Материал: Економіко-статистичний аналіз фінансових результатів від реалізації кукурудзи на зерно

Економіко-статистичний аналіз фінансових результатів від реалізації кукурудзи на зерно

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВАУКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Економічний факультет

Кафедра агробізнесу і статистики

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу з дисципліни «Статистика»

Тема роботи: Економіко-статистичний аналіз фінансових

результатів від реалізації кукурудзи на зерно

Студент Тіщенко Евгеній Юрійович

Спеціальність Менеджмент організацій

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи статистичного дослідження ефективності використання земельних угідь

1.1 Значення, завдання статистики землекористування та джерела даних для аналізу земельних угідь

1.2 Методика визначення системи показників використання та економічної оцінки земельних угідь

2. Характеристика природних і економічних умов господарства

3. Економіко-статистичний аналіз використання земельних угідь

3.1 Статистичний аналіз динаміки і структури земельних угідь та їх трансформація

.2 Статистичний аналіз структури посівних площ

3.3 Економіко-статистичний аналіз урожайності зернових культур

3.3.1 Визначення показників варіації при аналізі середньої урожайності сільськогосподарських культур

3.3.2 Визначення тенденції і рівня врожайності сільськогосподарських культур на перспективу

3.3 Застосування методу статистичних групувань при вивченні ефективності використання земельних угідь

3.4 Кореляційний метод аналізу впливу різних факторів на врожайність сільськогосподарських культур і виявлення резервів її росту

3.5 Економічна ефективність використання землі в господарстві та резерви її підвищення

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

статистичний врожайність сільськогосподарський

ВСТУП

Ефективне використання земельних ресурсів має винятково важливе значення для сталого розвитку аграрного сектора України. Цьому має бути підпорядковане реформування земельних відносин, на основі якого здійснено перехід до різних форм власності на землю, запроваджено платне землекористування тощо. Проте в державі поки що не вирішено проблему забезпечення раціонального та екологобезпечного використання земельних ресурсів. Протягом останніх років значно зменшилась кількість внесення мінеральних та органічних добрив, що негативно впливає на якість ґрунтів, а зрештою, на ефективність господарювання сільськогосподарських підприємств.

З часу офіційного оголошення земельної реформи в Україні минає вже друге десятиліття, проте перетворення, що стосуються питань земельної власності, володіння, користування й розпорядження землею як головним засобом виробництва у сільському господарстві, виявилися досить неоднозначними та малоефективними. Саме тому вирішення стратегічних завдань у цій сфері потребує цілеспрямованого, комплексного, всебічного та науково обґрунтованого проведення на загальнодержавному рівні правових, економічних і організаційних заходів стосовно ефективного використання землі в органічному зв’язку з усіма чинниками виробництва.

Стосовно землі сьогодні маємо неоднозначну й парадоксальну ситуацію: з одного боку, зволікання з впровадженням ринку земель сільськогосподарського призначення серйозно гальмує розвиток аграрного сектора економіки, з іншого - негайний перехід до ринку сільськогосподарських земель за умов надлишку пропозиції над попитом у досліджуваному регіоні може призвести до переходу значної частини земельного фонду у власність суб’єктів, які будуть лише зайвою ланкою між суспільством і сільгоспвиробником. Таким чином, нанівець буде зведено саму суть земельної реформи.

Враховуючи цю обставину, на сучасному етапі актуальним є питання всестороннього і детального дослідження особливостей розвитку земельних відносин, ролі і місця землі у системі чинників сільськогосподарського виробництва та розробки на цій основі шляхів оптимізації використання виробничих ресурсів галузі з метою забезпечення її ефективного функціонування.

Мета роботи полягає у аналіз дослідження ефективності використання земельних угідь та підвищення її ефективності.

Відповідно до вказаної мети в цій роботі поставлено такі завдання:

розробити статистичний аналіз динаміки і структуру земельних угідь та їх трансформацію;

дослідити статистичний аналіз структури посівних площ

визначити показники варіації при аналізі середньої урожайності сільськогосподарських культур

визначити тенденції і рівень врожайності сільськогосподарських культур на перспективу

застосувати метод статистичних групувань при вивчені ефективності використання земельних угідь

розробити кореляційний метод аналізу впливу різних факторів на врожайність сільськогосподарських культур і виявити резерви її росту

визначити економічну ефективність використання землі в господарстві та резерви її підвищення.

Об’єкт дослідження - Державне підприємство «Дослідне господарство «Покровське» Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України.

Предмет дослідження - аналіз господарського стану господарства та ефективність використання земельних угідь.

Методи дослідження:

Статистичне групування

Аналіз рядів динаміки та їх вирівнювання (механічне та аналітичне)

Індексний аналіз

Кореляційно-регресійний аналіз

Джерела інформації:

Підручники

Ф.№ 29-с/г «Підсумки збору врожаю с/г культур, плодів, ягід та винограду»

Ф № 50-с/г «Основні економічні показники роботи с/г підприємств за 20__р.»

Економічний паспорт

Теоретичні основи статистичного дослідження ефективності використання земельних угідь

Значення, завдання статистики землекористування та джерела даних для аналізу земельних угідь

Статистичне спостереження у рослинництві здійснюють органи державної статистики разом з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи періодичну і річну статистичний звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження.

В Україні здійснюється єдиний державний облік земельного фонду, де ведеться державний земельний кадастр. Він містить систему даних і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі за землекористувачів, за категоріями земель, а також про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлює Кабінет Міністрів України.

Щороку, станом на 1 січня, підприємства, установи, організації, об’єднання та землевпорядні органи складають і подають спеціальну статистичну звітність - ф. № 6-зем «Звіт про наявність земель і розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках земель та землекористувачах»; ф № 6а-зем «Звіт про наявність зрошувальних земель і розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах»; ф. № 6б-зем «Звіт про наявність осушених земель і розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах». В цих звітах містяться дані про категорії земель, власників землі та землекористувачів, а всередині їх - про види угідь, стан і використання землі. Таку звітність надсилають відділам і управлінням земельних ресурсів районних і обласних державних адміністрацій, а також Державному комітету про земельних ресурсах.

Відомості про хід сівби ярих і озимих культур містяться у тижневій оперативній статистичній звітності (ф.№ 3-сг і 7-сг). Після закінчення сівби ярих культур органи державної статистики щороку проводять заключний облік посівних площ під врожай поточного року по всіх категоріях господарств. Для цього сільськогосподарські підприємства складають і подають районним відділам статистики «Заключний звіт про посівні площі під урожай поточного року» (ф. № 4-сг.). в ньому міститься інформація про посівні площі усіх культур, включаючи посіви озимих і багаторічних трав минулих років, у тому числі на зрошуваних землях.

Оперативні відомості про хід збирання урожаю сільськогосподарських культур наводять у ф. № 7-сг «Звіт про збирання врожаю сівбу озимих і оранку на зяб». У цьому звіті наростаючим підсумком показують зібрану площу основних культур і вироблену з цієї площі продукцію. Ця форма має важливе значення для конролю за виконанням графіків збирання урожаю, а також для оцінки строків проведення збиральних робіт і втрат продукції.

Попередні дані про збирання врожаю усіх с/г культур надходять від сільськогосподарських підприємств у районні відділи статистики. Ці дані наводять у ф. № 29-сг «Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень», який складають станом на 1 листопада. У звіті за розгорнутим переліком культур наводяться такі показники: фактична посівна площа, зібрана площа від початку збирання до звітного строку, кількість одержаної з цієї площі продукції, середній збір продукції з 1 га зібраної площі. Крім того, у звіті показують площу посіву, яка збиратиметься після звітного строку, і очікуваний збір продукції з 1 га і всієї площі.

Важливим джерелом даних статистики є річні звіти сільськогосподарських підприємств. В них наводять загальну земельну площу господарства та її розподіл по угіддях, наявність зрошуваних і осушених земель, фактично посіяну площу і збір продукції окремих культру, площу і валовий збір продукції садів, виноградників та інших багаторічних насаджень. Цінні відомості для характеристики стану і аналізу розвитку рослинництва дістають в результаті паспортизації полів і водогосподарських систем. Масові дані про стан земель, посівів, насаджень нагромаджуються у науково-виробничих системах і закладах, які обслуговують сільське господарство (землеустрій гідрометеорологічна служба, агрохімічне обслуговування сортовипробування, захист рослин тощо).

Методика визначення системи показників використання та економічної оцінки земельних угідь

Історично рослинництво ототожнюється із землеробством, чим підкреслюється його залежність від землі як головного засобу виробництва в сільському господарстві, його матеріальної основи.

Земля - це продукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва земля при правильному використанні не зношується і не вибуває з виробничого процесу, а, навпаки, при правильному використанні властивості її поліпшуються, тобто підвищується родючість.

Під родючістю грунту розуміють його здатність забезпечувати урожайність сільськогосподарських культур, рівень якої залежить як від об’єктивних властивостей грунту, так і від розвитку культури землеробства та кліматичних умов. Розрізняють природну, штучну і економічну родючість землі. Природна родючість створюється внаслідок тривалого ґрунтотворного процесу без втручання людини. Штучна родючість створюється працею людини. Економічна родючість - це результат дії природи і суспільної праці, сукупний вираз природної і штучної родючості.

Земельний фонд України включає всі землі в межах її території (в тому числі й землі під водою) незалежно від цільового призначення та господарського використання.

Форми власності на землю в Україні такі: державна, колективна і приватна форми. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до цільового призначення всі земельні ресурси поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3)землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення); 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6)землі водного фонду; 7) землі запасу.

Користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним називається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим -до 3 років і довгостроковим - від 3 до 25 років.

Відповідно до стану і виробничого використання земельний фонд поділяють на окремі види земельних угідь. Земельні угіддя - це ділянки землі, які різняться природними властивостями і способом господарського використання. Їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські.