Материал: Економіко-статистичний аналіз фінансових результатів від реалізації кукурудзи на зерно

До сільськогосподарських угідь належать угіддя, які придатні і використовуються для виробництва продукції рослинництва й тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження.

Рілля включає усі розорані землі, які використовуються або підготовлені під посіви сільськогосподарських культур. Площу ріллі визначають підсумовуванням площі посіву сільськогосподарських культурі площі чистого пару. Обчислена таким способом площі ріллі може не збігатися з її розмірами, визначеними за картографічними матеріалами землеустрою господарства. Це зумовлене тим, що частина ріллі використовується під тимчасові зрошувальні борозни, дороги тощо.

До несільськогосподарських угідь належать землі під лісом, деревно-чагарникові насадження (у тому числі полезахисні лісові смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання і сільському господарстві.

Під структурою земельних угідь розуміють частку окремих видів угідь у загальній земельній площі. ЇЇ виражають, як правило, у процентах. Щоб визначити, який процент становить площа даного виду угідь, її слід поділити на загальну земельну площу і знайдені дані помножити на 100.

В перспективі у зв’язку з дальшим розвитком промислового і житлового будівництва землезабезпеченість населення зменшуватиметься, тому основним напрямком збільшення виробництва сільськогосподарської продукції має бути підвищення продуктивності земель.

Для організації правильного обліку і раціонального використання земель велике значення має ведення земельного кадастру.

Земельний кадастр - це систематизована сукупність даних про природні властивості земель, їх правовий і господарський стан. Його використовують для забезпечення рад народних депутатів і земельних органів, землевласників, землекористувачів та орендарів інформацією про стан земель, щоб забезпечити раціональне їх використання і охорону, вдосконалити управління земельними ресурсами, обґрунтувати розмір плати за землю.

Складовими частинами земельного кадастру є кількісний облік (реєстрація) земель по власникам, землекористувачах та видах угідь, якісний облік земель, бонітування ґрунтів і економічна оцінка землі.

Бонітування грунтів - це порівняльна оцінка якості грунтів, їх продуктивної здатності. При бонітуванні враховують агрохімічні властивості грунтів: товщину гумусового горизонту, вміст гумусу, азоту і фосфору, кислотність, механічний склад та інші елементи, що впливають на урожайність сільськогосподарських культур.

При бонітуванні грунтів об’єктом є грунтові різновиди ріллі, а основою оцінки - «нормальна урожайність», яку обчислюють за рівнянням регресії. Нормальна урожайність показує, який рівень урожайності сільськогосподарських культур можна мати з певного різновиду грунтів і ріллі в цілому. Результати бонітування грунтів виражають в балах. Їх визначають залежно від розміру «нормальної урожайності». Найбільш родючі грунти і рілля в цілому мають оцінку 100 балів.

Матеріали бонітування грунтів використовують для розробки заходів підвищення продуктивності землі за рахунок проведення меліоративних робіт, боротьби з водною і вітровою ерозією грунтів, а також здійснення комплексу заходів охорони і раціонального використання земельних ресурсів.

Під економічною оцінкою землі розуміють визначення порівняльної економічної цінності землі як засобу виробництва. Її здійснюють за такими економічними показниками: урожайність сільськогосподарських культур, вартістю валової продукції, окупністю витрат, диференційованим доходом. Для визначенні вартості валової продукції застосовують кадастрові ціни, які дорівнюють суспільній собівартості продукції рослинництва в зоні з найгіршими природно - економічними умовами виробництва плюс необхідний додатковий продукт. Розмір додаткового продукту становить 15% вартості сукупних основних і оборотних виробничих фондів рослинництва.

Окупність витрат обчислюють як відношення вартості валової продукції рослинництва в кадастрових цінах до витрат живої та уречевленої праці на виробництво продукції. виробничі витрати включають витрати на заробітну плату, витрати продукції власного виробництва (насіння, корми), куплених матеріалів, амортизаційні відрахування тощо.

Диференційований доход є частиною додаткового чистого доходу, який створюється продуктивною працює на землях кращої якості. Його визначають відніманням від вартості валової продукції витрат на виробництво необхідного додаткового продукту.

Одним із способів економічної оцінки землі є відносна оцінка за 100-бальною шкалою. Найбільш продуктивні землі, що забезпечують максимальний вихід валової продукції рослинництва з розрахунку на 1 грн виробничих витрат, оцінюють в 100 балів. Бальну оцінку інших земель визначають як відношення окупності витрат виробництва на цих землях до окупності витрат виробництва на землях, які мають оцінку в 100 балів. В інших випадках за основу шкали беруть урожайність сільськогосподарських культур, вартість валової продукції рослинництва або диференційований доход.

За допомогою оціночних балів порівнюють окремі землі і виражають їх у кадастрових гектарах за такою формулою:

Кга = Фга × Б / 100,

де Кга - кадастрові гектари землі; Фга - фізична площа сільськогосподарських угідь; Б - бал економічної оцінки певного виду угідь.

Аналізуючи використання земельних ресурсів, визначають показники, що характеризують ступінь використання всього земельного фонду або окремих видів угідь. Так, показник використання земельного фонду для сільськогосподарських цілей визначають як відношення площі сільськогосподарських угідь до площі земельного фонду; показник використання сільськогосподарських угідь - як відношення орних земель (в окремих випадках - орних земель і багаторічних насаджень) до площі сільськогосподарських угідь; показник використанні ріллі - відношення площі посіву сільськогосподарських культур до площі ріллі. Розмір цих показників значною мірою залежить від природно - економічної зони, в якій розташоване господарство.

Для характеристики економічної ефективності використання землі визначають показники виходу продукції з одиниці земельної площі. Розрізняють натуральні і вартісні показники. До натуральних показників належать: вихід зерна, цукрових буряків, соняшнику, борошна, картоплі, овочів, кормів та інших видів продукції рослинництва на одиницю площі; виробництво молока, м’яса і вовни на 100 га сільськогосподарських угідь, свинини - на 100 га ріллі, яєць - на 100 посівної площі зернових культур.

Натуральні показники використання землі застосовують тільки для порівняльного аналізу господарської діяльності підприємств, що мають однакові природно-економічні умови і напрям спеціалізації.

Вартісні показники економічної ефективності використання землі характеризують вихід валової і товарної продукції, валовий і чистий доход з розрахунку на одиницю земельної площі. Ці показники використовують під час порівняльного аналізу господарської діяльності підприємств, що мають однакову продуктивність землі. В інших випадках слід враховувати коефіцієнт економічної оцінки землі, оскільки якість землі впливає на урожайність сільськогосподарських культур і вихід валової продукції з розрахунку на одиницю земельної площі.

При аналізі ефективності використання земельних ресурсів важливе значення має освоєння і використання меліорованих земель. Найважливішим показником ефективності використання меліорованих земель є рівень урожайності сільськогосподарських культур, вирощуваних на цих землях. Для цього вивчення використовують відносне порівняння, коли знаходять відношення однієї величини до іншої, і порівняння різниць, коли знаходять відхилення однієї величини від іншої.

Приріст урожайності культур на зрошуваних землях бувають в абсолютних і відносних величинах. Проте показники абсолютних приростів виходу продукції з одиниці земельної площі не можна використати для порівняльної оцінки ефективності зрошення земель, оскільки показники урожайності окремих культур не можна порівняти.

Об’єктивну оцінку ефективності меліорації можна дати тільки за допомогою відносних показників приросту урожайності.

В умовах переходу агропромислового комплексу до ринкових відносин важливу роль відіграє порівняльний аналіз додаткового виходу продукції меліорації земель по окремих сільськогосподарських культурах у вартісному виразі, а також аналіз окупності витрат на меліорацію земель.

Економічну ефективність меліорації земель визначають порівнянням вартості додаткової продукції з витратами виробництва, пов’язаними із зрошенням земель. Основні показники ефективності зрошення такі:1) приріст сільськогосподарської продукції в натуральному або вартісному виразі на 1 грн. додаткових витрат; 2) приріст чистого доходу на 1 грн. додаткових витрат. Слід урахувати, що ці показники не завжди знаходяться у прямому співвідношенні, оскільки в першому показнику не враховано собівартість додаткової продукції, а у другому показнику розмір чистого доходу на 1 грн. додаткових витрат не завжди збігається з більшим приростом врожаю і виходом продукції з одиниці площі. Тому для визначення економічної ефективності меліорації земель потрібно застосовувати й інші аналітичні показники, наприклад розмір прибавки урожаю і чистого доходу з розрахунку на 1 т води, використаної для поливання. Чистий доход, одержаний внаслідок застосування зрошення по окремих культурах, визначається за формулою:

Чд = ( В + b) - Е,

де В - вартість додаткової продукції, одержаної внаслідок зрошення земель, грн.; b - вартість додаткової супутньої і побічної продукції, грн; Е - сума виробничих витрат, пов’язаних із зрошенням земель, включаючи витрати на збирання, транспортування і реалізацію додаткової продукції, грн.

Ефективність використання земельних ресурсів у динаміці за кілька років обчислюють за індексом економічної ефективності використання землі:

де q1 і q0 - обсяг виробництва окремих видів продукції у звітному і базисному періодах; p- порівняні ціни за одиницю продукції ; П1 і П0- площа сільськогосподарських угідь у звітному та базисному періодах.

За допомогою цього індексу можна порівнювати результати господарської діяльності підприємства, які мають різні природно-економічні умови та напрям спеціалізації.

2. Характеристика природних і економічних умов господарства

Державне підприємство «Дослідне господарство «Покровське» Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України (надалі ДП «ДГ «Покровське») створене згідно наказу УААН № 167 від 28.12.1994р. на базі колгоспу «Жовтень». Підпорядковане Селекційно-генетичному інституту - Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення. Загальне підпорядкування - Національна академія аграрних наук України, як власник державного майна, закріпленого за господарством.

ДП «ДГ «Покровське» Біляївського району Одеської області об’єднує чотири населених пункти : с. Маринівка, с. Нова Еметівка, с. Берегове, с. Стара Еметівка. Виробничий центр господарства розташований у селі Маринівка, який розміщений в 75 км від районного центру - м. Білявка і в 30 км від обласного центру - м. Одеса.

Територія господарства розташована в Ізмаільсько - Одеському ( південно-західному ) агрогрунтовому районі південної степної агро кліматичної зони України .

Територія ДГ “Покровське” розташована в недостатньо зволоженому агро кліматичному районі степу Одеської області . Сума річних опадів по середнім і багаторічним даним складає 377 мм із значними коливаннями по рокам . Незначна кількість опадів ( річних ) випадання значної частини опадів у вигляді ливнів знижує господарську цінність і рівень використання вологи рослинністю. Район характеризується недостатністю випадаючих опадів .

Високі літні температури і сухі вітри визивають велике випаровування , а в наслідок , і обумовлюють засушливість району.

За зиму випадає 63 мм опадів , але в наслідок нестійкого теплового режиму зим і частих змін морозів відлигами з цієї кількості опадів у вигляді снігу випадає біля половини , інша частина , представляється у вигляді дождю і туману .

Температурні умови благо приємні для розвитку сільськогосподарських культур , і особливо для винограду . Середньорічна температура повітря складає + 9,4 ºС .

Річний максимум температури повітря + 38 ºС , абсолютний мінімум дорівнює 30 ºС .

Пануючими повітряними течіями є північні , північно-східні і північно-західні . Під час зими панують вітри північного і північно-східного направлення . Літом панують вітри південного і південно-східного направлення . Домінуючи сухі вітри східного , північно-східного направлення , і південно-східного обумовлюють засушливий режим району .