Семінарське заняття 6

Тема 5. План маркетингу

1. Маркетингова стратегія - це:

1. принципові середньо- та довгострокові рішення з відповідними способами та засобами, які визначають орієнтири та спрямовують окремі заходи маркетингу на досягнення поставлених цілей, які охоплюють елементи комплексу маркетингу (продукт, ціну, місце та просування);

2. система заходів, яка використовується організацією (фірмою, підприємством, країною) для розширення своєї збутової діяльності;

3. система заходів, яка використовується для того, щоб організація не стала надто залежною від одного стратегічного господарського підрозділу або асортиментної групи товарів;

4. стратегія, яка полягає в політиці виділення фірмою своєї продукції (або послуг) як особливої, відмінної від конкуруючої продукції (послуг).

2. Сутність маркетингової стратегії за напрямком «у галузі продукту»:

1. встановлення ціни на продукт відповідно до позиції продукту на ринку; проведення різної цінової політики на різних ринках; вироблення цінової політики з урахуванням цінової політики конкурентів; проведення різної цінової політики на різних ринках;

2. вибір оптимальних каналів доведення товарів до споживача; підвищення рівня післяпродажного обслуговування; розроблення заходів щодо зниження витрат на доставку продукту; продаж оптом або невеликими партіями;

3. зв'язок зі споживачами за допомогою співробітників відділу продажу, через рекламу, виставки; методи та засоби організації дій співробітників відділу збуту на нових ринках;

4. розроблення нових продуктів; розширення номенклатури наявних продуктів; вилучення з виробництва застарілих продуктів; постійне оновлення асортименту продукції, що випускається; дотримання багатомарочної політики.

3. Маркетингова стратегія за напрямком «у галузі розподілу та збуту товарів» відповідає за:

1. встановлення ціни на продукт відповідно до позиції продукту на ринку; проведення різної цінової політики на різних ринках; вироблення цінової політики з урахуванням цінової політики конкурентів; проведення різної цінової політики на різних ринках;

2. вибір оптимальних каналів доведення товарів до споживача; підвищення рівня післяпродажного обслуговування; розроблення заходів щодо зниження витрат на доставку продукту; продаж оптом або невеликими партіями;

3. зв'язок зі споживачами за допомогою співробітників відділу продажу, через рекламу, виставки; методи та засоби організації дій співробітників відділу збуту на нових ринках;

4. розроблення нових продуктів; розширення номенклатури наявних продуктів; вилучення з виробництва застарілих продуктів; постійне оновлення асортименту продукції, що випускається; дотримання багатомарочної політики.

4. Маркетинговою стратегією за напрямком «у галузі просування продукту» називають:

1. встановлення ціни на продукт відповідно до позиції продукту на ринку; проведення різної цінової політики на різних ринках; вироблення цінової політики з урахуванням цінової політики конкурентів; проведення різної цінової політики на різних ринках;

2. вибір оптимальних каналів доведення товарів до споживача; підвищення рівня післяпродажного обслуговування; розроблення заходів щодо зниження витрат на доставку продукту; продаж оптом або невеликими партіями;

3. Зв'язок зі споживачами за допомогою співробітників відділу продажу, через рекламу, виставки; методи та засоби організації дій співробітників відділу збуту на нових ринках;

4. розроблення нових продуктів; розширення номенклатури наявних продуктів; вилучення з виробництва застарілих продуктів; постійне оновлення асортименту продукції, що випускається; дотримання багатомарочної політики.

5. Маркетинговою стратегією за напрямком «у галузі ціноутворення» називають:

1. встановлення ціни на продукт відповідно до позиції продукту на ринку; проведення різної цінової політики на різних ринках; вироблення цінової політики з урахуванням цінової політики конкурентів; проведення різної цінової політики на різних ринках;

2. вибір оптимальних каналів доведення товарів до споживача; підвищення рівня післяпродажного обслуговування; розроблення заходів щодо зниження витрат на доставку продукту; продаж оптом або невеликими партіями;

3. зв'язок зі споживачами за допомогою співробітників відділу продажу, через рекламу, виставки; методи та засоби організації дій співробітників відділу збуту на нових ринках;

4. розроблення нових продуктів; розширення номенклатури наявних продуктів; вилучення з виробництва застарілих продуктів; постійне оновлення асортименту продукції, що випускається; дотримання багатомарочної політики.

6. Оберіть підрозділ підприємства, який не використовує в своїй діяльності прогнози продажу:

1. відділ маркетингу;

2. інноваційний відділ;

3. виробничо-диспетчерський відділ;

4. відділ кадрів.

7. За характером процесу прогнозування поділяють на такі види:

1. ймовірнісний та інваріантний;

2. прогноз усього асортименту виробів та прогноз продажу окремих товарів;

3. пошукові, інтуїтивні, нормативні;

4. з однозначною оцінкою та інтервальними оцінками.

8. Виділяють такі види прогнозування за об’єктом прогнозу:

1. ймовірнісний та інваріантний;

2. прогноз усього асортименту виробів та прогноз продажу окремих товарів;

3. пошукові, інтуїтивні, нормативні;

4. з однозначною оцінкою та інтервальними оцінками.

9. Існують такі види прогнозування за ступенем ймовірності настання результатів:

1. ймовірнісний та інваріантний;

2. прогноз усього асортименту виробів та прогноз продажу окремих товарів;

3. пошукові, інтуїтивні, нормативні;

4. з однозначною оцінкою та інтервальними оцінками.

10. За точністю кількісної оцінки результатів виділяють таке прогнозування:

1. ймовірнісний та інваріантний;

2. прогноз усього асортименту виробів та прогноз продажу окремих товарів;

3. пошукові, інтуїтивні, нормативні;

4. з однозначною оцінкою та інтервальними оцінками.

2. Дайте визначення поняття «стратегічне планування»:

1. система адресних завдань по випуску продукції певної номенклатури, асортименту, відповідної кількості й якості в певні терміни з оптимальним виробничим циклом, що забезпечує зростання виробництва;

2. Довгострокове планування на основі проміжних цілей;

3. планування, що показує як розподіляються та закріплюються ресурси, за допомогою яких виробничих методів можна досягти запланованих результатів, якою має бути послідовність виконання завдань, як має здійснюватися моніторинг та контроль тощо;

4. розробка алгоритму досягнення поставленої мети із зазначенням виконавців, ресурсів, місця і часу виконання поставлених завдань та результатів, яких необхідно досягти.

3. Операційний план – це…:

1. система адресних завдань по випуску продукції певної номенклатури, асортименту, відповідної кількості й якості в певні терміни з оптимальним виробничим циклом, що забезпечує зростання виробництва;

2. довгострокове планування на основі проміжних цілей;

3. планування, що показує як розподіляються та закріплюються ресурси, за допомогою яких виробничих методів можна досягти запланованих результатів, якою має бути послідовність виконання завдань, як має здійснюватися моніторинг та контроль тощо;

4. розробка алгоритму досягнення поставленої мети із зазначенням виконавців, ресурсів, місця і часу виконання поставлених завдань та результатів, яких необхідно досягти.

4. Основне завдання виробничого плану — довести, що фірма:

1. реально спроможна організувати виробництво;

2. здатна виготовляти необхідну кількість товарів відповідної якості;

3. має можливості придбати необхідні для цього ресурси;

4. Всі відповіді вірні.

5. Система контролю якості продукції – це:

1. сукупність методів і засобів контролю та регулювання компонентів зовнішнього середовища, які визначають рівень якості продукції на стадіях маркетингу, НДДКР та виробництва, а також технічного контролю на всіх стадіях виробничого процесу;

2. складова частина системи корпоративного управління, що здійснюється безпосередньо керівництвом та іншими посадовими особами господарюючого суб'єкта, так і його спеціальними контрольними службами;

3. система всіх рівнів управління, покликана оцінювати діяльність співробітників;

4. перевірка об'єктів (господарських операцій) в суцільному порядку, що визначається високою трудомісткістю, у зв'язку з чим використовується в окремих ланках фінансово-господарської діяльності.

6. Виробничий план має дати відповідь на запитання:

1. які виробничі операції будуть застосовуватись фірмою в процесі виготовлення продукції (надання послуг)?

2. які конкретно матеріально-технічні ресурси потрібні для виготовлення продукції (надання послуг)?

3. які зовнішні фактори впливатимуть (або можуть вплинути) на виробничий процес?

4. Всі відповіді вірні.

7. До контролю якості за стадіями виробничого процесу НЕ відносять:

1. вхідний;

2. запобіжний;

3. споживчий;

4. операційний.

8. За стадіями життєвого циклу продукції виділяють такий вид контролю:

1. засобів виробництва;

2. виготовлення;

3. технології;

4. умов праці.

Семінарське заняття 7

Тема 6. Виробничий план

1. Розкрийте сутність поняття «виробничий план»:

1. система адресних завдань по випуску продукції певної номенклатури, асортименту, відповідної кількості й якості в певні терміни з оптимальним виробничим циклом, що забезпечує зростання виробництва;

2. довгострокове планування на основі проміжних цілей;

3. планування, що показує як розподіляються та закріплюються ресурси, за допомогою яких виробничих методів можна досягти запланованих результатів, якою має бути послідовність виконання завдань, як має здійснюватися моніторинг та контроль тощо;

4. розробка алгоритму досягнення поставленої мети із зазначенням виконавців, ресурсів, місця і часу виконання поставлених завдань та результатів, яких необхідно досягти.

9. Оберіть види контролю якості за місцем виконання:

1. стаціонарний та рухомий;

2. природний та штучний;

3. суцільний та вибірковий;

4. інспекційний та контроль замовником.

10. За видами випробувань контроль може бути:

1. стаціонарний та рухомий;

2. природний та штучний;

3. суцільний та вибірковий;

4. інспекційний та контроль замовником.