсткість) заробітної плати породжує “очікування безробіття”, які виникають в результаті перевищення рівня реальної заробітної плати над її рівноважнимзначенням. “Жорсткість” заробітної плати призводить до відносної недостачі робочих місць: робітники стають безробітними тому, що при даному рівні заробітної плати w0 пропозиція праці L2 перевищує попит на працю L1, і люди просто “очікують” можливості отримати роботу за фіксованою ставкою оплати. “Застигання” ринку праці в нерівноважному стані пов'язане з [14, c. 219]:
законодавчим установленням мінімуму заробітної плати, що обмежує її вільні коливання. Обмежувальний вплив мінімуму заробітної плати виявляється тим більш значним, чим вища питома вага молоді, жінок, осіб малокваліфікованої праці в складі робочої сили, тому що для цих категорій зайнятих рівноважна ставка заробітної плати нижча законодавчо встановленого мінімуму;
фіксацією рівня заробітної плати в колективних договорах із профспілками й індивідуальнимитрудовими угодами;
незацікавленістю фірм у зниженні рівня заробітної плати через ризик втрати кваліфікованої робочої сили; збільшення загальної плинності кадрів; зниження продуктивності праці, трудової дисципліни й обсягу прибутку. Тенденція до збільшення природного рівня безробіття в довгостроковому періоді пов'язана з:- збільшенням частки молоді в складі робочої сили;- збільшенням частки жінок у складі робочої сили;- більш частими структурними зсувами в економіці. На ринку праці велику роль грає відсутність інформації, що впливає на узгодження пропозиції робочих місць фірм (вакансій) і пропозиції праці безробітних. Це дуже складний процес, оскільки кожне робоче місце і кожний робітник мають свої особливості.
Ефективність процесу усунення диспропорцій на ринку праці описується кривою Беверіджа. Крива Беверіджа показує обернену залежність між числом вакансій і рівнем безробіття, виявлену емпіричним шляхом. Під час спаду кількість вакансій знижується, а безробіття росте. Чим більша ефективність процесу узгодження пропозиції робочих місць і пропозиції праці, тим ближче крива Беверіджа до початку координат. Під час спаду пропозиція робочих місць фірмами скорочується і безробіття збільшується. Зі зниженням норми вакансій рівень безробіття росте, і економіка зміщається вниз по кривій Беверіджа. Положення кривої відбиває ефективність процесу узгодження. Ефективне узгодження означає, що вакансії, які з'являються, швидко заповнюються робітниками, у результаті чого крива розташовується близько до початку координат. Дійсно, поєднання великого числа вільних вакансій із високим рівнем безробіття (крива Беверіджа знаходиться далеко від початку координат) припускає, що або у робітників відсутня інформація, або низька їхня мобільність, або кваліфікація, або відсутнє бажання адаптуватися до ситуації, що змінюється.На практиці спостерігаються різноманітні варіанти кривої Беверіджа1. Так, в Бельгії, Франції, Великобританії, Німеччині крива Беверіджа, починаючи із середини 70-х рр., віддалилася від початку координат, сигналізуючи про неефективність ринку праці. З іншого боку, у США і Швеції крива виглядає відносно стабільною. Для зсуву кривої Беверіджа до початку координат і скорочення рівноважного безробіття необхідні заходи для поліпшення процесу узгодження. Одним із засобів цього є підвищення інформованості про вільні вакансії, що пов'язано з розширенням мережі агентств з працевлаштування.
Інший шлях - підвищення пристосування працівників до умов, що змінюються, шляхом реалізації програм з перекваліфікації.
Ще одним засобом є підвищення географічної мобільності працівників і фірм, наприклад, шляхом підвищення ефективності житлового ринку або видача субсидій фірмам, що збираються змінити місце розміщення виробництва. Неокласичний і кейнсіанський підходи до ринку праці різноманітні. Неокласична модель попиту на працю припускає на ринку досконалу конкуренцію. Фірмам вигідно збільшувати зайнятість, поки гранична продуктивність праці перевищує реальну ставку заробітної плати. З ростом зайнятості гранична продуктивність праці падає.
Зниження ставки реальної заробітної плати підвищує зайнятість для короткострокових періодів. На тривалих відрізках часу великий вплив на зайнятість має науково-технічний прогрес і зміна обсягу капіталу. Кейнсіанська модель попиту на працю припускає сталість номінальної ставки заробітної плати. Попит на працю залежить від ефективного попиту на блага - сукупного попиту, що відповідає рівновазі на ринках. Зниження реальної ставки заробітної плати збільшує зайнятість до якогось граничного рівня - подальше зниження ставки реальної заробітної плати не викликає збільшення зайнятості. Рівновага на ринку праці досягається при рівності кількості робочих місць та кількості робочої сили. Неокласична модель рівноваги на ринку праці передбачає стабільну повну зайнятість. Повна зайнятість досягається при відповідності робочих місць кількості робочої сили, що бажає працювати при даній ставці заробітної плати. Повна зайнятість забезпечується зміною реальної заробітної плати.
Кейнсіанська модель рівноваги на ринку праці передбачає наявність безробіття. Попит на працю визначається відповідно до ефективного попиту. Розмір сталого попиту не буде змінюватися в залежності від ставки заробітної плати, отже, безробіття неминуче. Якби зайнятість була б доведена до рівня ефективної зайнятості, то це дало б додатковий прибуток. Ефективна зайнятість визначається рівноважним рівнем зайнятості. У неокласичній моделі рівень ефективної зайнятості збігається з рівнем повної зайнятості.
Надмірне безробіття призводить до значних економічних та соціальних втрат. Головною економічною ціною безробіття є невипущена продукція. В умовах, коли держава не в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенційне виробництво втрачається безповоротно. Ця втрачена продукція визначається в макроекономіці як розрив ВВП - показником, що характеризує коливання фактичного обсягу ВВП навколо потенційного. Механізм ринку праці, зокрема фахівців, може бути відображений системою моделей. Серед цих моделей можна вирізнити такі [14, c. 222]:
• структурно-функціональні, що характеризують структуру попиту та пропозиції фахівців у розподілі за різновидами сегментів ринку праці;
• балансові, зокрема у вигляді матриць, що характеризують міжрегіональне, міжгалузеве, міжфахове переміщення фахівців;
• у вигляді рівнянь регресії, що характеризують, наприклад, залежність потреби у фахівцях за окремими сегментами ринку праці від факторів, що їх визначають: розвитку виробництва, науково-технічного прогресу і т. ін.
Моделі використовують для регулювання ринку праці, зокрема шляхом підготовки фахівців за обсягом і складом згідно з додатковою потребою окремих сегментів ринку. Це є важливою передумовою оптимального забезпечення потреб суспільства і мінімізації безробіття.
Система аналізу та прогнозування ринку праці має бути пристосована для використання в рамках функціонування автоматизованих інформаційних систем підрозділів народного господарства.
Державний комітет статистики України, визначаючи надзвичайну потребу споживачів у надійній інформації про ринок праці, зайнятість та безробіття населення, має три інформаційні джерела її отримання [3, c. 256]:
. Звітність зі статистики праці (за формами №1-пв термінова місячна).
. Звітність центрів зайнятості про працевлаштування і зайнятість населення, яке звернулося за допомогою в пошуках роботи (щомісячна за формами №1-пн та щоквартальна за формами № 2-пн, 3-пн, 4-пн).
. Вибіркові обстеження населення з питань економічної активності.
Обстеження економічної активності населення є найбільш повним джерелом достовірної інформації про стан ринку праці, що доповнює адміністративну статистику суцільного спостереження відповідно до міжнародної системи обліку та звітності. Вони проводяться за місцем постійного проживання спеціально підготовленими обліковцями (інтерв'юерами) шляхом безпосереднього опитування осіб, які входять до складу домогосподарств. Указані обстеження базуються на вибіркових методах спостереження та методології Міжнародної організації праці. В Україні з 1995 по 1998 рік провадились один раз на рік восени, починаючи з 1999 року - із щоквартальною періодичністю.
Рядом динаміки називають часову послідовність значень економічних показників. Це хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи того економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами. Розрізняють такі види рядів динаміки:
• одновимірні - характеризують зміну одного показника;
• багатовимірні - характеризують зміну двох і більше показників;
• паралельні - характеризують динаміку одного показника щодо різних об'єктів або різних показників щодо одного об'єкта;
• взаємопов'язаних показників.
Зв'язок між показниками багатовимірного динамічного ряду може бути функціональний або кореляційний.
Залежно від статистичної природи показника (рівня) розрізняють динамічні ряди первинні та похідні, ряди абсолютних, середніх і відносних величин.
За ознакою часу ряди динаміки поділяють на такі:
• моментні - рівень фіксує стан явища на певний момент часу (t);
• інтервальні - рівень є агрегованим результатом процесу і залежить від тривалості часового інтервалу