Курсовая работа (т): Економічний аналіз діяльності банківських установ

Економічний аналіз діяльності банківських установ

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки потребує від українських комерційних банків підвищення ефективності керування банківською діяльністю. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється економічному аналізу. У той же час, успішний розвиток і надійність банківської системи України в сформованих економічних умовах також багато в чому залежить від постановки в комерційних банках аналітичної роботи, що дозволяє давати реальну і всебічну оцінку досягнутим результатам діяльності банків, виявляти їх сильні і слабкі сторони, визначати конкретні шляхи рішення виникаючих проблем та рейтингову політику.

Сьогодні одним із найбільш динамічних секторів української економіки є банківський, що показує високі кількісні темпи росту і якісні характеристики, властиві, агентам ринкової економічної системи відношень. Його розвиток обумовлює необхідність удосконалювання методів економічного аналізу, бухгалтерського обліку, планування і контролю діяльності.

Діяльність комерційних банків піддається аналізу з боку Центрального банку, податкових органів і органів статистики, аудиторських фірм, партнерів і контрагентів. Розроблені державними регулюючими органами аналітичні показники і форми звітності, що включають бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, розрахунок економічних нормативів максимального ризику на одного позичальника та інші показники, є основою для проведення зовнішнього аналізу діяльності банку і дозволяють одержати уявлення про його фінансове становище. Однак такий аналіз охоплює лише найбільш загальні сторони діяльності банку, оскільки доступні тільки зведені звітні дані.

Задачі економічного аналізу діяльності банків можна сформулювати таким чином :

1 Планування діяльності і установлення випадкових показників і нормативів на основі планового розвитку клієнтської бази.

2 Контроль виконання планів і дотримання нормативів по показниках пов’язаним із наданням послуг клієнтам банку, залученням коштів, операційним прибуткам і господарським витратам.

3 Розрахунок ефективності й оцінки ризиків різних варіантів вкладень ресурсів - власних і притягнутих фінансових коштів, що володіють великою кількістю альтернативних можливостей для використання: вкладення в цінні папери, кредитування, розвиток тієї або іншої послуги і т.д.

4 Пошук внутрішніх резервів як фінансової (зменшення нерентабельних обсягів і рівня ризиків розташованих засобів), так і в “виробничої” сфері (оптимізація використання трудових ресурсів, рухи основних фондів і матеріальних засобів).

5 Аналіз і обґрунтування оптимальних рішень, пов’язаних із управлінням найважливішими показниками і сторонами діяльності.

Мета цієї роботи - вивчити методи при аналізуванні банківської діяльності, що може бути корисним для визначення фінансового стану досліджуваного банку і напрямки покращання його функціонування.

Задачами цієї роботи є:

· ознайомитися з основними методами та прийомами, що використовуються в аналітичній роботі банку;

· розглянути основи аналізу доходів, витрат і прибутковості комерційного банку;

· навчитися основним засадам побудови рейтингової системи оцінювання діяльності комерційних банків.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ТА РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

1.1 Методологія економічного аналізу банківських установ

Аналіз банківської діяльності є одним з найважливіших напрямків економічної роботи і повинен вирішувати такі завдання:

-        давати точну оцінку стану об’єкта дослідження і показати, наскільки він відрізняється від належного;

-        розкривати можливості і шляхи зміни стану об’єкта з фактичного на належний;

         готувати матеріали до вибору оптимального управлінського рішення і сприяти його виконанню.

Економічний аналіз діяльності банківських установ складається з трьох основних частин:

· аналізу балансових звітів;

· аналізу фінансових форм звітності;

· порівняльного аналізу.

Методологія економічного аналізу банківський установ - це спосіб системного комплексного вивчення, вимірювання та узагальнення діяльності банку, здійснюваний шляхом її опрацювання спеціальними прийомами. Її характерними рисами є те, що:

1.  Всі явища і процеси слід вивчати в неперервному русі, змінах та розвитку (в динаміці). Звідси випливає необхідність постійних порівнянь. Цим забезпечується якісна оцінка діяльності банку.

2.  Будь-який процес або явище слід розглядати як єдність і боротьбу протилежностей, що зумовлюють перехід діяльності банку з одного стану в інший.

3.  Вивчення банківської діяльності має проводиться з урахуванням усіх зв’язків і залежностей, оскільки жодне явище не може бути до кінця зрозумілим, якщо його взяти ізольовано. Чим детальніше досліджуються взаємозв’язки, тим точніші результати аналізу. Причому особливу вагу мають причинні зв’язки, тобто наявність одних явищ, які неминуче породжують інші явища.

4.  Важлива методологічна особливість економічного аналізу - не тільки встановлення причинних зв’язків і залежностей, але й вимірювання ступеня їхнього впливу, що робить аналіз точним, а його висновки - обґрунтованими.

Розкриттю змісту аналізу сприяє його класифікація за кількома ознаками:

За аспектами дослідження аналіз діяльності банківських установ ділиться на:

1.  Загальний фінансово-економічний, що розкриває зміст фінансових показників, які характеризують діяльність банку в цілому.

2.  Операційно-вартісний аналіз поглиблює дослідження дохідності банку і дає уявлення про вартість і рентабельність (чи збитковість) конкретних операцій. Він дає можливість оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і виробити основні напрямки грошово-кредитної політики банку стосовно конкретних контрагентів з метою збільшення доходу.

3.  Дослідження проводиться на підставі загальної суми балансу, співвідношення розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень. Внаслідок функціонального аналізу виявляються можливості оптимального поєднання прибутковості і ліквідності банківських операцій шляхом вилучення непотрібних і пошуку прогресивніших способів їхнього виконання.

4.  Структурний аналіз дає змогу вивчити діяльність банку, проструктурувавши його операції, доходи, видатки, прибуток за різними ознаками.

5. Аналіз ефективності організації управління вивчає управлінську систему - організацію управлінського апарату і рух інформаційних потоків з метою вдосконалення його структури, підвищення кваліфікації його працівників та оптимізації взаємозв’язків між ними.

За обсягом досліджуваних питань аналіз ділиться на повний, тематичний і селективний.

Повний аналіз охоплює всі сторони аналізованого об’єкта і всі його зовнішні та внутрішні зв’язки і звичайно повторюється із заздалегідь заданою періодичністю.

Тематичний аналіз проводиться за вужчою програмою, тобто щодо вузького кола питань, з метою виявлення можливостей поліпшення окремих сторін діяльності комерційного банку. Цей аналіз має разовий характер.

Селективний аналіз аналогічний тематичному, але проводиться вибірково, тільки щодо тих елементів діяльності банку, які становлять найбільший інтерес у даній ситуації.

Таким чином, методологія аналізу діяльності банків - це система спеціальних знань, пов’язана з комплексним дослідженням банківської діяльності і тенденцій її розвитку; із визначенням ступеня впливу різноманітних факторів, причин та умов; із науковим обґрунтуванням планово-прогнозних завдань та управлінських рішень, що забезпечують досягнення поставленої мети, і систематичним контролем за їхнім виконанням; із вимірюванням та оцінкою результатів виконаної роботи і пошуком резервів подальшого підвищення її ефективності.

1.2 Роль і значення рейтингової оцінки діяльності банків

Для прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо здійснення активних операцій із банками, тобто рішень, які відповідають обраному співвідношенню прибутковості й ризику банки потребують об’єктивної інформації про фінансовий стан своїх банків-партнерів. Для задоволення саме цієї потреби існують рейтинги, що присвоюються банкам рейтинговими агенціями. Такі рейтинги дають можливість будь-якому користувачеві рейтингу здійснювати порівняльну оцінку різноманітних банків без проведення детального аналізу їх фінансового стану

Під час проведення загальної оцінки (рейтингу) банків необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої аналізуються основні показники фінансового стану банку. Такою є загальновідома система «CAMEL», на базі якої (з урахуванням специфічних особливостей національної банківської системи) визначається рейтинг комерційних банків України.

Рейтингове оцінювання за системою «CAMEL» здійснюють суто наглядові органи. В Україні вони представлені департаментами безвиїзного нагляду та інспектування Національного банку України, а також відповідними структурними підрозділами регіональних управлінь Національного банку України.

При цьому система рейтингової оцінки для кожного комерційного банку складається з таких етапів:

І. «попередній» рейтинг;

ІІ. «кінцевий рейтинг».

Рейтинг на «попередньому» етапі здійснює департамент безвиїзного нагляду за наявними формами звітності комерційних банків. За результатами цього рейтингу банку встановлюється відповідна рейтингова оцінка (методи встановлення рейтингової оцінки наведено нижче). Якщо рейтингова оцінка банку становить «З», «4» або «5» і при цьому банк не перебуває в режимі фінансового оздоровлення, ліквідації, банкрутства або припинення діяльності, він підлягає терміновому інспектуванню. Якщо банк перебуває в одному з наведених вище проблемних режимів, він потребує особливого нагляду Національного банку України, який здійснюється департаментом з питань роботи з проблемними банками та відповідними підрозділами регіональних управлінь НБУ.

Департамент інспектування разом з відповідними структурами регіональних управлінь під час детальної перевірки на місці визначає «кінцеву» рейтингову оцінку банку, тим більше, що рейтингову оцінку рівня менеджменту легше здійснювати безпосередньо в банку, при цьому можна уточнити і показники інших оцінок для сукупного рейтингу.

Система рейтингу банків включає визначення таких понять:

якість капіталу - оцінка розміру капіталу банку щодо його
достатності для захисту інтересів вкладників та підтримання платоспроможності;

якість активів - можливість забезпечення повернення активів;

якість управління (менеджменту) - оцінка методів управління банком з погляду ефективності його діяльності, розпорядку праці, методів контролю за дотриманням нормативних актів та чинного законодавства;

дохідність - достатність доходів банку для його подальшого
розвитку;

ліквідність - можливості банку щодо виконання ним як звичних, так і не передбачуваних зобов'язань.

Сукупний рейтинг банку визначається нараховуючи бали за кожним із зазначених вище пунктів від 1 (сильний) - до 5 (незадовільний), потім бали підсумовуються і діляться на п'ять для визначення сукупної рейтингової оцінки. Сукупний рейтинг характеризує загальний фінансовий стан банку: сильний, задовільний, посередній, граничний чи незадовільний (Додаток 1.).

Отже, основне завдання рейтингової оцінки полягає в тому, щоб дати комплексну оцінку становищу банку на ринку, на підставі котрої приватний вкладник або юридична особа - клієнт банку зможе прийняти те або інше рішення.

кредитний актив ліквідність банк

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

2.1 Аналіз активів пасивів та ліквідності банку

Активні операції банків - це фінансові операції з розміщення коштів з метою отримання доходу. До них належать надання кредитів та позичок, купівля цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізінгові, факторингові операції, операції з векселями тощо.

Мета дослідження активних операцій полягає в тому, щоб визначити шляхом аналізу по вертикалі структуру та динамічні зміни у структурі активів.

Таблиця 2.1

Аналіз структури активних операцій «А-Банку» за 2007 рік

Як випливає з табл. 2.1, основну частину активів банку складають надані кредити - 10053,10 тис.грн., або 69,58% від загальної суми активів. В касі знаходиться усього 279,04 тис.грн., або 1,93% від суми активів, а в інших банках (в тому числі, в “головному” банку та в інших філіях) - 3478,26 тис.грн. (24,07%). Зазначимо, що основну частину цих коштів складають міжфілійні, а міжбанківські - дуже малу частину (біля 2 тис.грн.). Матеріальні активи тобто обладнання та приміщення коштують 610,35 тис.грн. або 4,22% від активів і є активами, що не приносять прямого доходу. Частка інших активів є дуже малою і складає 0,2% від загальних.

Рис.2.1 Структура активних операцій «А-Банку» за 2007 рік

Активні операції банку є ризиковими. За ступенем ризику вкладень та імовірністю втрати частини вартості їх поділяють на 5 груп (табл.2.2):

група ( процент ризику - 0) - це готівкові кошти, кошти у НБУ, боргові цінні папери, що рефінaнсуються НБУ у портфелі банку на продаж та інвестиції, боргові цінні папери центральних органів державного управління у портфелі банку на продаж та інвестиції.;

група (процент ризику - 10) - короткострокові й довгострокові кредити, надані центральним органам державного управління;

група (процент ризику -20) - короткострокові та довгострокові кредити, надані місцевим органам держівного управління та нараховані доходи за ними; боргові цінні папери місцевих органів державного управління у портфелі банку на продаж та інвестиції:

група (процент ризику -50) - кошти до запитання в інших банках, строкові депозит в інших банках (крім простроченої заборгованості та прострочених нарахованих доходів);