Материал: idpzk

сукупністю цих знань ті, хто навчаються, повинні опрацювати у процесі аудиторної та самостійної роботи питання наступних шести тем:

Тема 1. Виникнення держави у країнах давньосхідної цивілізації,

основи їх суспільного ладу

1.1. Первісне суспільство і додержавні форми соціального управління. Неолітична революція та її вплив на формування політико-правового суспільства. Протодержави і ранні держави. Розклад родоплемінних відносин і виникнення державної організації в країнах Сходу: Аккад, Хетська держава, Фінікія, єврейські царства, Урарту. Загальне і особливе у процесі становлення державності в стародавніх Єгипті, Вавилоні, Індії, Китаї, давньоєврейському царстві та інших країнах Стародавнього Сходу. Роль природногеографічного фактора.

1.2. Особливості суспільної організації країн Стародавнього Сходу. Загальні ри-

си суспільного ладу давньосхідних країн: багатоукладність господарського життя; основні соціально — класові утворення (пануючий соціальний прошарок, вільні дрібні виробники, особи, позбавлені засобів виробництва). Особливості суспільного ладу: (авілум і мушкенум) у Стародавньому Вавилоні; система варн (брахмани, кшатрії, вайш’ї, шудри) у Стародавній Індії; рабство та його особливості. Роль релігії у давньосхідному суспільстві.

Тема 2. Функції, механізм та форми давньосхідних держав

2.1. Функції та механізм давньосхідних держав. Внутрішні функції: організацій-

но-господарська, охорона рабовласницької власності, утримування в покорі рабів і інших соціально-принижених категорій населення, ідеологічна; зовнішні функції: оборони країни і мирного контакту з іншими народами, захоплення чужих територій, управління завойованими територіями.

Державний механізм країн Стародавнього Сходу, його характерні риси, принципи організації та діяльності. Центральний державний апарат: фараон у давньоєгипетській державі, імператор у Стародавньому Китаї, цар у Стародавньому Вавилоні, особливості їх правового статусу; правитель, мантрипаришад, раджа-сабха у Стародавній Індії. Місцевий апарат управління. Судові органи: рада десяти, рада шести, кенбет — центральний суд країни, кенбети округів і окремих міст — в Єгипті; суд жерців, світський суд — у Стародавньому Вавилоні. Поліція, військо, принципи формування та задачі.

2.2.Форми давньосхідних держав. «Східна деспотія», її загальні риси та особливості

устародавніх країнах. Давньосхідні монархії: «класичні» східні деспотії Стародавнього Єгипту і Стародавнього Китаю. Конфуціанство і легізм у державному житті Китаю. «Обмежені» деспотії Стародавнього Вавилону та Індії. Брахманізм в Стародавній Індії, політико-економічний трактат «Артхашастра».

Давньосхідні республіки: міста-держави з аристократичною формою республіканського правління в Месопотамії; «гани» і «сантхи» в Стародавній Індії.

Тема 3. Право країн Стародавнього Сходу

3.1. Виникнення права. Право і справедливість в уявленні древніх. Спільні риси та особливості права давньосхідних країн. Джерела права: звичаї, шумерські закони, законодавство Мойсея, письмові закони Стародавнього Китаю: «Книга законів царства Вей». Найважливіші правові пам’ятки давньосхідних країн: стародавніх Вавилону та Індії: Закони царя Хаммурапі, Закони Ману.

3.2. Правові інститути давньосхідного права. Державно-правові відносини, спе-

цифічність їх правового закріплення та регулювання у країнах Стародавнього Сходу. Цивільно-правові інститути: право власності; право зобов’язань; сімейно-шлюбні відносини і їх правова регламентація; правове регулювання спадкових відносин. Злочини і покарання: загальне та особливе. Судовий процес, його основні види (звинувальнозмагальний, розшуковий).

671

Тема 4. Виникнення держави в країнах античної цивілізації,

основи їх суспільного ладу

4.1.Передумови виникнення держави на півдні Європи. Вплив східної цивіліза-

ції на становлення античної державності. Держави крито-мікенської епохи: Кносське, Мікенське царства. «Велика колонізація» VІІІ—VІІ ст. до н. е. Особливості становлення державності в Спарті, Афінах та Римі. Полісна система державної організації, значення природно-географічного фактора в її установленні. Роль суб’єктивного чиннику

уприскоренні процесів державотворення: реформи легендарного Тезея, Солона, Клісфена в Афінах; Сервія Тулія — в Римі.

4.2.Основи суспільного ладу античних країн, спільні риси та особливості. Соці-

альна структура: вільні — повноправні (заможні верстви в Стародавніх Афінах, спартіати — в Спарті, патриції — в Стародавньому Римі; обмежені в правах (метеки — в Афінах, періеки — в Стародавній Спарті, клієнти, плебеї, перегрини — в Стародавньому Римі), неповноправні (люмпен-пролетарі — в Стародавніх Афінах і Римі, ілоти — в Стародавній Спарті); невільні — державні раби і раби приватних осіб.

Тема 5. Функції, механізм та форми античних держав

5.1.Внутрішні та зовнішні функції античної держави: організаційно-господар-

ська, охорона рабовласницької власності, придушення соціального опору, ідеологічна; зовнішні функції: оборони країни і мирного контакту з іншими народами, захоплення чужих територій, управління завойованими територіями.

5.2.Державний механізм античних республік — Афін, Спарти та Риму. Законода-

вчі органи — народні збори: екклесія в — Афінах, апелла — в Спарті, центуріатні, трибутні, куріатні коміції — в Римі. Виконавчі органи: архагети, ефори, герусія — в Спарті, Рада п’ятисот (буле) — в Афінах; сенат — в Римі, магістрати: принципи їх організації та діяльності. Армія, поліція: принципи формування та діяльності. Судові органи: зв’язок з адміністративними органами — в Спарті і Римі, особливості судової організації Стародавніх Афін: геліея — вищий судовий орган країни.

5.3.Загальні риси та особливості форм республіканських античних держав. По-

ліси стародавньої Греції. Афінська «демократична» республіка, «аристократична» республіка в Спарті та «змішана» (аристократично-демократична) республіка в Римі. Антична державно-правова думка: «Сім наймудріших», Піфагор, Геракліт, Демокріт, ідеальна держава Платона, Аристотель про правильні і неправильні форми держави. Цицерон про «кругообіг» різноманітних форм держави.

5.4.Форма та державний механізм монархічного Риму. Криза республіканіз-

му, поява військово-політичної диктатури: диктатура Сулли (82—79 рр. до н. е.), Юлія Цезаря (45—44 рр. до н. е.), правління Октавіана Августа (30(27) р. до н. е. — 14 р. н. е.). Становлення монархічної форми правління: принципат і домінат. Особливості державного механізму Риму в період принципату і домінату. Чиновництво. Органи управління у провінціях. Зміни в державно-територіальній організації: поділ Римської імперії на Західну та Східну (395 р.). Падіння Західної Римської імперії (476 р.). Східно-Римська (Ромейська) імперія. Правління імператора Юстиніана

(528—565 рр.).

Тема 6. Право країн античної цивілізації

6.1. Право давньогрецьких полісів. Основні риси права Афін і Спарти. Закон як основна форма правотворчості. Сократ, Платон і Аристотель про збіг справедливого і законного. Закони Драконта (біля 621 р. до н. е.). Правові інститути Стародавніх Афін і Спарти: цивільно-правові інститути (право власності, зобов’язальне (договірне), шлюбне, спадкове право; злочини (проти держави, проти особистих інтересів) і покарання (смертна кара, продаж в рабство, позбавлення волі, штраф, атимія). Судовий процес: dike, graphe — в Афінах.

672

6.2. Римське право, його періодизація.

Джерела римського права, їх розвиток. Пам’ятки права найдавнішого періоду:

правові звичаї (mores majorum), законодавство царів (leges regiae), Закони ХІІ таблиць

(leges doudecеm tabularum), право квіритське та ін.

Джерела права класичного періоду: преторське право (jus praetorium) і «право наро-

дів» (jus gentium); кодифікація преторського права — «Вічний едикт» Юліана (edictum perpetuum) ІІ ст.; конституції — акти імператорської влади: едикти, рескрипти, декрети, мандати. Роль римських юристів у розвитку права. Тиберій Корунканій, Гней Флавій, Катон Старший, Марк Манілій, Квінт Муцій Сцевола, Публій Муцій Сцевола, Сервій Сульпіцій Руф; основні школи права: сабіньянці, прокульянці. Папініан, Павел, Ульпініан, Модестін і Гай.

Джерела права посткласичного періоду: кодифікація римського права, кодекси Грегоріана, Гермоніана (Ш ст.н. е.), Феодосія (438 р.) та Юстиніана (Звід законів Юстиніа-

на) 528—534 рр.

Інститути римського права. Цивільно-правові інститути: право власності — ци-

вільна (квіритська) власність, сервітути, преторська, бонітарна власність, власність перегринів; право зобов’язань — зобов’язання з договорів, зобов’язання з деліктів, вербальний, літеральний, реальний та консенсуальний договір (контракт); шлюбно-сімейне право — шлюб із «владою чоловіка», інститут усиновлення, конкубінат; правове регулювання спадкових відносин — спадкування за законом і за заповітом.

Злочини та покарання у римському праві: злочини публічного і приватного характеру, смертна кара, принцип таліону, принцип композиції — в архаїчний період історії римського права; поява понять провина, необережність і випадок, нова класифікація злочинів: проти держави, проти релігії, проти моральності, проти приватних осіб — у класичний період, екстраординарні злочини посткласичного періоду.

Судовий процес у Римі, основні його види: легісакційний, формулярний, екстраординарний, інквізиційний.

Роль римського права у світовій історії.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.2.

ДЕРЖАВА І ПРАВО КРАЇН СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Програмний матеріал змістового модуля 1.2. спрямований на формування системи знань про державу і право країн середньовічних цивілізацій, про характерні та особливі риси становлення феодальної держави і права в країнах західної та східної цивілізацій. Для оволодіння сукупністю цих знань ті, хто навчаються, повинні опрацювати у процесі аудиторної та самостійної роботи питання наступних п’яти тем:

Тема 7. Ранньофеодальна держава і право в країнах Європи

7.1.Розклад рабовласницьких і первіснообщинних відносин та виникнення фе-

одалізму. Основні риси європейського феодалізму. Шляхи утворення ранньофеодальних держав.

7.2.Візантія — державо — і — правонаступниця давньоримської держави.

Особливості суспільного ладу та державного устрою Візантії в V—VII ст. Еволюція форми держави та державного механізму у VIII—ХV ст. Подальший розвиток римського права у Візантії. Післяюстиніанівські кодифікації: Еклога, Землеробський закон, Номоканон, Прохірон, Базиліки. Вплив Візантії на становлення та розвиток державноправових інститутів у слов’ян.

7.3.Держава і право франків й англосаксів. Створення ранньофеодальної держа-

ви у племен, які населяли територію Північної та Північно-Західної Європи. Виникнення держави у франків, основні етапи її розвитку (Меровингський VІ—VІІ ст., Каролінгський VІІІ — перша пол. ІХ ст.). Суспільний лад та форми їх державної організації.

673

Державний механізм. Королівська (княжа) влада і палацево-вотчинна система управління. Розпад франкської держави. Верденський договір (843 р.) та його вплив на подальші процеси державного розвитку в Західній Європі.

Виникнення англосаксонських держав на Британських островах та їх роль у державотворенні Англії.

7.4. Основі риси ранньофеодального права. Джерела права. Звичаєве право. Вар-

варські правди. Салічна правда, англосаксонські правди. Королівське законодавство. Регулювання общинного побуту Салічною правдою, правове становище франків. Злочини й покарання. Судовий процес у державах раннього середньовіччя (франків та англосаксів).

Тема 8. Феодальна держава в країнах Європи

8.1. Соціально-економічні та політичні передумови виникнення нових держав в Європі. Розпад імперії Карла Великого і утворення Франції та Німеччини (Священної римської імперії германської нації). Утворення Великого князівства Литовського. Нормандське завоювання Британії, утворення Англії.

8.2.Форми середньовічних держав. Християнська доктрина «двох мечів». Хома Аквінський про політичні форми правління. Державно-політичні погляди Марселія Падуанського. Загальні риси та особливості розвитку державних форм Англії, Франції, Німеччини: сеньйоріальна (ленна), станово-представницька та абсолютна монархії у Франції, Німеччині та Англії. Утворення та розвиток Російської (Московської) централізованої держави. Теорія Філофея, державно-політичні погляди О. М. Курбського та І. С. Пересвєтова. Шляхетська Річ Посполита.

Міські республіки середньовіччя в Італії, Німеччині, Франції, Іспанії, особливості їх державного устрою. Союзи міст.

8.3.Механізм середньовічних держав Європи. Зміни в суспільному ладі країн Єв-

ропи у ХІІІ—ХV ст. Формування основних станів: духовенства, дворянства, городян та їх вплив на державні функції та структуру державного механізму західноєвропейських країн. Органи влади і управління у сеньйоріальних та станово-представницьких монархіях. Станово-представницькі установи Європи: кортеси в Іспанії, парламент в Англії, Генеральні Штати у Франції, з’їзди курфюрстів, рейхстаг і ландтаги в Німеччині, Боярська дума — в Росії, Сейм — в Польщі, їх структура, компетенція, значення.

Особливості західноєвропейського абсолютизму (класичний абсолютизм у Франції, незавершений абсолютизм в Англії, князівський (обласний) абсолютизм у Німеччині). Еволюція державного механізму європейських країн у період абсолютизму. Особливості становлення російського абсолютизму. Державні реформи першої чверті ХVІІІ ст.

Судові та правоохоронні органи в механізмі феодальної держави.

Тема 9. Європейське феодальне право

9.1.Основні риси права країн континентальної Європи. Пилип де Бомануар про сутність права. «Партикулярне право» в країнах континентальної Європи: звичаєве право, міське право, канонічне право, рецепійоване римське право, королівське законодавство.

Основні риси феодального права Англії: загальне право, право справедливості, судовий прецедент. Дуалістичний характер судово-правової системи Англії.

9.2.Основні кодифікації феодального права. Перші державно-правові джерела

феодальної епохи: Велика хартія вільностей 1215 р. в Англії, Золота булла 1356 р. у Німеччині, Великий березневий ордонанс у Франції 1357 р.; Кодифікації часів короля Людовика ХІV у Франції (Цивільний ордонанс 1667 р., Карний ордонанс 1670 та ін.). «Саксонське дзерцало» 1232 р., і «Карна Конституція» Карла V («Кароліна») 1532 р. — в Німеччині; Новгородська і Псковська судні грамоти, Судебники 1497 та 1550 рр., Соборне Уложення 1649 р., Військові Артикули, Звід законів Російської імперії, Уложення про кару кримінальну і виправну 1845 р.

674

9.3. Основні інститути феодального права у країнах Західної Європи. Заро-

дження державно-правових інститутів: устрій органів державної влади, взаємозв’язок держави й особистості.

Цивільно-правові інститути. Види майнових прав на землю: право власності (алод); утримання: вільні, шляхетні (бенефіцій, феод (лен), лицарська служба, (довірча власність); нешляхетні (цензіва, короткострокова оренда). Право зобов’язань: поява нових видів договорів (найму, підряду, доручення), поява перших банків, векселя. Сімейношлюбне право, роль канонічного права. Спадкове право: спадкування за законом та за заповітом, принцип майорату.

Злочини і покарання. Спроби класифікації злочинів: тяжкі, середні і легкі — у Франції; тризн, фелонія, місдімінор — в Англії; злочини і проступки; злочини проти релігії, проти держави, проти приватних осіб — в Німеччині. Види покарань, їх залякувальний характер. Загальні поняття кримінального права: замах, співучасть, необережність, необхідна оборона тощо, принцип особистої відповідальності злочинця.

Судовий процес, його основні види: формальний — у цивільному судочинстві, змішаний, розшуковий — у карному судочинстві Німеччині та Франції. Особливості англійського судочинства: інститут роз’їзних суддів, інститут присяжних.

9.4. Особливості розвитку правових інститутів руського феодального права.

Цивільно-правові інститути: основні форми земельної власності: вотчина (спадкоємне землеволодіння) і помістя (умовне землеволодіння) та їх різновиди; зобов’язальне право: відповідальність третіх осіб, усний та письмовий (кабала) види договорів, вплив церковного права на регулювання сімейно-шлюбних відносин; спадкування за законом і за заповітом. Поява поняття «нерухома власність», нові види договірних відносин (договір товариства), зміни у спадкоємному та сімейно-шлюбному праві.

Кримінально-правові інститути: поняття злочину та його видів (державний, крамола, майновий, проти особи). Суб’єкти кримінально-правових відносин за Соборним Уложенням 1649 р., класифікація злочинів: умисні, необережні, випадкові. Поняття необхідної оборони, крайньої необхідності. Поділ злочинів на стадії: умисел, замах на злочин, закінчений злочин. Зміни в класифікації злочинів за «Військовими артикулами» 1715 р.. Характерні ознаки покарання: індивідуалізація, становість, невизначеність формулювань, каральний характер; основні їх види.

Судовий процес, його основні види: змагальний — в цивільному судочинстві; розшуковий, інквізиційний — в кримінальному судочинстві.

Тема 10. Феодальна держава у країнах Сходу

10.1.Основні риси східного феодалізму, його вплив на сутність та форму дер-

жави. Становлення феодальної держави в країнах Сходу. Основні етапи розвитку держави у Китаї, її форма та механізм, подальша модифікація східної деспотії у феодальному Китаї. Делійський султанат і імперія Великого Могола в Індії. Виникнення держави в Японії, особливості її форми та механізму, військово-олігархічний режим сьогунату.

10.2.Виникнення та розвиток мусульманських держав. Становлення державнос-

ті у арабських племен. Утворення Арабського халіфату, авторитарно-теократичний характер його форми та механізму. Іслам: сунізм і шиїзм про державу, її сутність та призначення. Утворення турецької держави, основні етапи її розвитку. Форма і механізм Турецького султанату.

Тема 11. Право країн середньовічного Сходу

11.1. Особливості права в країнах середньовічного Сходу. Загальні риси східного права: консерватизм, стабільність, традиційність норм права і моралі.

Джерела права далекосхідних країн: «Кодекс династії Тан. VІІ ст.», «Виправлені і переглянуті зібрання кримінальних законів» Х ст., «Звід законів династії Мін» ХІV ст.

675