Курсовая работа (т): Економічний аналіз діяльності банківських установ

Розглянемо структуру кредитного портфелю банку «А-Банк» за групами ризику (табл. 2.7)

Таблиця 2.7

Структура кредитного портфелю «А-Банку» за групами ризику

З таблиці 2.7 видно, що за аналізований період структура кредитного портфеля дещо погіршилася. Так, питома вага ризикованих та високо ризикованих кредитів збільшилась на 5,3 процентного пункту (з 19,7 % у 2007 р. до 25 % у 2008 р.). При цьому значно зросла частка сумнівних кредитів (на 5,2 процентного пункту, або на 5280 тис. грн.). Частка безнадійних кредитів зросла на 0,9 процентного пункту, або на 290 тис. грн. Це свідчить про те, що в банку проводиться досить високо ризикована кредитна політика.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Розглянемо структуру кредитного портфеля за галузевою ознакою (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 Аналіз структури кредитного портфеля «А-Банку» за галузевою ознакою

Як видно з даних табл. 2.8, банк визначається нераціональною структурою кредитних вкладень, основна їх частка була вкладена в торговельно-посередницьку діяльність - 47,5 %. Це зумовлено великим попитом на кредитні ресурси саме в цій галузі. Заінтересованість банку вкладати саме в цю галузь обумовлена високою оборотністю цих позик.

Проте порівняно з попереднім періодом диверсифікація кредитних вкладень дещо поліпшилась. З'явилися вкладення в транспортну галузь (24,4 %), збільшилася частка кредитних вкладень у сільське господарство та промисловість.

Аналіз можна продовжувати в напрямі більш глибокого вивчення структури за видами забезпечення (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Аналіз структури кредитного портфеля за видами забезпечення банку «А-Банку»

Так, з даних табл. 2.9. видно, що найбільш поширеним видом забезпечення кредитів є застава товарно-матеріальних цінностей. У 2007 році їх частка становила 38,2 %, а у 2008 році - 36,7 %. Високою є частка таких видів забезпечення, як нерухомість (19,1 %) та застава транспортних засобів (20,9 %). Приблизно така сама тенденція була й у 2008 році. Частка кредитів без забезпечення була незначною (6,1 % у базисному періоді та 5,7 % - у звітному) і надавалися клієнтам даного банку на виплату заробітної плати.

Отже, аналізуючи структуру кредитного портфеля можна зробити висновки. Надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку. Тому правлінню «А-Банку» необхідно проводити помірковану кредитну політику.

РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ

.1 Показники підвищення рейтингу банків України

При визначенні рейтингу банку за якийсь термін часу перш за все акцент робиться на аналізу рентабельності банку, який здійснюється із застосуванням показників, для розрахунку яких треба знати об’єм прибутку, отриманого банком в відліковому терміні. Розрахунок прибутку банку здійснюється по наступній схемі:

Чистий прибуток = Чистий процентний дохід + Інші доходи - Непроцентні видатки - Податки

Чистий прибуток використовується банком для виплати дивідендів акціонерам та забезпечує зростання капіталу, який є невід’ємною частиною для зростання банку. Чистий процентний доход розраховується так:

Чистий процентний доход = Процентні доходи - Процентні видатки - Збитки по ссудам

Інші доходи банки тримають у вигляді комісійних по банківським послугам.

Непроцентні видатки - це заробітна плата та премії робітників, витрати на придбання та утримання споруд, устаткування та ін.

В сучасній банківській практиці виділяють три основних способи розрахунку рейтингу банку:

1 Аналізують дохідність капіталу банка (ROE) виходячи з балансових даних банку.

ROE = Чистий прибуток/ Акціонерний капітал                                    (3.1)

Оптимальне значення ROE, на думку західних аналітиків, повинні знаходитися в межах 10 - 20%. Значенню ROE є підстава показників ринку. Дана формула прибутковості капіталу або прибутку на власний капітал банку приблизно 30 років назад використовувалися для розрахунку рівня рентабельності банку, а в наші часи її використовують для виявлення поточного доходу.

2 При оцінці ефективності роботи найвищого менеджменту аналізується рентабельність активів (ROA); цей показник показує на скільки банк ефективно розміщував банківські ресурси та як широко використовується рейтинговими організаціями при ранжуванні банків. В міжнародній банківській практиці прийнято враховувати нормальним значення ROA не нижче 1. Цей показник розраховується наступним шляхом:

= Чистий прибуток/Акціонерний капітал                                     (3.2)

3 Використовують дані про рівень ставки дохідності, потребуємої інвестором. Можна сказати, що це ринкова ціна, так як усі інвестори вимагають дохід одного рівня.

Загальна рентабельність банку = Дивідендний дохід + Приріст капіталу

Отже, загальну рентабельність банку можна показати у вигляді відношення (Модель Гордона):

Загальна рентабельність = (D1 + P1 - P0 )/ P0                             (3.3)

де D1 - дивіденди на кінець року;- ціна купівлі цінного паперу;- ціна продажу акцій.

Наприклад, якщо D1 = $5, P0 = $100, P1 = $110, тоді підставивши ці дані в формулу Гордона, отримаємо загальну рентабельність банку, яка дорівнює 15% ((5 : 100 + (110 - 100)) : 100 = 15%. Взагалі ця формула використовується для розрахунку рентабельності банку на кінець року. ЇЇ застосовують також для визначення поточної рентабельності. Банк може досягти мети зростання фінансових результатів діяльності тільки в тому випадку, якщо він виконує жорсткий контроль за своїми видатками.

3.2 Сучасна банківська система ,проблеми та перспективи її розвитку

Аналізуючи рейтинг банків України станом 2008-2009 р.(Додаток В) можна зробити висновки що до кращих банків України входять Приватбанк,Укрексімбанк,Ощадбанк, Райффайзен Банк Аваль,Уксиббанк.В додатку 3 наведені основні показники банківської діяльності банків України.

Аналіз стану банківського сектору української економіки дає можливість виявити декілька проблем, вирішення яких сприятиме підвищенню конкурентноздатності українських банків і створення в країні банківської системи світового рівня. Такими проблемами є:

1. Висока концентрація капіталу у групі найбільших банків.

2. Низький рівень капіталізації більшості комерційних банків України штовхає їх проводити агресивну політику, спрямовану на досягнення високого рівня прибутку (з цією метою здійснювалася і діяльність банків у країні під час інфляційних процесів, які створювали враження легкого заробляння грошей, що призвело до процвітання спекулятивних угод в інфляційному кліматі та негативно вплинуло на довіру населення до банків).

3. Низькі обсяги кредитування реального сектора економіки, що головним чином пояснюється різким збільшенням процентних ставок за державними короткостроковими зобов'язаннями, у зв'язку з чим банки змушені були скоротити кредитування приватного сектору для задоволення більш високого попиту на державні кредити та неефективністю податкової системи, яка негативно впливає на рентабельність багатьох господарських суб'єктів, а також практичною відсутністю механізмів масового споживчого кредитування та фінансування житла..

4. Проблема надійності і забезпеченості виданих кредитів. Небезпечною є тенденція залучення ресурсів вкладників, які не забезпечені власним капіталом, з подальшим виходом на ринок позикових капіталів без утворення резервів для покриття кредитних ризиків. Така політика загрожує обернутися катастрофічними наслідками у разі навіть короткострокової дестабілізації фінансового ринку.

5. Проблема незабезпечених, ненадійних кредитів викликає одну з найсерйозніших проблем сучасного банківського сектору України - велику частку проблемних кредитів у кредитному портфелі комерційних банків, що зумовлює низьку ліквідність банків, існування багатьох збиткових банків із “негативним” кредитним портфелем, банків, які перебувають у режимі фінансового оздоровлення або у стані ліквідації. Половина з проблемних банків перебуває у стадії ліквідації. Унаслідок цього знизились миттєва та загальна ліквідність і платоспроможність значної кількості банків, значно погіршився фінансовий стан найбільших банків, активи яких становлять більше половини активів усіх комерційних банків України.

6. Кадрова проблема, що включає у себе недостатній рівень кваліфікації менеджерів і спеціалістів та брак досвіду банківського персоналу. Ця проблема особливо гостра для тих комерційних банків, до керівництва якими в час "піку", їхнього утворення часто приходили люди без елементарної економічної підготовки, не кажучи вже про спеціалізовану банківську. Нині цю проблему практично розв'язано у кількісному плані, проте постає питання якості підготовки фахівців, що потребує узгодження навчального процесу із відповідними запитами банків, враховуючи постійний динамізм фінансового ринку та зміни банківських технологій здійснення різноманітних операцій.

7.Проблему низького рівня менеджменту складає і проблема браку наукових рекомендацій щодо вибору сфер діяльності, пунктів та місць розташування банків, слабка наукова обгрунтованість аналітичної бази, недостатня увага до стратегічних проблем розвитку. Практично в усіх сферах банківської діяльності здебільшого відсутні середньо- та довгострокові стратегії, переважно діють короткострокові, розраховані на три - шість місяців або один рік, тоді як, наприклад, ринок кредитних ресурсів, як і будь-який інший сегмент ринку, потребує стратегічного бачення соціально-економічних процесів

Для розв'язання наведених проблем необхідно здійснити такі заходи:

1)   Кабінет Міністрів повинен здійснювати фінансово-економічну політику, спрямовану на підвищення ефективності державних підприємств;

2)   удосконалити податкову систему країни;

3)   розвивати та стимулювати приватну власність;

4)   оптимізувати ризик-менеджмент;

5)   швидкими темпами проводити реорганізацію, об'єднання або ліквідацію проблемних банків;

6)   налагодити роботу Фонду гарантування вкладів населення та зробити її ефективною;

7)   створити сприятливий інвестиційний клімат, атмосферу масового інвестування в українську економіку;

8)   запровадити цілодобове надання банківських послуг

9)   розвивати кредитування малого бізнесу;

10)розвивати взаємовідносини банків з клієнтами;

11)зміцнювати фінансовий потенціал шляхом залучення нових акціонерів та збільшувати капітал за рахунок розширення клієнтської бази;

12)розвивати і надалі удосконалювати законодавство і нормативну базу;

Таким чином, для ефективного проведення змін з метою підвищення конкурентноздатності банківського сектора необхідне поєднання сприятливих зовнішніх і внутрішніх умов, які б разом створили певне позитивне середовище для функціонування і успішної діяльності банків України.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Центральну функцію комплексного аналізу банківської діяльності, яку він виконує в банку, можна назвати пошук резервів підвищення ефективності функціонування на основі вивчення передового досвіду та досягнень науки і практики. Це дозволяє оптимізувати структуру активів та пасивів з метою максимізації прибутку банку.

Проведення комплексного аналізу банківської діяльності є запорукою успіху для будь-якого комерційного банку. Результати аналізу служать необхідним інформаційним джерелом для керівництва банку; за їх допомогою приймаються управлінські рішення по регулюванню банківської діяльності.