Зміст
Вступ
Розділ I. Етіологія і патогенез при гіпертонічній хворобі
.1 Етіологія
.2 Патогенез
.3 Ступені гіпертонії
.4 Дієта при гіпертонії
Розділ II. Застосування масажу при гіпертонічній хворобі
2.1 Точковий масаж
2.2 Інші види масажу
2.3 Сегментарно-рефлекторний масаж
Розділ III. Аналіз наукової публікації «Ефективність точкового масажу при медикаментозному лікуванні артеріальної гіпертонії в поєднанні з ішемічною хворобою серця у хворих похилого та старечого віку»
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність теми: Серед причин погіршення стану здоров’я людей виділяють, у першу чергу, невпинне забруднення навколишнього середовища, недосконалість існуючої системи охорони здоров’я, гіподинамію, економічну та соціальну кризи .
Основна мета курсової роботи: Складається у докладному вивченні впливу масажу на організм.
Мета дослідження: Докладне вивчення впливу масажу на серцево-судинну систему та обґрунтування ефективності методики застосування масажу при гіпертонічній хворобі.
Мета дослідження обумовила постановку і рішення таких завдань:
) визначити вплив масажу на організм;
) визначити етіологію та патогенез при гіпертонічній хворобі;
) відобразити застосування масажу при гіпертонічній хворобі.
Об'єкт дослідження: Процес фізичної реабілітації хворих на гіпертонію.
Предмет дослідження: Ефективність застосування лікувального масажу при фізичній реабілітації хворих на гіпертонію.
Методи дослідження: Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел та аналіз статистичних матеріалів.
Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження і містить у собі вступ, три розділи, висновки, додатки і список використаних джерел.
Масаж - це сукупність прийомів механічного дозованого впливу на тіло людини за допомогою різних прийомів і маніпуляцій, проведених руками чи за допомогою спеціальних апаратів з лікувальною чи профілактичною метою. Органи і системи організму не залишаються байдужними до цього впливу, вони реагують на нього різними функціональними змінами. Однак тут доречно згадати, що людський організм - одне із ідеальних і складних створінь природи. От чому, вивчаючи масаж і основні його прийоми, треба настільки ж ясно засвоїти, який вплив робить той чи інший масажний вплив на наш організм, його органи і системи. Саме тому масаж є актуальним напрямком. Сукупність зазначених факторів і обумовила вибір теми дослідження.
У спеціальній літературі розгляд проблем масажу в роботах таких дослідників як Асатрян Ж.Х. та Бірюков А.А.
Згідно загальноприйнятим у нашій країні і широко розповсюдженим за кордоном поглядам, основною причиною гіпертонічної хвороби є гостра чи тривала емоційна перенапруга, що веде до розвитку неврозу. На користь цієї гіпотези свідчить велика поширеність гіпертонічної хвороби серед населення великих міст із властивим їм прискореним темпом життя і достатком психічних подразників, чим серед жителів відповідних територіальних, географічних і етнічних груп, що проживають у сільській місцевості.
На сьогодні не всім хворим на гіпертонічну хворобу доступне повноцінне медикаментозне та курортно-санаторне лікування, тому застосування масажу в комплексному лікуванні гіпертонії і зумовило тему дослідження.
Саме тому масаж є актуальним
напрямком. Сукупність зазначених факторів і обумовила вибір теми дослідження.
Розділ І. Етіологія і патогенез при
гіпертонічній хворобі
.1 Етіологія
Як вказував А.Л. М'ясніков, гіпертонічна хвороба частіше зустрічається в осіб зайнятих працею, що вимагає тривалої і сильної психо-емоційної напруги. У відношенні артеріальної гіпертензії, що гостро розвивається під впливом надзвичайної емоційної напруги, немає повної єдності думок про правомірність віднесення її до гіпертонічної хвороби.
Поки неясно, чому невроз, викликаний подібними подразниками, в одних випадках приводить до розвитку гіпертонічної хвороби, а в інших протікає з нормальним чи навіть зниженим артеріальним тиском. Ця неясність рівною мірою відноситься і до будь-якої іншої форми " соматизації" неврозів.
Можна припустити, що не існує специфічного "гіпертензивного" неврозу, а реалізації неспецифічного неврозу у формі гіпертонічної хвороби (чи іншого "соматичного"захворювання) сприяють придбані й уроджені особливості організму (у т.ч. і особливості особистості), а також деякі впливи зовнішнього середовища.
Хоча частота гіпертонічної хвороби чітко збільшується з віком, її не можна вважати хворобою старіння. Навіть у глибоких старих артеріальний тиск у більшості випадків нормальний, а нерідко і знижений. Частішання гіпертонічної хвороби з віком зв'язують із інших причин. У першу чергу має значення тривалість впливу емоційних напружень. Не виключено, що відому роль у частішанні гіпертонічної хвороби з віком грає розвиток атеросклерозу артерій.
Не виключено, що до розвитку гіпертонічної хвороби в осіб старших вікових груп приводить зниження ниркового кровотоку, що являється закономірним в людей старше 40 років. Привертати до розвитку гіпертонічної хвороби може і ряд гормональних порушень.
Особливо демонстративно частий розвиток артеріальної гіпертензії в період клімаксу в жінок, у яких часто розвиваються невротичні стани, причому "гіпертензивна" спрямованість неврозу підсилює зниженням естрогенної функції яєчників і компенсаторним підвищенням функції кори наднирників. Часто в хворих дифузійним токсичним зобом виникає симптоматична систолічна гіпертензія, іноді в них розвивається і систолодіастолічна гіпертензія, що не зникає після радикального лікування основного захворювання. Це створює передумови для припущень, що ендокринні розлади при клімаксі і тиреотоксикозі в ряді випадків сприяють розвитку щирої гіпертонічної хвороби.
Широко поширена думка, що до
розвитку гіпертонічної хвороби приз-водить й ожиріння. Дані спеціальних
досліджень, присвячених цьому питанню, суперечливі. Шах знайшов кореляцію між
ожирінням і артеріальною гіпертензією. Гейгер і Скотч прийшли до висновку, що
частота артеріальної гіпертензії в гладких людей не вище, ніж серед населення в
цілому. Навіть якщо зв'язок артеріальної гіпертензії з ожирінням підтвердиться,
залишається неясним, чи варто відносити цю форму гіпертензії до гіпертонічної
хвороби. Суперечливі і дані про можливу роль паління, а також зловживання
алкоголем у розвитку гіпертонічної хвороби.
.2 Патогенез
Згідно неврогенної теорії гіпертонічної хвороби, запропонованої Г.Ф. Лангом, ведуча ланка в патогенезі цього захворювання - порушення верхнього нормального тиску, що спочатку виникає під впливом подразників і надалі приводить до стійкого порушення вегетативних пресорних центрів, що і викликає підвищення артеріального тиску. Вже в початковому періоді гіпертонічної хвороби в патогенез включаються зміни з боку гуморальних пресорних і депресорних систем. Припускають, що активізація гуморальних механізмів у цей період хвороби має компенсаторний характер і виникає як реакція на перенапругу і порушення трофіки нервових кліток головного мозку.
У початковому періоді гіпертонічної хвороби формується гіперкінетичний тип кровообігу, що характеризується підвищенням серцевого викиду при мало зміненому загальному периферичному опорі судин. У той же час вже в початкових стадіях гіпертонічної хвороби іноді підвищується судинний опір у нирках. У цей період, коли розтяжність і еластичність аорти ще збережені, відбувається перенастроювання барорецепторів сінокаротидної зони і дуги аорти, що виражається в збереженні нерва при підвищенні артеріального тиску (у фізіологічних умовах підвищення артеріального тиску викликає активацію аортального нерва, що веде до нормалізації тиску).
На думку П.К. Анохіна, це "перенастроювання" барорецепторів при гіпертонічній хворобі забезпечують задачі регуляції кровообігу, зрушуючи його параметри на оптимальний для нових умов рівень. Стовщення стінок аорти і сонних артерій, зменшення їхньої еластичності в пізніх стадіях гіпертонічної хвороби приводять до зниження чутливості барорецепторів, що визначає зменшення депресорних реакцій на підвищення артеріального тиску.
Незважаючи на деяке звуження ниркових артеріол, що виявляється в багатьох хворих у початкових стадіях гіпертонічної хвороби, нирковий кровоток у зв'язку з підвищенням серцевого викиду в частини хворих навіть збільшується.
Збільшення ниркового кровотоку веде до зростання сечовиділення і екскреції іонів натрію. Втрата натрію стимулює секрецію наднирками альдостерону - гормону, що сприяє затримці натрію в тканинах, у т.ч. у стінках артеріол, що робить їх особливо чуттєвими до пресорних впливів, зокрема до впливу медіаторів симпатичної нервової системи.
У свою чергу, саме підвищення секреції альдостерону може бути викликано симпатоадреналовими впливами. Встановлено, що стимулятором секреції альдостерону може бути й ангіотензин. У період становлення гіпертонічної хвороби описані зміни в системі ренін- ангіотензин - альдостерон зустрічаються мінливо, носять функціональний характер і найбільше чітко виявляються в умовах стресу.
Маються дані про існування різних варіантів взаємодії гуморальних факторів у патогенезі, що протікає з підвищенням активності реніну в плазмі крові, характеризується вираженою похилістю до спазмів артеріол (вазоконстрикторна гіпертензія).
Якщо активність реніну низька, відзначається збільшення маси циркулюючої крові, що і служить, можливо, основним патогенетичним механізмом підвищення артеріального тиску (гіперволемічна гіпертензія). Припущення про те, що гіперволемічна гіпертензія зв'язана з якимось змінами секреції альдостерону, знаходить підтвердження в частини хворих з низькою активністю реніну, у яких при введенні надлишкової кількості солей натрію секреція альдостерону не підвищується.
На ранніх стадіях гіпертонічної хвороби в хворих з високою активністю реніну в плазмі крові спостерігається підвищення серцевого викиду й ударного обсягу крові в сполученні з іншими клінічними ознаками гіперсимпатикотонії і підвищенням екскреції дофаміна.
У хворих з нормальною чи зниженою активністю реніну відзначається збільшення маси циркулюючої крові і підвищення загального периферичного судинного опору. Лікувальний ефект блокаторів бета-адренергічних рецепторів у хворих першої групи виражений значно більш чітко, чим у хворих другої групи.
Стабільність і виразність
артеріальної гіпертензії при гіпертонічній хворобі визначаються не тільки
активністю пресорних систем організму, але і станом ряду депресорних систем, у
тому числі кінінової системи нирок і крові, активністю ангіотензинази
(ферменту, що активує ангіотензин) і ниркових простагландинів.
1.3 Ступені гіпертонії
Гіпертонія - це захворювання, головними симптомами якої є високий артеріальний тиск, причинами якого вважається нервово-функціональне порушення тонусу судин. Найчастіше дане захворювання зустрічається у людей, яким за 40, але останнім часом гіпертонія помітно помолодшала, і зустрічається у людей різного віку. Гіпертонією однаково страждають як чоловіки, так і жінки. Гіпертонія вважається однією з головних причин інвалідності, а також і смертності, у людей із захворюваннями серцево-судинною системою.
Причиною гіпертонії є часті, тривалі нервово-психічні навантаження, тривалі стресові ситуації. Часто причиною для виникнення гіпертонії буває робота, при виконанні якої людина перебуває в постійному емоційному напруженні. Також велика ймовірність гіпертонії у людей, які перенесли струс мозку, спадкова схильність може бути однією з причин виникнення гіпертонії. Якщо в роду хтось страждав таким захворюванням, то ймовірність розвитку гіпертонії зростає в кілька разів.
Однією з головних причин гіпертонічної хвороби може бути гіподинамія. З віком, коли літні люди починають набувати атеросклероз, і починають відбуватися вікові зміни судин, поява гіпертонії може посилити атеросклероз, змусивши його прогресувати. Це досить небезпечне явище, оскільки при сильному спазмі судин, доступ крові до мозку, серця і нирок стає критично маленьким. Якщо на стінках кровоносних судин присутні бляшки, то при сильному спазмі судин, кров може зовсім перестати поступати до життєво важливих органів і циркулювати по артеріях. У цьому випадку настає інфаркт міокарда або інсульт.
У жінок причиною гіпертонії може стати період перебудови організму, тобто при клімаксі. Кухонна сіль, а якщо бути точніше натрій, що міститься в ній, а також куріння, зловживання алкоголем і надмірна вага сприяють підвищенню навантаження на серцево-судинну систему, що не є добре.
Головним симптомом гіпертонії є головний біль, це відбувається унаслідок звуження, спазму судин головного мозку. Також часті симптоми гіпертонії, шум у вухах, літання "мушок" перед очима, пелена перед очима, загальна слабкість, порушення сну, запаморочення, відчуття тяжкості в голові, сильне серцебиття. Такі симптоми бувають на ранній стадії гіпертонічної хвороби, і носять невротичний характер. При більш пізній стадії гіпертонії, може виникнути серцева недостатність, унаслідок постійної перевтоми серцевого м’яза та високого тиску.