Контрольная работа: Фактори виникнення монополій. Надлишок споживача або додаткова вигода

Фактори виникнення монополій. Надлишок споживача або додаткова вигода

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Хмельницький національний університет

Контрольна робота №1

Мікроекономіка

Варіант 11

ОАз-11-1

Студент: Цвігун Назар Вячеславович

Викладач: Мороз Сергій Вікторович

План

1.Фактори виникнення монополій

. Проаналізуйте споживчий надлишок у взаємозв’язку з кривими байдужості. Що таке Маршалліанський надлишок?

. Виведіть на основі прикладів та даних короткострокову криву пропозиції фірми та галузі

. Які відмінності має пропозиція факторів виробництва та рівновага при недосконалій конкуренції

. Поясність, з точки зору поняття зовнішніх ефектів, яким чином система патентування захищає винахідника, а відповідно, стимулює його подальшу творчість

Задача 1

Задача 2

Література

1. Фактори виникнення монополій

Досконала та недосконала конкуренція є антиподами ринкових структур. Їх теоретичні положення базувались на припущенні крайностей, яких практично не існує в природі. Більш поширеними в реальній дійсності є ринкові структури, які займають проміжне положення, поєднуючи в собі окремі риси як досконалої конкуренції, так і монополії. Однією із таких ринкових структур є монополістична конкуренція, в якій переважають риси досконалої конкуренції і мають місце окремі елементи, характерні для чистої монополії. Тут кожний виробник має певну ринкову владу, але вона є не абсолютною. Теорія монополістичної конкуренції була розроблена в 30-х роках минулого сторіччя англійським економістом Дж. Робінсоном і американським вченим Е.Х. Чемберленом.

На більшості реальних ринків продукція конкуруючих підприємств дещо відрізняється поміж собою, тобто вона не повністю взаємозамінна або ж є диференційованою. Таке ринкове середовище прийнято називати монополістичною конкуренцією. Тут кожний виробник має монополію на свою продукцію (Мак Дональдс - на гамбургери Біг мак; Рогань - на пиво; Херт, Лі та інші - на костюми).

Монополістична конкуренція відрізняється від інших ринкових структур тим, що:

реалізується диференційована продукція, але яка має близьких замінників;

є достатньо велика кількість виробників, які ведуть конкуренція поміж собою за споживача методами цінової та нецінової конкуренції.

Додаткові витрати, пов’язані з диференціацією продукції, створенням іміджу (марки), широка рекламна кампанія підприємства потребує більших витрат на цей ринок порівняно з ринком досконалої конкуренції.

Підприємства на ринку монополістичної конкуренції мають більш різноманітний набір стратегій, чим на ринку досконалої конкуренції: цінової конкуренції, диференціації продукції на підставі технічних характеристик, якості наданих послуг, стимулювання збуту. Отже, виробник на ринку монополістичної конкуренції може як переміщатися по кривій попиту, так і зміщувати криву попиту на свою продукцію Цінова конкуренція призводить до переміщення по кривій попиту, а диференціація - до зміщення самої кривої попиту.

Крива попиту підприємства ринку монополістичної конкуренції є більш еластичною за ціною в діапазоні цін цього підприємства і його конкурентів, аніж у монополіста. Чим більше число конкурентів і менше диференціація продукції, тим вище еластичність попиту за ціною.

Так як крива попиту виробника ринку монополістичної конкуренції є спадною, для збільшення обсягу продажу виробник має знижувати ціну, а отже гранична виручка від продажу кожної наступної одиниці продукції буде зменшуватися. Отже, сукупна (валова) виручка зі зростанням об’єму продажу буде зростати затухаючими темпами і досягне свого максимуму для обсягу виробництва, за якого гранична виручка буде дорівнювати нулю (ГВир = 0).

Для ринку монополістичної конкуренції залишається справедливим обрання підприємством однієї із стратегій максимізації прибутку, мінімізації збитків та закриття, що були розглянуті стосовно поведінки виробника на ринку досконалої конкуренції та чистої монополії. Але у даному випадку підхід має відмінність, яка полягає в тому, що функція валової виручки для підприємства на ринку монополістичної конкуренції не є прямою, а кривою лінією, тому що

ВВир = Ц Кп, але Ц = а - Кп .

Тоді ВВир = (а - bКп) Кп = аКп - b К2п , звідки ГВир = а - 2bКп .

Тому що кожний конкурент продає диференційовану продукцію, він виступає як монополіст по відношенню до своєї групи споживачів. Його крива попиту є спадною лінією. Але продукція монополістичного конкурента може бути легко замінена на продукцію іншого виробника, тому попит на продукцію окремого конкурента залежить не тільки від ціни на його продукцію, але і від цін на продукцію інших конкурентів. Якщо існує тільки два конкурента А і Б, тоді попит на їх продукцію можна представити так:

для виробника А:

КПА = аА - bАЦА + с(ЦБ - ЦА) = аА - (bА + с)ЦА + сЦБ;

для виробника Б:

КПБ = аБ - bБЦБ + с(ЦА - ЦБ) = аБ - (bБ + с)ЦБ + сЦА.

Ці функції показують, що:

об’єм попиту на продукцію виробника знаходиться в прямій залежності від ціни продукції конкурента і в оберненій - від ціни продукції виробника;

попит на продукцію монополістичного конкурента розкладається на дві складові: попит “своїх” споживачів, які купують його продукцію тільки в тому випадку, коли ціна на продукцію “їх” виробника здається їм не дуже високою, і попит “чужих” споживачів, які купують продукцію цього виробника, якщо ціна продукції “свого” виробника для них стане високою.

Залежність попиту від “своїх” покупців характеризує параметр b, від попиту “чужих” - параметр с. рівновагу монополістичного конкурента в коротко- і довгостроковому періоді можна відобразити графіками (рис. 1). Унаслідок певних дій виробник на ринку монополістичної конкуренції в короткостроковому періоді може отримати економічний прибуток (рис.1, а), але відкритість системи призведе до того, що в довгостроковому періоді переваги окремого виробника зрівнюються з іншими і рівновага наступає, коли економічний прибуток буде дорівнювати нулю (рис. 1, б).

Рис. 1. рівновага монополістичного конкурента в коротко - (а) і довгостроковому (б) періоді

Тобто, в умовах монополістичної конкуренції, як і в умовах досконалої конкуренції, рівноважна ціна в довгостроковому періоді не приносить виробнику економічного прибутку. Але в умовах монополістичної конкуренції в довгостроковому періоді продукція виробляється не з мінімальними середніми витратами, як це має місце за умови досконалої конкуренції (крива ДСВт дотикається кривої попиту зліва від їх мінімуму). Отже, в довгостроковій рівновазі монополістичні конкуренти мають надлишки виробничих потужностей, а тому виробництво диференційованої продукції споживачам обходиться дорожче, ніж стандартної. Такою платою за різноманіття продукції в умовах монополістичної конкуренції є підвищення витрат порівняно з ринком досконалої конкуренції, яке визначається площею заштрихованого прямокутника Ц*М, А, В, С (рис. 1, б).

Другим фактором, що веде до здороження продукції в умовах монополістичної конкуренції, є витрати на рекламу. Якщо в умовах досконалої конкуренції витрати на рекламу своєї продукції є зайві (виробник не може вплинути на зміну ринкової ціни), а монополісту, внаслідок відсутності конкурентів, вона також не потрібна, то в умовах монополістичної конкуренції реклама є одним із засобів боротьби за виживання, залучення споживачів для придбання товару у конкретного виробника. Хоча рекламна кампанія підвищує витрати виробництва, але вона дає можливість збільшити виручку від реалізації за рахунок збільшення обсягу в кількісному вимірі.

Таким чином, для ринку монополістичної конкуренції характерним є:

достатня кількість підприємств, кожне з яких веде конкуренцію зі значною кількістю інших, які ведуть суперництво між собою що дає можливість монополістичному конкуренту будувати свої дії, не боячись можливої зворотної реалізації всіх інших виробників ринку монополістичної конкуренції;

підприємства галузі виробляють диференційовану продукцію і тому кожне з них має певну величину ринкової влади, а його крива попиту є достатньо еластичною спадною лінією, оскільки товари, що реалізуються конкурентами, є достатньо близькими замінниками. Спадний характер функції попиту передбачає можливість одержання підприємством монопольного прибутку в короткостроковому періоді;

має місце достатньо вільний вхід інших підприємств в галузь і виходу з неї. Це призводить до того, що в довгостроковому періоді кожне підприємство галузі не має економічного прибутку.

. Проаналізуйте споживчий надлишок у взаємозв’язку з кривими байдужості. Що таке Маршалліанський надлишок?

Надлишок споживача, або додаткова вигода, яку має той чи інший споживач, показує, наскільки в середньому краще живуть окремі люди. Різні люди усіляко оцінюють споживання різних товарів, а отже, неоднаковим буде і максимальний рівень ціни, яку вони ладні заплатити за цей товар.

До цього криві попиту ми розглядали як характеристику тієї кількості товару, яку купує споживач за кожної заданої ціни. Але, з іншого боку, крива попиту характеризує бажання, тобто, готовність споживача платити за додаткову одиницю товару, якщо у нього вже є деяка кількість цього товару. Тому функцію попиту можна розглядати як відображення згоди, бажання споживача платити. Отже, висота кривої попиту показує ту максимальну ціну, яку ладен споживач заплатити за кожну додаткову одиницю товару. Площа під кривою попиту (0, Цmax, А, Кп) відображає ту загальну суму коштів, яку споживач ладен заплатити за придбання Кп одиниць продукції (рис.1). В умовах ринкової економіки споживач купує всю кількість (Кп) продукції по одній і тій же ринковій ціні (Цр), а тому сума фактичних витрат споживача на придбання кількості Кп продукції буде характеризуватися площею прямокутника 0, Цр,А,Кп. Площа трикутника Цр, Цmax, А характеризує той надлишок, ту вигоду, яку отримує споживач від того, що він за всю кількість товару Кп платить однакову ціну Цр.

Рис. 1. Графік надлишку споживача

Якщо, наприклад, ринкова ціна одиниці товару для умов (рис.1) становить 10 грн., тоді надлишок споживача (Нс) від придбання ним дев’яти одиниць продукції буде становити Нс = (18 - 10) + (17 - 10) + (16 - 10) + (15 - 10) + (14 - 10) + (13 - 10) + (12 - 10) + (11 - 10) = 36 грн. З іншого боку, ту ж саму величину можна розрахувати як площу трикутника, тобто Нс = 1/2 ∙ 9 ∙ 8 = 36 грн.

Якщо функція попиту є непрямою лінією, надлишок споживача можна визначити як площу, що лежить нижче кривої попиту і вище ринкової ціни. Коли ж потрібно підрахувати сукупний надлишок споживачів на ринку, необхідно обмежити площу нижче кривої ринкового попиту і вище лінії ринкової ціни.

Надлишок споживача має важливе значення. Окрім того, що ми можемо визначати вигоди як окремих споживачів, так і усіх споживачів, які купують товари на ринку, ми можемо співставити надлишок споживачів з сукупними прибутками, які отримують виробники продукції.

Надлишок споживача - різниця між максимальною сумою грошей, яку споживач згоден заплатити за певний обсяг благ, та тією сумою грошей, яку він за нього сплатить:

,

де Цп - ціна попиту, грн./од; Ц* - рівноважна ціна; К*п - рівноважний обсяг попиту, од.

Ціна попиту - максимальна кількість грошей, яку споживач згоден заплатити за благо.

Це дає змогу зробити оцінку витрат і прибутку альтернативних ринкових структур та суспільної політики, які впливають на поведінку споживачів та виробників продукції на відповідних ринках.

Крива байдужості. Двофакторна функція корисності математично має такий вигляд:

=f(Qх,Qy)

Графічно це крива, що має спадний нахил.

Крива байдужості (крива індиферентності, крива ізокорисності) − це геометричне місце точок, кожна з яких показує, що існує безліч варіантів споживання благ Х та У, при чому споживач є байдужим, який варіант обрати оскільки кожен з них приносить однаковий рівень корисності.

Карта кривих байдужості − це ряд кривих нанесених на одну і ту ж систему координат, які графічно відображають переваги споживачів.

Маючи два набори товарів Х та У можна скласти криву байдужості.

Припустимо, що споживач вибрав набір М3 за неділю: 3 банани і 6 яблук. Якщо забрати з набору один банан отримаємо набір М5, який принесе меншу корисність ніж набір М3 , тому т. М5 лежить на іншій кривій. Щоб повернутись на дану криву потрібно змінити кількість бананів, збільшити кількість яблук спожитих за неділю.

Двофакторна функція корисності математично має вигляд U=f(Qx, Qy), графічно це крива, що має спадний нахил і називається кривою байдужості або індиферентності або ізокористності. Крива байдужості - це місце точок, кожна з яких показує, що існує безліч варіантів в поєднанні споживання двох благ, при чому кожен набір приносить споживачеві однаковий рівень, а тому він є байдужим, який варіант споживання обрати.

Властивості карти кривих байдужості:

.Чим далі криві розміщені від початку осі ординат, тим більший рівень корисності вони описують і вигідніше споживачам переміщуватись від нижчих кривих до вищих.

.Криві байдужості ніколи не перетинаються.

Чому ж криві байдужості не можуть перетинатись?

Якщо набір, представлений в т. А, був би характерний для кривих U1 і U2 де U2>U1, то це означало б що споживач не бачить різниці між А і В і також між А і С. Звідси випливає, що він не бачить різниці між В і С. Проте набір В вміщує меншу кількість і Х і У ніж набір С. З цього мало б випливати що він віддає перевагу набору С ніж набору В.

Та ми бачимо протиріччя оскільки споживач не може одночасно віддавати перевагу одному набору над іншим і не бачити різниці між ними.

. Криві байдужості мають від’ємний нахил, який виражається коефіцієнтом граничної норми заміщення благ Х та У, який показує від якої кількості одного блага потрібно відмовитись щоб збільшити споживання іншого блага при незмінній корисності.

. Виведіть на основі прикладів та даних короткострокову криву пропозиції фірми та галузі

Згідно правила визначення оптимального обсягу випуску, який максимізує прибуток або мінімізує збитки, фірма завжди, за будь-якої ціни, розширює виробництво до рівня, де Р = МС. Отже, всі параметри виробництва належать кривій граничних витрат МС Але фірма припиняє виробництво, якщо ціна впаде нижче середніх змінних витрат АVС . Оскільки крива МС перетинає криву АVС в точці мінімуму середніх змінних витрат, то крива пропонування фірми співпадає з відрізком кривої МС, розташованим вище мінімуму АVС.