Контрольная работа: Фактори виникнення монополій. Надлишок споживача або додаткова вигода

Рис. 10.8. ілюструє знаходження короткострокової кривої пропонування фірми. На ньому зображені криві витрат МС, АТС і АVС і кілька ліній граничного виторгу МR , що відповідають різним можливим ринковим цінам.

За будь-якої ціни, що перевищує мінімальне значення АVС, оптимальний обсяг виробництва може бути визначений безпосередньо за графіком.

Наприклад, за ціною Р5 оптимальним буде обсяг випуску Q5, він максимізує прибуток. За ціною Рг оптимальним буде обсяг Q3, мінімізує збитки.

Всі точки перетину кривих МR і МС (а,b,c,d) визначають співвідношення можливих цін на продукцію і відповідної кількості продукції, яку фірма запропонувала б на ринку за даними цінами. Звідси очевидно, що висхідний відрізок кривої граничних витрат вище мінімуму середніх змінних витрат є короткостроковою кривою пропонування фірми. На рис.10.8. вона позначена суцільною потовщеною лінією. Зауважимо, що крива пропонування для кожного обсягу Q визначає мінімальну ціну, за якою фірма беззбитково пропонує останню одиницю продукції на конкурентному ринку.

Крива пропонування фірми має висхідний характер, так само як і крива граничних витрат, конфігурація якої зумовлена законом спадної віддачі. Через зростаючі витрати фірма не може без втрат прибутку розширити виробництво за даного рівня ціни. Зі зростанням ціни на продукцію фірма має можливість розширити виробництво до рівня, де МС = Р. Вона має стимул до такого розширення, тому що загальна сума прибутку при цьому збільшується, адже граничні витрати залишаються на рівні ціни, тоді як обсяги реалізації зростають. Аналіз поведінки конкурентної фірми підтверджує відомий нам закон пропонування: з підвищенням ціни обсяг пропонування зростає.

. Які відмінності має пропозиція факторів виробництва та рівновага при недосконалій конкуренції

До цього часу ми мали справу з вивченням ринків, де домашні господарства купували, а виробники продавали готову продукцію, тобто ринки товарів і послуг. А ринки факторів виробництва це: ринки робочої сили, сировини та інших виробничих ресурсів, де підприємці купують робочу силу і сировину, а домашні господарства в сукупності з підприємствами є продавцями. Тобто це ринки, на яких домашні господарства і підприємства помінялись ролями.

В основі функціонування ринків факторів виробництва лежать ті ж самі принципи, що і в основі товарних ринків. Аналіз попиту і пропозиції є основним методом їх вивчення. Але поряд з цим є і окремі відмінності, що відрізняють дію ринкового механізму факторів виробництва від товарного ринку і ринку послуг.

Попит на ресурси підприємствами так або інакше залежить від попиту на кінцеві товари і послуги і немовби народжується ним. Тому попит підприємств на виробничі ресурси називають похідним попитом, і це є найбільш важливою його характеристикою.

З точки зору пропозиції, фактори виробництва надаються домашніми господарствами, а не підприємствами. Тому що доходи споживачів визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на ринках виробничих факторів, аналіз ринків факторів виробництва є ключовим до розуміння способу розподілу сукупного продукту.

Конкурентний - це ринок факторів виробництва, де є багато продавців і багато покупців і при цьому ніхто з них не може вплинути на вартість (ціну) фактора виробництва.

Попит на фактори виробництва підприємства є завжди похідним, тому що він залежить від обсягу виробництва і витрат на придбання фактора (зарплата, орендна плата).

Додатково виручку (доход) від використання додаткової одиниці ресурсу (фактора виробництва) називають граничною продуктивністю, виміряною за виручкою (ГПВ) з відповідними індексами (праці або капіталу) ГПВЧ, ГПВК.

Відомо, що підприємство має найняти більше робітників, якщо ГПВЧ (гранична продуктивність праці) дорівнює витратам на заробітну плату (W), тобто ГПВЧ = W.

Додатковий обсяг випуску продукції від використання додаткової одиниці праці, виміряний за виручкою, можна розрахувати як добуток від граничної продуктивності використання одиниці праці на додаткову виручку від одиниці випуску продукції. Додатковий обсяг виробництва від використання ресурсу праці виражається граничним продуктом праці (ГПЧ), а додаткова виручка - граничною виручкою (ГВир) тобто

ГПВЧ = (ГПЧ)(ГВир).

Це рівняння є справедливим для будь-якого ринку факторів виробництва (конкурентного і неконкурентного)(рис. 1).

Рис. 1. Гранична продуктивність за виручкою

Гранична продуктивність від ресурсу праці при абсолютному конкурентному ринку готової продукції буде дорівнювати граничному продукту праці, помноженому на ціну продукту:

ГПВЧ = (ГПЧ)(Ц).

Граничний продукт праці знижується в міру збільшення робочого часу, тому що діє закон спадної віддачі від ресурсу. А тому крива граничної продуктивності праці є спадною, незважаючи на те, що ціна на продукцію залишалася постійною.

Крива ГПВЧ підприємства, яке має монопольну владу на ринку готової продукції розташована нижче від кривої ГПВЧ підприємства на конкурентному ринку продукції, тому що підприємство з монопольною владою може знизити ціну на готову продукцію, щоб збільшити обсяг реалізації. Врешті-решт гранична виручка завжди менша за ціну (ГВир < Ц), і тому вона зменшується по мірі збільшення випуску продукції.

Тобто крива граничної продуктивності має нахил донизу, тому що і крива граничної виручки і граничного продукту є спадними.

Оскільки ГВир на монопольному ринку завжди менше Ц, тоді ліва частина завжди буде меншою за праву: (монопольна влада) ГПВЧ=(ГПЧ) (ГВир)< (ГПЧ)(Ц)= ГПВЧ (без монопольної влади).

Одним із наслідків цієї нерівності є те, що за будь-якою величиною заданої заробітної плати підприємства з монопольною владою на ринку готової продукції наймуть менше робітників, чим ті, в яких немає монопольної влади.

Концепцію граничної доходності продуктивності праці за виручкою можна використати для регулювання чисельності робітників на підприємстві. Чисельність буде максимізувати прибуток тільки в тому випадку, якщо гранична продуктивність праці дорівнює сумі заробітної плати: ГПВЧ = W, що можна підтвердити і за графіком (рис.2).

Рис. 2. Умова максимізації прибутку в короткостроковому періоді

Ринки факторів виробництва аналогічні ринкам готової продукції. Максимізуюча прибуток умова для ринку факторів виробництва полягає в тому, що гранична продуктивність за виручкою має бути рівною ставці заробітної плати, є аналогічною правилу для ринку готової продукції, що гранична виручка має дорівнювати граничним витратам. Щоб побачити, що це так, розділимо обидві частини рівняння ГПВЧ = ГПЧ  Гвир на граничний продукт праці (ГПЧ), одержимо, що

ГВир = W/ГПЧ,

але W/ГПЧ це витрати виробництва додаткової одиниці продукції, тобто є граничними витратами виробництва.

Рис. 3. Вплив зміни пропозиції не співпадає з його використанням

Рівняння ГПВЧ = ГПЧ  ГВир показує, що вибір як кількості трудовитрат, так і обсягу виробництва відбувається відповідно одному і тому ж правилу: кількість факторів виробництва і обсяг випуску продукції вибирають так, щоб гранична виручка дорівнювала граничним витратам. Це правило справедливе як для конкурентних, так і для неконкурентних ринків.

Для того щоб визначити сукупний (ринковий) попит на такий ресурс як праця, потрібно визначити попит на працю в кожній із галузей і потім почленно скласти криві попиту галузей на працю.

Якщо ринок продукції є конкурентним, то гранична продуктивність праці за виручкою буде ГПВЧ = (ГПЧ)  (Гвир), що характеризується кривою ГПВЧ1 (рис.4).

Рис.4. Попит підприємства (а) і галузевий попит (б) на робочу силу

Якщо, наприклад, тарифна ставка становить W1 грн. за годину, то підприємству потрібно буде Ч1 людино-годин праці. Припустимо, що на цьому підприємстві рівень заробітної плати впаде до W2 грн. за годину. Якщо жодне підприємство не зможе найняти робітників за нижчу плату, наше підприємство найме Ч3 людино-годин праці, знайшовши точку на кривій ГПВЧ1, яка відповідає рівню оплати W1 грн. за годину. Коли ж рівень заробітної плати знижується на всіх підприємствах галузі, галузь в цілому буде використовувати більшу кількість робочої сили. Це призведе до зростання обсягів виробництва галузі і зміщення кривої галузевої пропозиції. Зростання пропозиції призведе до зниження ринкової ціни на продукцію.

Падіння ціни на продукцію змістить початкову криву граничної продуктивності за виручкою із положення ГПВЧ1 до ГПВЧ2, а отже і до зниження попиту підприємства на працю з Ч3 до Ч2, а тому і галузевий попит на працю буде меншим ПЧ (рис.4, б). Коли б ціна на продукт із падінням заробітної плати не змінювалась, ринковий попит на працю визначався б кривою П'Ч (горизонтальна сума попиту підприємств галузі при незмінній ціні продукції).

Ринковий попит на будь-який ресурс на неконкурентному ринку продукції визначається так само. Відмінність полягає в тому, що передбачити зміни в ціні на продукцію внаслідок зміни рівня заробітної плати важче, тому що кожне підприємство на ринку проводить свою політику ціноутворення, а не приймає ціну на продукцію як задану.

Конкурентний ринок знаходиться в рівноважному положенні, коли ціна зрівноважує попит з пропозицією, тобто для ринку праці це буде рівноважна заробітна плата, яка зрівноважує попит та пропозицію праці.

Коли ж ринки продукції не є абсолютно конкурентними, то умова ГПВЧ = Ц  ГПЧ не дотримується. На рис. 5, б крива, яка передає ціну на товар, помножену на продуктивність праці (Ц  ГПЧ), лежить вище від кривої граничної продуктивності виручки (ГВир  ГПЧ).

Рис. 5. Рівновага на ринку праці коли ринок продукції конкурентний (а) і має монопольну владу (б)

Точка Р є точкою рівноваги Wр і збалансовуючої кількості продукції праці Чр. Коли виробник продукції має монопольну владу, то гранична цінність робітника Цр перевищує рівень заробітної плати Wр так, що наймається недостатня кількість робітників. Тому, якщо підприємство наймає Цр робітників, то граничні витрати підприємства будуть менші від граничних.

Таким чином, підприємство максимізує свій прибуток, але оскільки обсяг його виробництва менший за ефективний, ефективність використання виробничого фактора не досягає максимуму. Чистий прибуток (сукупна виручка мінус сукупні витрати) буде зростати, якщо підприємство або підприємства з ринковою владою закуплять більше факторів виробництва і завдяки цьому збільшать випуск продукції.

Різниця між виручкою, отриманою від використання факторів виробництва, і мінімальними витратами на її використання носить назву економічної ренти для ринку факторів виробництва (рис. 6). Економічна рента, пов’язана з наймом робочої сили, - це надлишок заробітної плати від мінімальної суми, необхідної для оплати праці найманих робітників. Рівноважний рівень заробітної плати задано точкою Р (перетин кривих попиту та пропозиції праці). Мінімальні витрати на оплату праці Чр одиниць робочої сили визначаються площею трапеції 0, А, Р, Чр (нижче кривої пропозиції). На абсолютно конкурентному ринку всі робітники отримують заробітну плату Wр. Тоді площа трикутника А, Wр, Р і характеризує економічну ренту, яку отримали працюючі. З точки зору робітника, економічна рента подібна до надлишку споживача, тому що останній - це є додаткова цінність споживання понад вартість покупки товару.

Рис. 6. Економічна рента

Економічна рента виникає тільки у випадку дещо нееластичної пропозиції. Коли б пропозиція була абсолютно еластичною, економічна рента дорівнювала б нулю. Коли ж пропозиція абсолютно нееластична, усі виплати за ресурс виробництва є економічною рентою, оскільки пропозиція цього ресурсу існуватиме незалежно від того, яку ціну назначено.

. Поясність, з точки зору поняття зовнішніх ефектів, яким чином система патентування захищає винахідника, а відповідно, стимулює його подальшу творчість

Концепція зовнішніх ефектів була розроблена англійським економістом А. Пігу. Вивчаючи приватні ринки, ми припускали, що стосунки між головними діючими особами - покупцем і продавцем - не чинять впливу на інших суб'єктів, а впливають лише на учасників угоди. Але насправді деякі угоди можуть впливати на інтереси третіх осіб, які не мають відношення до виробництва товарів чи їх споживання. Побічні наслідки економічної діяльності не відображаються ринковими цінами і можуть призводити до неефективного розподілу ресурсів у суспільстві. Такі впливи дістали назву екстерналіп або зовнішніх ефектів. Вони виникають, коли вибір рішення одними фірмами чи споживачами чинить вплив на вибір інших суб'єктів. Залежно від сфери прояву розрізняють зовнішні ефекти:

у сфері виробництва, коли один виробник впливає на діяльність іншого, наприклад, хімічний комбінат - на діяльність фермерського господарства, розташованого неподалік;

у сфері споживання, коли один споживач впливає на рівень корисності іншого, наприклад, студент, який в гуртожитку вмикає на повну потужність магнітофон, заважаючи готуватись до іспиту з мікроекономіки іншому;

між виробництвом та споживанням, коли господарська діяльність виробника впливає на добробут споживачів, наприклад, якщо підприємство скидає відходи виробництва у річку, де с зона відпочинку;

між споживанням та виробництвом, коли споживання індивідів впливає на господарську діяльність фірми, наприклад, якщо відпочиваючі на березі озера заважають рибалкам.

Залежно від характеру впливу одних мікроекономічних суб'єктів на інших розрізняють позитивні і негативні зовнішні ефекти.

У разі позитивного ефекту треті особи одержують додаткову корисність, не сплачуючи за неї відповідному споживачу або виробнику. Наприклад, власники приміських дач розводять для себе квіти, що між іншим сприяє збільшенню доходів пасічника, вулики якого розміщені неподалік. При цьому пасічник не бере участі у витратах дачників. У даному випадку позитивний ефект виник у споживанні, а впливає на виробництво. Він є додатковою вигодою, яка не відображається у ринковій ціні і безоплатно одержується третіми особами. Вигоди дачників менші, ніж суспільні вигоди, їм ніхто не сплачує за позитивний вплив.

Негативні зовнішні ефекти виникають, коли діяльність одних суб'єктів завдає шкоди іншим, наприклад, завод скидає в озеро стічні води, а в результаті погіршуються умови розведення риби. Доходи риболовецької артілі знижуються, а збитки рибалкам ніхто не відшкодовує. Також може бути завдана шкода здоров'ю жителів міста, розташованого на березі цього ж озера, яка ніким не компенсується. Негативні зовнішні ефекти - це вартість ресурсів, які використовуються виробниками, але не оплачуються ними за ринковою ціною. У нашому прикладі негативний ефект виник у виробництві і впливає на виробництво та споживання третіх осіб. Додаткові витрати на очисні споруди не входять до витрат заводу, а перекладаються на тих, хто страждає від забруднення.