Дипломная (вкр): Гендерні відмінності у сфері зайнятості очима молодих спеціалістів

Гендерні відмінності у сфері зайнятості очима молодих спеціалістів

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

ФАКУЛЬТЕТ СОЦІОЛОГІЇ

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ

Пояснювальна записка

до дипломного проекту (роботи)

«Бакалавр»

На тему: «Гендерні відмінності у сфері зайнятості очима молодих спеціалістів»

Виконала студентка IVкурсу, 464 групи

Кудін Інна Миколаївна

Керівник к. і. н., доцент

Фесенко А. М.

Рецензент д. н. з мист., ст.. викладач

Малина В. В.

Миколаїв - 2014 року

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ГЕНДЕРНИХ ВІДМІННОСТЕЙ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ

.1 Праця та зайнятість як соціологічні категорії

.2 Основні аспекти гендерного аналізу сфери зайнятості

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ 2. ГЕНДЕРНА НЕРІВНІСТЬ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

.1 Сучасний стан ринку праці та сфери зайнятості в Україні: гендерний вимір

.2 Шляхи подолання гендерної нерівності та дискримінації у сфері зайнятості

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ 3. УЯВЛЕННЯ МОЛОДИХ СПЕЦІАЛІСТІВ СТОСОВНО ГЕНДЕРНИХ ВІДМІННОСТЕЙ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ

.1 Молоді спеціалісти та їхнє місце у сфері зайнятості

.2 Анкетне опитування на тему: «Уявлення молодих спеціалістів стосовно проблеми гендерних нерівностей у сфері зайнятості»

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з головних проблем соціального становлення молоді є її включення до сфери суспільної праці. Попри всі очікування і сподівання, держава сьогодні не забезпечує достатньої підтримки молоді в цій сфері. Намагаючись знайти роботу, молоді люди стикаються з низкою перешкод, які їм необхідно подолати.

Вихід молоді на ринок праці відбувається, переважно, після закінчення навчання. В умовах значного перевищення пропозиції робочої сили над попитом вступають у дію суворі закони ринкової конкуренції. Роботодавець має можливість вибору на ринку праці тих, хто відповідає його точним вимогам щодо кваліфікації, досвіду роботи тощо. До цього додається ще й проблема гендерної нерівності

Якщо зробити аналіз сучасного, зокрема й молодіжного ринку праці та сфери зайнятості то очевидною стане така проблема, як гендерна дискримінація, жертвами якої в більшості випадків стають жінки. Широко розповсюджена ситуація, коли вагітній жінці відмовляють в прийомі на роботу, аргументуючи це тим, що вона не підходе як фахівець - хоча насправді її не взяли на роботу саме через вагітність. І це при тому, що в нашому законодавстві не має жодного обмеження в розподілі професій.

Але для українського суспільства, яке перебуває на стадії формування нових соціальних норм і життєвих стратегій, проблема гендерної нерівності у сфері зайнятості виявилася не повністю усвідомленою. Зокрема у сфері зайнятості молодих спеціалістів, які вперше виходять на ринок праці, після закінчення ВНЗ та стикаються з проблемами гендерної нерівності, гендерної дискримінації та впливу гендерних стереотипів у процесі прийому на перше робоче місце.

Відтак, на думку автора роботи, актуальним є дослідження гендерних особливостей у сфері зайнятості, зокрема бачення цієї проблеми молодими спеціалістами - як випускниками, що вперше виходять на ринок праці, вступають у відносини зайнятості.

Стан наукової розробки теми. Проблема зайнятості досліджується вже на протязі довго часу такими науковцями як Ю. Маршавін, Н. Мазіна, Н. Симоненко, В. Кравченко, дослідниками проблем молоді І. Ільїнським, К. Криворученком. Велику увагу приділяють проблемі гендерної нерівності на ринку праці такі науковці, як М. Ворона, О. Тищенко, К. Возьний, Ю. Гаврилечко, Г. Чепурко, О. Грішнова, Л. Кобелянська, Е. Лібанова, Т. Мельник, С. Плечко, В. Силенко, в працях яких висвітлюються результати дослідження гендерних проблем під кутом зору права, психології, педагогіки, соціології, економіки. Велику увагу впливу проблеми гендерних відмінностей на процес працевлаштування випускників ВНЗ приділила О. Лободинська.

Однак, проблему гендерних відмінностей у сфері зайнятості з погляду молодих спеціалістів висвітлено ще не достатньо.

Мета роботи полягає у виявленні гендерних відмінностей у сфері зайнятості та уявлення про них молодих спеціалістів.

Об'єкт дослідження - гендерні відмінності у сфері зайнятості.

Предметом дослідження є уявлення молодих спеціалістів стосовно проблеми гендерних відмінностей у сфері зайнятості.

Згідно з поставленою метою, вирішуватимуться такі завдання:

розглянути працю та зайнятість як соціологічні категорії;

проаналізувати зайнятість населення під кутом зору теорії гендерних відмінностей;

теоретично обґрунтувати взаємозалежність гендерної дискримінації та гендерної сегрегації у сфері зайнятості;

дослідити наявність проблеми гендерної нерівності та дискримінації у сфері зайнятості в Україні;

виявити основні шляхи подолання процесу гендерної дискримінації у сфері зайнятості;

провести соціологічне дослідження уявлень молодими спеціалістами проблеми гендерних відмінностей у сфері зайнятості.

Гіпотези: гендерний зайнятість дискримінація

. Гендерна нерівність та дискримінація є реалією сучасного українського ринку праці.

. Існуюча в буденній свідомості система гендерних стереотипів про права та обов’язки чоловіка та жінки - істотно впливає на процес формування молодіжного ринку праці.

. Зміст існуючої нормативно-правової бази є малоефективним, зокрема тому, що відсутній механізм реалізації задекларованих прав молодих фахівців різної статі щодо працевлаштування.

. Молоді спеціалісти мають чітке уявлення стосовно дискримінації працівників у сфері зайнятості та частково підтримують гендерні стереотипи, пов’язані з виконанням гендерних ролей суб’єктами ринку праці.

Методи дослідження: для розв’язання поставлених завдань та досягнення мети використано загальнонаукові методи теоретичного рівня: аналіз і синтез, порівняння й узагальнення; емпіричні методи - аналіз документів, анкетне опитування.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Теоретичні положення, узагальнення і висновки кваліфікаційної роботи можуть бути використанні у науково-дослідницькій сфері як матеріал для подальшої розробки проблем гендерної нерівності у сфері зайнятості, а також в навчальному процесі як матеріали при викладанні соціо-гуманітарних дисциплін.

Апробація результатів кваліфікаційної роботи. Основні результати дослідження були представлені автором і обговорювались на щорічній студентській науковій конференції «Могилянські читання - 2013. Досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний аспекти».

Публікації. Основні положення і результати кваліфікаційної роботи викладено в статті на тему: «Гендерні відмінності у сфері зайнятості молодих спеціалістів». Стаття розміщена в молодіжному науковому журналі «Студентські наукові студії».

Структура роботи: кваліфікаційна робота складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел з 44 найменувань, 2 додатків. Обсяг кваліфікаційної роботи 76 сторінок.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ГЕНДЕРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ

.1 Праця та зайнятість як соціологічні категорії

Сфера праці завжди була об'єктом вивчення суспільно-економічних наук. Традиційно праця вважається основою функціонування та розвитку людського суспільства. Ще відомий американський підприємець Г. Форд на початку ХХ ст., оцінюючи значення праці в житті людини, стверджував, що праця є основною умовою здоров’я, самоповаги і щастя людини [19, c. 30].

Така роль праці зумовлена кількома чинниками. Як зазначають фахівці у галузі соціології праці, зокрема По-перше, вона є процесом взаємодії людини і природи, в якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює обмін речовин між собою і природою. По-друге, людина, впливаючи на природу, використовуючи та змінюючи її для задоволення своїх матеріальних та духовних потреб, не тільки створює матеріальні та духовні блага, а й змінює власну природу, розвиває здібності й нахили, виробляє соціально необхідні якості, формує себе як особистість. Праця є фундаментом, на якому базуються соціальні процеси та формуються соціальні відносини. Вона змінює становище, формує соціальний та професійний портрет особистості [34, с. 32].

Макросоціальне значення праці виявляється в тому, що саме праця історично створила людину, і вона й досі визначає її сутність. Суб’єктом процесу праці може бути лише людина, яка регулює і контролює його.

У процесі праці індивід вчиться реагувати на тиск ззовні, дозувати власні зусилля, одержувати і передавати інформацію, вирішувати конфліктні ситуації, встановлювати необхідні зв’язки. Праця - це своєрідна «школа соціалізації», в якій проходить вагома частина всього нашого життя. Тому, поряд з виробництвом продуктів і послуг, отримуваних в процесі праці, сама праця виступає як виробництво і відтворення самої людини, що ілюструє рис. 1.1 [19, с. 26].

Рис. 1.1. Роль праці у життєдіяльності людини і суспільства

У процесі праці, виконуючи ті чи інші трудові функції, люди взаємодіють, вступаючи одне з одним у різні відносини. Вплив на суспільство праця здійснює завдяки сукупності суспільних характеристик: соціально - природної, суб’єктивно - об’єктивної, двоякості, багаторівневості, структурної упорядкованості, суб’єктоцентризму, динамічності (рухливості), цілеспрямованості [19, с. 83].

Соціально-трудові відносини, які виникають у процесі праці, пов’язані, з одного боку, зі ставленням суб’єкта до праці, а з іншого - із впливом праці на формування і розвиток особистості суб’єкта.

У процесі та в результаті трудової діяльності змінюється становище різних груп працівників, їхні соціальні якості, зміст їхніх соціальних ролей, у чому й полягає сутність праці як базового соціального процесу [19, с. 87].

Як бачимо, суспільна праця є загальною базою, джерелом усіх соціальних явищ. Загалом, сутність праці як соціального явища виявляється в трьох її визначених функціях :

виробнича, яка виявляється у створенні матеріально-культурних благ, забезпеченні суспільства предметами та послугами;

соціально-відновлювальна, забезпечення життєдіяльності, матеріального добробуту працівників та їх сімей за рахунок заробітної плати та інших видів винагородження;

соціально-диференційна, яка виявляється у суттєвих відмінностях соціальних рис працівників, зумовлених соціально-економічною неоднорідністю праці [34, с. 35].

Відомий український соціолог, фахівець у галузі соціології праці Г. В. Дворецька визначає такі функції праці:

Створення цінностей суспільного багатства;

Слугування підвалиною появи та функціонування всіх суспільних відносин;

Формування основної стрижневої життєвої позиції людини;

Слугування сферою самовираження і самоствердження людини;

Формування та розвиток особистості [20, с. 93].

Працю слід відрізняти від інших видів людської діяльності. Критерієм при цьому можуть слугувати:

Продуктивна включеність цієї діяльності в сукупну суспільну працю, що забезпечує зростання матеріальних і духовних благ суспільства;

Екзотеризація (набуття незалежного від суб’єкта праці існування) виду діяльності;

Потенційна чи актуальна цінність для суспільства наслідків екзотеризації діяльності [20, с. 85].

Таким чином, праця - не тільки економічна, а й соціологічна категорія. Особливості соціологічного вивчення праці полягають насамперед у системності та комплексності дослідження соціальних і соціально-психологічних явищ у сфері праці (з урахуванням способу життя, інших чинників, що впливають на трудову діяльність людини) [11, с.112].

Склалося так, що поряд з поняттям «праця» стало наповнюватися своїм специфічним змістом і поняття «зайнятість», що стало цілком актуальним лише в пострадянський період. Поряд з змістовною стороною категорії «зайнятість» почала прискорено розвиватися ціла система установ (як державних, так і недержавних), обслуговуючих та регулюють процеси, пов'язані із нею.

Зайнятість і праця - це не синоніми. Як зазначає російський фахівець, професор М. Волгін, праця - це діяльність, що протікає в рамках певної частини доби (робочого часу). Як будь-яка діяльність, праця періодично перемежовується з іншим видом діяльності - відпочинком. Навіть внутрішньовиробничому процесу праці належить тільки частина часу виробництва - робочий період [40, с. 222].

Зайнятість, на відміну від праці, - це не діяльність, а суспільні відносини - економічні та правові - з приводу включення працівника в певну кооперацію праці на певному робочому місці. До тих пір, поки працівник продовжує залишатися в тій чи іншій підсистемі господарського комплексу, ці відносини мають безперервний характер. Так, щоб вважатися зайнятою, людині достатньо мати зв'язок з якимось робочим місцем - бути членом якогось виробничого колективу, працювати в порядку індивідуальної трудової діяльності, приватного підприємництва тощо. Статус зайнятого абсолютно не залежить від того, чи працює людина у даний момент, чи займається спортом або відпочиває [40, с. 223].

Хоча зайнятість і не збігається з працею, ці категорії тісно взаємопов'язані. Оскільки зайнятість виражається у відносинах з приводу встановлення взаємозв'язку окремих індивідів з конкретними робочими місцями, а в широкому народногосподарському аспекті - пропорцією між особистим і речовим факторами виробництва, остільки зайнятість являє собою необхідні соціальні рамки, в яких здійснюється праця.

Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю [31, с. 92].

Правовий зміст категорії зайнятості населення, полягає в тому, що право на працю є звичайним природним правом людини, яке кожна держава повинна гарантувати своєму громадянину. В Україні, зокрема, у відповідності зі ст. 43 Конституції України, кожен громадянин має право на працю, а держава створює умови для того, аби громадяни могли повністю скористатися цим правом. Держава гарантує рівні можливості у виборі професії і виду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів у відповідності з суспільними потребами [1, с. 38].

Таким чином, «праця» і «зайнятість» при всьому взаємозв'язку і взаємозалежності, є цілком самостійними і наповненими досить складним змістом категоріями [40, с. 224].

Важливу роль у формуванні структури і зайнятості сукупного працівника відіграє ринок праці, який також називають ринком робочої сили. Він є невід'ємною складовою частиною економічної системи ринкового господарства.

Зайнятість населення забезпечується через відносини на національному ринку праці, де формуються і діють сукупний попит і сукупна пропозиція робочої сили. Ринок праці - певна система суспільних відносин, які узгоджують інтереси роботодавців і найманих працівників [13, с. 193].

Особливість функціонування ринку праці полягає в регулюванні ним економічних відносин між попитом і пропозицією робочої сили; в узгодженні економічних, соціальних і професійних інтересів працівників з установами і службами, що займаються проблемами зайнятості населення, нормативною базою (системою трудового законодавства), державними і місцевими програмами в галузі праці та зайнятості тощо; сприянні задоволення потреб різноманітних верств населення [13, с. 195].